за останні півроку я багато читала, але не зовсім художку (часто статті на соціальні теми, дофіга підручників по тому, як складати мовні іспити, а ще інструкції, як правильно реєструватися на стипендії, але це взагалі інша історія🤥🤥🤥)

але і художка, оф корс, була :)) і мене вразило ДВІ книжки

перша — дуже вайбова, меланхолійна, уся розписана в моїх примітках/коментарях, у мене дуже багато сталося рефлексії, читаючи цю книжку, тому я читала її рівно місяць (і, чесно кажучи, тіки сьогодні дочитаю)

друга — прикольна, прочиталася за пару днів/ночей, є про що подумати після прочитання, але книжка класна тим, що під час читання думати взагалі не треба, "читаєш кайфуєш і сильно крінжуєш" вайб, у мене давно не було настільки "захльобного" читання, пішла як серіал

назви не даю, бо...

😛питання дня: з якої книжки почати розказувати? з першої чи другої?))))))))))))

вночі дочитала першу, емоції приблизно АОООАОАОАААААООООААА такі😝😝😝 ввечері буде рецензія

а поки 🎠питання дня🎠

якби Шекспір писав сценарій до голлівудського фільму, яким би був фільм (жанр/назва/сюжет)?

тільки що дописала свою суб'єктивну рецензію, вийшло дуже хаотично, хоча я старалася якось то все окейно організувати

ще я зрозуміла, що про цей роман буду говорити ще і завтра, бо я хотіла б зашерити з вами деякі моменти з книги, які я виділяла і з яких пісяла кип'яточком під час читання, сподіваюся, вам це буде цікаво))) а ще у мене є геніальна теорія, до якої я сама дійшла, читаючи цей роман, тому про це теж хочеться вам розказати

ставте якісь реакції, якщо чекаєте, будь ласка!! дуже треба розуміти, чи це цікаво вам

​🤰🏻🤱🏻поки Ріанна викладає фотки першого бебіка і чекає на другого, я #дуже_раджу прочитати "Безсмертя" Мілана Кундери🤰🏻🤱🏻

*далі буде величезний фангьорлінг по Кундері, бо я буквально хочу трійню від його таланту, я вас попередила*

**ще одне попередження: конкретного сюжета в книжці немає, це просто історії різних людей, які переплітаються і в якийсь момент вони НАСТІЛЬКИ переплітаються, що ви ловите інтелектуальний оргазм... ну, я — да**

трошки бази: Мілан Кундера — чесько-французький письменник, постмодерніст з дуже цікавим і легким для читання стилем, любить розкривати своїх героїв через їхній еротизм і, на мою думку, найкраще і найвлучніше описує щонайменше дві речі: стосунки і секс

як і в "Нестерпній легкості буття" (найпопулярнішому романі письменника), тут є декілька сюжетних парочок, лінії яких переплітаються: Аньєса і Поль (ідеальна картинка з прогнившим дном), Лора і Бернар (інфантилізм і необдуманність), Гете і Беттіна (да, той самий, що написав "Фауста", ще й історія реально правдива), Рубенс і жінки (концепція безтурботних інтрижок, які зводяться самотністю)

Кундера поєднує в одному творі декілька епох і моральних норм — 19 і 20 століття: порівнює ставлення жінок до чоловіків (ще одна особливість Мілана Кундери, яку я люблю, це його феміністична позиція, яка зчитується у творах. чоловіки-феміністи займають окремий куточок в моєму сердечку!), ставлення людей до кохання, він роздумує про концепцію кохання загалом, індивідуалізує його і захищає!

ох, забула сказати, що одна з сюжетних ліній — це сам Кундера і його приятель, вони обговорюють цей роман у цьому ж романі, "Безсмертя", а також попередні твори Кундери :))) а ще посередині книжки Кундера спойлерить кінцівку цієї ж книжки. бо він так може. а ще він розбиває 4ту стіну БЕЗЛІЧ РАЗІВ (це коли ти ніби читаєш і слідкуєш за героями зі сторони, а потім так хоп! і ці герої неочікувано звертаються до тебе, поєднуючи їхній вигаданий світ з твоїм реальним), особливо наприкінці, переносячи увесь твір на абсолютно інший рівень і це просто ааааааааа як вау!

отже, лонг сторі шорт:

про що роман? про кохання, втрату кохання, його знаходження, страх відпускати і (часто ілюзорне) щастя мати. про минучість. про безсмертя.

