Forwarded from Транскрипція
невже це… анонс літературного вечора транскрипції у Києві?!! 🙀
запрошуємо вас не соромитись та реєструватись на виступ за цим посиланням! (або через лінктрі)
з нетерпінням чекаємо на вас 🫶
#літературник
запрошуємо вас не соромитись та реєструватись на виступ за цим посиланням! (або через лінктрі)
02.05
18:00
кц спаська 13
вхід: донат 100+ грн
з нетерпінням чекаємо на вас 🫶
#літературник
1❤5😭2🦄1
Гномська робоча пісня
Ви хутчіш готуйте піч.
Ви залізо принесіть.
До роботи станем всі, і буде щастя нам!
Ви копайте чим хутчіш.
"ВАГОНЕТКА! РОЗІЙДИСЬ!"
Золото дістанем ми, тонну або дві!
Самоцвітів чути дзвін.
Генрі знов знайшов рубін.
Та не час відпочивать, кайло звучить як грім!
Сотню років в цій горі,
Копаємо, туди-сюди.
Діамантів й золота тут купа, ти повір!
Коли король знайшов гору,
То прогриз у ній діру.
І з тих пір живемо тут, вгризаючись углиб!
Ти не стій, не позіхай,
Краще нам допомагай!
Подолати древню міць, ТЕМНОЇ ГОРИ!
#Дивак
https://t.me/DeepMorok
#вірш
Ви хутчіш готуйте піч.
Ви залізо принесіть.
До роботи станем всі, і буде щастя нам!
Ви копайте чим хутчіш.
"ВАГОНЕТКА! РОЗІЙДИСЬ!"
Золото дістанем ми, тонну або дві!
Самоцвітів чути дзвін.
Генрі знов знайшов рубін.
Та не час відпочивать, кайло звучить як грім!
Сотню років в цій горі,
Копаємо, туди-сюди.
Діамантів й золота тут купа, ти повір!
Коли король знайшов гору,
То прогриз у ній діру.
І з тих пір живемо тут, вгризаючись углиб!
Ти не стій, не позіхай,
Краще нам допомагай!
Подолати древню міць, ТЕМНОЇ ГОРИ!
#Дивак
https://t.me/DeepMorok
#вірш
1❤7🔥1💋1😭1
Вгору й до землі
У пустелі із відзвуків шириться гомін,
Огорне течією, кольору спраги.
Відлуння із темряви давить на скроню -
Цей мрійник, також мріяв літати...
Нас таких тут мільйони. Кілометри пастеллю,
Застелює небо майбутній наш кат.
Все хороше і зле, він змішав з аквареллю:
Сірим по світлу, червоне навзнак.
Рутина стягує шкіру, як дротом.
Тіло поплавить кислотна роса.
Світло закриє брила бетонна,
Незмінна тиша викликає маразм.
Серце клекоче від спогадів штучних,
Кольорових людей серед сірих нема.
В дитинстві не думав, що зможу так влучно
Описати буденність словом - "нудьга".
Кроки зливаються в пісню кварталів,
Звуки "нормальності" заплямовують дні.
Жага до справжнього шле по спіралі:
Сірий - червоний - знову на дні.
Течія забирає цю думку з собою,
В забутій пустелі кожне слово - вода.
Кат у воду поклав ще одного героя
Сіре, червоне, по тілу - іржа.
Крапка майбутньому, передає естафету.
Сплітаються течії жадань та реалій.
Сіре тривожно досягне апогею
І сонце защемить між ребер знущально.
За виступ хапаючись смакувати поразку.
Каміння затерте, мазолі на пальцях.
В пустелі, у темряві чекати антракту
Згоріти й відчути себе врешті живим...
#Черкун_К
https://t.me/CherkunK
#вірш
У пустелі із відзвуків шириться гомін,
Огорне течією, кольору спраги.
Відлуння із темряви давить на скроню -
Цей мрійник, також мріяв літати...
Нас таких тут мільйони. Кілометри пастеллю,
Застелює небо майбутній наш кат.
Все хороше і зле, він змішав з аквареллю:
Сірим по світлу, червоне навзнак.
Рутина стягує шкіру, як дротом.
Тіло поплавить кислотна роса.
Світло закриє брила бетонна,
Незмінна тиша викликає маразм.
