Вирва

Вирва прірвою глибочіє
Чорнорота чорна дира
Вирва кухоль біди налиє
Із іржавої люті відра.

Вирва вирве останню надію
Із твоїх почорнілих рук
В божевілля волаю, волію
А у небі все кружить крук.

Вирва душу на друзки шматує
Плачуть кров‘ю роздерті лани
Вирва в вирій завзятих готує
Тих, що вже не чекають весни.

#Дуда

#вірш

Перший масштабний друкований випуск журналу від Провулку Графоманії на вільну тему!
Ми запускаємо вільну збірку поезії, що виходитиме великим тиражем!

Тема збірки вільна, головне — дотримання регламенту

РЕГЛАМЕНТ

Тільки поезія!
мова: українська
обсяг: до 40 рядків
кількість творів: до двох включно
Термін подання твору: до 23 лютого 2025 р.

Як взяти участь?

Якщо ваш вірш вписується у наш регламент, відправляйте його на телеграм @bukoviance разом зі своїм псевдонімом до назначеного терміну.

За власним бажанням ми можемо відхиляти деякі твори


Чекаємо ваші твори!

#друк
#випуск

Шторм

Зупинити нескінченний двигун,
Безперервне колесо обертання,
Повернути час назад і пішки піти у далеке майбутнє, чи напроти - минуле, простіше,
аніж зрозуміти почуття, що керують мною,
коли погляд ловить свій фокус на твоєму лиці.

Очі бігають з кутка в куток, руки тремтять, а в голові одне єдине запитання,
Формулювання якого недоступне словами,
Тільки звуками і відчуттями,
Що знаходяться у папці "без імені" у лівому нижньому куті битого ноутбуку.

Клятви не писати присвяти марні.

Буду горіти у п'ятому й дев'ятому колах пекла,
Де спочатку спущу свій гнів від нерозуміння,
А потім відплачуся за зради своїм словам і думкам.

Як же так, знову відчути тепло у чужих очах, в глибинах яких існує все мені необхідне,
Як це, знову відчути бажання зупинки часу
І затримки тих рук, що реалізують дотики до тіла, а іноді й душі.

Чесне слово, скоро почну битись головою о стіни,
Руки бити каменями, розбиваючи кісточки,
Виплескуючи все, що не винести «на люди»
Бо ті ж бо мої міркування,
що краще стерпіти, сховати, переждати, поки вчахне,
Аби сором не кинув у спину ножа привселюдно,
І не дав плутанині витекти у маси.

Господи, нащо ти створив суперечливість мозку й чогось,
що змушує майже благати у німому форматі спіймати на собі погляд
або просто почути віддалено голос.

Нестерпне бажання «чогось» не дає стояти рівно і чітко, не думаючи про того, хто завжди так поряд, що не вистачає сантиметру,
Міліметру,
Найменших величин у всьому існуючому просторі, щоб дотягнутися,
Притулитися,
І не висувати звідти голову, наче присоромлений дворячий пес.

При всьому цьому я не має жодного поняття
як назвати, обізвати чи прозвати цей невідомий ураган, що керує мною щодня,
Щогодинно
й щохвилинно.

#Скривіс

#вірш

Київ, хочете літик?

Випʼю із калюжки
Стану козликом малим
Буду бігати, кричати
Всім про горе повідати
Маю рожки і копитця
Білу шерстку, милий хвіст
Може вже не так і страшно
Відсторонь усіх гуляти
Травку свіжу споживати
Та на небо синє позирати
З птАшками розмову мати
Зайчика за хвіст тягати
Виглядає веселіше
Без турбот пастись в гаю
І можливо навіть ліпше
Бути тут, а не в людському світі

#Кучина_Варвара

#вірш

Перше образотворче в журналі!!)

Хочеться відпочити на ламповому каналі чи просто покєкати з різного роду маргіналів? Тоді вам до Постісторичного!

