Жалкую я про недожиті дні,
Про те що згаяла свій час.
Я так скоріше вирости хотіла,
Та не помітила як я
уже ногою у могилі.
А життя не прожите ніяк
Повернуся в думки, закриюся в собі,
Не маю щастя тут, так зроблю все в голові.
Так і пройдуть мої дні,
сльозою по щоці
І криком із душі,
що я-це я, а не хтось другий

#Кучина_Варвара

#вірш

Доброго день!!

Нагадаю, що будь-хто може надіслати свій твір, не тільки вірші. Приймаємо також: наукові статті по тематиці мистецтва, проза, образотворче.

Може щось забув назвати, але здебільшого приймаємо все.
Тільки стосовно музики питання.

Надсилати @Uniform_request

Чекатиму ваших творів!!)

Перший масштабний друкований випуск журналу від Провулку Графоманії на вільну тему!
Ми запускаємо вільну збірку поезії, що виходитиме великим тиражем!

Тема збірки вільна, головне — дотримання регламенту

РЕГЛАМЕНТ

Тільки поезія!
мова: українська
обсяг: до 30 рядків
кількість творів: максимум 2
Термін подання твору: до 23 лютого 2025 р.

Як взяти участь?

Якщо ваш вірш вписується у наш регламент, відправляйте його на телеграм @bukoviance разом зі своїм псевдонімом до назначеного терміну.

За власним бажанням ми можемо відхиляти деякі твори


Чекаємо ваші твори!

#друк
#випуск

Повільно у сонячнім промені раннім
Розтануть із воску грубі пальці мої
Досі в руках тих палають печалі
Забруднений віск швидко сягне землі

Як сонце дістане обличчя смутного
І з очей потечуть сльози болю й журби
Назавжди залишусь я пронизана болем
З болем буде й віск що тече стрімко вниз

#Цвята_Кліточенко

#вірш

Доброї ночі!! Надсилайте твори на публікацію (@Uniform_Request) та на друк (@Bukoviance)!!

Доброго ранку!

Замовлення приймаємо до неділі, тому поспішайте, як бажаєте замовити!
В понеділок почнемо друк🫶🏻

Та без тебе нема натхнення,
Як я у горі вірша напишу?
Бо без тебе, я побрехенька,
Бо без тебе життя полишу.

Я просто дурень защирий,
Я просто бевзь безголовий,
І десь без тебе у світі,
Поляжу я п'яний і голий.

Де ж ти знову ізникла...
Вернись хоч колись, я благаю...
Дай мені Боже, дай крила — Полечу, любов відшукаю.

Літо 2023

#Лесь_Дзюба

#вірш

О дияволе, дай відповідь -
Чому я наче в темряві,
Кричу у муках прірви,
І стою скривавлений в дзеркалі?

О дияволе, скажи, не мовчи -
Чому кожен день як пекло,
Постійно сльози, сум і туга,
І крила щастя роздерто?

О дияволе, молю тебе -
Чому доля така важка,
Всі змовились проти мене,
І правда така страшна?

#Варінтія

#вірш

Котику муркотику
Помявчи на вушко
Розкажи як зранку
ДрІмав на подушці

Оченята протирав
Лапки мало вимивав
Солоденько позіхав
Та не думав про майбутнє

#Кучина_Варвара

#вірш

Доброї ночі!!

Доброго ранку!!

Нагадаю, що будь-хто може надіслати свій твір, не тільки вірші. Приймаємо також: наукові статті по тематиці мистецтва, проза, образотворче.

Може щось забув назвати, але здебільшого приймаємо все.
Тільки стосовно музики питання.

Надсилати @Uniform_request

Чекатиму ваших творів!!)

Вирва

Вирва прірвою глибочіє
Чорнорота чорна дира
Вирва кухоль біди налиє
Із іржавої люті відра.

Вирва вирве останню надію
Із твоїх почорнілих рук
В божевілля волаю, волію
А у небі все кружить крук.

Вирва душу на друзки шматує
Плачуть кров‘ю роздерті лани
Вирва в вирій завзятих готує
Тих, що вже не чекають весни.

#Дуда

#вірш

Перший масштабний друкований випуск журналу від Провулку Графоманії на вільну тему!
Ми запускаємо вільну збірку поезії, що виходитиме великим тиражем!

Тема збірки вільна, головне — дотримання регламенту

РЕГЛАМЕНТ

Тільки поезія!
мова: українська
обсяг: до 40 рядків
кількість творів: до двох включно
Термін подання твору: до 23 лютого 2025 р.

Як взяти участь?

Якщо ваш вірш вписується у наш регламент, відправляйте його на телеграм @bukoviance разом зі своїм псевдонімом до назначеного терміну.

За власним бажанням ми можемо відхиляти деякі твори


Чекаємо ваші твори!

#друк
#випуск

Шторм

Зупинити нескінченний двигун,
Безперервне колесо обертання,
Повернути час назад і пішки піти у далеке майбутнє, чи напроти - минуле, простіше,
аніж зрозуміти почуття, що керують мною,
коли погляд ловить свій фокус на твоєму лиці.

Очі бігають з кутка в куток, руки тремтять, а в голові одне єдине запитання,
Формулювання якого недоступне словами,
Тільки звуками і відчуттями,
Що знаходяться у папці "без імені" у лівому нижньому куті битого ноутбуку.

Клятви не писати присвяти марні.

Буду горіти у п'ятому й дев'ятому колах пекла,
Де спочатку спущу свій гнів від нерозуміння,
А потім відплачуся за зради своїм словам і думкам.

Як же так, знову відчути тепло у чужих очах, в глибинах яких існує все мені необхідне,
Як це, знову відчути бажання зупинки часу
І затримки тих рук, що реалізують дотики до тіла, а іноді й душі.

Чесне слово, скоро почну битись головою о стіни,
Руки бити каменями, розбиваючи кісточки,
Виплескуючи все, що не винести «на люди»
Бо ті ж бо мої міркування,
що краще стерпіти, сховати, переждати, поки вчахне,
Аби сором не кинув у спину ножа привселюдно,
І не дав плутанині витекти у маси.

Господи, нащо ти створив суперечливість мозку й чогось,
що змушує майже благати у німому форматі спіймати на собі погляд
або просто почути віддалено голос.

Нестерпне бажання «чогось» не дає стояти рівно і чітко, не думаючи про того, хто завжди так поряд, що не вистачає сантиметру,
Міліметру,
Найменших величин у всьому існуючому просторі, щоб дотягнутися,
Притулитися,
І не висувати звідти голову, наче присоромлений дворячий пес.

При всьому цьому я не має жодного поняття
як назвати, обізвати чи прозвати цей невідомий ураган, що керує мною щодня,
Щогодинно
й щохвилинно.

#Скривіс

#вірш

Київ, хочете літик?