для кого роман? для всіх, кому набридло читати вилизані історії з "ох" і "ах" та хочеться правди; для тих, хто любить неочікувані поєднання/кроссовери/цікаві повороти подій. і легку мову написання у поєднанні з глибокими думками!

важко читати? ні, якщо "важкість" вимірюється легкістю сприйняття тексту. так, якщо тим, як довго це читається. бо читається довго. бо є багато про що подумати.

міні-висновок: "Безсмертя" Кундери прийшло до мене в правильний час за правильних обставин і пояснило мені всі ті речі, які я чекала почути. як і одного разу декілька років тому сталося з його "Нестерпною легкістю буття". читаючи Кундеру, я ніби веду діалог, під час якого мовчу, поки він озвучує мої питання, одразу даючи на них відповідь. я таке люблю...))

​#думка

пишучи власну рецензійну рефлексію на цю книжку, я читала різні критики (не щоб вибудувати думку, а щоб швидше перетворити емоції на слова), знайшла ось таку від "Видавництва старого лева" (я якраз в їхньому перекладі і читала)

хочу дуже сказати, що я не люблю і не підтримую розподіл літератури на "фастфудну" і "важкоперетравну", бо з'являється певна зневага до першої і людей, які її читають та люблять, а ще виникає страх до другої і сумніви "а чи буде мені цікаво?"

моя думка така: читати — це як плавати. ти можеш плавати в басейні, граючись у водне поло з друзями, можеш запливати за буйки у кришталево-прозорому ідеальному, але холодному океані, можеш плавати під час шторму в, скажімо, Адріатиці, пірнаючи в хвилі, збиваючи коліна від ракушнявого дна. плавати можна по-різному. і я впевнена, що кожний з вас, хто прочитав мою метафору, кайфонув від різного виду "плавання", бо ми всі дуже різні,

але!

це не означає, що ті, кому супер весело тусити в басейні з надувним м'ячем не можуть орендувати катамаран на морі і заплисти за буйки або спробувати купатися в шторм, бо вони якось не готові до відкритих водойм. ні. головне — бажання і цікавість плавати. довчитися можна уже в воді :)

якось може трошки заплутано, але пойнт такий — читайте те, що хочете, як хочете, не бійтеся "складної" літератури, бійтеся її боятися. завжди можна щось зайвий раз перегуглити, подивитися якийсь відос, але найголовніше:

ЗАВЖДИ МОЖНА В БУДЬ-ЯКИЙ МОМЕНТ ЗРОЗУМІТИ, ЩО КНИЖКА ДЛЯ ВАС НЕЦІКАВА, ЗАКРИТИ ЇЇ І НЕДОЧИТУВАТИ! поліція не приїде, крістіан грей за таке не покарає і це жодним чином не буде означати щось погане про вас

скріншот зроблено звідси

текст з текстом, делішес🤧

📚 Сьогодні на Центральному залізничному вокзалі презентують книжку Андрія Пермякова «Залізна евакуація»

В УЗ повідомляють, що історії відданості й сили залізничників читатимуть актриси театру й кіно Наталія Сумська та Римма Зюбіна.

Під час заходу можна буде зробити добровільні онлайн-внески, які спрямують у фонд «Залізна родина» для допомоги постраждалим від війни залізничникам та їхнім родинам.

📌 Де: «Фортеця незламності». Вокзальна площа, 1
📌 Коли: 18 лютого о 16:00
📌 Вхід вільний

Наш Instagram | Запропонувати новину

🧚🏼‍♂️питання дня🧚🏼‍♂️
ваша улюблена казка або казковий герой?

деякі моменти, які я виділила для себе з «Безсмертя» Кундери ⬆️

кожну фотку підписала, якщо клікнути на одну з них, то внизу буде мій коментар

не перевертала, бо у горизонтальному положенні зручніше читати виділені цитати

забула про цей момент!

частина книжки це діалоги Гете з Гемінґвеєм у загробному світі, коли обидва уже давно померли. вони багато говорять про письменників і їхні долі, про себе і тд

а потім вони кажуть «лол, чо ми запарюємося, цього діалога не існує, його пише прямо щас Кундера, це все несправжнє»

вибачте, але..😮‍💨😮‍💨😮‍💨🤤🤤🤤🤤🤤🤤🤤🤤🤤🤤🤤🤤🤤💦💦💦💦💦💦💦💦💦💦💦💦💦💦💦💦💦💦💦💦