Транскрипція
703 subscribers
894 photos
26 videos
5 files
830 links
мистецька організація, діяльність якої націлена на розвиток нової української [кул`ту́ри].

наші соцмережі — linktr.ee/trnscription

надіслати твір/зв'язок — @Uniform_Request
Download Telegram
17 квітня виповнюється 41 рік від заснування легендарного українського літературного угруповання БУ-БА-БУ (Бурлеск — Балаган — Буфонада). До його складу входять Юрій Андрухович (Патріарх), Віктор Неборак (Прокуратор) та Олександр Ірванець (Підскарбій).

БУ-БА-БУ зорганізувалося у Львові 17 квітня 1985 року і стало, за словами Івана Малковича, «першим справжнім поетичним угрупованням на території України в другій половині ХХ століття». Важливо й те, що це було перше об’єднання поетів цього періоду, яке самостійно дало собі назву.


Як згадує Олександр Ірванець, на той час існувало два основні напрями молодої поезії — сповідальники й метафористи. Юрій Андрухович запропонував створити третю альтернативу — бурлескно-балаганно-буфонадне угруповання. Віктор Неборак, маючи хист до словотворення, скоротив цю формулу до «Бу-Ба-Бу».

«Ми вірили, що можемо бути іншими — не сірими, забитими, переляканими і залежними від ласки чужинця, а строкатими, радісними, відважними і вільними — незалежними, але не так, як наша проголошена незалежність, і нам — попри усі спокуси та негаразди — деколи вдавалося бути такими!», — написав Віктор Неборак.


Улітку 1985 року під час зустрічі в Березові Нижньому, куди поетів запросив Іван Малкович, остаточно сформувалося бачення угруповання. Там, у Карпатах, натхненні гірським повітрям, поезією та помірними дозами алкоголю, майбутні бубабісти визначили свій творчий напрям. Перші півтора року Бу-Ба-Бу існувало переважно у форматі квартирників і виступів у мистецьких майстернях, здебільшого у Львові.

Перший великий публічний виступ відбувся у грудні 1987 року на сцені Київського Молодого театру. Згодом географія виступів значно розширилася. Важливою частиною діяльності угруповання стали фестивалі «Вивих» у Львові (1990 і 1992 роки) з яскравими акціями «Прокидання Поезії» та «Крайслер Імперіал», які відбувалися, зокрема, на сцені Львівського оперного театру — неподалік місця, де вперше пролунала назва «Бу-Ба-Бу». 

БУБОН
(сонет, виголошений Літаючою Головою)

— Малюйте БАБУ голуБУ
гуБАми дивиться доБА
БУ дифірамБАм БУ таБУ
вам зуби вставить БУБАБУ
⠀⠀⠀росте поезія з горБА
⠀⠀⠀в горбі з грошима боротьБА
⠀⠀⠀та БУнтом БУ-де БУБАБУ
⠀⠀⠀від азБУк голова слаБА
⠀⠀⠀⠀⠀гуБАми виБУхає БАрд
⠀⠀⠀⠀⠀чим світ сичить — кричить театр
⠀⠀⠀⠀⠀зіграєш вірш якого варт
⠀⠀⠀⠀⠀потрапиш в рай (чи на монмартр)
⠀⠀⠀⠀⠀БУ смерті і безсмертю БУ
⠀⠀⠀⠀⠀і БУ і БА і БУБАБУ

Віктор Неборак

1988 року бубабісти створили власну літературну премію — «За найкращий вірш року» імені пана Базя. Це персонаж, що жив у поезії всіх трьох бубабістів. Дванадцять років поспіль у перший день нового року, коли у всіх трьох була можливість зустрітися, вони визначали переможця, вірш якого публікувався десь минулого року. Призом завжди була «пляшка хорошого алкоголю».

Покраїнє літугруповання стало втіленням карнавального необарокового мислення, а творчість учасників Бу-Ба-Бу — ситуативно-концептуальним мистецьким відгуком на суспільну рефлексію. Поети завжди неперевершено виступали: читали власні вірші й вірші один одного, жартували, іронізували. На сцені їм удавалося творити спільне поле — енергетичне, живе й справжнє.

«Група «Бу-Ба-Бу» успішно проіснувала чотири десятиліття і з упевненістю дивиться у майбуття. Ми свідомі власної значущості і продовжуємо грати свою роль у цьому нескінченному спектаклі бурлеску, балагану й буфонади», — Олександр Ірванець
5👍2
Тріск лунає й нагнітає
І в скронях ехом віддається
Зітха моє знестале тіло
Замучене життям до смерти

У муках ледве впізнаванні
Шматки колись блідої шкіри
Увесь задряпаний й згорілий
Колись цілований ошкірок

#Цвята_Кліточенко

#вірш
3😭1
невже це… анонс літературного вечора транскрипції у Києві?!! 🙀

запрошуємо вас не соромитись та реєструватись на виступ за цим посиланням! (або через лінктрі)

02.05
18:00
кц спаська 13
вхід: донат 100+ грн


з нетерпінням чекаємо на вас 🫶

#літературник
5❤‍🔥73🦄2😭1💘1
ранку! як ви?

надіслати твір — @uniform_request
1
***
Розквіли кульбаби в соннім колі
смерті, перероджень й воскресінь.
Існування — космосу окови,
чудо, і прокляття, і загин.

Не чекаю завтра. Час — умовність.
Що є він? Чи він з'явився сам?
Чи це жертва, храм, незнаний досі,
вже забутим, стихлиїм богам?

