Ага, Кріс Пратт озвучує Маріо у новому фільмі. Коли журналісти нещодавно спіймали його й спитали «Якого біса?», він відповів, що його каже, що його голос Маріо Маріо (так, прізвище Маріо — Маріо) «не схожий на будь-що, що ви чули у світі Super Mario Bros. до цього. Я дійсно пишаюся і не можу дочекатися, поки люди побачать і почують мого Маріо».

А ще продюсер Кріс Меледандрі каже, що озвучення є «феноменальним».

Окрім загальної божевільности самої ідеї комусь здавалося дивним, що стереотипного італійця гратиме англомовний американець (чи не буде це обурливо?), але не бійтеся, все гаразд, кажуть нам. І взагалі це буде найкращий фільм з часів «Втечі з Шоушенку» і «Морбіуса». Ну а якщо серйозно, може вийти щось класне. Ждемо 2023?

"Сонячні протилежності" чи "Нетутешні"? Поки адмін №3 (лише арифметично) розбирається, як правильно називати ситком про життя прибульців на Землі від Джастіна Ройланда й Майка Макмегена, можна глянути трейлер наступного сезону, що вийде 13 липня на Hulu.

https://www.youtube.com/watch?v=kH9TdPmnfZ0

🐺 Vovkulaka повідомляє, що видатний дослідник професор Пітмен нарешті досяг своєї мети і готовий поділитися своїми оказіями з українськими читоглядачами.

"Сюрреалістичні пригоди у світі незрозумілих істот та нелогічних вчинків" — каже професор.

"Все буде мальописна Україна!" — каже Вовкулака.

Цьогоріч "Таємницям Ґравіті Фолз" виповнюється 10 років. На честь цього — історія від творця Алекса Гірша про цензуру в серіалі на початку 2000-х, а саме емейли, що він їх отримував від департаменту.

Приходьте до Disney Channel, у нас є:

— Запит замінити цілу купу звичайних слів, бо вони можуть бути жаргонними евфемізмами для сексу чи статевих органів (що, будьмо чесні, більше проблема англійської мови, а не Гірша);
— Прохання прибрати сцену, де помічник кладе руку на плече шерифа, бо це натяк на флірт. Відповідь сценариста: "Вони друзі, схаменіться" (щоправда, Гірш підтвердив, що поліціанти Ґравіті Фолз насправді ґеї й коханці. Лол);
— Заборона казати "Боже" (Jeez — скорочене від Jesus), "Святе Різдво" й "Люципер" для уникнення релігійсної контроверсії (до речі, родина Пайнзів канонічно євреї-атеїсти);
— Порада передумати щодо жарту про Суса в костюмі плюшевого ведмедика, бо це може бути розціненим як натяк на фетіши (чиї?);
— Сумніви щодо доцільності відсилок на гру "у пляшечку".

https://www.youtube.com/watch?v=oYp0O-rle20

Це птах?
Це літак?
Це птах в літаку?
Це літак в птаху?
Ні, це Хєрмен!

*грає дез-метал-версія Somebody Save Me зі Smallville*

🐺 Vovkulaka не зупиняється і показує фінальну обкладинку зухвало-нуарного бойовика ХЄРМЕН, робота над яким знаходиться вже на фінальному етапі підготовки до друку.

Бійки, кров'яка, сумна іронія та ділдо кольору фуксія. Що ще потрібно для гарної історії із присмаком 90-х у похмурому місті?

Реліз мальопису запланований на осінь 2022 року. Формат планується як у гардового Відьмака (такий же, до речі, буде й в Пітмена).

Джордж Мартін Вітри Зими не пишучий, у Elden Ring для піару запрошений, росіян виправдовуючий розповів, що бере участь у написанні спін-офу про Джона Сноу під робочою назвою «Сноу». Він підтверджує, що автором ідеї був Кіт Герінґтон і що він повернеться до ролі.

Коли новина не про те, що Мартін щось там говорить?

