на тижні завантажимо всі фотографії за вчора на гугл диск.
надсилайте посилання на свої канали із творчістю!
⬇️⬇️⬇️
надсилайте посилання на свої канали із творчістю!
⬇️⬇️⬇️
❤8🦄3
Є люди як книга, що мудрість дарує,
Гортаєш сторінки і кожна дивує.
Є люди як сонце, є люди як зорі,
Є люди як небо, вони неозорі.
Є люди як пташки, є люди як вітер,
Є люди як лагідна посмішка літа.
Промінчиком теплим вони доторкнуться
І зразу й тобі закортить посміхнутися.
#Валентина_Шелест
#вірш
Гортаєш сторінки і кожна дивує.
Є люди як сонце, є люди як зорі,
Є люди як небо, вони неозорі.
Є люди як пташки, є люди як вітер,
Є люди як лагідна посмішка літа.
Промінчиком теплим вони доторкнуться
І зразу й тобі закортить посміхнутися.
#Валентина_Шелест
#вірш
1❤7👍4🦄2
Forwarded from Черкун К.
Хелоу, Черкун на зв'язку
Багато хто з вас знає, що мій батько військовий. Тож, зараз ми терміново збираємо кошти на ремонт автівки, для виконання бойових завдань.
Кожна копійка важлива🙏
🎯Ціль: 80 000.00 ₴
🔗Посилання на банку
https://send.monobank.ua/jar/tfMT5e8WT
💳Номер картки банки
4874 1000 2717 3759
Багато хто з вас знає, що мій батько військовий. Тож, зараз ми терміново збираємо кошти на ремонт автівки, для виконання бойових завдань.
Кожна копійка важлива🙏
🎯Ціль: 80 000.00 ₴
🔗Посилання на банку
https://send.monobank.ua/jar/tfMT5e8WT
💳Номер картки банки
4874 1000 2717 3759
send.monobank.ua
Безпечний переказ коштів
Надсилайте безкоштовно та безпечно кошти
1❤7🦄2
«Мертва зоря»
Я бачу світло мертвої зорі,
Її вигляд молочний спонукає мій зір
Вийти з цієї земляної нори,
Ночі жахам іти наперекір.
Я чую спів мертвої зорі,
Її голос млосний манить мій слух
Піти від цієї гнилої землі,
Ласувати гул вадруючий крізь вітри.
Я більше не стріну такого,
Літепла що ллє до мого горла,
Вибратись з цього бруду глевкого,
Полетівши до неї: тієї зорі біля Сонця рудого.
Я полюбляю жити, люблю існувати,
Хоча навіть не знаю, що це може означати.
Та одвічна мертва зоря, що гліту на небі й не відала,
Відторік не бовванить з далечіні на мене.
Під егідою її я жив,
Під світлом її спав,
Лиш у відображенні її з води я пив,
Заради неї існував.
Скінчилось послання зірки моєї,
Тієї, тієї однієї коханої моєї
Що померла вже дуже давно,
Мабуть, ще до народження мого.
О, зірко моя,
Чому ж ти померла?
Одна, там, за небом взяло й не стало тебе,
Моєї єдиної, любої зірки достоту не є.
Жоден інший камінчик,
Травичка й квітки кінчик не буде нею.
Від сліз, від сліз моїх набрякла й так вже волога земля,
У моїм домі, домі, де не ступала її нога.
Я бачив світло вже давно померлої зорі,
Її вигляд красний спонукав колись мене
Вийти з землі,
Й тягнутись туди, до ефемерної вроди й казкової краси.
#Марахало_Забожинський
#вірш
Я бачу світло мертвої зорі,
Її вигляд молочний спонукає мій зір
Вийти з цієї земляної нори,
Ночі жахам іти наперекір.
Я чую спів мертвої зорі,
Її голос млосний манить мій слух
Піти від цієї гнилої землі,
Ласувати гул вадруючий крізь вітри.
Я більше не стріну такого,
Літепла що ллє до мого горла,
Вибратись з цього бруду глевкого,
Полетівши до неї: тієї зорі біля Сонця рудого.
Я полюбляю жити, люблю існувати,
Хоча навіть не знаю, що це може означати.
Та одвічна мертва зоря, що гліту на небі й не відала,
Відторік не бовванить з далечіні на мене.
Під егідою її я жив,
Під світлом її спав,
Лиш у відображенні її з води я пив,
Заради неї існував.