Серце клекоче від спогадів штучних,
Кольорових людей серед сірих нема.
В дитинстві не думав, що зможу так влучно
Описати буденність словом - "нудьга".
Кроки зливаються в пісню кварталів,
Звуки "нормальності" заплямовують дні.
Жага до справжнього шле по спіралі:
Сірий - червоний - знову на дні.
Течія забирає цю думку з собою,
В забутій пустелі кожне слово - вода.
Кат у воду поклав ще одного героя
Сіре, червоне, по тілу - іржа.
Крапка майбутньому, передає естафету.
Сплітаються течії жадань та реалій.
Сіре тривожно досягне апогею
І сонце защемить між ребер знущально.
За виступ хапаючись смакувати поразку.
Каміння затерте, мазолі на пальцях.
В пустелі, у темряві чекати антракту
Згоріти й відчути себе врешті живим...
#Черкун_К
https://t.me/CherkunK
#вірш
1❤7💋1
Не вір мені, усе у цьому світі
Брехнею повелося приправляти.
Навколішки тінь стала на молитву,
А я її лупитиму завзято.
Не вір мені, бо я брешу безбожно.
В мені брехні - неміряні кагати
Хоча і мрію у хвилину кожну,
Хоч присмерк правди, але проявляти.
Розбита на уламки, воскресаю
В серцях живих, що вірою палають.
Не вір мені,бо я тебе втрачаю,
Якщо наосліп ти промовиш: "Знаю!"
Не вір мені! У коконі крилечки.
Поморщилися, як вуста бабусі.
І відлетіти лише недалечко
Подужаєш, цього я й стережуся...
Не вір мені,палю я крила,падай!
В мені вогонь,хоч ти й не віриш,знаю.
Не віриш, але поверхнева правда
Згорить із крилами, я це й передбачаю.
Я в передбачення не вірю, так не вірю
У вибір, власне, так, бо обираю
Премудрості земної перемир'я.
Нехай ним нові крила й обростають!
Ростане образ, бо усе є хвиля.
Ось я й не вірю в обриси знайомі.
І піднімаюся в новій зневірі.
І падаю в зневіри невідомі...
Чортяче і дитяче - ніби рівня,
Чого ж іще рівнішого шукати.
Цей монолог крилатий янгол міряв.
Не знаю, чи все встигла записати...
Світанок руки простягав, землі молився
Земля його брехнею зупиняла.
Та він в зневірі ні, не зупинився
Ось вся брехня як ніченька й розтала...
Хтось в янголів смугастих не повірить,
А їм все рівно, смужки не зникають
У тих очах,що чорно-біло міряти
Світ кольоровий цей не припиняють...
Абракадабра на абетку схожа?
А лабалу дитяче на кохання?
Чому ж тоді мені не вірить кожен?
Невже я не інстанція остання?
Дивак не вірить правді, дивакує.
Він хоче сам всю землю розкопати.
І я йому не вірю, і тому я
В зневірі цій все прагну розібрати...
Корови злижуть нічку язиком.
В них ріжки теж кривенькі, як той місяць.
Корів невірячих жовто-блакитний сонм
Позлизує зневіру з українців...
"Не вір мені!" - шепоче мені вірш:
"Ти не повіриш, і мене не буде"
І я не вірю, і тому скоріш
Даю на суд, як віру дають людям...
#Валентина_Шелест
#вірш
Брехнею повелося приправляти.
Навколішки тінь стала на молитву,
А я її лупитиму завзято.
Не вір мені, бо я брешу безбожно.
В мені брехні - неміряні кагати
Хоча і мрію у хвилину кожну,
Хоч присмерк правди, але проявляти.
Розбита на уламки, воскресаю
В серцях живих, що вірою палають.
Не вір мені,бо я тебе втрачаю,
Якщо наосліп ти промовиш: "Знаю!"
Не вір мені! У коконі крилечки.
Поморщилися, як вуста бабусі.
І відлетіти лише недалечко
Подужаєш, цього я й стережуся...
Не вір мені,палю я крила,падай!
В мені вогонь,хоч ти й не віриш,знаю.
Не віриш, але поверхнева правда
Згорить із крилами, я це й передбачаю.
Я в передбачення не вірю, так не вірю
У вибір, власне, так, бо обираю
Премудрості земної перемир'я.
