Найближчими днями Україна розраховує перейти від аварійних до погодинних графіків відключень.

Міністр енергетики Денис Шмигаль повідомив, що наразі в енергосистемі спостерігається суттєвий дефіцит потужності, однак завдяки "Укренерго" та операторам розподілу фіксується тенденція до часткової стабілізації.

"Розраховуємо найближчими днями поступово перейти від аварійних до погодинних відключень. Наше завдання — вийти на прогнозовані графіки обсягом до 3-4 черг", — наголосив профільний міністр.

Також проведено повну верифікацію когенераційних установок по Києву та області. З введених в експлуатацію потужностей тільки третина постачає енергію в єдину мережу.

Сайт | Facebook | Надіслати новину Фокусу.

Балі, 10 січня. Курорт, пальми, релакс… і раптово — політичний скандал.
Російській блогерці Каріні Фадєєвій не сподобалося, що казахстанська модель Ґульсезім Алтайбекова слухала українську музику в закладі, куди та прийшла. Росіянка зробила зауваження, аби та виключала пісню. У відповідь пролунало «Слава Україні!», після чого ситуація вийшла з-під контролю…
Фадєєва заявляє про удар по голові, втрату свідомості, шви та проблеми зі слухом. На одне вухо росіянка нібито тепер не чує. (Ну зате тепер їй не так сильно дошкулятиме українська музика).
Казахстанську модель затримали, але, як це часто буває, є деталі, про які росіяни в своїх гучних заявах воліють мовчати. Зокрема — хто саме першим перейшов межу та спровокував сутичку... але ми з вами усе прекрасно розуміємо…
Історія набула розголосу в соцмережах і вкотре показала, що за кордоном українська тема також викликає різку реакцію. Навіть у райських місцях старі імперські тригери не вимикаються. А музика іноді здатна сказати більше, ніж здається на перший погляд.
У будь-якому разі, дякуємо Ґульсезім за позицію !

Росія наразі має не більш ніж три-чотири ракети "Орєшнік", однак у 2026 році планує запустити серійне виробництво цих ракет, передусім, для залякування Європи https://www.dsnews.ua/ukr/politics/u-rf-zalishilosya-tri-chotiri-raketi-oryeshnizk-szr-24012026-451062

💬 Народи можна перемагати, але ніколи не можна принижувати, допоки вони не скорені, бо отримаєш зворотнє.
Війна може закінчитись через перемогу, поразку чи дипломатію (мова про дипломатію, коли не є наслідком поразки). Але закінчення війни через дипломатію, що не є наслідком поразки, не відбуватиметься через приниження.
Приниження ворога через дипломатію/договір може відбутись тільки у разі поразки: військової (нацистська Німеччина), економічної (Німецька імперія), ідеологічно-психологічної (Японія у 2СВ).
У всіх інших випадках, допоки інша сторона зберігає військові, економічні, психо-емоційні здатності до опору, вона є рівноправним суб’єктом перемовин, з яким фіксують дійсність поточного стану конфлікту (війна — це найвища форма міждержавного конфлікту).
⏩ Вимоги американців та московитів до українців «здати решту Донбасу» є приниженням українського народу, який не втратив здатності до опору (не програв). А оскільки ці вимоги є приниженням, то урядовці не підуть, бо не піде в поточному стані українське суспільство.
І саме тому я абсолютно не звертаю увагу на «перемовини щодо статусу Донбасу».
Оскільки дипломатія через вимоги, що принижують сторону, що не програла — не має сенсу. Будь-який такий договір, на який піде поточна політична влада, але який більшість суспільства сприйматиме як «приниження», по-перше, зафіксує високі ревізіоністські очікування (хоча вони й так будуть); по-друге, поточна політична еліта просто перестане існувати, особливо в демократичному суспільстві. Тому це елемент усвідомленого самовиживання.
І саме через високу електоральну та іншу політизацію в наших елітах будь-яка переговорна група від України більше боятиметься тиску/вибуху від власного суспільства, що не програло, ніж тиску та погроз США.
І попри всі намагання США знайти елемент тиску на Україну та на чинні політичні еліти, щоб нав’язати здачу Донбасу через форму відносин, що принижують Україну та винагороджують Кремль, — це приречене на провал, через те, що американська адміністрація не усвідомлює та не проявляє у поточній формі дипломатії повагу до сторони (до України).
У поточному стані, допоки Україна зберігає здатність до опору зовнішній агресії і не є переможеною, — вимоги, що принижують суспільство, не будуть прийняті незалежно від об’єму та форм тиску на українські еліти.
Тож весь процес зараз є профанацією. Як і до цього, про що вже вкрай багато говорили.
Реальний переговорний процес може відбутись тільки тоді, коли:
▶️Або Кремль знизить вимоги до тих, що відображають дійсність. І, як наслідок, будуть націлені на завершення, бо «воно стратегічне й їм потрібно», і тоді не буде місця «вимогам, що принижують».
▶️ Або одна зі сторін зазнає як мінімум однієї з форм поразок: військової, економічної чи психоемоційної, або їх сукупності. Тоді одна зі сторін може диктувати «приниження».
А все, що відбувається, як і минулого разу, так і зараз: це концерт на вимогу США, де американські урядовці шукають шлях нав’язати форму приниження слабшій на їх думку стороні. Але слабший не означає той, що програв. Але щоб це усвідомлювати, необхідно вміти поважати.
Причину цих перемовин можна в певному сенсі інтерпретувати через тези Сунь-цзи:
«Найкраще — зламати його (ворога) задуми;
далі — зруйнувати його союзи;
далі — розбити його військо;
найгірше — брати міста штурмом».
Так ось, завдання наших дипломатичних дій у цих псевдодипломатичних треках:
📌«зламати задум ворога» — не дати нас ізолювати від США та звинуватити «у всіх провинах»;
📌«зруйнувати його союзи» — дочекатись того моменту і внутрішньої кон’юнктури в США, щоб зламати союз певних груп впливу Білого дому та Кремля;
📌 «розбити його військо» — зберігаючи обсяги зовнішньої підтримки, довести військово-економічну деградацію московію до потрібного рівня;
При цьому «найгірше — брати міста штурмом» — тобто йти на прямий конфлікт з Білим домом. Хоч це і було б справедливо, але поки може дорого коштувати.
Тому ці «перемовини» — це специфічна форма війни, породжена деградованим, в плані цінностей та розумінь, станом Білого дому.
Resurgam➰

