***

Лагідно пригріло сонце –
Закривай той нудний чатик,
Одягай футболку й шорти,
Вирушаймо на Хрещатик!

Посміхнемося, помрієм,
Колихаючись на рейках
І під небом чистим, синім
Пробіжимось по алейках.

Ще, веселку роздивившись,
Потанцюєм під фонтаном.
Хоч слони, що, склавши крильця,
Причаїлись на каштанах,

Можуть трохи заважати.
Як прокинуться, почують –
Розбурчаться: “Що за галас
Тут посеред наших вулиць?!”

Але я в минулім році
Танцював і добре знаю,
Що за стос пакетів соку
Все простить слоняча зграя.

Подаруєш – стануть добрі,
Хоботом потиснуть руку
І підуть в танок з тобою,
Як з торшером риба фуґу!

А якщо все ж таки страшно,
То прийдем ще восени –
Буде тепло, буде ясно,
Світло, але без слонів

#Андрій_Єлісєєв

#вірш

***

Як хочеться прожити сотню літ
І бути, як з картини, чарівною.
Вона, неначе мати, наді мною,
Хоч довгий в небеса її політ.

В твоїй кімнаті знову я стою
І гладжу її руки, як востаннє.
Мені про неї жовтень нагадає,
Хоча вона давно уже в Раю.

Вона живе тривожно у мені,
Як янгол, що всіх нас оберігає.
Ах, Господи! Пусти її до Раю,
Душі її дай спокій уві сні.

Вона була, як мати матерів,
Здалось мені, що ми її чекали.
Ми мовчки у молитвах спонукали
Той вогник, що давно ледь-ледь жеврів.

Її прийняли тепло у Раю,
А на душі так порожньо й тривожно.
Я ні про що подумати не можу,
Коли в твоїй кімнаті я стою.

#Григорій_Ворон

#вірш

Любі читачі!

Ми, як люди творчі, завжди бажаємо знайти та опублікувати щось цікаве для аудиторії 🤭
Тому нам важливо знати, що саме ви хотіли б бачити на нашому каналі.
Можливо, вам цікаві новини про українську музику?
Або розповіді про маловідомих художників?
Чи статті про вже знаних митців, чия творчість вас надихає?

Ми з радістю вислухаємо всі ваші пропозиції та ідеї, адже саме разом із вами ми можемо створити щось по-справжньому унікальне.

Чекаємо на ваші пропозиції 🫶🏻

Смерть загинула тихенько,
Полягла, не прикриваючи чола.
Марила, заглядаючи в люстерко,
В муках кривої посмішки вуста.

Не всміхнеться
Зуби ті крихкі, чума.
Не трясеться
Кригою покрита вся сама.

А відро те повне гнію запашного
Не відтерти від гидоти кісточки.
Всі життя тримала плинно в собі,
Не приховуючи нові дірочки.

Все смердить,
І сльози ллються рясно.
Все чорнить,
Вже проскочать слова вдячно.

То яка ж зараза, що змогла
Вбити саму смерть у днини світлі?
Пристаріла, крехкотіла та вдова
Неохоче віддається божевіллі.

#Пасма
(Одна з перших робіт цього автора)

#вірш

Осінь

Осінь холодна й непідступна,
Мокрий, розбитий асфальт,
Поводилася, наче персефона,
Для неї дощ співав свій альт.
Листя кружляло в калюжах,
Ніби маленькі човни,
Дерева в ошатних коронах,
Шуміли разом: „Ще листя візьми!"
Хтось обходив, а хтось жбурляв.
Летіли листочки під ноги людям,
Вітрець — хуліган у кронах блукав,
Де кожен із них, то певная буква.
Осінь холодна і непідступна,
Ніхто не збирає осінні букети.
Та й дощ не привітний, а грубий,
У бідної верби — аж коси замерзли.
Сумує осінь. Часом плаче,
А у дворі дітей — повнісінька гора!
“Яка ж вона, чудова, гляньте!
Дзвони у дзвони, осінь золота!”
Всміхнулась осінь і закружляла в вальсі,
Умить розглянула усю красу:
Неподалік стояли музики – скрипалі,
"Я завтра ще каштанів натрушу“

#Tvoreys

#вірш

Тихої всім ночі!

