Абсурд відсутності вибору


Камінці западають в ноги,
Б'ють гострими краями, здирають шкіру,
Безсовісно трощать нігті
І підло лізуть під шкіру.

Камінець - наче голка з дитинства, що через п'яту поступово дійде до серця,
Уразить його за секунду,
Після чого настане кінець.

Камінець - наче слова рідної мати, що імпульсивно кричить,
Відмовляючи своїй соціальній ролі в результаті колись існуючої любові.

Камінці, як останні хвилини авангардного кіно,
Б'ють по обличчю. Туди ж і плюють.

Вони ніби спомин далеких часів,
Що викликали душевний вогонь, котрий грів усе тіло і випромінював справжнісіньке сяйво.
Єдине, коли вогонь залишився позаду.

Це як знову перечитати збірку п'яти аморальних віршів,
Що були прочитані у квітні чотирнадцятого року,
Перем'яти кожен аркуш і у висновку ними запалити піч, здійснюючи майже самогубство,
Вбиваючи увесь моральний стан, що за стільки років колихнувся пару раз.

Кожен крок спричиняє суперечливість думок,
Де голоси кричать про ломоту ступнів, що віддає аж до колін.

Змушує тверезіти мозок і не йти в калюжах по кам'янистим схилам.

Їх достатньо стало, коли відмовили ноги, що самі майже крихтами сипалися до землі,
Коли біль не вщухав,
Що не скажеш розуму.


#Скривіс

#вірш

Ти не помітиш, як радість згасне у смутку,
Ти не помітиш, як історія закінчиться на псевдо новій сторінці.

Скажи лиш одне..

Навіщо писати листи, коли не знаєш про що писати?
Навіщо писати листи, коли і сам не хотів би їх мати?

Цей лабіринт думок затягає у пастку сердечну.
Казка, що ніжно почалась, має розв'язку..
Закінчиться все, як і мало б, трагічно,
Без жартів, без сумнівів — надто логічно.

Навіщо слова, коли тиша означена?
А кожна розмова зводить у порожнечу.

Тож дай мені зробити цей початок кінця,
І в останній раз побачити твої очі з місяця злиття.
Дай мені в останній раз в обійми взяти твої плечі,
Щоб у спочинку в даль піти..
Залишивши тебе в самотності сам на сам,
З вічно згораючими в пітьмі страхами.

#Свічка

#вірш

Доброї ночі!!

Як пройшов ваш день? Я щось ніяк від вистави не відійду, непрацездатно мені якось)

Вжух, чух-чух – жук ущух.
А я молоко гущу.
Три каструлі нагустив.
Жук спалив чиїсь листи.

А чиї? – то, мабуть, кріт,
Коли повзав по горі,
Вислав до міськради скаргу
Щодо будівництва арки.

Звіру не відповіли,
Хоч і не ревли воли.
То чому той жук ущух –
Я не знаю. Чух-чух-чух.

#Андрій_Єлісєєв

#вірш

Доброго ранку!!
Як ви?

Нагадаю, що будь-хто може надіслати свій твір, не тільки вірші.
Приймаємо також: наукові статті по тематиці мистецтва, проза, образотворче.
На публікацію твори надсилати @Uniform_request

Також нагадую про набір творів на друк (тільки поезія)! Надсилати @bukoviance

Чекатимемо ваших творів!!)

Сніг

Сніжить. В броунівському русі
Сніжинки мов листи з поштових скринь
Сніжинки мов листи від давніх друзів
Сніжить. Спинися. Відпочинь.

Дивись як сніг вертається на небо
Як зависає та гальмує час
Малим пір‘їнкам іншого не треба
Скоріш за все їм байдуже до нас.

Сніжить. В казковій круговерті
Спинилось місто, люди, я
Зупинка між народженням та смертю
Із назвою невдалою «життя»..

#Дуда

#вірш

Київ!!

Оголошуємо другий літвечір провулку Графоманії!!

