Доброго ранку! Як ви?

Розбудили грішні люди сивих духів у бескидах.
Їхні гуки се чути аж на полонинах.
Ходять злі, ходять хижі, на лихо всіїм людям,
Віддаються їхні співані тим тяжким відлунням.

Між мальованих гаджуг, ми у парі зростали.
Тай між гір синіх досвіта маржинку випасали.
І ти мені дзвінкі співаночки співа
Про те, як молодого парубка дівчина вигляда.

Та стрімка вода гірська їх забрала,
Твоє тіло холоднеє в домовину поклала.
Більше казкові бори, де ми áфини збирали,
Де коломийки уста твої любі складали,
Не почують нашого сміху живого,
Лиш трембіта журно лунає на місці горя людського.

Із собою ти спокій мій у своїй труні зачинила,
Тай скільки б знахарка сліпа не ворожила,
Твій голос у гущавинах я досі наслухаю,
Спокою між сосен високих шукаю.

Знаю, не ти се кличеш мене словами ласкавими,
То обманюють злісні з лицями білявими.
Проте піддаюся я під їхній брехливий щебіт,
Йдучи через хащі, через галуззя шепіт.

І згадую із сумом твої ласки дівочі.
Уже не подивляться на мене твої ласкавії карії очі,
Не притуляться твої ніжнії уста до моїх,
Але вічнії спомини викарбували у серці їх.
"Забирайте мене, холоднії води, безтями,
Несіть мене своїми крутими текучими стежками!"

Почув ці благання пан Біг, і землю під ногами його відсік.
Так і відніс його тіло невпинний потік,
Як лантух попід габи за собою волік.
Били його гострі брила швидкої ріки,
Розриваючи тельбухи та ломлячи кістки.

Знайшли його тільки через декілька днів,
Скільки ж ще погубить кохання невинних життів?
Рік за роком, свято за святом, життя за життям.
Всяке щастя і горе змішалося з буттям.

Лиш тонкий плай далеко в'ється,
Всьо так само дес у лісі молодіж сміється.
Нові співаночки співають,
Де кохання все прославляють.
Ватра в серці молодіїм палає,
Бо любенького любаска кохає.

А що теє життя?
Як річка гірська.
Швидко тікає вода вдолину,
Невпинно кида нас кожну хвилину.
Ми живем серед люду, а щастя в тім і не знаєм,
Проте про любов все одно ми співаєм.


#Ґудзик

#вірш

Любите вишню?

Остап Вишня (або Павло Губенко)!!


Народився 1 листопада 1889 року на хуторі на Сумщині
Після школи навчався в Київській військово-фельдшерській школі, по закінченню якої у 1907 році працював фельдшером. Та, як згадував письменник, він не збирався присвятити себе медицині — тож, працюючи в лікарні, займався самоосвітою, склав екстерном екзамен за гімназію і в 1917 році вступив до Київського університету; однак невдовзі залишив навчання та цілком віддався журналістській і літературній праці.

З 1918 року мобілізований до Армії УНР у медичні частини. Зробив швидку кар'єру — у полон до більшовиків потрапив 1919 року
Високопоставлений «петлюрівський» урядовець утримувався в Харкові до 1921 року — «до повного закінчення громадянської війни»

«Визволив» Губенка мало не сам Микола Скрипник — соратник Леніна. Скрипник буцімто читав його гуморески в офіційних виданнях УНР. Павло Губенко справді писав чесно та їдко: попри військовий стан, немилосердно висміював вади Директорії, на кпини брав і особисто Головного Отамана Симона Петлюру. Саме йому приписується крилата фраза: «У вагоні Директорія, під вагоном територія…».


#Міні_статті
#Життєпис
#Остап_Вишня

Купуйте квитки, колектив крутий і вистава крута. І будинок кіно теж крутий

Будь ласка)

Нагадую про літературник!

Для участі, як слухачам, так і авторам, треба заповнити Гугл форму.

Літературник проводитиметься Києві 2-го лютого.
Форму заповнити можна аж до самого літературника, але бажано, як можна раніше.

