Літвечір (2025)

Вісімнадцять тридцять восьма, сім відсотків
Творча амнезія і тремтіння рук
Я в холоднім поті роблю кроки в світ поетів і розлук
Моє серце тарабанить момолитву, а думки вигукують звузвуки
Моя кров пройшла рекордну відстань
Зараз будуть страху муки

І почну читати прозу з помилок,
Наче реп з неологізмів
Мої нерви прагматично грають рок,
В подумках шукаю кисню

Ой! О боже! Я не впала!
Починаю я із цього вірша…
Як же правильно читати..?
Неважливо, наче тиша…

Піддивляюсь я очима на людей і раптово бачу ОЧІ!!
Я б втікла десь до дверей,
Хочу - та й не можу!

Серце тарабанить дінь-дінь-дон
Мов потрійна доза кофеїну,
Я вмикаю істеричний тон
Як тривожна мати каже сину

І боюся, і хвалюся, і молюся Богові на стінці
Зараз би співати пісню,
Чи сказати: « На зупинці!»

Все дарма, я почала
І беру себе у руки
Несвідома молодість моя
І в майбутнім запоруки…

#Чеширська_кішка

#вірш

Беріть гарні фото, викладайте в сторіз із відміткою @provulok_grafomanivvv

Коли темної ночі руки
Коли сонячні як сонця
Її личчя привітнії звуки
Видаються мені за видця
Коли її рухи
Різкі і нечемні
Кажуть прощай
Та врешті даремні
Коли її тіло темне
А личчя сонцеве
Вихоплює мене
Із тіні миттєво
Й губить на нім
Ті лінії в плетиві

Моя
Смерть у мереживі.

#Лесь_Дзюба

#вірш

Доброї ночі!!!

Наші долоні обплетені сухим сіном.
Я посмію сказати, що доля була кимось до нас для нас написана — Не мною, не тобою.

Як не вами і не нами було творено цей світ.
Широкими плечима буйствують маневри, плинні, часоплинні зебри,
Мчать по райдузі думок твоїх й моїх, конвалії.

О гляньте на цвіт терену, це прагнуть бачити ретуші, байдужі паростки, акації і славні пташенята буйні.
Розмалюймо, будьмо стелії, що писані пастелою,
Були ліпниною, невинною, та творчості природної немає меж.

Моїх й твоїх думок не питано,
Бо нащо ж їй псувати нивою свій цвіт широкий?
Ти подивись туди, глянь сюди, а потім вбік зирни.
Що бачиш?
Бачиш сильні чудотворні сили?
Правильно.

То подивися ще раз: у бік, униз, угору, розвернись, подивись, вдихни.
Там пахнуть дивні рожі, схожі на ліпнину знизу, вежі над річками плинуть,
Тіні над ланами, схили, дивнії рослини,
Бачать сильні, що над нами, вони діють і радіють.

Твоя ціль — туди-сюди, допомагати їй рости,
Зважати правила тутешні, не ганьбити, не смітити.
Діти твої будуть там цвісти, як листя, не те, що спалено охристям було.

Люби її, цінуй, твори. Вона ж натомість тобі вдячно подарує листя, пагорби, каміння,
Ранок веселковий, барвінкові дні й лід прозорий.
Спробуй же чисто і прозоро з цим заговорить.

22.01.2025

#Na_Muzychna

#вірш

Неначе вітер з листям шелестить
Поміж сердець мелодія гуляє
Яку сердечно твориш ти
Твоїми грубими руками
Так вміло, трепетно і ніжно
Розкажеш через ноти те
Що не насмілишся вустами
Проявиш дух і смілість
Твоїми срібними струнАми
Так гарно виглядаєш ти
Як граєш на гітарі

#Кучина_Варвара

#вірш

"Статтю" про кого хотіли б почитати?

ЗБІР ЗАКРИТО
🫶🏻

Чумацький шлях

В нічному небі чумацьким шляхом
Зірки проклали у безвість путь
У дикім полі чумацьким шляхом
Тебе, козаче, назад везуть

Чумацьким шляхом колись возили
Дядьки кремезні мішками сіль
А нині – свіжі хрести-могили
Везуть додому нестерпний біль

Нових зірок угорі - сузір‘я
Спадають з неба рясним дощем
Везуть, козаче, тебе на подвір‘я
У серці пустка, сльози та щем

Додалось зірки в нічному небі
Твоя, козаче, тепер вона
В нових зірках не було потреби
Хіба рахує їх клята війна?

#Дуда

#вірш

Доброго ранку!! Як ви?

В якийсь із вічно жданих сизих вечорів
Схололе місто не заповнить слово "вдома".
Воно затреться в кожен із старих рубців,
Та не такою рідною насниться звична втома.

Вже третій рік гудять тривкі безсонні ночі,
Мигтять шеренги стоптаних людей.
Це місто любить, та закриє очі
На сотні й сотні прогорілих лотерей.

Ніхто не вкаже на лазівку із неволі,
Всі колії поховані під стрíчками пітьми.
Тривожно й вайлувато відвернуться перехожі:
Шлях з міста нагадають змерзлі безіменні пси.

Зірки проводитимуть тихо, бездиханно,
Розлиється по схилам срібна сніжна ртуть.
І знову так поспішно й ненастанно
Ти вирушаєш у далеку заповітну путь.

#Серпень

#вірш

Перший масштабний друкований випуск журналу від Провулку Графоманії на вільну тему!
Ми запускаємо вільну збірку поезії, що виходитиме великим тиражем!

Тема збірки вільна, головне — дотримання регламенту

РЕГЛАМЕНТ

Тільки поезія!
мова: українська
обсяг: до 40 рядків
кількість творів: один
Термін подання твору: до 23 лютого 2025 р.

Як взяти участь?

Якщо ваш вірш вписується у наш регламент, відправляйте його на телеграм @bukoviance разом зі своїм псевдонімом до назначеного терміну.

За власним бажанням ми можемо відхиляти деякі твори


Чекатимемо ваших творів!

#друк
#випуск

В домівках не вмикали світло, і вітер ще не стих
Лиш сонце потихеньку, показує в той бік
Де вже чекає поле, між променів стоїть
Я очі не відкрию, а вже чутно лиш звук колес
У полі запрацюєш, допоки сонце не зійде
А як приїдеш, відпочинеш і знову новий день
Нові поля і нові люди, ось так пройде і день
Роки минають, земля грубішою стає
Так як колись уже не буде, бо це життя іде
Люди сивіють і вмирають, а поле все ще жде і жде

#Кучина_Варвара

#вірш

для навігації:

#міні_статті — невеликі статті про мистецькі напрямки та жанри/окремих представників цих жанрів

#життєпис — невелика стаття, опис життя певного культурного чи національного діяча

#випуск, #друк — майже все, що стосується наших друкованих примірників

#образотворче — картини, ілюстрації, тощо

#літературник — інформація, яка стосується літиків і туди ж #Фотографії з них

#дата — міні-статті прив'язані до дат якихось значних подій

#фото — фототвори

#кіно — посилання на кінотвори

#декламація

#архітектура

також хештеги:
#стаття
#інтерв_ю
#збір
#проза
#вірш
#верлібр
#квіз
та хештеги індивідуально за авторами