Монстр

Під ліжком моїм,
Живе монстр.
Він маленький та милий,
Як кошеня.
Вночі лише трішки,
Шурхає пилом,
І намагається мене розбудити.

У шафі моїй,
Живе монстр.
Йому там зручніше,
А я і не проти.
Він вже дорослішає,
І починає лякати.
А ще цікавіше –
Зі мною розмовляти.

У кутку моєї кімнати,
Живе монстр.
Я починаю його боятись.
Він посміхнувся,
А значить він добрий?
Ну, хай там живе.
Правда, вже тіло його,
Повністю вкрите сірою шерстю...

Під ліжком моїм,
Живе монстр.
Він вже не такий,
Кудлатий та милий.
Уже не показує,
Власної тіні.
І починає,
Про смерть говорити..

У кутку знову він,
Але приходить вночі.
Боїться ще поки,
До мене іти.
Він як людина,
Але без обличчя.
Лиш очі його –
Освітлюють темряву.

Одного разу він зник.
Я лиш сумую за другом ось цим.
Лягаю спати,
Та якось обачно.
Тіло моє чує,
"Щось буде інакше.."

Вночі прокидаюсь під тихий скрип,
Ще очі закриті,
Почулось мені!
А потім знову голос,
Але не такий як колись.
Він хрипне й шепоче,
А що?
Розібрати не можу.

І тут я хочу,
Розплющити очі.
Та страх як лезо,
Проходить по шкірі.
Я чую кроки.
А потім і дихання.
І ще більше ховаюсь під ковдрою.
Молюсь я Богам,
І намагаюсь кричати.
Але ж хто винен мені?
Сама ж дозволила під ліжком заночувати...

1.12.2024

#Очеретна_Валерія

#вірш

НАС СОТНЯ!!!

НАС СОТНЯ!!!!

Шановні, ми вражені та неймовірно вдячні усім, що ви тут є!
Чесно, не очікувала, що аудиторія прийде настільки швидко і будуть позитивні відгуки менше,ніж через тиждень!!!

Неймовірно любимо та працюємо заради вас 💋

Дякуємо, що ви з нами!

Доброї ночі!

Доброго ранку, сьоогодні буде день незвичних віршів)

Увага, шановні митці!

Через велику кількість бажаючих поділитись своєю творчістю, ми попереджуємо,що не усі твори будуть опубліковані в день їх відправки!
Про це вас буде попереджати адмін Ярослав.

Приносимо вибачення !

Василь Елланський, або Василь Еллан-Блакитний.
(28.12.1894 — 04.12.1925)


З 1910 року письменник навчався в Чернігівській духовній семінарії, яку відверто не любив. Відвідував знамениті «суботи» у вітальні Михайла Коцюбинського, де його перші вірші (писати почав з 1912 року) майстер сприйняв із доброзичливою увагою.
Там само, на суботах, близько заприятелював із Тичиною (хоча вони й до того разом навчалися в семінарії).
Фактично, там вони разом вчилися писати вірші.
У 1914 вступив на економічне відділення Київського комерційного інституту, де також вже навчався Тичина.
Інститут він не закінчив. У 1917 році недавній студент з головою поринув у революційну роботу.

У 1920 р. організатор і керівник першої спілки пролетарських письменників «Гарт».

Тяжка хвороба серця, яку з раннього дитинства мав Еллан-Блакитний, призвела до його смерті на 32-му році життя.


Проте навіть після смерті поета, у 30-тих роках, радянська влада затаврувала його, як "буржуазного націоналіста". Його було посмертно засуджено на розстріл.
Кладовище Комунарів у Харкові, на якому він був похований знищили й заасфальтували під аеродром.

**Його у своїй поемі "Комуна" оспівав Майк Йогансен.
**Присвятив свою статтю Елланському й Микола Хвильовий.

#Василь_Еллан_Блакитний
#Новоромантизм
#Міні_статті
#Життєпис

Коли знову забуваю про вірші...

Коли знову забуваю про вірші,
Черпаю натхнення
Ложкою з зілля.

