Сльози. Біль. Заспокійливе. Сон.

Вічне коло в якому я загруз по шию. Коло, звідки я вже не виберусь, а якщо й виберусь то криваво, з пулею в голові та спокоєм в серці.

Чужі руки здвалюють шию, а над вухом голос шепотить. Шепотить що я ніхто, що я помилка цього світу і мав померти ще давно, ще в років десять. Щоки обпекають гарячі сльози й світ від мене ховають білою пеленою,щоб я не бачив тої всьої болі.

Нудота, задушшя та запаморочення знайомі вже мені давно, кожного дня вони приходять до мене й з ноги відкривають, ні,вибивають двері що я так стараюсь зачинить.

І от в моїй руці, вже вкотрий раз лежать оранжеві пігулки, і вкотрий раз їх насухо ковтаю. Допомогає?так, Покращує? Лише фізичний стан. Ці пігулки для мене, в деякому роді наркота, жить без них не можу. Та й, якщо вже бути чесним,не хочу.
Не хочу бачить те усе що творять люди, не хочу чути про це все, я хочу лише жити. Жити в світі адекватному,де кожен має мізки, не лиш як орган.

Й от, подіяли пігулки. Вже стало трохи краще, і я можу з серцем чистим пірнати в море снів. Це море не лякає, ні, воно лиш вабить, воно окутує теплим покривалом та тихо шепоче на вухо колискові про світи, що ніколи не будуть правдою. Воно бреше, так відкрито й не соромиться цього, але в його обійми хочеться. Хочеться чути ці колискові і свято вірити що колись вони і стануть правдою. Колись, коли мене уже не стане

І знов, і знов і знов.

#Любисток

#вірш

1967 р. дирекція Венеційського кінофестивалю запрошувала Іллєнка з «Вечором на Івана Купала» на фестиваль з гарантією головного призу, але голова Держкіно СРСР заявив, що такого фільму не існує. Режисер добився, щоб фільм послали на міжнародний фестиваль у Прагу, але в день відкриття в місто увійшли радянські танки для придушення повстання.
1971 року на з'їзді партії засудили наступний фільм - «Білий птах з чорною ознакою», як «найбільш шкідливий фільм, що колись було зроблено в Україні».
Далі дворічна еміграція в Югославію, де Юрій зняв «Живу наперекір всьому». Фільм отримав «Срібну арену» на фестивалі. В Україні на екрани не був допущений. Наступний фільм «Мріяти і жити» було 42 рази зупинено у виробництві.
Були заборонені майже всі проєкти Іллєнка на стадії сценарію. Всього Юрій написав 42 сценарії, лише 7 з них стали фільмами.
Іллєнко створив незалежну кіностудію «Фест-Земля», на якій зняв перший в Україні фільм не на державні кошти. В основу фільму покладено оповідання С. Параджанова «Лебедине озеро. Зона»
Наступні десять років Юрій був безробітний як кінематографіст. За цей час зняв проєкт «Молитва за гетьмана Мазепу», до якого йшов третину життя. Фільм для показу в Росії заборонили. В Україні фільм було знято з показів. Не продано за кордон, хоча було багато пропозицій. Після цього Іллєнко зробив заяву: «Я йду з кіно, бо з цією бандитською владою не хочу мати справи».
Тривалий час хворів на невиліковну хворобу. Помер 15 червня 2010 року.

#кінематограф
#Міні_статті

Авторка — #Аліса_Озима

Іллєнко створив незалежну кіностудію «Фест-Земля», на якій зняв перший в Україні фільм не на державні кошти. В основу фільму покладено оповідання С. Параджанова «Лебедине озеро. Зона»
Наступні десять років Юрій був безробітний як кінематографіст. За цей час зняв проєкт «Молитва за гетьмана Мазепу», до якого йшов третину життя. Фільм для показу в Росії заборонили. В Україні фільм було знято з показів. Не продано за кордон, хоча було багато пропозицій. Після цього Іллєнко зробив заяву: «Я йду з кіно, бо з цією бандитською владою не хочу мати справи».
Тривалий час хворів на невиліковну хворобу. Помер 15 червня 2010 року.

