#Amor_Caecus

Ч. 2


До справи долучили шанованого в місті анатома. В результаті екзамінацій виявлено чимало ушкоджень. Окрім вже згаданих глибоких ран, на тілі потерпілого виявили чимало забоїв та садн, на скору руку охарактеризованих як отриманих від падіння на бруківку. Єдине чого не знайшли, це серця. Настільки важливий орган видертий з плоті з нечуваним недбальством. Ребра проломлені, викорчені в подобі ведмежого капкану з людських кісток. Зарубаний чоловʼяга миттю став сенсацією, потрапившою на перші шпальта всіх місцевих газет. Новина не обмежилася лише містечком П. Вона повзла далі, кидаючи в холодний піт тисячі читачів. Не пройшло й трьох діб як випуск дійшов до рук детектива з міста Д. Перебуваючи лише на початку розвитку своєї карʼєри, він вже мав зо 5 успішних справ у своєму портфоліо, тож чом би не додати ще одну? До того ж коли примітка звабливо проголошує:
“Любʼязного добродія, котрий допоможе поліції з розкриттям цієї справи буде щедро винагороджено. В залежності від характеру допомоги, сума може варʼюватися.”
У детектива з міста Д більше не залишалося причин гаяти ні хвилинки. Близько сьомої години вечора він зробив візит в місто П, тим самим перериваючи ретельну підготовку до майбутнього поховання, яке б мало відбутися менше ніж за годину. З належним супроводом він потрапив назад до кімнати з потребою поглянути на труп. Натягнувши на долоні ґречно запропоновані рукавиці, детектив, з впевненістю в своїх діях, відсуває одяг і з непідробним інтересом оглядає рани. В матеріалах справи вони описуються як значні ушкодження, спричинені гострим предметом. Інформація правдива, проте упущено чимало важливої конкретики. 

#Мусьє_М.

#проза

Також отримали автографи від акторів! Дякуємо!

Оххх, натомився я звісно... Дякую всім хто був!! Доброї ночі!

Доброго ранку!!
Як ви?

Нагадаю, що будь-хто може надіслати свій твір, не тільки вірші.
Приймаємо також: наукові статті по тематиці мистецтва, проза, образотворче.
На публікацію твори надсилати @Uniform_request

Також нагадую про набір творів на друк (тільки поезія)! Надсилати @bukoviance

Чекатимемо ваших творів!!)

Говоріть

Говоріть із мертвими, розривайте тишу
Вони чують все, тільки не мовчіть
Говоріть із мертвими, говоріть гучніше,
Це і є спілкування таємна мить..

Говоріть із мертвими, тільки так і можливо
Їх назад до себе повернути в життя
Говоріть з мертвими, це так небу важливо
Тільки так і розчиниш туман забуття

Поки є хоч хтось, хто говорить з мертвими
Світ існує і далі та сонце встає
Говоріть, хай будуть всі слова відвертими
Бо розмова ця - все що в нас є..

#Дуда

#вірш

Сумуєте без літвечорів? Тоді запрошуємо на літвечір наших друзяк з арматури!

Покровськ — мій герой

Цей рік кінчається, 2024-й,
Я вперше не вдома — таке вже не знайомо.
Покровськ — мов герой, та в тіні залишився,
Руїни довкола, і біль не скінчився.

Моя вся родина тепер не в оселі,
Зустрічаєм цей рік у біді, у заметелі.
Та тільки вона не надворі, в душі,
Де мрії та спогади знову чужі.

Хотілось би вірити: дім нас чекає,
І мир, що нарешті прийде, не згасає.
Кінець не за горами, все скоро минеться,
І рідний наш край із руїн оживеться.

Ще рік вперед, щоб продовжити шлях,
Боротись за себе, за близьких, за стяг.
І приходить наш рік — 2025-й,
Ще крок до свободи, до мрії святої.

(31.12.2024)

#Remisssio

#вірш

Може хочеш покинути офісні башти
Й лишитись у цьому вагоні назавжди?
Може нахрін модерн, може нахрін еклектику,
Може візьмемо в рабство машиністів й електриків,
Чергових й контролерів в червоних кепка‌х:
У нас навіть не буде потреби в квитках.
Тіла наші конвенційно не дуже вродливі,
Вростуть у сидіння сині і сиві.
Плечі втомляться від (не)чужої дрімоти,
Літери вимруть — мутують у ноти.
Ми станемо вільними в своїй неволі.
То що, хочеш лишитися у вагоні?

#Кай_Стардаст

#вірш

Сьогодні в рими не складаються слова,
Сьогодні нерви зовсім не до біса,
Одне бажання – наревітися сповна…
Finita la commedia. Спускається завіса.