Презентуватимемо вам наш перший друкований випуск!! Врахували минулі помилки та вдосконалилися! Обіцяємо цікавих авторів, цікаве місце та навіть нормальну техніку!!)

Бажаєш прийти чи (і) виступити?
Приймаємо через нашу гугл форму!!
(Заповнити обов'язково як і для слухачів,так і для учасників-авторів)

Для участі, як автор, надішліть кілька своїх творів в телеграм @Uniform_Request
‼️Обмежена кількість авторів — 10 місць‼️

Регламент
≈ 5 хвилин на автора
Тема: вільна
Мова: українська
🗓: 2 березня, неділя
📍: "TLOOM" вул. Ярославська 26
🕕: "відкриваємо двері" о 18:00
🎟 : Вхід 50 грн (50% на збір)

Будемо раді вас бачити!! Обіцяємо багато цікавого!!)


Якщо маєте якісь питання по літику, пишіть @uniform_request

Буря над Черемошем

– Туманна кресаня нечутно вкриває долину,
За криси повстяні не вийти сліпому до часу,
Коли срібносяйне дитя не мине, не погасне,
Коли золотаве окілля покотить на спину
Зеленого виру – виходь, моє диво живильне!
Почнем викрутаси!

– Не вийду, не вийду, коріння впеклося у камінь,
Зіниці готур заклював, саламандра забрала
З-під ребер моїх сердолік. Непрозорі дзеркала
Твоєї брехні обіцяють безодню. Під нами
Болотяні млаки, облуди в березовій брамі.
Тобі ж усе мало!

– Дивись-но, дитино, он гайстер кричить на верхівці
Твоєї сосни, хоча суне темніша година,
Вона досхочу дозволяє кружляти невпинно,
Нестримно в обіймах веселих, веселих – дурниці
Тобі говорили, клянуся, бо слово, як криця.
У танець пориньмо!

– Ти – хитра куниця, облудливий лис прудконогий,
Танцюй із дівчатами, пане, що ходять по купіль
Блакитну, прозору. То кров моя. Ні, непідкупна!
Мелодії линуть, бринять, як серпанок вологий,
Не вийду, не вийду! Облиш недолугу облогу!
Не візьмеш, підступний!

Селяни боялися сунути ніс в перелісся,
Де буря кричала між скель Черемошевих гучно,
Де блискавки ніж у соснове заплетення влучив,
Упали смоли халцедонові краплі. Підвівся
Лелека вугільний. Вже видно долинові криси.
Пройшло неминуче.

#Олександра_Дорога

#вірш

Забігло в кімнату сполохане диво.
Побачив, що щічки істотно зблідніли.
Притиснувшись швидко, промовила хтиво:
«Щось холодно в хаті, нам треба зігрітись.

І трапилось все несподівано швидко,
Підняв, розриваючи зіпер спідниці.
Напружене тіло мурахами вкрило,
У грудях томилися хрипи звірині.

Минали секунди, стискалися стегна.
Хотілося дуже задумане втілить.
Та трохи незручно, бо тулубом терла,
Руками впираючись в ламані стіни.

І майже сумісно дійшли ми до крапки:
«Тримаюся ледве, ще трохи і здохну».
Лиш крикнула: «Все! А ти начебто радий?
Дістала з полички цю довбану ковдру».

#Ватульов_Костянтин

#вірш

Доброго ранку!!
Як ви?

Нагадую про Літвечір другого березня!! Афіша⬇️
https://t.me/grafomalley/576

Також нагадаю, що будь-хто може надіслати свій твір, не тільки вірші.
Приймаємо також: наукові статті по тематиці мистецтва, проза, образотворче.
На публікацію твори надсилати @Uniform_request

Також нагадую про набір творів на друк (тільки поезія)! Надсилати @bukoviance

Чекатимемо ваших творів!!)

Буйний океан, хвилястий як жарптиця
По берегах він розливає брижі,
Шукає кораблі в запливах,
І підіймає крила якнайвище
Готовий звабити і спокусити
Аби собі всіх підкорити
Страшним буває океан
Неначе грім посеред неба
Його бояться вирії птахів
І він нещадно сверипіє
І щоб лишитися тверезим
У серці тишу зберегти
Мовляй собі одну правдивість
Що навіть лютим зливам
Колись таки стає кінець

#Кучина_Варвара

#вірш

Бачу справи твої, людино!

