Моя перша закоханість розчинялася в сльозах.
Я дістала її й помістила у формалін.
На тому місці утворилася рана.
На щастя, я встигла вчасно, закоханість іще не почала розкладатися.
Спершу я хотіла її вбити,
Однак вирішила лишити її спогадом у баночці.
Сльози лікують.
Вони розчиняють усе, що може почати зогнивати.
Однак я надто сентиментальна.
Нехай ліпше споглядатиму її у формальні, ніж утрачу назавжди.
Сльози загоїли рани.
Я сховала всі страхи.
Баночка тепер припадає прилюкою на поличці.
Однак я все ще її пам'ятаю.

#Агнець

#вірш

ЖИТТ-Я

Я вріжу свої руки як тільки хвилина пройде повз мене, обходячи моє стабільне снування,
Бо як так,
Як можна жити, не дивлячись щосекунди на хвилинну стрілку наручного годинника,
Настінного часоміру
І настільного контролю?
Як люди живуть і не стають заручниками цифр,
Одноразових дій, шагів і слів,
Як люди взагалі живіть не накидаючи свої кайдАни на себе.
Як можна жити
Чи як жити - як поставити питання думаю перед сном,
В результаті відповідь ховається у гидотному дзижчанні дзиґару.
Ні сну, ні відповіді, ні втрачених чи набутих дум.
Буденність.
Встати о п'ятій,
О п'ятій годині сьомій хвилині закрити очі.
Промовити: «клята рутина»,
Тяжко і тихо видихнути, аби не отримати ляпасів від батька тяжкою, мов гиря, рукою.
Вже через хвилину тридцять дві стояти навпроти дзеркала, дивитися собі у очі,
Мити їх і йти.
День у день - секунда до секунди,
Що разу одне.
Я вріжу свої руки, коли очі протру пізніше п'ятої,
Коли дістане буденність,
Яка дістала аж дев'ятнадцять років потому,
коли мені було нуль,
З'являючись на світ у певний проміжок часу всесвіт запрограмував мені циклічність,
Яка відсторонить мене від перебування на Землі,
яка навчає мене істизму і одночасно нічому.
Жити одним днем - суспільна розвага,
Жити єдиним - мерців
..і моя, бо я не живу,
Не існую,
Я просто є десь у глибині буденних течій.

#Скривіс

#вірш

Йобана русня

Доброго ранку! Як ся маєте?

Йой,знову поважні гості у нашому провулку!
Вітаємо🤭

Всі живі?

Хижаки

Я бачу твій вогонь, я бачу твою вроду.
Я відчуваю погляд, відчуваю подих.
Я знаю більше, ніж дозволяв сказати
Я чую більше, ніж показав вустами.

Твоя спокуса, вся покрита медом
Та старі рани не загоюються вперто.
Моє життя - це перегони зі здоровим глуздом
Це незбагненна карусель: від Гаравіто до Кусто.

Не винайшов я аквалангу, не вбив в собі дитину.
Заручник власних принципів,
Я знаю та я мрію.
Я сам собі людина, я сам собі герой.
Мій особистий радник та сам собі плейбой.

Крок уперед і два назад,
Життя це гра, де ми - актори.
Ці правила диктую я
Підстраюйся, як вистача жадоби.

Бо я стрілець - стріляю мітко.
Стріляю рідко і тепер
Бачу левицю, що сидить шляхетно.
Чи полетить стріла у ціль?

#Черкун_К.

#вірш

Стосовно літературника

На даний момент, кількість авторів перевищує обмеження, тому, думаю, обирати авторів по якості творів, щоб вкластися в рамки часу. Якщо що, кожен бажаючий почитати свої твори, може це зробити на вільному мікрофоні в кінці заходу.

Для участі, як слухачам, так і авторам, треба заповнити Гугл форму.

Літературник проводитиметься Києві 2-го лютого.
Форму заповнити можна аж до самого літературника, але бажано, як можна раніше.

Гугл форма (всім хто хоче прийти обов'язкова)

Оголошення.

«МІНЯЮ ТРИВОГУ НА СПОКІЙ»
Об‘ява з дошки оголошень
Нервовий розгонистий почерк
Та ще й безоплатно, без грошей
Шукаю контакти на бланку
Ніяк не знайду телефону
Відірвані клаптики зранку
Ще до поминального дзвону
Бажаючих нині багато
Розпливлось папером чорнило
Та ще й новорічнії свята


І де мене досі носило?


#Дуда

#вірш

Падає чи летить?

Спів падає?
Летить?
Крізь ніч
Крізь мить
У піч.

За тим
Гарячим
Золотим
Упріч
У піч.

Затим
Спів верта
Назад
У ніч
Від печі
Упріч.

Тепер ніч
Співає
І грає
У бридж
Тепер ніч
Співить
А спів
Не падає —
Летить.

#Дзюб_Лесський

#вірш

***

Знов сирени гудуть
Ми собі сидимо в коридорі.
Кішка спить поряд з нами
І зранку її годувати.
Ми навчилися
В мороку стрАшному спати,
Посміхатись,
Ховаючи сльози в рундук

#Оксана_Віла

#вірш

Актуально(

Важливе питання, про які книги українських авторів ви мрієте?
В коментарі

Гаразд, давайте звузимо коло бажань тільки до раритетних (не обов'язково) книжок української поезії)

Доброї ночі!)

Доброго ранку!

Базар

Будь-хто – із пелюшок торговець.
І в кожного прилавок свій:
У когось – під палючим сонцем,
А чийсь холо‌диться в тіні.

Мені на стіл підкинули так підло
Сіамських дивних близнюків.
Одним із них була глуха Надія,
Розчарування же – сестра її.

І що робити? Надвоє рубати?
Бо першу залишити я не проти.
Але зв'язок у них міцний занадто.
Ні, потоплю, як кошенят, обох я.

Товар мій дуже багатьох цікавить,
Однак купляти не збирається ніхто.
Зате всі, розглядаючи, чіпають.
Побили і замурзали його.

Розколини та плями виступають,
Із них вилазить гній і пліснява пішла.
І якось мертвечиною запахло...
Жбурляю спересердя я товар.

Аж ось розв'язною ходою
Наблизивсь до прилавку сатана.
«Задаром душу візьмеш тú хоч?».
Сміється. Не потрібна і йому вона.

#Bukvena

#вірш