правила подачі творів на публікацію в [транскрипції]

ми приймаємо: поезію; прозу; образотворче; фототвори; декламації; статті; архітектурні проєкти
усі твори на публікацію подавати @uniform_request.

1. твори обов'язково надсилати в певній конкретній формі:
для віршів/прози/міні-статтей:
назва над текстом
авторство під текстом
[відступ 1 рядок]
одним повідомленням
окремо від вітального тексту

для фото + образотворчого:
образотворче в діджиталі/оформлене фото картини.
надіслати, як звичайне фото телеграм [png, jpeg]

стосовно декламацій, арх. проєктів та великих статтей списуватись додатково.


2. якщо ваш твір прийнято на публікацію, він викладається в телеграмі та може бути викладений у тіктоці.

3. ми не публікуємо та не толеруємо поширення жодних творів, створених за допомогою ШІ

4. ми категорично не толеруємо нічого російського і не співпрацюємо з людьми, які мають до цього відношення.

5. ми повідомляємо, якщо ваш твір не було прийнято на публікацію.

публікація безкоштовна, однак, щоб залишити посилання на свої соцмережі, бажано зробити донат від 10 грн на банку [транскрипції].

кожен прийнятий до публікації твір ми ставимо в кінець черги, через що він може публікуватися не одразу, а через кілька днів.

твори подавати @uniform_request
дякую за розуміння!

Доброї ночі!!

Доброго ранку!!
Як ви?

Нагадую про Літвечір другого березня!!

Також нагадаю, що будь-хто може надіслати свій твір, не тільки вірші.
Приймаємо також: наукові статті по тематиці мистецтва, проза, образотворче.
На публікацію твори надсилати @Uniform_request

Як одягну вишиванку,
При іконі помолюсь,
З болем вийду з хати зранку,
Воювати не боюсь.

Як мене покличеш, мамо,
Я до Польші не втечу.
Лиш заткну смертельну рану —
І до тебе відлечу.

Я візьму шматочок сала,
Хліба мами, що спекла,
Щоби воля не пропала,
Й смерть життя перемогла.

Не ідіть у наше поле,
Не ламайте нам калин.
Україно, моя доле,
Тобі серце, я — Твій син.

До весни вже близенько,
Недалеко до весни.
Нас почуйте, вороженьки,
Ми не хочемо війни.

Передай моїй коханій
Та матусі мій поклон,
Передай рушник кривавий
Й повернися за кордон.

Ти скажи, тепер я вільний,
Серед поля в чагарі,
Я собі знайду дівчину,
Одружуся на Дніпрі.

І ніхто не перестане
Мене згадувать з села.
Я загинув за Вітчизну —
Смерть життя перемогла.

23.02.2022

#Григорій_Ворон

#вірш

Ми на тілі лишатимем шрами
Як записки, зігнуті вдвоє
Смужки спалаху шалу
Ми кохаєм! Так лінгвокохаєм!
Почуття що за вінця перетікають
Мої нігті по шкірі, пів місяцем, повні
ЇЇ зуби, слідами на носі
Безнастанно
Континентами назустріч одному:
Притягалися цілуватися
Підлітково бились зубами
Відкривали дороги карієсу
Ми мінялися шкірою й травмами
Ми училися довіряти
Так зростаються - в механізм квіткової спраги
Сонце! Сонце - між нами!
Ти мати майбутніх галактик.
Твій погляд –
Фотосинтез моєї флори,
Дотик – потяг у латексфауни.
Христос не може бути смішним
Любов не може бути відсталою
Навіщо стільки іменників
Прикметників, що будуть несталими
Коли все зводиться до дієслів
І якщо МИ як вид
Вимиратимем,
Археологам наші знаки
Аж ніяк, не розібрати
Мертві мови  -
Лишаються мертвокоханим
Мертво-коханими

#Павло_Ремінний

#вірш

Де ти?

Мале дівча на відео, як чепурненька квіточка
Горохом сльози котяться, пропало тепле
літечко
Покинуло, забуло нас, назад не повертається
Мале дівча на відео до літечка
звертається

В душі суцільні протяги, на серці - ожеледиця
Морозними туманами думки тривожні стеляться
Вертайся наше літечко, ну де ж ти
забарилося
Невже у теплих спогадах заснуло,
загубилося

Течуть дитячі слізоньки, течуть та
не вгамуються
А спогади малюнками яскравими
малюються
Тікай, зима непрохана, дитя благає,
квіточка
Іди з думками сумними, лишень віддай нам
літечко!