Сьогодні все чомусь іде не так,
Дратують люди всі чомусь довкола,
І в голові якийсь один бардак,
І сил немає розірвать це злісне коло.

Сьогодні холодно і сльота на душі,
І не рятують жодні соцмережі,
Неначе Всесвіт став якийсь чужий
І вийти не дає за звичні межі.

Не хочеться сьогодні говорить,
І бачити не хочеться нікого,
Міцної кави хочеться зварить,
Чи, може, випить ще чогось міцного.

Сьогодні день не мій. Таке бува,
Від цього не подітися нікуди,
Та головне – все ж вірити в дива
І в те, що завтра день найкращим буде!

#Юлія_Жерняк

#вірш

Доброї ночі!!

Доброго ранку!!
Як ви?

Нагадаю, що будь-хто може надіслати свій твір, не тільки вірші.
Приймаємо також: наукові статті по тематиці мистецтва, проза, образотворче.
На публікацію твори надсилати @Uniform_request

Також нагадую про набір творів на друк (тільки поезія)! Надсилати @bukoviance

Чекатимемо ваших творів!!)

Коли список поступово росте,
Список імен та прізвищ в пам'яті невгамовній,
Вчишся вірити в щось невагомо-святе,
Щось довічно-живе та правильно-безумовне.

І тут не справа навіть в релігії, бог із нею,
Коли еклектика мислення хоче зібрати паззл,
Встають обличчя знайомі, та жодної панацеї
Нема для зсудомлених м'язів.

І в цьому випадку жодне слово, жодна хвилина
Не вернуть голос, посмішку чи подію.
Тільки знання про щось невинне, плинне, новинне
Діру на серці, може, ледве закриє.

#Олександра_Дорога

#вірш

Абсурд відсутності вибору


Камінці западають в ноги,
Б'ють гострими краями, здирають шкіру,
Безсовісно трощать нігті
І підло лізуть під шкіру.

Камінець - наче голка з дитинства, що через п'яту поступово дійде до серця,
Уразить його за секунду,
Після чого настане кінець.

Камінець - наче слова рідної мати, що імпульсивно кричить,
Відмовляючи своїй соціальній ролі в результаті колись існуючої любові.

Камінці, як останні хвилини авангардного кіно,
Б'ють по обличчю. Туди ж і плюють.

Вони ніби спомин далеких часів,
Що викликали душевний вогонь, котрий грів усе тіло і випромінював справжнісіньке сяйво.
Єдине, коли вогонь залишився позаду.

Це як знову перечитати збірку п'яти аморальних віршів,
Що були прочитані у квітні чотирнадцятого року,
Перем'яти кожен аркуш і у висновку ними запалити піч, здійснюючи майже самогубство,
Вбиваючи увесь моральний стан, що за стільки років колихнувся пару раз.

Кожен крок спричиняє суперечливість думок,
Де голоси кричать про ломоту ступнів, що віддає аж до колін.

Змушує тверезіти мозок і не йти в калюжах по кам'янистим схилам.

Їх достатньо стало, коли відмовили ноги, що самі майже крихтами сипалися до землі,
Коли біль не вщухав,
Що не скажеш розуму.


#Скривіс

#вірш

Ти не помітиш, як радість згасне у смутку,
Ти не помітиш, як історія закінчиться на псевдо новій сторінці.

Скажи лиш одне..

Навіщо писати листи, коли не знаєш про що писати?
Навіщо писати листи, коли і сам не хотів би їх мати?

Цей лабіринт думок затягає у пастку сердечну.
Казка, що ніжно почалась, має розв'язку..
Закінчиться все, як і мало б, трагічно,
Без жартів, без сумнівів — надто логічно.

Навіщо слова, коли тиша означена?
А кожна розмова зводить у порожнечу.

Тож дай мені зробити цей початок кінця,
І в останній раз побачити твої очі з місяця злиття.
Дай мені в останній раз в обійми взяти твої плечі,
Щоб у спочинку в даль піти..
Залишивши тебе в самотності сам на сам,
З вічно згораючими в пітьмі страхами.

#Свічка

#вірш

Доброї ночі!!

Як пройшов ваш день? Я щось ніяк від вистави не відійду, непрацездатно мені якось)

Вжух, чух-чух – жук ущух.
А я молоко гущу.
Три каструлі нагустив.
Жук спалив чиїсь листи.

А чиї? – то, мабуть, кріт,
Коли повзав по горі,
Вислав до міськради скаргу
Щодо будівництва арки.

Звіру не відповіли,
Хоч і не ревли воли.
То чому той жук ущух –
Я не знаю. Чух-чух-чух.

#Андрій_Єлісєєв

#вірш