Солдат 425-го полку «Скеля» із позивним «Ю.Ю.» опинився в тилу противника. Проти нього було троє російських окупантів. Сталеві нерви та кмітливість допомогли бійцю удати з себе росіянина та приспати пильність ворога. Потім пролунало кілька пострілів, супротивники залишились лежати нерухомими, а солдат «Скелі» вийшов із Новоторецького до українських позицій. Повністю відверта розповідь бійця за посиланням є тут https://www.youtube.com/watch?v=8YuuozP282I

«Мы будем терять по 50 тысяч солдат в месяц. У нас не хватит людей, чтобы восполнить эти потери!»

Российские Z-блогеры восхитились новым министром обороны Украины Федоровым.

Они с грустью признали, что установленная им цель выбивать в месяц по 50 тысяч росийских солдат - вполне реальна. И Россия не сможет компенсировать эти потери.

https://youtu.be/LGnirffJ2lc?si=KX0INYX6Ti27X4xO

Загальні бойові втрати противника з 24.02.22 по 25.01.26

Партизани провели успішну диверсію у Брянську, знищивши автомобіль російських оккупантів
Ця операція в Брянську вкотре доводить: військове майно рашистів не застраховано від знищення навіть у глибокому тилу. Ми продовжуємо полювання за логістикою та технікою ворога, позбавляючи їх ресурсів для продовження агресії", - зазначають партизани. https://apostrophe.ua/world/partizani-proveli-uspishnu-diversiju-u-brjansku-znishchivshi-avtomobil-rosijskikh-okkupantiv.html

У Росії кілька міст поринули у блекаут після вибухів
У Бєлгороді, Таганрозі та Пермі зафіксували перебої з електропостачанням https://zaxid.net/u_rosiyi_kilka_mist_porinuli_u_blekaut_pislya_vibuhiv_n1628775

Давайте я вам розповім, на простому прикладі, чому система в ЗСУ буде упиратись всім спробам спростити документообіг. Чому для системи ретроградів та пристосуванців які сидять роками на комфортних посадах в тилу, так важлива паперова армія, та вічний процес, який ніхто не може контролювати та оцінювати.

Ті хто займались хоч колись бойовою підготовкою, знають що на кожні заняття з вогневої потрібен наказ. Це от прямо святе.
"Наказ про організацію та проведення стрільб з особовим складом" Відповідно до курсу стрільб.
Ну, всім так пояснюють. Зі старту. Що це прямо необхідно і святе правило кожен день робити і підписувати наказ.
І зазвичай всі утикання, та затягування часу виникають на полігонах, бо наказ не готовий, або не підписаний. По розкладу заняття в 8:30, але начальник з бодуна прийде тільки о 10. І всі чекають.