Гугл форма (всім хто хоче прийти обов'язкова)

!!! На авторів більше місць нема

Збір закрито!
Вдячні усім, хто взяв участь та чекайте на новий збір☺️

Борошно

Мелють жорна зернини життя
Мелють жорна полову війни
До «як бУло» нема вороття
Мелють жорна, не вхляли вони.
Мелють жорна змарнований час
Мелють жорна сумнівність подій
Їм старезним байдУже до нас
Мелють жорна прихованість мрій.
Мелють жорна і сльози, і сміх
Мелють радість чиюсь та біду
Все одно їм чи цнота, чи гріх…

Тільки борошна все не знайдУ!

#Дуда

#вірш

Перший надрукований твір Остапа Вишні — «Демократичні реформи Денікіна» — побачив світ за підписом «П. Грунський» у Кам'янці-Подільському в газеті «Народна воля» 2 листопада 1919 року.

У цій же газеті було надруковано ще кілька фейлетонів молодого письменника, а з квітня 1921 року, коли він став працівником республіканської газети «Вісті ВУЦВК», розпочалися часи його активної творчості й регулярних виступів у пресі. Прізвисько Остап Вишня вперше з'явилося 22 липня 1921 року в «Селянській правді» під фейлетоном «Чудака, їй-богу!». Остап Вишня брав участь у діяльності літературних об'єднань «Плуг» і «Гарт», в організації та редагуванні, разом з Е. Блакитним.

У власних творах Остап Вишня найбільше висміював особисті слабкості, своїх земляків, вважаючи, що «кому вже немає духу посміятися з власних хиб своїх, краще тому вік не сміятися».

Започаткував новий жанр — усмішка — різновид фейлетону та гуморески. Увів цей термін сам Остап Вишня.

Був головою кооперативу літераторів під час спорудження для Будинку Слово в Харкові, заселеного з 1930 року.

#Міні_статті
#Життєпис
#Остап_Вишня

Степлер сів десь скраю
Й холодить папаю.
Степлер – то річ файна,
Бо не вицвітає.

А папая плаче,
Мерзнути не хоче.
Степлеру все важче –
Змотує фрукт скотчем.

Та кругленька хитра –
Стрічку розкусила.
Нетямущий прилад
Відхопив у рило.

Окотила льодом
Степлер той папая.
Як він піде грітись –
То й повицвітає.

#Андрій_Єлісєєв

#вірш

Будь ласка, автори, які прийдуть на літик, відпишіть мені в особисті @Uniform_request

До арешту Остапа Вишні доклав руку український письменник Олексій Полторацький, який 1930-го року в журналі «Нова генерація» (№ 2–4) опублікував статтю «Що таке Остап Вишня» із брутальною ідеологічною критикою творчості гумориста. Стаття була передрукована в журналі «Радянська література» (1934, № 4)
Уривок:

«Пісенька Остапа Вишні одспівана. Літературна творчість цього фашиста і контрреволюціонера, як остаточно стає ясно, була не більше ніж машкарою, "мистецьким“ прикриттям, за яким ховаючись, він протаскував протягом кількох років у друковане слово свої націоналістичні куркульські ідейки і погляди», «…я щасливий відзначити… що моя стаття стає епітафією на смітникові, де похована „творчість“ Остапа Вишні»

1933-го року Остап Вишня був превентивно звинувачений у контрреволюційній діяльності й тероризмі, зокрема в замаху на Павла Постишева під час жовтневої демонстрації. Запроторений до таборів ГУЛАГу. Звільнений і повернувся до літературної праці 1943 року.

Одна з причин несподіваного звільнення — успіхи УПА. Сталін вирішив, що петлюрівець Вишня своїми гуморесками має спростовувати «наклепи націоналістів» — нібито улюбленця цілої України — Вишню — закатувала Москва, і висміяти «буржуазних націоналістів», насамперед УПА. Так у 1945—1946 роках з'явилась «Самостійна дірка» Остапа Вишні — голос гумориста з могили. «Буржуазні націоналісти» й повстанці привітали звільнення Остапа Вишні, частину заслуги в якому цілком слушно приписали й собі, та подякували гумористові, що він першим у широкій радянській пресі поінформував світ, що УПА активно діє та перемагає.

