Порада

"Чому, дитино, високо літаєш?
Спустись на землю і скоріш-
Забудь про все, що уже маєш
І більше не пиши свій вірш..."

Чому ти так про мене кажеш?
І що літати в хмарах - гріх?
Невже ти заздрістю все мариш,
Що лине з ніжних вуст твоїх!?

І твоя думка храму не збудує
Бо поезія - це таємний світ,
Що незабутні емоції дарує.
А ти лиш промінь у пітьмі...

#Головащук_Аліна

#вірш

Бар та Футляр

Вона говорить.
Зовсім вже не замовкає.
Їй все одно. Вона літає,
Говорячи про те, що хоче,
І байдуже, чи є охочі.

Вона говорить.
Пронизуючи серце,
Її неґречний голос стрімко ллється,
Голубить вуха і увагу зичить.
Такий тільки характер їй і личить.

Вона говорить.
Не зупиняючись, не роблячи ковтків
Того напою, що давно хотіла.
Нема різниці, бар це чи люба квартира.
Не заспокоїться, бо ж зараз тільки кульмінація.
Її ж розмови - її безнадійна невпинна фрустрація.

Вона говорить.
Впевнено, чітко, навіть смачно.
Вона муркоче. Ніякої нестачі.
Бере від життя все, тому на величезну здачу
Відповідає "перепрошую, це тепер ваше".

Вона говорить.
Її м'яка "л" перегукується з палким "р".
Вона і є секретна зброя. Живий револьвер.
І кулі не треба, бо ж будуть слова.
Тому її темрява не має кінця.

#Кирило_Кулішевський

#вірш

Пісня для мертвого півня


Іван Франко пройшов повз бар
В нім зауважив безліч чвар
Між турків, кобзарів і яничар
Він запримітив декількох примар

Він підійшов до них, немов до хмар
Але знайшов поблизу рідний самовар
Налив собі чашèчку чаю каменяр
і прилетів до нього стомлений шахтар

Сказав ім'я його - Василь, прізвище - Стус
В Івана стався мізків невеличкий струс
Бо він не чув, що то такий за Стус
А той уже до стійки запустив свій курс

Сидів там непримітний чолов'яга
Із одягу сказати би бродяга
Якого років з два вбивала спрага
Ніби й не грек, а ніби й не варяга

І він спитав в Івана попід чарку:
А ви Іван Франкò чи Іван Фрàнко?
Тоді ось той в кутку лиш Франсіско Франкò
Між ними почалась безбожна п'янка
І їх ледь посадили до авто

Таксист Харон возив їх по кругам
Франко передавав привіт всім ворогам
Він зрозумів свій шлях і заповів котам
Свій самовар, гравюру риби й інший крам

Франко вже майже у котел свій сів
Аж раптом озирнувся і прозрів
Побачив біля себе декілька котлів
А в них палавші душі кобзарів.

#Василь_Гетьман

#вірш

Доброї ночі!!

Доброго ранку!
Як ся маєте?❤️

Доброго ранку!!

Нагадаю, що будь-хто може надіслати свій твір, не тільки вірші. Приймаємо також: наукові статті по тематиці мистецтва, проза, образотворче.
На публікацію твори надсилати @Uniform_request

Також нагадую про набір творів на друк! Твори на друк (тільки поезія) надсилати @bukoviance

Також нагадую про виставу в якій граю) вже в цю неділю. Квитки — https://secure.wayforpay.com/payment/s1cf3d980c17b

Чекатимемо ваших творів!!)

Брате, я чекаю

У світі, де панує зло, 
Де біль і війни за вікном, 
Я вірю – диво ще прийде, 
Тож не зламайся, будь при тому. 

Ти можеш плакати, я знаю, 
Та, брате, прошу – не здавайсь. 
Я так сумую поміж нами, 
Та ти душею лиш тримайсь. 

Як хочеться почути знову, 
Як ніжно кличеш ти – сестра. 
Ти був для мене міцним горем, 
Моя опора і скала. 

Твої цитати, жарти щирі 
У пам’яті звучать мені. 
Я знаю – серцем ти зі мною, 
Та серце жде тебе вгорі. 

Я мрію знов тебе обняти, 
До серця ніжно пригорнуть, 
Футболку взяти, прошептати: 
"Я – твоя сестричка, не забудь". 

Час змінює людей, та знаю – 
Тебе чекатиму завжди. 
Ти – моя стіна, моя надія, 
Моя опора у біді. 

І поки ти мандруєш світом, 
Я засинаю з тим, що є – 
З твоїм портретом біля серця, 
Що вдома я чекаю ще.