Нехай ним нові крила й обростають!
Ростане образ, бо усе є хвиля.
Ось я й не вірю в обриси знайомі.
І піднімаюся в новій зневірі.
І падаю в зневіри невідомі...
Чортяче і дитяче - ніби рівня,
Чого ж іще рівнішого шукати.
Цей монолог крилатий янгол міряв.
Не знаю, чи все встигла записати...
Світанок руки простягав, землі молився
Земля його брехнею зупиняла.
Та він в зневірі ні, не зупинився
Ось вся брехня як ніченька й розтала...
Хтось в янголів смугастих не повірить,
А їм все рівно, смужки не зникають
У тих очах,що чорно-біло міряти
Світ кольоровий цей не припиняють...
Абракадабра на абетку схожа?
А лабалу дитяче на кохання?
Чому ж тоді мені не вірить кожен?
Невже я не інстанція остання?
Дивак не вірить правді, дивакує.
Він хоче сам всю землю розкопати.
І я йому не вірю, і тому я
В зневірі цій все прагну розібрати...
Корови злижуть нічку язиком.
В них ріжки теж кривенькі, як той місяць.
Корів невірячих жовто-блакитний сонм
Позлизує зневіру з українців...
"Не вір мені!" - шепоче мені вірш:
"Ти не повіриш, і мене не буде"
І я не вірю, і тому скоріш
Даю на суд, як віру дають людям...
#Валентина_Шелест
#вірш
1❤5👍3💋1
Forwarded from Транскрипція
невже це… анонс літературного вечора транскрипції у Києві?!! 🙀
запрошуємо вас не соромитись та реєструватись на виступ за цим посиланням! (або через лінктрі)
з нетерпінням чекаємо на вас 🫶
#літературник
запрошуємо вас не соромитись та реєструватись на виступ за цим посиланням! (або через лінктрі)
02.05
18:00
кц спаська 13
вхід: донат 100+ грн
з нетерпінням чекаємо на вас 🫶
#літературник
1❤9😭2🦄1
публікуємо лайнап на сьогоднішній літвечір!
Лесь
Peregrinus
Перша-ліпша
Анастасія Пєрова
Саня Хайпбіст
Черкун К.
Рина
перерва 15 хв~
Одіссей
Ріна Лір
Просто Олежа
Лінуся
Волосожар
artemka vibe
Ігор Сухенко
Родік
Богдан Олександрович Чаплинський
вільний мікрофон
#літературник
Лесь
Peregrinus
Перша-ліпша
Анастасія Пєрова
Саня Хайпбіст
Черкун К.
Рина
перерва 15 хв~
Одіссей
Ріна Лір
Просто Олежа
Лінуся
Волосожар
artemka vibe
Ігор Сухенко
Родік
Богдан Олександрович Чаплинський
вільний мікрофон
#літературник
❤13🎄2⚡1
Транскрипція
невже це… анонс літературного вечора транскрипції у Києві?!! 🙀 запрошуємо вас не соромитись та реєструватись на виступ за цим посиланням! (або через лінктрі) 02.05 18:00 кц спаська 13 вхід: донат 100+ грн з нетерпінням чекаємо на вас 🫶 #літературник
це було неймовірно!
висловлюємо подяку усім причетним!
висловлюємо подяку усім причетним!
1❤5🔥3🥰1💋1🦄1
на тижні завантажимо всі фотографії за вчора на гугл диск.
надсилайте посилання на свої канали із творчістю!
⬇️⬇️⬇️
надсилайте посилання на свої канали із творчістю!
⬇️⬇️⬇️
❤8🦄3
Є люди як книга, що мудрість дарує,
Гортаєш сторінки і кожна дивує.
Є люди як сонце, є люди як зорі,
Є люди як небо, вони неозорі.
Є люди як пташки, є люди як вітер,
Є люди як лагідна посмішка літа.
Промінчиком теплим вони доторкнуться
І зразу й тобі закортить посміхнутися.
#Валентина_Шелест
#вірш
Гортаєш сторінки і кожна дивує.
Є люди як сонце, є люди як зорі,
Є люди як небо, вони неозорі.
Є люди як пташки, є люди як вітер,
Є люди як лагідна посмішка літа.
