авторка твору «Анна, яку я кохала» лайкнула мій ревʼю на книгу в тіктоці, а я її трошки обісрала там 😰
я себе трошки ніяково почуваю 😭😭

який контент ви б хотіли бачити? та й взагалі чи є якісь побажання
приймаю заявки поки муштрую свій мозок на серпень

«Зникнення Стефані Мейлер» Жоель Діккер
⭐️ 5/5

добре він пише, тут ні дать ні взять

один з головних героїв капітан поліції Джесс Розенберґ був суперкрутим слідчим, розкривав усі справи і все таке, і от він вирішує піти у відставку
на його прощальній церемонії з’являється журналістка Стефані Мейлер і заявляє, що двадцять років тому в найпершій справі (яка кардинально змінила життя Розенберґа) він припустився помилки, через яку в убивстві чотирьох людей обвинуватили невинну особу
за кілька годин Стефані таємничо зникає (бо забагато знала) і звісно ж капітан вирішує зачекати з відставкою й береться за повторне слідство

от це такий детектив, яким і повинен бути класний детектив (на мою думку)

звісно ж без згадки росії нікуди 🙄 цей Жоель в принципі щось там з росіянами мутить, тому знайомитись далі з його творчістю я не планую

книга мені сподобалась, було цікаво (ще я читала його «Загадка 622 номера», якось потім випишу вам)

#відгук@try_maabooks
#відгукНЕазійське

я зараз просто вибухну чесно слово, йобана тривога, йобані росіяни
у мене о 22 потяг, я живу на їбучому лівому березі )))) вгадайте шо - о 21:09 починається тривога 😌 і я ж бігом шукати таксі думаю «ну всьо, пезда моєму потягу», знаходжу таксі, 360 гривень (!!!!!) мама мія, я ж думаю «ну шо робити, треба викликати» … тривога тривала 13 хвилин 😌😌
я просто всьо блять вбийте мене, які в сраку 360 гривень 😭😭😭 are you fucking crazy
і навіть якщо б я не викликала таксі, а поїхала б на метро - я б не встигла
короче росіяни бляха в пеклі вам вічно горіти
щоб вас курка копнула

перепрошую за мат 🧚🏻‍♀️

прочитане за липень

˖˚⊹ 5
«Ідеальна пара» ⭐️ 1/5
«Зникнення Стефані Мейлер» ⭐️ 5/5
«Засмага» ⭐️ 5/5
«The Cat Who Saved Books» ⭐️ 5/5
«Intimacies» ⭐️ 4/5

діліться своїм прочитаним 🧚🏻‍♀️

#прочитанезамісяць

«Засмага» Хлоя Мішель Говарт
⭐️ 5/5

Вона — сонце, надто гаряче, щоб ним насолоджуватися.

hell yeah

сеттінг відбувається в ірландському селі влітку 🤌🏻
у нас є головна героїня Люсі, яка одного разу подивилась на свою шкільну подругу Сюзанну і зрозуміла, що це всьо

мене нормально так потріпало протягом сюжету🙂‍↕️

оця іскра, захоплення, безтямне руйнівне кохання - о боже тактактак

багато тем там піднімається, те що:
заміжжя і материнство вважалися єдиним правильним варіантом для жінки (бо це 90 роки)
страх осуду свого консервативного оточення → (і через це) вимушеність подвійного життя → (і відповідно) приховування справжньої себе

як же у них там все закрутилось, що ж робити з майбутнім і чи можливе справжнє щастя в таких умовах 👀
 
коротше 5 з 5, 10 з 10, мені дуже зайшло
я відчула весь спектр емоцій при прочитанні)

#відгук@try_maabooks
#відгуклгбт
#відгукНЕазійське

я зараз готую допис про оповідання «Suzuran» або «Конвалія» (Нобуко Йошія)
і таке от питання у мене

«Конвалія» | сюжет

історію розповідає Сасаджіма Фусако, дочка викладачки музики

кожен день після закінчення занять, мати закривала піаніно і замикала його на ключ
одного разу її викликали в кабінет до директора з питаннями чи забирає вона ключ з собою та чи позичала вона його ще комусь
а все тому що кожен день після закінчення школи, коли в класах повинно було бути тихо, з аудиторії, де стоїть піаніно лунає чарівна мелодія аж до самого вечора

претензія була в тому, що така гра на фортепіано після уроків, без відома чи дозволу вчителя суперечить шкільним правилам

матір була засмучена, що на неї припали такі підозри і тому вирішила ввечері пролізти в шкільний сад з Фусако та сховатися за стіною перед аудиторією
і тут вони почули ту саму чарівну мелодію, мати була вражена, пізніше вона пояснила Фусако, що це був відомий італійський твір
коли мелодія закінчилася, вони тихо відчинили вікно та зазирнули всередину
там стояла струнка дівчина з світло-русявим волоссям та яскраво-блакитними очима, вона помітила двох несподіваних гостей і зникла з кімнати

наступного дня мама Фусако направилась до директора із запитанням звідки ж взялося піаніно
виявилось, що фортепіано було власністю італійки, яка давно приїхала до Японії як місіонерка, її звали Мадам Марія
після того, як Мадам померла, інструмент було передано школі як пам'ятку на її честь

почувши це, матір посміхнулася і ввечері знову повернулася до саду, чекаючи на музику
і знову таємнича дівчина почала грати, то була мелодія просякнута глибоким сумом

вранці наступного дня мати пішла до тієї аудиторії, на кришці піаніно лежав невеличкий букет конвалій, обв'язаний тонкою червоною стрічкою,
також стрічкою був перев'язаний срібний ключ, а під квітами - кремовий конверт

серце голосно калатало, матір відкрила листа, від якого все ще було чутно ледь помітний аромат мокрого чорнила

гарною каліграфічною італійською було написано:
Висловлюю вам свою найщирішу подяку.
Я глибоко вдячна за послугу, яку ви мені зробили, упустивши з уваги те, що побачили позавчора ввечері.
Донька покійної Мадам Марії, Ортено.

на цьому лист закінчувався, мати була зворушена до сліз, вона підібрала букетик конвалій та щиросердно поцілувала квіти
з того моменту таємниче фортепіано більше ніколи не лунало

пізніше хтось сказав Фусако, що іноземка невдовзі покинула місто, щоб повернутися додому...

#цікавинка
#нобукойошія

що читаєте зараз?

а може мені ще нирку продать 🤨
за шо

ніхто не хоче скинуться мені на книжечку? 😇 а у мене день народження через місяць 😇😇