Доброго ранку? Як ви?

Що ви знаєте про футуризм в поезії?

Футуризм — це мистецтво антигуманізму, яке має відбити настання часу техніки. Спрямування футуризму можна виразити трьома «М»: місто, машина, маса.

Зупинка є злом, отже — футуристи вживали такі принципи динамізації («прискорення») свого художнього тексту: тексти записувалися без розділових знаків, без великих і малих букв.

Футуризм — це тотальне заперечення, у тім числі й естетства. Музикою міста вважався шум міста. Панувала пое­тизація потворного, антиестетизм.

Прикладами українських митців футуризму є: Гео Шкурупій, Михайль Семенко, Микола Бажан, Валер'ян Поліщук, Олекса Слісаренко, Едвард Стріха та ін.

#футуризм

#міні_статті

До тебе
Все літо були мрії лише про тебе.
Мені пісні про тебе нагадають:

Коли я подивлюсь на синє небо,
То знов у небесах всю ніч літаю.
Та уві сні нема тебе зі мною!
Тому що зовсім іншого бажаю:
Бо мріяв та шукав тебе весною.
Чи ти щаслива там, чи ні? Не знаю!
Та знаю: є на світі справедливість,
Хоч впевнений, її не вистачає.
Та в той же час кохання — особливість,
Ніхто в житті так сильно не кохає.
Куплети на твоєму серці грали.
Тебе я покохав одного разу,
І всі пісні навік про тебе стали,
Якщо у них співають про кохання.
На світі небагато є простого:
"Життя — момент", вважає Винниченко.
Та жити без романтики — морока,
Без неї — тільки прикрість та буденність.
Що буде — то скажу тобі, кохана:
Як мрію я тебе поцілувати!
З тобою зустрічаємо світанок,
В житті лиш раз можливо покохати.

#Григорій_Ворон

#вірш

Шиглі-миглі
Білі шприці
Чорні каплиці
Вологі зіниці
В руках в мене птиці
Із голим прицепом
Яксравим зацепом
Чому вже не спиться
На спині в синиці
Лиш пара каструль
Мотивації нуль
Чорніюють каплиці
Із запахом птиці

#Одіссей

#вірш

Серед сплетінь доріг(2025)

Серед сплетінь доріг
Я заховалася між патлами
В оселі видно мою тінь
Раптово ноги стали ватними

Вечірня тиша і порушник правил
Увімкнена гітара на весь звук
Батон із сиром, чашка кави
Ця музика лікує мій недуг

Цей скрегіт струн
без сумніву печальний
Він викликає дежавю
Тієї молодості чари
Із ними день і ніч живу

Серед сплетінь доріг
Десь в іншому містечку
Десь там є цілий світ
Який знайомий нам змалечку

Він буде жити в моїм серці
Допоки музика ця гра
Допоки ці зірки на небі
Горять собі, та не згаса

Цей світ - мій простір існування
Такий спокійний і смішний
Години часу марнування
Години сиві і страшні.

#Лісова_Катріна

#вірш

Доброго ранку!! Як ви?

Почав про футуризм, то продовжу ним.
Хочу розповісти про одного цікавого представника українського футуризму 20-тих років — "Едварда Стріху", або, якщо точніше, Костя Буревія (14.08.1888 — 15.12.1934).

Об'єктом безкомпромісної сатири Буревія стає панфутуризм, лідером якого був Михайль Семенко.
У пародійній «Зозендропії» Кость Буревій виводить міфічний образ Едварда Стріхи — тип радянського кар'єриста, що їздить дипкур'єром уряду СРСР по лінії Москва — Париж й пише ультраліві комуністично-футуристичні вірші.

Формально це була пародія на «комункультівський панфутуризм», фактично ж — сатирична пародія на більшовицький лад та пропаговану ним «пролетарську» літературу і критику.
Свій твір автор підписав ім'ям літературного образу — Едвард Стріха.

