Дорога

А чи взагалі існує дорога,
Котра зможе привести назад?
Хоч одна, хоч маленька стежина
Між розчавленими до сліз оливами
В той старий Гетсиманський сад.

Між помешкань горіхів поколотих
Між тривог симфонічне виття
Між валіз на вокзалах змоклих
Між херсонських степів потоплих
Через дев‘ятиранкове серцебиття.

Між хрестами в дворах азовських
Вздовж померлих вночі лісосмуг
Між хатинок в степу обдертих
Між дітей у метро завмерлих
Між могил безкінечний ланцюг.

А чи взагалі потрібна дорога,
Котра зможе привести назад?
Хоч вузенька вона, хоч стежина
У безодню нечутно голосить дружина
Аж здригнувся Едемський сад…

#Дуда

#вірш

Добраніч ❤️

Доброї ночі!!

Доброго ранку!

Новини щодо збірки
"я у дзеркалі слів" !

Ми прийняли 11 замовленнь, які вже оформлені.

Коли книжки будуть у нас на руках — прозвітуємо вам!

Вдячні усім, хто взяв участь у збірці та замовив🫶🏻

#друк
#збірка

Перший масштабний друкований випуск журналу від Провулку Графоманії на вільну тему!
Ми запускаємо вільну збірку поезії, що виходитиме великим тиражем!

Тема збірки вільна, головне — дотримання регламенту

РЕГЛАМЕНТ

Тільки поезія!
мова: українська
обсяг: до 40 рядків
кількість творів: до двох включно
Термін подання твору: до 23 лютого 2025 р.

Як взяти участь?

Якщо ваш вірш вписується у наш регламент, відправляйте його на телеграм @bukoviance разом зі своїм псевдонімом до назначеного терміну.

За власним бажанням ми можемо відхиляти деякі твори


Чекаємо ваші твори!

#друк
#випуск

Випʼю із калюжки
Стану козликом малим
Буду бігати, кричати
Всім про горе повідати
Маю рожки і копитця
Білу шерстку, милий хвіст
Може вже не так і страшно
Відсторонь усіх гуляти
Травку свіжу споживати
Та на небо синє позирати
З птАшками розмову мати
Зайчика за хвіст тягати
Виглядає веселіше
Без турбот пастись в гаю
І можливо навіть ліпше
Бути тут, а не в людському світі

#Кучина_Варвара

#вірш

Дрейф

Це вже схоже на дрейф. Ми не маємо
Мапи.
І здається останній годинник замовк.
Навкруги океан. Лиш тріпочеться
Прапор.
Змоклий, кров‘ю просякнутий шовк.
Ми забули про все. Нас уразила
Втома.
І несе океаном пошкоджений пліт.
Ми готові на все. Лиш би скорше
Додому.
До далеких і рідних батьківських воріт.
Ми лягаємо спати. Малюємо землю в
Уяві.
Там де квітне маленький вишневий садок.
Ми ще зовсім малі. На горбочку хатинки
Біляві.
А вночі понад грушкою - повнії жмені зірок.
Це вже схоже на дрейф. Позривало
Вітрила.
Весел мало, серйозно пошкоджено кіль.
Ми такі безпорадні. Просим в Господа
Сили…

Але ж буря завжди цікавіша за штиль!

#Дуда

#вірш

Вже менш ніж за тиждень)
Купуйте квитки!

Вийшовши вночі
Розправивши крила
Ввійшовши до магазину —
Купити холодного пива.
На мить завагавшись
Та врешті узявши
Вийшов на вулицю
Замилувавшись
Небом нічним.

Пригадавши...

#Лесь_Дзюба

#вірш

#Amor_caecus

Ч. 1


Лють. Страх. Кров. Крики. Не так ви уявляєте собі буденну листопадову ніч? На жвавій вулиці міста П в ранню годину було знайдено по-звірськи вбитого чоловіка. Глибокі рубані рани спотворювали кінцівки. Хтось з натовпу ледь не присягався як розгледів кістки між роздертою плоттю. Жінок близько не підпускали з остраху що ті просто зомліють. Найблищими до тіла знаходились декілька поліцейських. Відраза відштовхувала від виконання обовʼязків, один бідолаха взагалі відсахнувся в надії стримати рвотні рефлекси.
Очі потерпілого застигли в виразі жаху за втрачене життя. Вирячені вони до такої міри, що пересічна людина запросто б витягла їх голіруч. Одяг на охололому тілі зовсім не схожий на дешеве виробництво. Просочена свіжою кровʼю сорочка на дотик була зіткана з дорогої вовни, манжети оброблені тендітними швами. Жилет з виблискуючими ґудзиками хизувався відмінним кроєм, створюючи ілюзію підтягнутого, стрункого тіла. Наскільки це можливо в його нинішньому становищі. В кишені сховався годинник з іменним гравіюванням. Пальто з щільного сукна наспіх покривало нехарактерно пусті груди. Вбивця подбав про те, щоб залишити вбитого в більш менш пристойному вигляді в останні секунди життя? Дивно. Людина, здатна вчинити подібне звірство, буде дбати про зовнішній вигляд жертви в останню чергу. Якщо подбає взагалі.

#Мусьє_М.

#Проза

Сьогодні в Києві під стінами Молодого театру відбулася акція протесту із закликом відсторонити Андрія Білоуса, якого звинувачують у домаганнях. Десятки юначок та юнаків зібралися, щоб висловити свою позицію. Акція почалась на вул.Прорізна 17 о 10.00. Потім учасники маршу дійшли до будівлі КМДА, де одна з активісток, щоб привернути увагу до проблеми, роздяглася.