«Виходити з картиною я почав у грудні 2013-го, вже після першого побиття протестувальників. Тоді на Майдані було чимало моїх друзів та колег. Я запропонував їм виходити на протести зі своїми роботами, щоб ми, як художники, також заявили, що ми тут».

— Олександр Мельник

Сьогодні ми вшановуємо пам’ять Героїв Небесної Сотні — тих, хто віддав своє життя за свободу та гідність України. Щодня ми повинні пам’ятати не лише про воїнів, які зараз боронять нашу незалежність, а й про кожного, хто веде боротьбу проти знищення української нації.

Адже чи не наймогутнішою зброєю проти ворога є свідомість народу. Мистецтво — це теж зброя, якою ми боремося за правду, культуру та ідентичність. Якби ми мовчали, боялися висловлювати свою позицію й захищати її, можливо, України вже не існувало б як самостійної держави.

Нехай дороговказом нам буде кредо Кобзаря:

«Караюсь, мучусь… але не каюсь!»

Ілюстрація: WKODA

#образотворче

ПНЯБЗИК, №1 2025

Раді представити вам 1-ий випуск нашого літературного журналу!

ПНЯБЗИК обʼєднав авторів, які кидають виклик мейнстриму, шукають нові можливості самовираження та не бояться порушувати гострі питання

📌 Перший випуск доступний за цим посиланням

До числа авторів увійшли:
- Андрій Єлісєєв
- Натан Ломов
- Вацлав Н.
- Ігор Туров
- Оксен Каптур
- Альбіна Джомолунґмова

🖤 Долучайтеся до розвитку української культури! Ми будемо вдячні, якщо ви поширите наш журнал та поділитеся своїми враженнями

👉 Підписуйтесь, щоб не пропустити наступні випуски - попереду багато цікавого!

Ваш ПНЯБЗИК

Різні світи

Відбитки пальців в дзеркалах
Я бачив крізь твоє обличчя
Геть від реальності, у снах
Кришталь надій моїх розбився

Загублений в своєму світі
Я розпочну свій шлях до тебе
Від мене - ти у верховітті
Поки я знов дістанусь неба

Та чесно - я ненавиджу усіх
Нехай мене роз'їсть від злості
Твоїх блаженних неземних утіх
Мені не вистачає тепер зовсім

Я знаю що не вмію пробачати
Тому до тебе мені ще далеко
Свою провину не умію визнавати
Тому і розумію як тобі нелегко

Але один лиш поклик - я прийду
Покину все і доберусь до твого світу
Перед тобою на колінах сенс життя знайду
Нарешті обійму тебе зігріту

Та зараз я ще тут, серед вогню
І поки цю історію з тобою пишемо
Я знаю що ніколи не програю у бою
Бо вірю ми з тобою точно виживемо

#Куроківі

#вірш

11 років

Ранок. Майдан. Дим.
Ще український Крим.
Батько та син із ним.
Київ. Світанок. Дим.
Хтось залишивсь молодим.
Був іще вчора живим.
В білому савані зим.
Ранок. Майдан. Дим.
Довгий жахливий стрім.
Дайте дорогу швидким.
Снігом свинцевим рясним.
Київ. Світанок. Дим.
Злу не потрібний грим.
Пащеку роззявив режим.
Свистом від куль голосним.
Ранок. Майдан. Дим.
Словом сердечним, щемким.
Спогадом вічним, гірким
В білому савані зим..

#Дуда

#вірш

І немає нічого, крім нас.
Безперечне тримає наш час.
Ми хвилину за днем пронесемо
І за спокоєм тихо пройдемо.

Що любов, та що вічності варта,
Забирає на себе всі ватра.
Вона — кінь, безперечне єство,
Вона — тінь, огортає крило.