Цікаво, що М. Семенко повірив у те, що Едвард Стріха реальний футурист, а не вигаданий герой, і впродовж 1927—1928 років друкував у своєму журналі нищівні пародії на самого себе.

Листування Е. Стріхи та Михайля Семенка в коментарях

#футуризм
#Життєпис
#Міні_статті

Продовжуємо знайомити вас з організаторами "Провулку Графоманії"!

І сьогодні маємо радість познайомити вас з Ярославом Дзюбою!
(Inst: flying_lay)
Окрім того, що наш Дзюба письменник, він ще й музикант та актор театрального колективу!

І звичайно ж вірш 🫶🏻

В листопадні дні жовтаві
Стежкою до сонця шлях лежить
Нам з тобою ще вставати —
Йти і долю з крицею скорить.

Творить мистецтво варто нове —
Нині час метаморфоз!
Ти сам майбутньому творець,
Життя твоє апофеоз!

Нам бо в мистецтві чиста потреба —
Майбутнє тільки у наших руках!
Нам до сонця із золота стежка
Стелить складний неповторений шлях

І нам наснаги не забракне,
Ні, не забракне сил творить!
Нам з тобою час вставати —
Час настав мистецтво оновить.



В піратській шхуні, у штурвала
З цигаркою й американо
Ранковий рейс веде безликий.
Ще тільки дев'ять, зовсім рано.
Кожен бажаючий й сміливий,
Кожен, що виліз із могили
Йому дає 15 гривень -
Їх замість мальборо курили.
Купюри м'яті, копійки
До рук ластились залюбки.
Своїм сопрано їм співали,
Щоб їх вони не віддавали.
Використовують як здачу,
Ці гривні плачуть від невдачі.
Якщо б могли та захотіли
Самих себе вони б зкурили.
А люди гниди, люди злі
Передають й передають.
Собі я їх би залишила.
У мене місце хай знайдуть.

#Марципанна

#вірш

"Якщо"

А що якщо
А якщо що
А ні якщо лиш що
Як ні то що
Якщо ніщо
Лиш що
То що
Ніщо
А що ж
То Що
Тоді і що це як ніщо
А як якщо ніщо це що

#Одіссей

#вірш

Очі

Ти знов у моїх снах, хоч я тебе не пам'ятаю
Ти - аромат що змушує мене вдихнути знов
І мовчки сподіватися в душі: "це він, я знаю!"
А потім видихати і йти далі до свого

Тепер твоє обличчя для мене - це загадка
Відповідь на яку я вже й ніколи не знайду
Я буду підбирати образи тобі, ніби це моя забавка
А потім гадати: чи той ще колір очей я люблю

Я буду приїзжати до тебе і шукати серед інших
Хоч я і знаю що вже ніколи тебе не знайду
І знов це буде поїздка розчарувань моїх найбільших
Але й до більших спогадів я також не дійду

Чи вартий ти цього? Я чесно вже не знаю
Хто був хорошим, хто - поганцем, не про те
Я хочу вірити, що все що ще я маю -
Твій розум все про мене так само збереже

Але ти спиш спокійно і не боїшся засипати
Бо ти не знаєш що таке життя у снах,
Коли єдине для чого ти робив це все заради
Стає пустою думкою, реальністю в страхах

Ти більше у житті і не згадаєш запах мій
Бо безліч феромонів ти смакував вже після мене
Та ти й не проти відчути ці аромати стійкі
Ти міг би колекцію з них вже зібрати для себе

Ти ніколи б на світі не зірвався би з місця
Лиш тільки щоб потяг в якому я наздогнати
Бо це протирічить усім твоїм принципам:
Іти ще за тим до чого можна б дістатись

Ідея цього роману, я думаю, дуже ясна:
Я тебе намагаюсь забути, а ти мене - вже
І у мене залишиться просьба маленька й проста:
Лиш колір очей моїх запам'ятай
...
якщо ти ще знаєш хто говорить ось це

#Куроківі

#вірш

Добраніч, нехай вірші сняться)

Доброго ранку! Як ваші справи?