Другий і останній період творчості був непростим для Вишні. Щоби приховати свою справжню сатиру, він відточив образ героя-оповідача, мудрого, дотепного, задиристого часом, але сумного.

Влада надала Вишні квартиру в будинку письменників Роліт, де він мешкав до 1952 року. 1955 року був реабілітований судовими органами СРСР.

Помер від чергового серцевого нападу 28 вересня 1956 року. Похований на центральній алеї Байкового кладовища разом з родиною.

#Міні_Статті
#Життєпис
#Остап_Вишня

Свічка

Я плавлюся знову, мов свічка багряна,
Стікаю додолу, мов топлений віск.
Чи знали вони, що кровоточила рана,
Наче оточення було в тисячу військ?

Здавалося ніби не все так погано,
Життя закінчиться — як сплавишся вся.
Та як би ти все не робила старанно —
Серденько до кінця не плавилося…

Лишалась частинка — маленькая доля,
А в долі тій був увібран увесь світ.
Маленьке серденько берегло й ту волю,
Хоч віск стікав через нещадний гніт.

Оточував він від початку й до краю,
Допоки та свічка вже бліда не згорить.
Рятувало серденько й чашечка чаю,
І час, який ніяк не збіжить…

Плавилась свічка здавалося б вічність,
Хотіла вона швидко все закінчить.
Серце же ж мало найкращую здібність —
Швиденько рани її залічить…

Здавалося б розум мав цю надійність,
Коли вже це серце встигло прийнять,
Що варто розуміти, що таке дійсність,
А не до нестями безжально кохать?..

#Tamashi

#вірш

Коли надійдуть танки й бетеери,
І вдарить по знаменах кулемет, –
Ті вмруть, а ті сховаються в печери.
Та на Майдані лишиться поет.
Він буде сам під кулями стояти
Без наляку й жалю, як Прометей,
І кров стече… Рабів народить мати,
Та він оберне знову їх в людей!
Він знов оберне в Дух скорботне тління,
Знов нагадає хто ми, звідкіля.
І знов на площах закричить каміння,
І вбивці рушать знов з – під стін Кремля.
Знов буде бій! Будуть підступні чвари,
Знов честь укрита буде наяву,
І знову нас клястимуть яничари,
Навколішки вітаючи Москву.
І знов розтануть людських душ мерзлоти,
І знов імперію ошкірить сказ,
І буде так продовжуватись доти,
Допоки правда не прийде до нас.
В століттях буде так! І жодна зміна
Не станеться в перебігу епох,
Допоки не воскресне Україна,
Бо Він так хоче – наш безсмертний Бог.

1991 р.
Дмитро Павличко

Доброї ночі!!

Доброго ранку!! Як ви?

Нагадаю, що будь-хто може надіслати свій твір, не тільки вірші. Приймаємо також: наукові статті по тематиці мистецтва, проза, образотворче.

Може щось забув назвати, але здебільшого приймаємо все.
Тільки стосовно музики питання.

Надсилати @Uniform_request

Чекатиму ваших творів!!)

Ви шалені)

Я обіцяв, що Гугл форму можна буде заповнити аж до самого літика, але доведеться закрити вже зараз бо боюсь, що просто фізично не помістяться всі.

Через годину закрию гугл форму на літик

Шукаю страждання і сліз, душевної втоми
Невже безтурботність і рівність життя
Для мене ймовірно виглядає нудною
Невже це я звикла до цього буття?
Ця млява постійність, рівновага і спокій
Здається так мало в цьому емоцій…
Травмоване серце жадає тривоги?
Постійного грому, вибухів, хвиль
Змінює сенс важливостей істин
Та все ще шукає відчужений шлях
Тікає, як вітер, летить наче птиця
Куди приведе кожен із вчинків?
Погляд на світло, прозорість думок
Так хочеться просто відчути нутром!
Це полумʼя душ, торнадо емоцій!
Здається тільки так залишаюсь живою.

#Кучина_Варвара

#вірш