#Кінематограф
#Міні_Статті

Авторка — #Аліса_Озима

#Пригоди_на_проондатрероному_причалі
Ч. 2

Раптом до хати хтось постукав:
– Це хто?
– Батискаф Жака-Іва Кусто!
Алан радо відкрив двері, одразу впізнавши фірмову фразочку свого давнього друга Генрі Чжоу, який запозичив її в самого Кальцберґа, що свого часу представився такими чином, коли приніс Генрі п’ятилітровий контейнер із відбірними джмелями зі Шьвіноуйшьчя в першій годині ночі.
Заходь, малий, узвар будеш?
– Буду, а як же! Як там твій човник?
Чоловік, наливши приятелеві з прозорого скляного глечика повну чашку запашного фруктового напою, почав розповідати про недавні успіхи:
– Човник чудово. Пам'ятаєш ці металеві штуки у вигляді лапок? Так от, це замість гвинтів, і вчора я нарешті зміг їх правильно вмонтувати. Тепер цей катер буде імітувати гідродинаміку ондатри не лише формою корпусу, а й принципом дії рушія. Це, звичайно, дуже радує, бо я переймався, що ондатристіше за конструкцію минулого місяця вже не вийде. І не те, щоб у тих, хто планує бути на фестивалі, могли б бути ще більш ондатристі розробки, поряд із якими моя б мала недостатньо якісний вигляд. Тут радше справа в тому, що якби я виступив зі старим варіантом, то люди вважали б його ледь не вершиною ондатристости, і це б дещо загальмувало дослідження її меж загалом. Але тепер, коли цей апарат буде за своєю суттю дуже близьким до ондатри, то, сподіваюсь, інші конструктори побачать у розвитку цього досить велику перспективу, і врешті-решт...

Буде створено катер,
Що відрізняється від ондатр
Хіба що тим, що це катер
А більше нічим.

– Весело у вас там звісно! – З усмішкою промовив Генрі.
– Авжеж весело. Сьогодні якраз планував здійснити пробний вихід, тож нумо до причалу!

#Андрій_Єлісєєв

#проза

Доброго ранку!

Задля вашої цікáвості пишу я цей щоденник,
Задля вашої цікáвості дарую його вам
Без сумнівів, дарунок, принесе вам купу радості
Без сумнівів приймаєте для себе ви цей дар
Приймаєте спокійно так, без галасу, без голосу
Вдивляєтесь у кожний ви абзац, у кожну строфу

Тримаєте так лагідно, так тихо, так спокійно
А потім , загинáється, той перший мій листок
Гортаєте, милуєтесь, читаєте, вдивляєтесь
А потім знову, тихо , прогинається абзац,
І та сторінка зломлена, пошкоджена, знемовленна
Рипить і прогинається, як перший той листок

І знову , і знову...перший мій пролог
А потім , славний монолог
І знову вже стирається , мій сотий олівець
Забуті знов ті вірші , написані памфлети
Забуті ті слова, що кригою обмерзли
Обмерзли та воскресли
Перероджуються знов...

І знову , і знову , мій славний монолог
Збивається, стирається, мій любий грифель
Читаєте знов вголос, починається вистава...
Читаю монолог
Написаний пролог
Проходить ця вистава , залишається абзац
А на ньому - грифель
Мій любий, мовчазний, мій чорний майстер , золотавих слів,
розбитих на асфальті

І знову ця вистава, зáгнутий листок
І знову, і знову, задля вашої цікавості, стираю свої вірші
Задля вашої цікавості стираю я свій грифель
Гортаєте, читаєте, згинаєте щоденник

І глядач зчарований гортає його знову!
І монолог написаний! Той Монолог забутий !
Відроджується знов
І знову ця вистава, мій новий абзац

І знову, для вас, пишу я цей щоденник
І знову, як вперше, дарую його вам
Стираю свій я грифель, пишу нові памфлети,
Пишу нову сторінку, розгортаю його знов

Задля вашої цікавості пишу я цей щоденник
Задля вашої цікавості дарую його вам..

#Na_muzichna

#вірш

…

Трохи вище за нуль.
Витинає деревами січень.
Силуети незнаних зимових істот.
Із повітряних куль.
Роздивлятись їх личить.
Із крикливих пташиних висот.
Майже коло нуля.
Десь повіявся вітер.
У долини до сонних річок.
Впала в небо земля.
Лиш продовжує Твітер.
Безкінечні срачі дурних балачок..

#Дуда

#вірш

Нагадую про літературник!

Для участі, як слухачам, так і авторам, треба заповнити Гугл форму.