Скінчилось послання зірки моєї,
Тієї, тієї однієї коханої моєї
Що померла вже дуже давно,
Мабуть, ще до народження мого.
О, зірко моя,
Чому ж ти померла?
Одна, там, за небом взяло й не стало тебе,
Моєї єдиної, любої зірки достоту не є.
Жоден інший камінчик,
Травичка й квітки кінчик не буде нею.
Від сліз, від сліз моїх набрякла й так вже волога земля,
У моїм домі, домі, де не ступала її нога.
Я бачив світло вже давно померлої зорі,
Її вигляд красний спонукав колись мене
Вийти з землі,
Й тягнутись туди, до ефемерної вроди й казкової краси.
#Марахало_Забожинський
#вірш
1❤7💋1
Обійми
Влучний дзвін тривоги
У вікні лунав
Коли я з тобою
У постілі лежав
Я відчував — тепло
Що сходить з твого тіла
В миті коли
В бійми пригортав
Ти уся тремтіла
Бо чула вибух поруч.
А я лежав з тобою
До себе пригортав..
Я намагався здужать з болем
Що лунав у серці
У мить коли котились сльози
"Я молю.. не плач.."
Пошепки казав.
Пригорнув у руки свóї,
Я цілував у лоба
Аби хоч якось відволікти
Від вибухів знадвору.
#Життєдай_D
#вірш
Влучний дзвін тривоги
У вікні лунав
Коли я з тобою
У постілі лежав
Я відчував — тепло
Що сходить з твого тіла
В миті коли
В бійми пригортав
Ти уся тремтіла
Бо чула вибух поруч.
А я лежав з тобою
До себе пригортав..
Я намагався здужать з болем
Що лунав у серці
У мить коли котились сльози
"Я молю.. не плач.."
Пошепки казав.
Пригорнув у руки свóї,
Я цілував у лоба
Аби хоч якось відволікти
Від вибухів знадвору.
#Життєдай_D
#вірш
❤5💔2💘2
«так боляче»
так боляче глядати в пусті очі.
що дивляться на тебе звідусіль.
торкатися долонею до серця,
що вже з твоїм не бʼється в унісон.
ніколи не було так дуже сумно.
неначе зблиск потрапив у хребет.
неначе вийняли із тіла усе щастя.
залишився неспокій. відчай. біль.
так боляче щоночі розуміти.
що ти цілуєш іншу кожен день.
що ти не дав ні крихітного шансу,
змінити мою тьму на спільний блиск.
20.04.2026
#artemka_vibe
#вірш
так боляче глядати в пусті очі.
що дивляться на тебе звідусіль.
торкатися долонею до серця,
що вже з твоїм не бʼється в унісон.
ніколи не було так дуже сумно.
неначе зблиск потрапив у хребет.
неначе вийняли із тіла усе щастя.
залишився неспокій. відчай. біль.
так боляче щоночі розуміти.
що ти цілуєш іншу кожен день.
що ти не дав ні крихітного шансу,
змінити мою тьму на спільний блиск.
20.04.2026
#artemka_vibe
#вірш
❤4💔4👍2💋1
Поцілунок на вулиці жовтих ліхтарів, на передмісті, у безхмарну але не ясну зоряну ніч
(Поема)
(Написано також з ідеєєю та можливо з певними нотаціями, від Каріни Кравчук)
Зорі, слабенько у кутках неба виділялись.
А місяць лише починав опівночі світить.
У коменданську годину, ми йшли з тобою, на зустріч ночі!
В тиші передмістя, на вулиці жовтих ліхтарів.
Тримаючись за руки, з одне одним.
У часі все немов спинилось..
І ми дивились у один одному у очі..
Дурні, та збиті з пантелику...
І розпочався ніяковілий монолог.
А разом з ним і пристрасті екстаз.
І під жовтим ліхтарем, ти береш мене у свої палкі обійми!
А разом з ним, і вуста мої у свої.
Все було тихо, несподівано.
Та помалу все ішло.
І я лише піддався пристрасті, спокусі.
І від пристрасті, оговтувався та тікав.
І я тебе ледь, не поглинув.
Поки ти кавав "тихіше", "зараз, ти мене з'їси".
Згодом, у час ми повернулись.
І ми звернули назад у путь.
Оговтавшись, ми знов пішли на зустріч ночі!
Але у протилежний, зовсім інший бік.
На вулиці, лише один ліхтар мерехкотів..
