НАС СОТНЯ!!!

НАС СОТНЯ!!!!

Шановні, ми вражені та неймовірно вдячні усім, що ви тут є!
Чесно, не очікувала, що аудиторія прийде настільки швидко і будуть позитивні відгуки менше,ніж через тиждень!!!

Неймовірно любимо та працюємо заради вас 💋

Дякуємо, що ви з нами!

Доброї ночі!

Доброго ранку, сьоогодні буде день незвичних віршів)

Увага, шановні митці!

Через велику кількість бажаючих поділитись своєю творчістю, ми попереджуємо,що не усі твори будуть опубліковані в день їх відправки!
Про це вас буде попереджати адмін Ярослав.

Приносимо вибачення !

Василь Елланський, або Василь Еллан-Блакитний.
(28.12.1894 — 04.12.1925)


З 1910 року письменник навчався в Чернігівській духовній семінарії, яку відверто не любив. Відвідував знамениті «суботи» у вітальні Михайла Коцюбинського, де його перші вірші (писати почав з 1912 року) майстер сприйняв із доброзичливою увагою.
Там само, на суботах, близько заприятелював із Тичиною (хоча вони й до того разом навчалися в семінарії).
Фактично, там вони разом вчилися писати вірші.
У 1914 вступив на економічне відділення Київського комерційного інституту, де також вже навчався Тичина.
Інститут він не закінчив. У 1917 році недавній студент з головою поринув у революційну роботу.

У 1920 р. організатор і керівник першої спілки пролетарських письменників «Гарт».

Тяжка хвороба серця, яку з раннього дитинства мав Еллан-Блакитний, призвела до його смерті на 32-му році життя.


Проте навіть після смерті поета, у 30-тих роках, радянська влада затаврувала його, як "буржуазного націоналіста". Його було посмертно засуджено на розстріл.
Кладовище Комунарів у Харкові, на якому він був похований знищили й заасфальтували під аеродром.

**Його у своїй поемі "Комуна" оспівав Майк Йогансен.
**Присвятив свою статтю Елланському й Микола Хвильовий.

#Василь_Еллан_Блакитний
#Новоромантизм
#Міні_статті
#Життєпис

Коли знову забуваю про вірші...

Коли знову забуваю про вірші,
Черпаю натхнення
Ложкою з зілля.

Коли знову забуваю про вірші,
Я в пошуках нової рими.
В пошуках нової техніки, мудрости,
Філософії та трішки гумору.

Коли знову забуваю про вірші,
Прозою пишу кохання листи.

Коли ж знову забуду про вірші,
Піду напевне,
Шляхом забутим.
Тим самим шляхом,
Що долею заносить,
У різні мистецькі крамниці.

Коли знову забуваю про вірші,
Я підглядаю у ЛОМУ.
Те саме стосується й прози,
Й мистецтва...
Й емоцій, що знову і знову турбують мене.

І я знову і знову забуваю про вірші.
Відволікаюсь історією,
Й інколи розмовами...
Але я не забуду про вірші.

12.11.24

#Очеретна_Валерія

#вірш

"Я помщуся світу любов'ю" —
9 січня 1924 року у Тбілісі народився геніяльний режисер, сценарист, композитор та художник Сергій Параджанов

«Я – вірменин, який народився у Тбілісі й сидів у російській в'язниці за український націоналізм»

!!Tw, присутня ненормативна лексика!!

Я стежу за ними через щілину
і бачу неймовірний турнір
Воїн А наточує шпагу
Воїн Б чистить рапіру
Воїн В провітрює спис
невідомо, що далі буде
синхронні дії зваблюють монотон

Жадан написав цілу книгу
про життя цього печива
і точно не про Магдалину
бо нахуй кому вона всралася
на релігію більше не дрочать
а ніжно маслають на печивко

Воїн А здає позиції
і далі йде пекельна заруба
рапіра чи спис?
спис чи рапіра?
спис
пис
пис
чвяк
хуяк
печиво осквернили
в зажурі молодий самурай
проковтнув він Марію
харакірі зробив Сергій

Блаженний Чич

#вірш

Незвичненько)

Скажіть, хто б хотів у неділю на Літвечір в Києві? В якості автора або слухача

Хочемо організувати літвечір на неділю, але для цього треба зібрати достатню кількість авторів, тому приходьте!
Офлайн, в Києві, на подолі.
Стосовно вечору, писати мені в особисті (@uniform_request)

Не очікували таких поважних гостей у нашому провулочку 🫢

Приюти Ліван

Приюти Ліван
А От візьми і приюти
Яскравий край, який так хоче утекти
Приюти Ліван
Це просто ніби підняти стакан
Приюти Ліван
Ці, землі культурних партизан
Приюти Ліван
Це тобі не Афганістан, просто візьми і
Приюти Ліван
Буде народ цієї країни в квартирі твоїй як талісман
Приюти Ліван
Гарячі вечори ніби чорний наган
Приюти Ліван
Будеш щасливий ніби султан, просто
Приюти Ліван

#Одіссей

#вірш

Доброї ночі!

Доброго ранку! Як ви?

Йойки,вже й пані Кобилянська!
Раді бачити таких прекрасних пані у нашій спілці.
Чекаємо на Семенка 💋

Еротика?

Раїса Троянкер.
(30.10.1908 — 29.12.1945)

Закінчила семирічну школу, вчилася в кооперативній профшколі, працювала в цирку.

Ще підліткою вона наважилася на розрив із сім’єю: закохалася в італійського артиста — приборкувача тигрів і втекла з дому з мандрівним цирком.
Її коронним номером було вкладання голови до тигрячої пащі — на згадку про ті часи в Раїси залишився шрам на нозі.
Вже за рік циркова романтика набридла Раїсі, і вона знову втекла.

Рано почала писати вірші, перша публікація датована 21 червня 1925 року. Того ж року вступила в місцеву філію Союзу селянських письменників «Плуг».
У 1928 році у видавництві «Плужанин» вийшла перша збірка віршів Троянкер «Повінь».
У Харкові поетеса належала до групи Валер'яна Поліщука «Авангард», друкувалася у виданнях групи, а також у журналах «Гарт» та ін.

У 1930 р. вийшла її друга збірка віршів «Горизонт».

Вона була чи не єдиною поеткою в чоловічому колі харківських митців, Троянкер була справжньою femme fatale, що не цуралася любовних пригод — кажуть, що ледь не кожен харківський письменник мав із нею стосунки.
У листі до Івана Дніпровського навіть зізнавалася, що лікується від німфоманії «за Фрейдом».

Мала багато чоловіків, серед яких також був Володимир Сосюра, з яким вони писали одне одному романтичні вірші.

Під час Другої світової війни була військовиою кореспонденткою
1942 року з'явилася її остання збірка «Суровая лирика».
Збірка була написана російською мовою і містила цілком типові пропагандистські пасажі про «бессмертного Ленина» і «любимый голос Сталина».

Померла від раку в Мурманську, похована на місцевому цвинтарі, могила втрачена.

#еротика
#Міні_статті
#Життєпис