"Чи мурчить риба мурена?" -
Є питаннячко у мене.
"Чи можливо мури зводить?
Чи нікому це не шкодить?"
"Там мурчати не можливо
Де живе така вродлива
І гнучка довгенька риба
На ім'я Блакитна Рима.
Її паща не пропаща
Нам говорить: "Все на краще!",
В плавничках в неї заспало
Сонечко." - це розказала
Мені хвилечка прозора,
Із глибин піднявшись вгору.
Там сама вода гуркоче
І мурчить, потік цей творчий
Рибу і малу, й велику
Підхопив морський музика.
Якщо мушлю з моря взяти
Своїм отвором прикласти
До твого малого вуха,
Ти й почуєш "завірюху".
Ніби всі морські вітри
Долучилися до гри.
Булькає, розносить тихий
Муркіт-гуркіт морський
вихор...
І цю пісеньку співає
Мушля завжди,
не змовкає.
І ця пісня і сьогодні
прошуміла.
Ти з цим згоден?

#Валентина_Шелест

#вірш

ранку!

зареєструватися на літературник 02.05

надіслати твір — @uniform_request

вже цієї суботи!

невже це… анонс літературного вечора транскрипції у Києві?!! 🙀

запрошуємо вас не соромитись та реєструватись на виступ за цим посиланням! (або через лінктрі)

02.05
18:00
кц спаська 13
вхід: донат 100+ грн

з нетерпінням чекаємо на вас 🫶

#літературник

Гномська робоча пісня

Ви хутчіш готуйте піч.
Ви залізо принесіть.
До роботи станем всі, і буде щастя нам!

Ви копайте чим хутчіш.
"ВАГОНЕТКА! РОЗІЙДИСЬ!"
Золото дістанем ми, тонну або дві!

Самоцвітів чути дзвін.
Генрі знов знайшов рубін.
Та не час відпочивать, кайло звучить як грім!

Сотню років в цій горі,
Копаємо, туди-сюди.
Діамантів й золота тут купа, ти повір!

Коли король знайшов гору,
То прогриз у ній діру.
І з тих пір живемо тут, вгризаючись углиб!

Ти не стій, не позіхай,
Краще нам допомагай!
Подолати древню міць, ТЕМНОЇ ГОРИ!

#Дивак

https://t.me/DeepMorok

#вірш

ранку!

виступити літературнику 02.05

надіслати твір — @uniform_request

Вгору й до землі
У пустелі із відзвуків шириться гомін,
Огорне течією, кольору спраги.
Відлуння із темряви давить на скроню -
Цей мрійник, також мріяв літати...

Нас таких тут мільйони. Кілометри пастеллю,
Застелює небо майбутній наш кат.
Все хороше і зле, він змішав з аквареллю:
Сірим по світлу, червоне навзнак.


Рутина стягує шкіру, як дротом.
          Тіло поплавить кислотна роса.
Світло закриє брила бетонна,
          Незмінна тиша викликає маразм.
Серце клекоче від спогадів штучних,
          Кольорових людей серед сірих нема.
В дитинстві не думав, що зможу так влучно
          Описати буденність словом - "нудьга".


Кроки зливаються в пісню кварталів,
Звуки "нормальності" заплямовують дні.
Жага до справжнього шле по спіралі:
       Сірий - червоний - знову на дні.


Течія забирає цю думку з собою,
В забутій пустелі кожне слово - вода.
Кат у воду поклав ще одного героя
Сіре, червоне, по тілу - іржа.

Крапка майбутньому, передає естафету.
Сплітаються течії жадань та реалій.
Сіре тривожно досягне апогею
І сонце защемить між ребер знущально.


За виступ хапаючись смакувати поразку.
          Каміння затерте, мазолі на пальцях.
В пустелі, у темряві чекати антракту
          Згоріти й відчути себе врешті живим...


#Черкун_К

https://t.me/CherkunK

#вірш

ранку!

виступити літературнику 02.05

надіслати твір — @uniform_request

Не вір мені, усе у цьому світі
Брехнею повелося приправляти.
Навколішки тінь стала на молитву,
А я її лупитиму завзято.
Не вір мені, бо я брешу безбожно.
В мені брехні - неміряні кагати
Хоча і мрію у хвилину кожну,
Хоч присмерк правди, але проявляти.
Розбита на уламки, воскресаю
В серцях живих, що вірою палають.
Не вір мені,бо я тебе втрачаю,
Якщо наосліп ти промовиш: "Знаю!"
Не вір мені! У коконі крилечки.
Поморщилися, як вуста бабусі.
І відлетіти лише недалечко
Подужаєш, цього я й стережуся...
Не вір мені,палю я крила,падай!
В мені вогонь,хоч ти й не віриш,знаю.
Не віриш, але поверхнева правда
Згорить із крилами, я це й передбачаю.
Я в передбачення не вірю, так не вірю
У вибір, власне, так, бо обираю
Премудрості земної перемир'я.
Нехай ним нові крила й обростають!
Ростане образ, бо усе є хвиля.
Ось я й не вірю в обриси знайомі.
І піднімаюся в новій зневірі.
І падаю в зневіри невідомі...
Чортяче і дитяче - ніби рівня,
Чого ж іще рівнішого шукати.
Цей монолог крилатий янгол міряв.
Не знаю, чи все встигла записати...
Світанок руки простягав, землі молився
Земля його брехнею зупиняла.
Та він в зневірі ні, не зупинився
Ось вся брехня як ніченька й розтала...
Хтось в янголів смугастих не повірить,
А їм все рівно, смужки не зникають
У тих очах,що чорно-біло міряти
Світ кольоровий цей не припиняють...
Абракадабра на абетку схожа?
А лабалу дитяче на кохання?
Чому ж тоді мені не вірить кожен?
Невже я не інстанція остання?
Дивак не вірить правді, дивакує.
Він хоче сам всю землю розкопати.
І я йому не вірю, і тому я
В зневірі цій все прагну розібрати...
Корови злижуть нічку язиком.
В них ріжки теж кривенькі, як той місяць.
Корів невірячих жовто-блакитний сонм
Позлизує зневіру з українців...
"Не вір мені!" - шепоче мені вірш:
"Ти не повіриш, і мене не буде"
І я не вірю, і тому скоріш
Даю на суд, як віру дають людям...

#Валентина_Шелест

#вірш

невже це… анонс літературного вечора транскрипції у Києві?!! 🙀

запрошуємо вас не соромитись та реєструватись на виступ за цим посиланням! (або через лінктрі)

02.05
18:00
кц спаська 13
вхід: донат 100+ грн

з нетерпінням чекаємо на вас 🫶

#літературник

вже завтра!

ранку!

літературник 02.05 (сьогодні!)

надіслати твір — @uniform_request

за 10 хв починаємо!

це було неймовірно!
висловлюємо подяку усім причетним!

як ви, як вам?

друзі, надсилайте відео та фото!
⬇️⬇️⬇️

доброї ночі!

ранку! ви як?

надіслати твір — @uniform_request

на тижні завантажимо всі фотографії за вчора на гугл диск.

надсилайте посилання на свої канали із творчістю!
⬇️⬇️⬇️

ранку! ви як?

надіслати твір — @uniform_request