✅ Тут є усе: розбори, меми, висвітлення історії України та дружніх до неї країн, ну й, звісно, шітпостинг (без нього нікуди).

🗣 Канал є напів просвітницьким, напів розважальним. Тематика просвітницьких постів різна: соціальна історія, історія української мови, етногенез та націєгенез, думки стосовно наболілих питань й тем, історія та сучасність дружніх до України держав тощо.

🤝 Позиція каналу – центризм. Тобто на каналі й в чаті можуть перебувати будь-хто, поза різницею на світогляд, політичні ідеї, походження та інше. Однак це не означає, що канал є «поза політикою». Постісторичний є одним з оплотів українського патріотизму й україноцентризму, однак Постісторичному байдуже, ким ви є.

Вам до вподоби такий проект? Вам сюди!

ПОСТІСТОРИЧНИЙ:
https://t.me/posthistorical
https://t.me/posthistorical
https://t.me/posthistorical

Мадонна

Трипільська Мадонна – богиня-мати,
Краплини сліз твоїх - повінь ріки
Я хочу мудрість твою відшукати
Пізнати сутність твою повз віки
Я хочу дитям до тебе тулитись
Відчути присмак твоїх хлібин
Я хочу в твоїх часах загубитись
Мадонна-мати, це я – твій син.
В сувоях часу зітліли рОки
Та мудрість твою не змогли пізнати
Прийди, Оранта, зніми всі вроки
Трипільська Мадонна – богиня-мати..

#Дуда

#вірш

Добраніч! ❤️

Доброго ранку!!

Нагадаю, що будь-хто може надіслати свій твір, не тільки вірші. Приймаємо також: наукові статті по тематиці мистецтва, проза, образотворче.

Може щось забув назвати, але здебільшого приймаємо все.
Тільки стосовно музики питання.

Надсилати @Uniform_request

Чекатиму ваших творів!!)

Я радуву бути з тобою
Чути і бачить тебе
Тримати за руку
Долоня в долоню
Шепочи "кохаю тебе"

Приходити ввечері
Лягати, зітхати
Про все в світі казати
Дивитися в очі
Та сильно стискати

Маленьким тя називати
Разом із жартів сміяти
А потім просто мовчати
Та в тиші споглядати тебе

#Кучина_Варвара

#вірш

Граю в тій виставі, всіх запрошую!!

Сьогодні останній день, як можна замовити збірку "я у дзеркалі слів"! Тому поспішайте🤭

Буковицький буде на заході, до речі👉🏻👈🏻

Sola Vita in Lviv

Я жертвую душу античним капризам,
Молюсь своїй музі нічній.
Не вірю я в римо-католицькі риси,
Коли спокуси багато — хоч вбий!

Молюсь я, коліна стираючи в щепки,
На ідеал декадансу та символізму:
Звабливі голі стіни, метр на метр,
Моя квартира — церква для мазохістів.

Двори італійські обійму я руками,
Колізей у центрі Львова.
Я — дитина Венери, що молиться мамі
І фраїркам в хутрах ґонорових

#Штефан_Драний

#вірш

#Ґудзик

#Образотворче

Неймовірна авторка🙏🏻

Дорога

А чи взагалі існує дорога,
Котра зможе привести назад?
Хоч одна, хоч маленька стежина
Між розчавленими до сліз оливами
В той старий Гетсиманський сад.

Між помешкань горіхів поколотих
Між тривог симфонічне виття
Між валіз на вокзалах змоклих
Між херсонських степів потоплих
Через дев‘ятиранкове серцебиття.

Між хрестами в дворах азовських
Вздовж померлих вночі лісосмуг
Між хатинок в степу обдертих
Між дітей у метро завмерлих
Між могил безкінечний ланцюг.

А чи взагалі потрібна дорога,
Котра зможе привести назад?
Хоч вузенька вона, хоч стежина
У безодню нечутно голосить дружина
Аж здригнувся Едемський сад…

#Дуда

#вірш