Почалося, заходьте!

https://swiy.co/FT-Corey

💀🩸🔪 ПРОКЛЯТТЯ ВЖЕ НЕ ЗУПИНИТИ

📜 Аяцуджі Юкіто
🎨 Кійохара Хіро
📙 Інша. Третя чверть
📇 Видавництво: Molfar Comics

Отже, третій том “Іншої” продовжує історію Коічі Сакакібари, рядового японського школяра, якому не пощастило потрапити до проклятого класу 3-3 школи Йомікіта в місті Йоміяма. Проте напруга, що поступово зростала протягом першого тому і досягла кульмінаційної розв’язки в другому (принаймні, першої кульмінації сюжету, коли нам розкриваються певні подробиці біди, що спіткала клас) — вона знову ніби повертається до стану першої чверті, коли герой не розуміє, що відбувається, й потроху пробує розібратися, не уявляючи, що на нього чекає. Так, за темпом подій третій том такий само неспішний, як і перший, його основна ціль нагадати про хід прокляття і додати ще декілька мазків в загальну картину лиха.

Після того як Коічі дізнався, чому Місакі Мей “не існує”, а також причину того, чому і він став “неіснуючим” після смертей однокласників та їх близьких, пана Жахастика переслідує лише одна думка: “ХТО МРЕЦЬ?” Його пошуки призводять до разючого відкриття: свого часу прокляття вже торкалося родини Сакікабари, й, можливо, саме через лихо померла мати Коічі, бо в той рік, коли вона повернулася до Йоміями і народила сина, її сестра навчалася в класі 3-3. А прокляття, як виявляється, пов’язано не тільки з учнями клятого класу Йомікіти, але й з їх родичами до другого коліна. Є й інші відомі деталі, які мають вплив на дію лиха, а є й невідомі чинники, бо багато чого складно пояснити. А ще після того, як “гість” йде з класу (спеціально не пояснюю, що це означає, бо навколо цього будується інтрига) — й про нього, й про пов’язані з ним епізоди в спільному житті класу у тих, хто виживає, поступово забувається, він зникає з пам’яті і реєстрів, все змінюється так, як і було до його появи, стає нормальним.

А ще “гість” і сам не знає, що він “гість”.

При таких невизначених факторах зрозуміти, хто ж є провісником лиха, майже неможливо, та нікому ще і не вдавалося. А Коічі, звинувачений в тому, що через нього прокляття запустилося і почали гинути люди, бажає знайти спосіб зупинити прокльон. І у своїх пошуках доходить навіть до роздумів чи не є він сам тим самим “гостем”? І хоча Сакакібара пояснює себе, що це неможливо, все одно позбутися такої думки складно, бо знов ж таки — про “ще одного” відомо не все.

В третьому томі з’являються нові персонажі, головна роль яких принести більше інформації та вказати шляхи розв’язання проблеми. Ну і не без того, що старі персонажі зникають, перепрошую за каламбур. Деякі йдуть аж занадто криваво, бо тут в нас все ж таки не тільки містика, але й горор. Проте й жартівливі вставки теж нікуди не поділися, суцільної бентеги не буде, хоча все підштовхує героїв до неї.

Нам нарешті прояснюють, звідки Місакі Мей знає про те, як працює прокляття, ще ближче знайомлять з нею. Потихеньку розкривають й інших персонажів, готуючи нас до кульмінації четвертого тому. Не всі витримують атмосферу жаху й небезпеки, дехто настільки боїться померти, що готовий на все, щоб уникнути цього. А дехто здається і приймає неминуче. Інші ж продовжують шукати спосіб перервати прокляття, якщо вже не вдалося йому запобігти, бо дізнаються, що колись лихо вже вдалося зупинити після того, як воно розпочалося. Може, це вдасться і вдруге.

Знов таки, не втримаюся й порівняю перший та третій томи: і той, і той завершуються підготовкою до кривавих та моторошних подій, сконцентрованих в наступних книгах. Разом з персонажами можна продовжувати будувати теорії, звертати уваги на натяки, збирати підказки, повертатися до попередніх чвертей й дивитися на них з іншої точки зору, вишукуючи зв’язки й підтексти.

“Інша” продовжує залишатися гарною містично-горорною манґою, де на розбудову історії й далі працює чудовий малюнок, створюючи незручну та гнітючу атмосферу. Хоча темряви, здається, стає все більше і більше, що не дивно — фінал близько.

Дуже чекаю на завершальний том!

#ґік_огляд #манґа