Через раз, та за секунди.
І ми пішли, з тобою в тую даль.
Тримаючись за руки, у бік пошкодженого вогня!
Що на вулиці жовтих ліхтарів.
Минув вже час, півроку й більше..
І я іду по цій вулиці один.
Із розплющеними очима.
Із прозрінням у душі.
Без пристрасних ілюзій.
Які розбились навесні.
І із порожніми руками.
Які ще не забули, тепло твоїх щік.
І на мить, якщо я закрию очі.
Я знову відчую смак твоїх губ.
Але потім, якщо я відкрию свої очі.
Я повернуть у путь, додому.
Без тебе та твоїх цілунків.
Я досі йду по вулиці жовтих ліхтарів.
Шукаючи, шлях додому!
Але уже без тебе.
Не з тобою, в передмісті.
І вже ніколи знову.
І я іду, на зустріч місяцю.
Поки місяць, іде на зустріч ночі, у присутності зірок.
У їхнім своєріднім хороводі...
Без нас, з тобою.
04.05.2026
#Просто_Олежа
https://t.me/slaaaayyypojdhsowl
#вірш
(Поема)
(Написано також з ідеєєю та можливо з певними нотаціями, від Каріни Кравчук)
Зорі, слабенько у кутках неба виділялись.
А місяць лише починав опівночі світить.
У коменданську годину, ми йшли з тобою, на зустріч ночі!
В тиші передмістя, на вулиці жовтих ліхтарів.
Тримаючись за руки, з одне одним.
У часі все немов спинилось..
І ми дивились у один одному у очі..
Дурні, та збиті з пантелику...
І розпочався ніяковілий монолог.
А разом з ним і пристрасті екстаз.
І під жовтим ліхтарем, ти береш мене у свої палкі обійми!
А разом з ним, і вуста мої у свої.
Все було тихо, несподівано.
Та помалу все ішло.
І я лише піддався пристрасті, спокусі.
І від пристрасті, оговтувався та тікав.
І я тебе ледь, не поглинув.
Поки ти кавав "тихіше", "зараз, ти мене з'їси".
Згодом, у час ми повернулись.
І ми звернули назад у путь.
Оговтавшись, ми знов пішли на зустріч ночі!
Але у протилежний, зовсім інший бік.
На вулиці, лише один ліхтар мерехкотів..
Через раз, та за секунди.
І ми пішли, з тобою в тую даль.
Тримаючись за руки, у бік пошкодженого вогня!
Що на вулиці жовтих ліхтарів.
Минув вже час, півроку й більше..
І я іду по цій вулиці один.
Із розплющеними очима.
Із прозрінням у душі.
Без пристрасних ілюзій.
Які розбились навесні.
І із порожніми руками.
Які ще не забули, тепло твоїх щік.
І на мить, якщо я закрию очі.
Я знову відчую смак твоїх губ.
Але потім, якщо я відкрию свої очі.
Я повернуть у путь, додому.
Без тебе та твоїх цілунків.
Я досі йду по вулиці жовтих ліхтарів.
Шукаючи, шлях додому!
Але уже без тебе.
Не з тобою, в передмісті.
І вже ніколи знову.
І я іду, на зустріч місяцю.
Поки місяць, іде на зустріч ночі, у присутності зірок.
У їхнім своєріднім хороводі...
Без нас, з тобою.
04.05.2026
#Просто_Олежа
https://t.me/slaaaayyypojdhsowl
#вірш
😭4❤2💋1
#117 СУЧИЙ:
порожняк спайсухой накрутили
круті паци чують лай сучий з наркокортелю
в Отелі в околі альтух мрак купували
в сраку кидали, Марк спас і як кувалдою
тіпа накривало, дійство дійсно криваве
хата кругла як телескоп Хаббл
бо всі закручені спіралі, спирт запивали
з пива лилась кропива по нутрощах, чімічанги
з Дедпулом уже ділили дебіли, а скатертина
на столі, з Катериною сидимо і ахуїваєм в квартирі
на волах, верхньому чи нижньому, пам'ять підводить
в Епіцентрі забули відро з книжками про догляд
за дохлими квітами, з чого їх виробляти?