Коли знову забуваю про вірші,
Я в пошуках нової рими.
В пошуках нової техніки, мудрости,
Філософії та трішки гумору.

Коли знову забуваю про вірші,
Прозою пишу кохання листи.

Коли ж знову забуду про вірші,
Піду напевне,
Шляхом забутим.
Тим самим шляхом,
Що долею заносить,
У різні мистецькі крамниці.

Коли знову забуваю про вірші,
Я підглядаю у ЛОМУ.
Те саме стосується й прози,
Й мистецтва...
Й емоцій, що знову і знову турбують мене.

І я знову і знову забуваю про вірші.
Відволікаюсь історією,
Й інколи розмовами...
Але я не забуду про вірші.

12.11.24

#Очеретна_Валерія

#вірш

"Я помщуся світу любов'ю" —
9 січня 1924 року у Тбілісі народився геніяльний режисер, сценарист, композитор та художник Сергій Параджанов

«Я – вірменин, який народився у Тбілісі й сидів у російській в'язниці за український націоналізм»

!!Tw, присутня ненормативна лексика!!

Я стежу за ними через щілину
і бачу неймовірний турнір
Воїн А наточує шпагу
Воїн Б чистить рапіру
Воїн В провітрює спис
невідомо, що далі буде
синхронні дії зваблюють монотон

Жадан написав цілу книгу
про життя цього печива
і точно не про Магдалину
бо нахуй кому вона всралася
на релігію більше не дрочать
а ніжно маслають на печивко

Воїн А здає позиції
і далі йде пекельна заруба
рапіра чи спис?
спис чи рапіра?
спис
пис
пис
чвяк
хуяк
печиво осквернили
в зажурі молодий самурай
проковтнув він Марію
харакірі зробив Сергій

Блаженний Чич

#вірш

Незвичненько)

Скажіть, хто б хотів у неділю на Літвечір в Києві? В якості автора або слухача

Хочемо організувати літвечір на неділю, але для цього треба зібрати достатню кількість авторів, тому приходьте!
Офлайн, в Києві, на подолі.
Стосовно вечору, писати мені в особисті (@uniform_request)

Не очікували таких поважних гостей у нашому провулочку 🫢

Приюти Ліван

Приюти Ліван
А От візьми і приюти
Яскравий край, який так хоче утекти
Приюти Ліван
Це просто ніби підняти стакан
Приюти Ліван
Ці, землі культурних партизан
Приюти Ліван
Це тобі не Афганістан, просто візьми і
Приюти Ліван
Буде народ цієї країни в квартирі твоїй як талісман
Приюти Ліван
Гарячі вечори ніби чорний наган
Приюти Ліван
Будеш щасливий ніби султан, просто
Приюти Ліван

#Одіссей

#вірш

Доброї ночі!

Доброго ранку! Як ви?

Йойки,вже й пані Кобилянська!
Раді бачити таких прекрасних пані у нашій спілці.
Чекаємо на Семенка 💋

Еротика?

Раїса Троянкер.
(30.10.1908 — 29.12.1945)

Закінчила семирічну школу, вчилася в кооперативній профшколі, працювала в цирку.

Ще підліткою вона наважилася на розрив із сім’єю: закохалася в італійського артиста — приборкувача тигрів і втекла з дому з мандрівним цирком.
Її коронним номером було вкладання голови до тигрячої пащі — на згадку про ті часи в Раїси залишився шрам на нозі.
Вже за рік циркова романтика набридла Раїсі, і вона знову втекла.

Рано почала писати вірші, перша публікація датована 21 червня 1925 року. Того ж року вступила в місцеву філію Союзу селянських письменників «Плуг».
У 1928 році у видавництві «Плужанин» вийшла перша збірка віршів Троянкер «Повінь».
У Харкові поетеса належала до групи Валер'яна Поліщука «Авангард», друкувалася у виданнях групи, а також у журналах «Гарт» та ін.

У 1930 р. вийшла її друга збірка віршів «Горизонт».