Промінчиком теплим вони доторкнуться
І зразу й тобі закортить посміхнутися.
#Валентина_Шелест
#вірш
1❤7👍4🦄2
Forwarded from Черкун К.
Хелоу, Черкун на зв'язку
Багато хто з вас знає, що мій батько військовий. Тож, зараз ми терміново збираємо кошти на ремонт автівки, для виконання бойових завдань.
Кожна копійка важлива🙏
🎯Ціль: 80 000.00 ₴
🔗Посилання на банку
https://send.monobank.ua/jar/tfMT5e8WT
💳Номер картки банки
4874 1000 2717 3759
Багато хто з вас знає, що мій батько військовий. Тож, зараз ми терміново збираємо кошти на ремонт автівки, для виконання бойових завдань.
Кожна копійка важлива🙏
🎯Ціль: 80 000.00 ₴
🔗Посилання на банку
https://send.monobank.ua/jar/tfMT5e8WT
💳Номер картки банки
4874 1000 2717 3759
send.monobank.ua
Безпечний переказ коштів
Надсилайте безкоштовно та безпечно кошти
1❤7🦄2
«Мертва зоря»
Я бачу світло мертвої зорі,
Її вигляд молочний спонукає мій зір
Вийти з цієї земляної нори,
Ночі жахам іти наперекір.
Я чую спів мертвої зорі,
Її голос млосний манить мій слух
Піти від цієї гнилої землі,
Ласувати гул вадруючий крізь вітри.
Я більше не стріну такого,
Літепла що ллє до мого горла,
Вибратись з цього бруду глевкого,
Полетівши до неї: тієї зорі біля Сонця рудого.
Я полюбляю жити, люблю існувати,
Хоча навіть не знаю, що це може означати.
Та одвічна мертва зоря, що гліту на небі й не відала,
Відторік не бовванить з далечіні на мене.
Під егідою її я жив,
Під світлом її спав,
Лиш у відображенні її з води я пив,
Заради неї існував.
Скінчилось послання зірки моєї,
Тієї, тієї однієї коханої моєї
Що померла вже дуже давно,
Мабуть, ще до народження мого.
О, зірко моя,
Чому ж ти померла?
Одна, там, за небом взяло й не стало тебе,
Моєї єдиної, любої зірки достоту не є.
Жоден інший камінчик,
Травичка й квітки кінчик не буде нею.
Від сліз, від сліз моїх набрякла й так вже волога земля,
У моїм домі, домі, де не ступала її нога.
Я бачив світло вже давно померлої зорі,
Її вигляд красний спонукав колись мене
Вийти з землі,
Й тягнутись туди, до ефемерної вроди й казкової краси.
#Марахало_Забожинський
#вірш
Я бачу світло мертвої зорі,
Її вигляд молочний спонукає мій зір
Вийти з цієї земляної нори,
Ночі жахам іти наперекір.
Я чую спів мертвої зорі,
Її голос млосний манить мій слух
Піти від цієї гнилої землі,
Ласувати гул вадруючий крізь вітри.
Я більше не стріну такого,
Літепла що ллє до мого горла,
Вибратись з цього бруду глевкого,
Полетівши до неї: тієї зорі біля Сонця рудого.
Я полюбляю жити, люблю існувати,
Хоча навіть не знаю, що це може означати.
Та одвічна мертва зоря, що гліту на небі й не відала,
Відторік не бовванить з далечіні на мене.
Під егідою її я жив,
Під світлом її спав,
Лиш у відображенні її з води я пив,
Заради неї існував.
Скінчилось послання зірки моєї,
Тієї, тієї однієї коханої моєї
Що померла вже дуже давно,
Мабуть, ще до народження мого.
О, зірко моя,
Чому ж ти померла?
Одна, там, за небом взяло й не стало тебе,
Моєї єдиної, любої зірки достоту не є.
Жоден інший камінчик,
Травичка й квітки кінчик не буде нею.
Від сліз, від сліз моїх набрякла й так вже волога земля,
У моїм домі, домі, де не ступала її нога.
Я бачив світло вже давно померлої зорі,
Її вигляд красний спонукав колись мене
Вийти з землі,
Й тягнутись туди, до ефемерної вроди й казкової краси.
#Марахало_Забожинський
#вірш
1❤7💋1