ви роботи, рібята, еротика посприяла
бо менше дрочити на порнушку треба вам
скільки енергії на це витрачали, сотні мегават
мега пизда настала коли Настя бухала в залі
я б навіть сказав холі для приготування хінкалі
блять, а чиста така
з поглядом сповненим жалю до башмака
в полі ворони потайки в пошуках вішака
для аборту дитини, що з'явилась
після вдалого секс туру
в Німеччину, хоч не мився,
так крізь шар мотлоху все проникло
пожовкле листя у комірці свідомості здмухується
#Саня_Хайпбіст
https://t.me/EKCTPEMI3M
#вірш
порожняк спайсухой накрутили
круті паци чують лай сучий з наркокортелю
в Отелі в околі альтух мрак купували
в сраку кидали, Марк спас і як кувалдою
тіпа накривало, дійство дійсно криваве
хата кругла як телескоп Хаббл
бо всі закручені спіралі, спирт запивали
з пива лилась кропива по нутрощах, чімічанги
з Дедпулом уже ділили дебіли, а скатертина
на столі, з Катериною сидимо і ахуїваєм в квартирі
на волах, верхньому чи нижньому, пам'ять підводить
в Епіцентрі забули відро з книжками про догляд
за дохлими квітами, з чого їх виробляти?
ви роботи, рібята, еротика посприяла
бо менше дрочити на порнушку треба вам
скільки енергії на це витрачали, сотні мегават
мега пизда настала коли Настя бухала в залі
я б навіть сказав холі для приготування хінкалі
блять, а чиста така
з поглядом сповненим жалю до башмака
в полі ворони потайки в пошуках вішака
для аборту дитини, що з'явилась
після вдалого секс туру
в Німеччину, хоч не мився,
так крізь шар мотлоху все проникло
пожовкле листя у комірці свідомості здмухується
#Саня_Хайпбіст
https://t.me/EKCTPEMI3M
#вірш
❤3☃1👍1
«Квіткова пляма»
https://www.instagram.com/ivan.chhai?igsh=N2JicmxidXB2cnFl&utm_source=qr
#Іван_чай
#Фото
https://www.instagram.com/ivan.chhai?igsh=N2JicmxidXB2cnFl&utm_source=qr
#Іван_чай
#Фото
❤12🦄1
Виживаючи
Я розумію — холодно, розумом, не серцем,
У цьому двадцять першому, де світ тримає нерви.
Де за вікном — не тиша, а війна без пауз,
І кожен день — як виклик, як незримий хаос.
Я знаю: треба жити, працювати вперто,
Вкладати душу в справу, ніби це безсмертно.
Та ця дорога платить ціну надто високу —
Здоров’ям, часом… тим, що не купити й кроком.
І хочеться назад — у той далекий рік,
Де я ще просто дівчинка, де світ без сліз і крик.
Де 2021-й — без страху і тривоги,
Де друзі поруч, і не ділять нас дороги.
Де брат — через дорогу, і сміх лунає щиро,
Де не потрібно їхати крізь кордони й міри.
Де зустріч — це не план на місяці вперед,
А просто: “Вийдеш?” — і вже поруч силует.
Я мрію… тихо, мовчки, ніби це заборонено,
Про щастя — таке просте, таке законне.
Про сина і про доньку, про весну без втрат,
Про дім, де всі за столом, де живий кожен з нас.
Про воду, що поверне тих, хто вже пішов…
Та знаю — це лиш казка, ілюзія з основ.
Бо правда б’є жорстоко, без жалю і без меж:
Щодня — чиєсь прощання, і біль чужих пожеж.
І знову похорон… і знову хтось малий
Не знатиме, як тато обіймає у весні.
Не знатиме любові, що вчить бути сильним…
І серце рветься тихо — болем невимірним.
Якби ж то можна — все назад перегорнути,
Зупинити час, забути і не чути…
Та я вже тут. І правда — гостра, як лезо:
Моє майбутнє зараз — це війна і плетиво.
Маскувальні сітки, розлука, дні в тривозі,
І Україна в серці — не на папері, в крові.
Я тут живу. Я дихаю цим болем щодня,
І навіть мріяти — часом як вина.
Але десь глибоко — я все ж тримаю світло:
Піти у кіно. Закохатися щиро.
Стабільність. Родина. І тиша в вікні…
Я виживаю — але мрію. І це тримає мене в житті.
#Кудіола
#вірш
Я розумію — холодно, розумом, не серцем,
У цьому двадцять першому, де світ тримає нерви.
Де за вікном — не тиша, а війна без пауз,
І кожен день — як виклик, як незримий хаос.