Тобто в десятках навчальних центрів, на сотнях локацій спеціально навчанні люди, кожен день готують наказ і йдуть та Їдуть (інколи за десятки кілометрів) підписувати його до відповідального начальника. Всі ці поважні фахівці бюрократи посилаються на обов'язковість цього дійства. Як і на заборону проводити стрільбу в неділю. Цю заборону дуже полюбляються в великих навчальних центрах та військових академіях.

Але по суті, цього можна не робити. Бо в курсі стрільб не визначено що це треба робити на кожен день. І що неділя вихідний.
Можна підготувати і підписати тижневий наказ, якщо всі умови незмінні. Тобто наприклад в навчальному центрі 10 полігонів в різних локаціях. Все розплановано на тижні вперед. Бо це ж БЗВП. 51 день.
Можна просто в суботу чи в неділю підготувати 10 тижневих наказів, підписати їх і розіслати. Одна людина це робить заздалегідь. Нічого не порушують. А не витрачаючи зайвого часу.

Але сотні спеціально навчених людей, кожного дня роблять одне і те ж, тільки заради того, щоб виправдати те що вони сидять в теплі і отримують грошове забезпечення. Ще можуть посилатись на наказ номер 600 Про організацію служби полігонів. Наказ Міністерства оборони України № 600 від 11.11.2016. Який ніхто не читав.
Хоча переважна більшість полігонів працюють поза юридичним полем наказа 600. Але цю зручну для бюрократів норму, вони як тору передають з покоління в покоління.
І перше що перевіряють надуваючи щоки від важливості на полігонах поважні пани начальники, це наказ. Бо це святе.

І таких ситуацій мільйони.

Саме зараз цю всю діч, намагається ламати Шаповалов. Але уявляєте спротив? Сотні і тисячі безглуздих папірців роблять люди просто заради того, щоб їх робити. Тільки для того, щоб сидіти на теплому місці яке вони собі нарєшали.

Портніков правий
В мене немає жодних сумнівів з приводу того, що на справжніх переговорах злодійський обстріл мирного населення є приводом до відмови у їхньому продовженні та інших дипломатичних демаршів.
Але проблема в тому, що те, що ми спостерігаємо сьогодні — не справжні перемовини, а намагання України та її європейських союзників не дати можливості адміністрації Трампа звинуватити Київ у небажанні досягти миру, вийти з процесу й навіть припинити допомогу Україні.
Тому насправді перемовини ми ведемо з американцями. Росіяни там для мебелі і у них та ж сама задача, що й у нас — самою своєю присутністю переконувати Трампа у своїй миролюбності. А те що у Вашингтоні воліють не помічати обстрілів України в момент перемовин — це вже на совісті їхніх американських учасників.
Ну і наостанок: чи відбудуться колись справжні перемовини із Росією? Об’єктивні передумови для цього у найближчі роки практично відсутні. Навіть в разі істотного зменшення економічного і військового потенціалу противника. Швидше ми будемо мати справу із поступовим затуханням війни й головними нашими зусиллями мають бути дії, спрямовані на виснаження російських ресурсів.
Участь у імітованому переговірному процесі з метою не допустити відмови США від тиску на Москву є істотною частиною таких дій. Eugene Stepanenko https://www.facebook.com/eugene.stepanenko.1/posts/pfbid0HXG4Ds3fxznQ2HZRtEFCdY6PwMTqrM29Aw4dW7YHH5wD3B5iZsvYcMor62avTd9wl

І до хороших новин

Загальні бойові втрати противника з 24.02.22 по 26.01.26

Потужні вибухи та пожежі: у Росії під удар дронів потрапив нафтопереробний завод та підприємство
У ніч на 26 січня невідомі дрони атакували російський Слов'янськ-на-Кубані. Унаслідок атаки загорівся НПЗ і було атаковано ще одне підприємство. Вибухи пролунали також в окупованому Луганську. https://expres.online/podrobitsi/potuzhni-vibukhi-ta-pozhezhi-u-rosii-pid-udar-droniv-potrapiv-naftopererobniy-zavod-ta-pidpriemstvo-video

На Росії почали щось підозрювати. Z-воєнкор Євген Піддубний відповів на запитання кремлівського пропагандона В'ячеслава Манучарова, чому Путін не зміг викрасти Зеленського так, як Трамп викрав Мадуро. І отримав відповідь, що з Зеленським або без Зеленського Україна б все одне не здалася. Бо Зеленський не дорівнює Україні. І з'ясовується, що рашистів у нас не чекали з квітами. Ну, через чотири роки до них почало доходити. Тож, наступним питанням, рано чи пізно, буде - А нахріна було починати війну. І от цього запитання дуже бояться в Кремлі. Бо дебілів, які вірять в потенційний напад України на РФ все менше, а чорних пластикових пакетів, в яких повертаються росіяни з України, все більше.