Доброго ранку!!

Шукаю страждання і сліз, душевної втоми
Невже безтурботність і рівність життя
Для мене ймовірно виглядає нудною
Невже це я звикла до цього буття?
Ця млява постійність, рівновага і спокій
Здається так мало в цьому емоцій…
Травмоване серце жадає тривоги?
Постійного грому, вибухів, хвиль
Змінює сенс важливостей істин
Та все ще шукає відчужений шлях
Тікає, як вітер, летить наче птиця
Куди приведе кожен із вчинків?
Погляд на світло, прозорість думок
Так хочеться просто відчути нутром!
Це полумʼя душ, торнадо емоцій!
Здається тільки так залишаюсь живою.

#Кучина_Варвара

#вірш

Автори, які завтра виступатимуть на літику, напишіть мені в особисті, будь ласка
@uniform_request

Кому подобається ідея провести завтра на літику розіграш (кошти на збір)?

Роза (2025)

Моя роза росте в незвичних умовах:
Посеред гір, лісів і морей.
Тут нема урбаністики, тут все у розмовах
Тут тільки є я і нема тут людей.

Моя роза знає багато рутини:
Як чистити зуби і землю поїти
Їсти петрушку і гризти соломку
Вона вміє все, що потрібно людині

Серед лісів, що зростають десь поряд
Видніються хмари блакиті і хитрі
Вона все кричить:
«Вони будуть поряд!!!»
Як прикро, що скоро знесуть їх комети

У космосі небо таке дивовижне
І роза моя не з цієї планети
У неї є щось доволі престижне
Вона ж не цінує ці зовсім моменти

Чи то щаслива,
Чи то жива?
Аж точно не серед люду
Ця роза у небі - молитва моя,
Вона ж так далеко і жах як відлюдна!

#Чеширська_Кішка

#вірш

Новий Апостол помре безславно, він буде останнім. Ангели приберуть за ним, як за іншими, як за нами. Його місце буде пусткою ще довго, розглядаючи в дзеркалах спогади. Кайдани загриміли, гул розривав із середини. Послідовники інакодумців, де ви? Де ви, коли потрібні сильним духом за спиною, квітучою землею під ногами. Запах диму заполонив легені, повітря запахло вогнем, сніг почав танути. Ржаві ворота подали клич. За ними повторили дерев'яні двері, на яких залишилися вм'ятини від кулаків та сліди від ножів. Кожен був би ладний віддати все, аби не бачити лиця, яке тільки що увійшло до тускло освітленої кімнати.
— Наказ не був виконаний, — заволав він, — хто навчив вас не слухати Вищого керівництва!?
Це був Йоган, начальник банди, що найменували себе "Rosae Paenitentiae". Працюють на владу, прибирають всіх, кого замовили.
— Йосип, — покликав той, — доповідай!
— Нічого нового, — через всю кімнату крикнув Йосип, наближаючись до Йогана.
— І нічого не зроблено — ні замовлень, ні висновків. Ні мозку, для подальших дій, — додав начальник, засміявшись.
— Нагальні справи, — коротко відповів Йосип.
— Йорик, ти, нещасний. В тебе була тільки одна задача.
Йосип не відповів, явно не хотів вступати в суперечки.
— Щоб до ночі доповів про успішне виконання завдання!
Йосип не встиг відповісти, як гримнули двері. Тихий скрип ржавих воріт засвідчив, що Йоган покинув "Бар". Йосип залишився сам на сам з вибором: виконати чи померти. Він не хотів завершувати те, що почали його колеги, та й узагалі, випадково опинився в цій зграї. Перед смертю батько вигнав Йосипа на вулицю, потім його, майже обмороженого, знайшли Хаш та Вєня(тоді ще знатні члени банди). Таким чином Йосип віддає борг за порятунок. Лікар Бертрад, як тільки хлопця принесли в "Бар", сказав: "Не буде в нього з вами шансу на життя", але слів старого ніхто не чув.
Ріки крові та крики з тюремних камер підвалу "з якого виходу немає", ще довго будуть снитися йому. Відганяючи будь-які думки, хлопець намагався відчинити двері. Руки тремтіли, замок не піддавався.
— Нарешті, одчинилось.
Очі, очі, які жадали тільки спасіння пропікали його шкіру. Та не те що шкіру, вони в'їдались в душу. Кожен раз в цьому місті ноги топтали свободу. Запах поту і крові перебивав запах надій, вони були марні. Йосипу більше за все хотілося втекти, повернутися в теплі обійми, в відчуття радості. Він вибіг з підвалу, його нудило, він упав та покотився під стіну, тихо промовляючи:
— Ні, ні, ні... я не спроможний... я не зроблю цього... ніхто не заслуговує на покарання, крім божого.
Він марив: мати провела рукою по його незачісаному волоссю в останній раз, батько вже визначив його долю, сонце пекло вогнем, кулі свистіли, сніг прикипав до ран.
Йосип з усіх сил намагався опанувати себе. Встаючи, обпершись на стіну, він вирішив творити свою справедливість; оглянув "Бар", в якому нікого не було, в своїй параної Йоган відправив усіх своїх побратимів в Беліз. Йосип витирав рукавом сльози, які виступали на його очах після кожного кроку. Дійшовши до підвалу, він, борючись з нудотою, почав відкривати камери. Голодні й до останнього переконані в своїй смерті Поневолені, побігли на світло. Дивлячись їм услід, Йосип відраховував хвилини до своєї смерті.
Уночі, розгніваний Йоган, приставив пістолет до скроні Йосипа, вистрілив тричі. Тіло, яке зосталось від нього навічно осяяло сніг і сліди врятованих.

#Лесь_Абдергальден_Запáшний

#Проза

Доброї ночі, до завтра!

Доброго ранку!) як настрій?

А ми якось жили

А ми якось жили
До церкви ходили
В свята ворожили
Діточок любили
Хустини носили
Копали могили
Дурню городили.

А ми якось жили
Мажами возили
У школах не вчили
Лиш очі горіли
Весілля гуділи
Кістки перемили
Удачу вхопили.

А ми якось жили
Вночі говорили
Тихенько грішили
В землі брали сили
Вечерю варили
Все спадки ділили.

А ми якось жили
В окопах сиділи
КАБи свистіли
Артою накрили
Бога молили
Погань давили
Честь боронили
За обрій летіли
Свободи хотіли
Кому завинили?

#Дуда

#вірш

Хочете інтерв'ю з Дудою?

До речі, сьогодні місяць, як ми функціонуємо!)

Дякую, що ви з нами!)
Публікуйте твори @Uniform_request

Дивись на мене так завжди
Дбайливими очами
Я споглядаю простір у тобі
Де знайду затишок ночами

Кажи пестливими словами
Мрійливими думками
Обіймами, цілунками, вустами
Про те як любиш

А я завжди,
Дивитимусь дбайливими очами

#Кучина_Варвара

#вірш

Якщо є питання стосовно літика чи місця пишіть @uniform_request

Ось там літик, вул. Нижній Вал 4

Вхід в шибеник

Ті хто на літику, як вам?