Я знаю: треба жити, працювати вперто,
Вкладати душу в справу, ніби це безсмертно.
Та ця дорога платить ціну надто високу —
Здоров’ям, часом… тим, що не купити й кроком.
І хочеться назад — у той далекий рік,
Де я ще просто дівчинка, де світ без сліз і крик.
Де 2021-й — без страху і тривоги,
Де друзі поруч, і не ділять нас дороги.
Де брат — через дорогу, і сміх лунає щиро,
Де не потрібно їхати крізь кордони й міри.
Де зустріч — це не план на місяці вперед,
А просто: “Вийдеш?” — і вже поруч силует.
Я мрію… тихо, мовчки, ніби це заборонено,
Про щастя — таке просте, таке законне.
Про сина і про доньку, про весну без втрат,
Про дім, де всі за столом, де живий кожен з нас.
Про воду, що поверне тих, хто вже пішов…
Та знаю — це лиш казка, ілюзія з основ.
Бо правда б’є жорстоко, без жалю і без меж:
Щодня — чиєсь прощання, і біль чужих пожеж.
І знову похорон… і знову хтось малий
Не знатиме, як тато обіймає у весні.
Не знатиме любові, що вчить бути сильним…
І серце рветься тихо — болем невимірним.
Якби ж то можна — все назад перегорнути,
Зупинити час, забути і не чути…
Та я вже тут. І правда — гостра, як лезо:
Моє майбутнє зараз — це війна і плетиво.
Маскувальні сітки, розлука, дні в тривозі,
І Україна в серці — не на папері, в крові.
Я тут живу. Я дихаю цим болем щодня,
І навіть мріяти — часом як вина.
Але десь глибоко — я все ж тримаю світло:
Піти у кіно. Закохатися щиро.
Стабільність. Родина. І тиша в вікні…
Я виживаю — але мрію. І це тримає мене в житті.
#Кудіола
#вірш
1❤5
* * *
Якщо в вас лише вислови лишились
Замість пристойних милозвучних слів,
Працюйте з цим.Невже ви не навчились
Так говорити,щоб світ слухати хотів?
Бува й таке: вам вислів допоможе,
Там,де слова товклись як той горох,
І звільнять світ,ніби творіння Боже,
Зробивши зліпок на прощання з двох...
Дивлюсь на зліпок, серце кам'яніє,
А думка на просторе вируша
Вона затриматись у розпачі не сміє
Так,як чиясь загублена душа...
Цей пошук вічний розпускає гриву,
Летить як птах,торкаючись хмарин,
Далі зникають пута полохливо.
Над хмарами існує безліч рим.
Там висловами зорі не говорять,
І я забуду все,що знала тут.
Підслухаю,про що співають зорі,
Допоможу Землі позбавитися, пут...
#Валентина_Шелест
#вірш
Якщо в вас лише вислови лишились
Замість пристойних милозвучних слів,
Працюйте з цим.Невже ви не навчились
Так говорити,щоб світ слухати хотів?
Бува й таке: вам вислів допоможе,
Там,де слова товклись як той горох,
І звільнять світ,ніби творіння Боже,
Зробивши зліпок на прощання з двох...
Дивлюсь на зліпок, серце кам'яніє,
А думка на просторе вируша
Вона затриматись у розпачі не сміє
Так,як чиясь загублена душа...
Цей пошук вічний розпускає гриву,
Летить як птах,торкаючись хмарин,
Далі зникають пута полохливо.
Над хмарами існує безліч рим.
Там висловами зорі не говорять,
І я забуду все,що знала тут.
Підслухаю,про що співають зорі,
Допоможу Землі позбавитися, пут...
#Валентина_Шелест
#вірш
❤4
Forwarded from Олена
🌿 Майже літо, рок і друзі.
26 травня о 19:00 у PEPPER’S CLUB відомий актор і військовий Дмитро Лінартович збирає друзів. На сцені — ХтоДе, Серце і Третя Хвиля.
Теплий травневий вечір. Відчуття, що літо вже тут, і ти підспівуєш разом із друзями пісні, наповнені сенсами🎸
А, і до речі, на тебе чекає танцювальний сюрприз 🕺 — більше не скажемо, це треба бачити.
🎫 Квитки від 200 грн
https://peppersclub.com.ua/events/majzhe-lito-rok-ta-druzi-hraiut-khtode-sertse-tretia-khvylia/ Всым привіт, подія на сайті, активно постимо з посиланням на квиточки
⚡ Вхід для військових безплатний (достатньо на вході показати УБД).