#Дуда

#вірш

На цвинтарі прошмигнула туманна тінь й різко зникла
Нова ще була до свого образу, полохлива й незвикла
Мерехтливий місяць освітлював крок її скрадливий
Тихий шепіт мертвих в колисці ночі став зрадливий

Силует той оминав могили, плачучи й душу собі краючи
Прокладав свій шлях упевнено, від розпачу згораючи
Метою був обвитий плющем, склеп, німий й старезний
На кам'яних дверях масивних виднівся замок важезний

Той привид з вирваною душею й розбитим серцем
Прошмигнувши крізь стіни, відволікся люстерцем
Вкотре розчарувався, нічого у відображенні не бачучи
Безпорадно подріботів до сходів, все ще тихо плачучи

Леліяв думку про те, що це-ілюзія усе, злий витвір уяви
Затривожився він всередині від безмовної труни появи
Мутним зором прочитав поряд напис красномовний
Це був фатальний кінець його, сумний і безумовний

Впізнала тінь себе у тому тілі, близькому й захололому
Вразила незвична блідість на юнакові світлочолому
Колись поетом був той парубок, писав вірші трагічні
У тяжкості людської долі рятували лиш слова магічні

Спіткало його серце прекрасного чуття-кохання
Врешті-решт, воно і призвело до іскри життя згасання
Поглянувши на ці крижані стіни й свої закриті очі,
Розпач сутності тієї перетворився на тихий вітер ночі

#Відьмачка

#вірш

Доброї ночі!
Як ваш день?

Доброго ранку!!
Як ви?

Нагадую про Літвечір другого березня!! (Вже в цю неділю!!)

Також нагадаю, що будь-хто може надіслати свій твір, не тільки вірші.
Приймаємо також: наукові статті по тематиці мистецтва, проза, образотворче.
На публікацію твори надсилати @Uniform_request

Faschington

Хай мовчать америки й росії
Хай їх всіх забанять в твіттері (іксі)
Поки всі обкурені нацисти впріли
Ми залишилися в одвічній самоті

Воскресли вже кати мого народу
Лівак? Правак? Але однак
У мізках всіх щось єдне бродить
Якийсь бурлак чи то коньяк

Якась водяра чи одеколон
Якась бодяга з фейків та колон
Десятих п'ятих - все одно
Витягує речовину на дно

Ту сіру дивну субстанцíю
Що витікає швидко з голови
Це схоже на шизофренію
Це ніби перший білд готики три

Не маю карт, не маю туза
Ні в рукаві, ні в халявí
Забагалось життя: не грузить
І каже лиш: загинь або помри!

#Василь_Гетьман

#вірш

Оголошуємо місце проведення заходу!

Арт-простір "TLOOM"
Адреса: вул. Ярославська 26
Станція метро "Контрактова Площа"

#Amor_caecus

Ч. 3

Детектив змушений був провести більш ретельний огляд, повільно, в певному сенсі дбайливо роздвигаючи розсічені мʼязи. Поранення справді настільки глибоке, що без особливих зусиль можна якщо не побачити, так ощупати стегнову кістку з відчутними поглибленнями від удару, а ось променева кістка лівої руки розтрощенна прямо посередині. Новознайдена травма слугує доказом того, що жертва намагалася хоч якось оборонитися від лихого душогубця. Окрім цього на спині та потилиці помічено серйозні забиття від чогось тупого, як от обрук. Припустимо що напад скоїв якийсь кремезний чоловік, дроворуб навіть. Але в цій теорії більше упередженостей ніж логіки. Навіщо людині з настільки дужими руками витрачати час на зміну сторін свого знаряддя? Чи взагалі, оскаженілий від суміші адреналіну чи тваринницької люті, розум зможе скоординувати на подібну думку? Я вже відчуваю ваші сумніви. Можливо ви почали уявляти себе на місці вбивці. Моя задача — знайти винного в злочині і я певен що це не лісоруб. Ледь не розчленований чоловʼяга працює в сфері видобутку корисних копалин, аж ніяк не в дроворубстві, врешті решт.
Розгляньмо можливість вбивства як помсти. Уявимо що працівник шахти був обурений певними вчинками з боку свого більш статусного начальника. Зізнатися вам чесно, в мене виникає чимало питань. Який вчинок з боку так званого боса міг, хоча б в теорії, породити таку лють? Чи місцеві справді не побачили б людину з сокирою? Людину яка рубає іншу людину? Відсутність вагомих доказів не дає нам можливості видавати цю теорію за правдиву.


#Мусьє_М

#вірш

Мені хотілось би щоб стіни
Уміли говорити вголос
Щоб новостворені руїни
Зміг врятувати чийсь би голос

Та от би натовпи надворі
Могли б навічно замовчати
Щоб жарти і сміхи бадьорі
Легше було б не помічати

Чому коли знов звечоріє
І бурний світ почне счезати
Те що ти душиш височіє
А в тиші легше закричати

Закриєш очі і картину бачиш
А вуха, то почуєш шепіт
І не старайся, бо себе не зрадиш
Твій розум, то найгірший скрегіт

А ось вночі, то інша справа
Ніхто тебе не зможе чути
Бо ти один, та то не брама
І ти не зможеш щось відчути

Так, тиша, та вона тепер спокійна
Бо знаєш, голосів вночі нема
Та думка в голові тепер покійна
А я усміхнено залишуся сама

А знаєте, в пітьмі не страшно
Страхи усі розбилися як скло
Бо уночі самотньо жити не так важко
Інакше б бути просто не могло

#Куроківі

#вірш

Доброї ночі!!

Як ваш день?

Доброго ранку!!
Як ви?

Нагадую про Літвечір другого березня!! (Вже в цю неділю!!)

Також нагадаю, що будь-хто може надіслати свій твір, не тільки вірші.
Приймаємо також: наукові статті по тематиці мистецтва, проза, образотворче.
На публікацію твори надсилати @Uniform_request