Вона — день, перевернута в ніч!
Вона — коло в квадраті, безліч.
Фантазія скромна, регалії сум,
Фантана Моргана, Іларія перша.

І навіщо ті гори, як падає світ,
Коли, опиняючись біля твоїх ніг,
Він розквітає в безсоннім шляху
І промовляє тебе, як я тут.

Ти тримаєш безмежне в собі.

І немає нічого, крім нас.
Безперечне тримає наш час.
Ми хвилину за днем пронесемо
І за спокоєм тихо пройдемо.

#Анастасія_Яковлєва

#вірш

Facebook

Всі піраміди - це наїбалово,
Неважливо, МММ, Маслоу, Гордона чи навіть єгипетські.
У фейсбука є золоте правило:
Не ведіться, людоньки, не ведіться.

Якби не фейсбук, ми б не дізналися
Про Арабську весну, насилля в Ефіопії і штурм Капітолію.
Якби його змайстрували раніше,
То там були б Бонопартоботи й новини про партизанів із Каталонії.

Без фейсбука мама б не змогла репостити котів,
А бабуся цитати Омара Хаяма.
А Цукенберг - то той ще поц:
Розвів кєнтів як лохів, розвів і лишив з хуями.

У стрічці розведена кава, шамани із факелами, малолєтки із fuckами,
Судоми пухнуть, час видаляти цю паскуду.
А в паралельній реальності я так добре закінчила юрфак,
Що мене відправили одразу суддею до небесного суду.

І там зустріла Марка й кажу: "Як рептілоїди теж помирають, шуруй поц до раю".
Присяжні аж подіставали ейрподси, кажуть, що я не маю рації.
Знизую плечима, в джакузі едемського водограю, -
"Я не поважаю соціопатів, але поважаю вегатеріанців".

І тут до нас спускається журналіст від Бога
В прямому сенсі цього слова,
Заради процесу, він перервав інтерв'ю із духом Іви Бобула -
В раю теж є місце для Ґрунту. Бази. Основи.

Цукенберг не був класичним вегатеріанцем, ні тим паче соціопатом,
Каже журналіст, в нього зв'язки в інформаційних штабах,
Каже беріть собі адвоката -
Це корупція небесних масштабів.

(Журналіст цей, до речі, не я в іншій паралелі, а той, що з другого сталкера)

Вибачте, пане журналіст, в наступний раз не заходьте без стуку -
Це все міфи рознесені вітром, міфи поширені його ж фейсбуком,
Напевно, я помилилася, то хай розсудить нас Феміда, -
"Фейсбук - це наїбалово
Фейсбук по своїй суті теж піраміда"

#Леся_Ветеннд

#вірш

Доброї ночі!!

Доброго ранку!!
Як ви?

Нагадую про Літвечір другого березня!! Афіша⬇️
https://t.me/grafomalley/576

Також нагадаю, що будь-хто може надіслати свій твір, не тільки вірші.
Приймаємо також: наукові статті по тематиці мистецтва, проза, образотворче.
На публікацію твори надсилати @Uniform_request

Також нагадую про набір творів на друк (тільки поезія)! Надсилати @bukoviance

Чекатимемо ваших творів!!)

Оріон

Виведи контури серця лихого
Вималюй в ньому криївку крихку
Витри гидке все, витри із нього
Все що не можна збагнуть бурлаку

Не переймайся щодо гротеску
Це не мистецтво - це просто брехня
Це не ікони - це лише фрески
Гаму розставлено тут навмання

Мертві філософи дивляться в душу
Глиняний бюст розтинає надвоє
Ця повінь лякає і знищує сушу
В неї вдивляється лише серце моє

З нього вже чути відлуння мінорні
Звуки зітхань і прощань зашвидких
Мелоси надто тривкі і позорні
Пишу я останній цей дуодистих:

Вималюй ніжно рукою богеми
Риси твердого й ясного "нічого"
Тоді всі епітети, ямби й морфеми
Будуть молитись до свого святого.

#Василь_Гетьман

#вірш