За підсумками протесту у КМДА відбулася зустріч з активістами, і стало відомо, що Андрія Білоуса все ж відсторонять від посади директора – художнього керівника Молодого театру.

Дякуємо усім, хто не був байдужий до цієї проблеми та висловив свою думку, а особливо учасникам акції протесту.

Якщо не ми, то хто?!

Відео: Радіо Свобода

Також до акції проти Білоуса доєднались студенти та актори львівських театрів та університетів.

Дякуємо усім! Разом ми є сила!

Відео: Радіо Свобода

Доброї ночі!!

У тихому вивороті власних думок
У просякнутому болем полоні фантазій
Ми зустрінемося знову
В нашарованих образах
Вкрадених у сонця баснях
У таємних віршах
У любовних посланнях
На сторінках обожнюваних мною книг
У галереї невідомого художника
На єдиній картині давно померлого митця
Ти будеш відзеркаленням тепла
Я стану тінню місяця, що відбивається в морі
У плеканих чарівними нитками снах
Ми будемо дотиком шаленої любові

#Віллі_Не_Вонка

#вірш

Я молода, наївна
До сміху я легковірна
Трохи нудна
Буваю настирна
І часто я імпульсивна
Та врешті решт, я тендітна

Не хочу сваритись
Злими очами дивитись
Тебе засмутити
Та нич не навчитись
Я просто з тобою
Хочу любитись.

#Кучина_Варвара

#вірш

Як ви?

Юлія (2025)

Це ніч, надворі гримають каструлі,
І всюди чутно пані Юлю,
Шумить панівна в унісон,
Готує Юля самогон!

Мабуть хоч раз ви Юлю чули,
Цю ледь освічену красуню,
Співає жіночка альтом,
А син, Євген, у неї баритон!

Сидять вони в оркестрі шумів,
Євген зіграє на баяні,
І Юлю раптом захопили думи
Про щось незвідане й печальне

Вона згадала, як альтом
Не дотягнула партії сопрано;
Не встигла Юля злитись в унісон
Світає, а панівні спати рано

Взялася Юля за каструлі,
Уже готовий самогон,
Сусіди їй навмисне тичуть дулі,
І чутно скрізь сільський жаргон.

Моя ж ти Юлійо, ти квітонька печальна,
Лягла б ти спати, Юлю, рано…
Навіщо ж тобі ці каструлі,
Коли сусіди твої тичуть дулі.

І син, Євген, твій вже стомився
Він другий поспіль день за градусом не спить
Сусід, що поряд, швидко спився
І кіт в кущах від грохоту тремтить

Вже ранок і світає,
Юля спить - не підійняти
Євген на вулиці куняє
У Юлі вкрали самогон

Чутно скрізь сільський жаргон
Саме він і злився в унісон
Хто ж то знав, що Юля перед сном
Випʼє свій триденний самогон…

#Чеширська_Кішка

#вірш

Лік життя — пісочний годинник, безжалісний і невблаганний, той, що неможливо перегорнути іншим боком аби повернути час, що вже давно сплинув, полишивши по собі відлуння спогадів. Вони спалахами відроджуються в забитій щоденним ритмом свідомості, звучать відголоском серед шуму чужих голосів і безсенсових пісень. І як би помітити їх, коли навколо стільки..порожнечі. Вона бринить, скиглить давлячою тишею, благає заповнити себе, забити хто-зна-чим аби тільки не чути, аби тільки не знати докорів сумління за ті десятки втрачених хвилин, годин, а може вже років?
Час — невловимий промінь, щось бесформене, а від цього жахаюче до кісток. Як почуває себе та птаха в безкраїх блакитях, що не знає меж фізичних вимірів, кордонів часу й гучного рокоту годинникових стрілок. Вони ось-ось дістануться незнаного кінця. Хто ж обіцяв нам вічність? Неосяжну, неможливу.
Ви думали, зірвані квіти не в'януть? А вони в'януть, ще й як. Немов втрачена память, забута мить гордості й сподівань. Згублена думка, спаплюжена на теренах історії, що була писана не нами. Страшні відбитки сталевих ланцюгів, леліяні шрами кайданок незнятих.. Брехня, що ллється у вуха, мов той воск, обпалюючи своїм зловісним реготом.
А правильно, що ж солодше за сон на волі? Заплющені очі, заткнуті власними руками вуста, стриманий голос, давно осілий товстим шаром накипу в легенях. Так легше, тихше. А хто ж нас питав? Так і живемо, п'ємо свій чай, хай то отрута! П'ємо й не знаємо, ким ми були, за що присвятили своє життя неспокійні душі, їх послідовників, чий розум ще не відчув гніту свободи. Що тепер з нею робити, отримавши прямісінько в руки?
— Вставайте!...— тонким смичком грає на струнах сумління, — Будьте, поки можете!
Лік життя — пісочний годинник, а Вони — мільйони піщинок в нижній його частині. Вони ніколи більше не матимуть шансу кричати за всіх, боротись за душу. Проте Їх інтонації назавжди вкарбовані в наші серця, сповнені України. Створюйте шум, палайте, зважайте! Так, мов востаннє. Так, немов часу більше нема.

#Не_Марна_Щирість

#проза

Доброго ранку!!

Нагадаю, що будь-хто може надіслати свій твір, не тільки вірші. Приймаємо також: наукові статті по тематиці мистецтва, проза, образотворче.

Може щось забув назвати, але здебільшого приймаємо все.
Тільки стосовно музики питання.

Надсилати @Uniform_request

Чекатиму ваших творів!!)