Люди, які мене найбільше засмучували, завжди були тими, кого я любила найбільше. Глибина смутку завжди пропорційна тому, наскільки мені подобається ця людина. Знаючи це, тепер я боюся припасти до когось душею. Я не хочу більше сумувати.

Я користуюсь одним методом щоб зрозуміти чи справді мені це до душі: «чи робила би я це, якби опинилася на безлюдному острові?»

Життя як поїздка на автобусі. У автобусі, яким ти керуєш, батьки, друзі, люди, з якими ти майже не перетиналась по життю, вони всі пасажири, але в якийсь момент вони всі зійдуть з автобуса.

Якщо хтось хоче відділитись, дозволь їм. Якщо хтось хоче тебе ненавидіти, дозволь їм.

Я не геній. Просто прийми це і почни спочатку. Я звичайна людина. Намагатись кожного дня - це все, що я можу.

Я все ще не зрозуміла, як мені жити це життя, але цього достатньо. Я маю жити.