Прозорінь небес жалю не знає.
Може, то й на краще. А проте
її велич й воля неокрая,
її вічність варта всіх дилем.

Ти живи для неї, будь для неї,
чим б земля протята не була:
щастям, болем — це лиш часу легіт,
тлінна згадка солоду тепла.

#Лунна_Квітка

#вірш
7🥰1💋1😭1
Apelle mon numèro

Літня, блакитна оболонка неба
Славно грала у горі!
А Хмари, у далині збирались.
Не наважувались, по небу пливти.
Поки я та інші люди, по тротуару йшли тай йшли.
Неначе спантеличені, налякані.
По лінії неба, по лінії землі.

Я вже давно не чув й не бачив.
Вас усіх, моїх коханих та близьких.
Всіх тих, непроханих й дурних.
Які, уже давненько забулись
В глибинах спогадів, старих.

Набери мій номер та подзвони!
Та на чай чи каву, хоча би запроси.
Згадай за мене, та попроси.
Поміж блакитної безодні.
Зустрітись, крізь бар'єр цифровий

27.01.2026

#Просто_Олєжа

https://t.me/slaaaayyypojdhsowl

#вірш
1💋3🥰21😭1
ранку!

надіслати твір — @uniform_request
Як у світлу і ніжну пору
бути склом у безмежній пустелі.
Краплі — твори твоїй акварелі.
Ні. Не змішуй же їх на тарелі!

Лише піт як безжальний носій,
що твій запах вбиває щоночі.
Лише сльози як крапельний дим,
що і чути про нього не схочеш.

Так ця ніч — то наш вічний тягар
у беззахисній позі.
Тільки груди змінюють шум,
коли тіло в знемозі.
(21.04.2026)

#ma_fedch

Інстаграм сторінка автора — https://www.instagram.com/poemae_fedchi?igsh=YnJlc2l5NWR0ajF2&utm_source=qr

#вірш
3😭2


холодний квітень – галасливий птах
майструє гнізда вправно на світанках
смарагдами малює по фіранках
рожеві хмари в абрикосових садках

розчісує вербі жовтаві коси
торкається тендітно до бруньок
холодний квітень – лісовий струмок
пелюстки по стежках розносить

змиває ще торішній бруд дощами
зелені ковдри стелить по лісах
холодний квітень – полохливий птах
летить у небо за сьома вітрами

#Дуда

#вірш
14💋2😭2❤‍🔥1
ранку!

надіслати твір — @uniform_request
😭2
Колись

і, справді, прийде те колись
ти щиро здивуєшся правді
збулися пророцтва, насправді
життя переможе, не злись

скалічені спогади долі
накриють тумани далекі
віднесуть за обрій лелеки
відгомін вчорашнього болю

травою загояться вирви
поранені встануть дерева
розтягнеться в вічність перерва
кінцем вирішальної битви

страхи розлетяться кудись
набриднуть нащадкам розмови
про тих, хто міцніш за будови
тримав ті руїни колись

#Дуда

#вірш
5😭2🦄2
Діти

мені боляче.
мені боляче розуміти
що як би мені не хотілось лишити
свій слід та більше не можу я злитись
і з уст моїх вже не злітає весна

у скронях потроху починає свистіти
вино заливає розбитий бокал
я йду куди мне тягнуть всі ниті
що колись до людей прив'язала сама

а посмішка вже не взлітає догору щомиті
нема теплих слів, і сумного "бувай"
і от в цілім світі, де у кожній людині
є те що "ніколи не смій забувать"

я люблю чути відповіді на запитання дитини
бачить цей світ через призму невинних очей
можливо справді, істина миру у дітях
вони завжди скажуть "я хочу добра, мам"

мистецтво сьогодні це дивні картини
неясні слова, замиті краї
та вірно нам усім зрозуміти
що просто настав такий собі "час"

ніхто з нас не винен у власних страхах
у тихих стражданнях земного життя
ми всі потроху носимо маски
й вчимося мати з собою запаски

"-Мамо, чому світ такий жорстокий?
-Незнаю синку, мабуть, земля хоче повернути себе справжню, і люди їй у цьому допомагають"

#Мася

#вірш
4😭2🤔1👻1
ранку!

надіслати твір — @uniform_request
😭2
Діти

постмодернові діти
вам всі відкриті світи
ви зі всім світом на «ти»
ще б ви хотіли любити
ще б було кому вас спасти

світ розколовся горіхом
час завагітнів гріхом
зліпки болючих судом
щедро посипані сміхом
щільно натерті страхом

бігме, розгублений світе
дай не пропасти, світи
знаєш куди далі йти
бо вже не бачать сліди
постмодернові діти

#Дуда

#вірш
1🔥3😭21💋1
Леліти з мрією прощалися,
Що як той цвіт порожевіла.
Їй не хотілося змагатися,
Тому вона і відступила.
Цей відступ судді споглядали,
А прокурор знамення креслив,
Ще хтось очікував сигналу,
Хтось шепотів :"Вона воскресне..."
Втім в неї не було завдання
Збіговиськові докучати,
Вона пішла в блакитний ранок,
А він не буде відступати...
Він рожевіє теж щоденно
В тій самій далі неосяжній
І надихає все таємне,
Що непокоїться відважно.
Я віншування-віршування
Також пряду з цим ранком
разом,
А мрія не бува останньою,
Адже існує поза часом...

#Валентина_Шелест

#вірш
5😭2🔥1💋1