Цей вірш має присягу моєму старшому двоюрідному брату

06.02.2025

#Кудіола

#вірш

Автор: анонімний

#Образотворче

Коментар Буковицького:

Мати Божа, це неймовірно! Коли прокинулась і побачила цю роботу — серце затремтіло❤️ дуже вдячна невідомому автору за цю роботу, ви розчулили мене🥹

Кольори..

У слові «рижий» є якась іржа
В «рудому» тільки кіт та елегантські пальта
«Пшеничний» колір, звісно, у коржа
«Соловий» колір, звісно, у асфальту

«Брунатний» - і запахло кон‘яком
«Блаватний» - ви у волошковім полі
«Жаристий» - це мангал із шашликом
«Маджента» - це екзамени у школі

У «кубовому» - ледь народжується день
«Смарагдові» - річки у Доломітах
У «цинамона» - Святвечірній переддень
«Бузковий» - звісно, колір райських квітів…

#Дуда

#вірш

Мій двохсотий вірш буде легким і чудовим.
В ньому буде найкраще. І до відчайдушності, запальне.
Він співатиме і чіплятиме кожним словом.
Або, якщо і не кожним, то через одне.

Це буде успіх і здійснення давньої мрії,
А фрази вистрілять точно і достовірно.
Він таємницю буття хоч одну, та відкриє,
І я буду ним пишатися неймовірно.

Я зможу. Я в цьому впевнена абсолютно.
Він буде рідкісною фіолетовою перлиною,
Він буде зіркою бездоганною чотирикутною...
Я це відчуваю серцем. І навіть спиною.

В двохсотому буде все, що я так люблю.
Найтонших пензлів натхнення пастельні смуги.
А цей – уже забувай. Забувай без жалю.
Тому що він лише дев’яносто другий.

#Юлія_Перегуда

#вірш

Ще + два читачі і ми святкуємо)

Є!!!!! 300!!!

Дякую вам!! Ви неймовірні!

300!
Дякуємо усім, хто доєднався, бере участь у наших збірках та літвечорах, ви — наша мотивація творити та працювати не тільки для нас самих, а й для нашої країни!❤️

Дякую, що ви з нами. За такий короткий час, вас стільки... Маємо багато нових ідей, і найближчим часом їх реалізовуватимемо. Дякую!!

Уривок із #Осінь_зі_смаком_капучино
Розділ "Ах, які книжки!"

Ч. 1

Стукіт сердець, погляди, пристрасть і тиша… Мирослав притиснув Мелісу до себе, і жадібно вкривав її тіло цілунками. Молода жінка відповідала взаємністю, щоразу доводячи до божевілля цей вулкан, який от-от і вивержеться… І та лава розтечеться…
Вона водила пальчиком по животу і дивилася в зелено-блакитні очі. Хотілося стільки сказати, але Меліса не знала як… Він розумів, що їй важко казати про свої чуття, тому почав:

— Мені тебе не вистачало. Та й холодно було.

— Мені теж, — зізналася вона. — А ще не вистачало твого чаруючого голосу.

— Знаю, пташечко, знаю. Але обставини так складались… До речі, — він посадив її собі на коліна. — Я, якщо можна так сказати, втік!
Меліса неабияк здивувалася.

— Я написав керівництву, що їду додому. Хоча мав бути у відрядженні ще два-три дні. Але я вже так скучив, що не втримався, і узявши квиток, поїхав до тебе.
Меліса сиділа ні жива, ні мертва. Шок не минав. Він це зробив заради неї! Заради їхніх почуттів! А вона, мов маленьке дівча боїться йому відкритись.

Обвивши його шию, наче ліанами, молода жінка спитала:

—Ти читав Юлію Смаль?

— Так, голубко, і уявляв нас з тобою. Я тепер буду книгоман.
Меліса розсміялася.
— А як твоя «Карколомна Снігуронька?»

— Чудово! Шукає того, хто розіб'є крижане серце. О, сьогодні ж треба повернути ці книжки.

— І взяти нові… — додав Мирослав.

#Tvoreys

Твори цієї авторки

#проза

Доброї ночі!! Готуємо багато нового та цікавого

Доброго ранку!!

З днем святого Валентина вас!!

Нагадаю, що будь-хто може надіслати свій твір, не тільки вірші. Приймаємо також: наукові статті по тематиці мистецтва, проза, образотворче.
На публікацію твори надсилати @Uniform_request

Також нагадую про набір творів на друк (тільки поезія)! Надсилати @bukoviance

Також нагадую про виставу в якій гратиму) вже в цю неділю. Квитки — https://secure.wayforpay.com/payment/s1cf3d980c17b

Чекатимемо ваших творів!!)

І для любителів батька провулку також створила🤭