📍 PEPPER’S CLUB, вул. Князів Острозьких, 8 корпус 7, Київ
26 травня о 19:00 у PEPPER’S CLUB відомий актор і військовий Дмитро Лінартович збирає друзів. На сцені — ХтоДе, Серце і Третя Хвиля.
Теплий травневий вечір. Відчуття, що літо вже тут, і ти підспівуєш разом із друзями пісні, наповнені сенсами🎸
А, і до речі, на тебе чекає танцювальний сюрприз 🕺 — більше не скажемо, це треба бачити.
🎫 Квитки від 200 грн
https://peppersclub.com.ua/events/majzhe-lito-rok-ta-druzi-hraiut-khtode-sertse-tretia-khvylia/ Всым привіт, подія на сайті, активно постимо з посиланням на квиточки
⚡ Вхід для військових безплатний (достатньо на вході показати УБД).
📍 PEPPER’S CLUB, вул. Князів Острозьких, 8 корпус 7, Київ
Pepper`s Club Music Pub – культове місце
МАЙЖЕ ЛІТО. РОК ТА ДРУЗІ. ГРАЮТЬ: ХТОДЕ, СЕРЦЕ, ТРЕТЯ ХВИЛЯ — Pepper`s Club Music Pub – культове місце
Смачно, музично, кайфово — це Pepper’s Club!
❤4
Forwarded from Local Club
Хей, Київ 😮
Запрошуємо на музично-літературний волошковий вечір цієї п’ятниці🤌
Що на тебе очікує:
‒ виступи поетів та музикантів🎤
‒ затишний заклад на Подолі, з дуже смачною їжою та напоями🍸
‒ живий нетворкінг ‒ тут легко знайти своїх людей👋
І як завжди, запрошуємо найкращих!
Регламент:
Поезія ‒ 3 твори
Музика ‒ 2 композиції
Проза ‒ 1 твір
Ведучий: Андрій Буремний
Коли?
🗓 08.05
☹️ 19:00–21:30
Де?
📍 Stories Cafe
вул. Костянтинівська, 20/14
Вхід за донат від 200 грн
Запис артистів та слухачів:
Андрій Буремний✍️
Запрошуємо на музично-літературний волошковий вечір цієї п’ятниці
Що на тебе очікує:
‒ виступи поетів та музикантів
‒ затишний заклад на Подолі, з дуже смачною їжою та напоями
‒ живий нетворкінг ‒ тут легко знайти своїх людей
І як завжди, запрошуємо найкращих!
Регламент:
Поезія ‒ 3 твори
Музика ‒ 2 композиції
Проза ‒ 1 твір
Ведучий: Андрій Буремний
Коли?
Де?
вул. Костянтинівська, 20/14
Вхід за донат від 200 грн
Запис артистів та слухачів:
Андрій Буремний
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
❤2
Він був тропічних
фруктів королем,
Серед мілин він просувався кораблем.
Він був...Такі в халепу потрапляють,
Бо серед тих,хто на пісок лягають,
Він був єдиним,хто, здавалось, знає,
Для чого вітер борт перехилив,
Коли він по пустелі вільно плив...
Пустельникам нелегко,не живуть
Бо навіть тіні там, де вони мруть...
Король приліг, чорний пісок однак
Під ним подумав:"Що за одинак?"
А потім слід розтанув на піску -
Засипало борти одинаку...
Хоч сонце і продовжило світити,
Але йому не захотілось... жити ...
Свобода волі,звісно, є у всіх.
В кінці тут, певно, гомеричний сміх...
#Валентина_Шелест
#вірш
фруктів королем,
Серед мілин він просувався кораблем.
Він був...Такі в халепу потрапляють,
Бо серед тих,хто на пісок лягають,
Він був єдиним,хто, здавалось, знає,
Для чого вітер борт перехилив,
Коли він по пустелі вільно плив...
Пустельникам нелегко,не живуть
Бо навіть тіні там, де вони мруть...
Король приліг, чорний пісок однак
Під ним подумав:"Що за одинак?"
А потім слід розтанув на піску -
Засипало борти одинаку...
Хоч сонце і продовжило світити,
Але йому не захотілось... жити ...
Свобода волі,звісно, є у всіх.
В кінці тут, певно, гомеричний сміх...
#Валентина_Шелест
#вірш
❤5🔥2💋1