Літературник проводитиметься Києві 2-го лютого.
Форму заповнити можна аж до самого літературника, але бажано, як можна раніше.

Гугл форма (всім хто хоче прийти обов'язкова)

Моя перша закоханість розчинялася в сльозах.
Я дістала її й помістила у формалін.
На тому місці утворилася рана.
На щастя, я встигла вчасно, закоханість іще не почала розкладатися.
Спершу я хотіла її вбити,
Однак вирішила лишити її спогадом у баночці.
Сльози лікують.
Вони розчиняють усе, що може почати зогнивати.
Однак я надто сентиментальна.
Нехай ліпше споглядатиму її у формальні, ніж утрачу назавжди.
Сльози загоїли рани.
Я сховала всі страхи.
Баночка тепер припадає прилюкою на поличці.
Однак я все ще її пам'ятаю.

#Агнець

#вірш

ЖИТТ-Я

Я вріжу свої руки як тільки хвилина пройде повз мене, обходячи моє стабільне снування,
Бо як так,
Як можна жити, не дивлячись щосекунди на хвилинну стрілку наручного годинника,
Настінного часоміру
І настільного контролю?
Як люди живуть і не стають заручниками цифр,
Одноразових дій, шагів і слів,
Як люди взагалі живіть не накидаючи свої кайдАни на себе.
Як можна жити
Чи як жити - як поставити питання думаю перед сном,
В результаті відповідь ховається у гидотному дзижчанні дзиґару.
Ні сну, ні відповіді, ні втрачених чи набутих дум.
Буденність.
Встати о п'ятій,
О п'ятій годині сьомій хвилині закрити очі.
Промовити: «клята рутина»,
Тяжко і тихо видихнути, аби не отримати ляпасів від батька тяжкою, мов гиря, рукою.
Вже через хвилину тридцять дві стояти навпроти дзеркала, дивитися собі у очі,
Мити їх і йти.
День у день - секунда до секунди,
Що разу одне.
Я вріжу свої руки, коли очі протру пізніше п'ятої,
Коли дістане буденність,
Яка дістала аж дев'ятнадцять років потому,
коли мені було нуль,
З'являючись на світ у певний проміжок часу всесвіт запрограмував мені циклічність,
Яка відсторонить мене від перебування на Землі,
яка навчає мене істизму і одночасно нічому.
Жити одним днем - суспільна розвага,
Жити єдиним - мерців
..і моя, бо я не живу,
Не існую,
Я просто є десь у глибині буденних течій.

#Скривіс

#вірш

Йобана русня

Доброго ранку! Як ся маєте?

Йой,знову поважні гості у нашому провулку!
Вітаємо🤭

Всі живі?

Хижаки

Я бачу твій вогонь, я бачу твою вроду.
Я відчуваю погляд, відчуваю подих.
Я знаю більше, ніж дозволяв сказати
Я чую більше, ніж показав вустами.

Твоя спокуса, вся покрита медом
Та старі рани не загоюються вперто.
Моє життя - це перегони зі здоровим глуздом
Це незбагненна карусель: від Гаравіто до Кусто.

Не винайшов я аквалангу, не вбив в собі дитину.
Заручник власних принципів,
Я знаю та я мрію.
Я сам собі людина, я сам собі герой.
Мій особистий радник та сам собі плейбой.

Крок уперед і два назад,
Життя це гра, де ми - актори.
Ці правила диктую я
Підстраюйся, як вистача жадоби.

Бо я стрілець - стріляю мітко.
Стріляю рідко і тепер
Бачу левицю, що сидить шляхетно.
Чи полетить стріла у ціль?

#Черкун_К.

#вірш

Стосовно літературника

На даний момент, кількість авторів перевищує обмеження, тому, думаю, обирати авторів по якості творів, щоб вкластися в рамки часу. Якщо що, кожен бажаючий почитати свої твори, може це зробити на вільному мікрофоні в кінці заходу.

Для участі, як слухачам, так і авторам, треба заповнити Гугл форму.

Літературник проводитиметься Києві 2-го лютого.
Форму заповнити можна аж до самого літературника, але бажано, як можна раніше.

Гугл форма (всім хто хоче прийти обов'язкова)

Оголошення.

«МІНЯЮ ТРИВОГУ НА СПОКІЙ»
Об‘ява з дошки оголошень
Нервовий розгонистий почерк
Та ще й безоплатно, без грошей
Шукаю контакти на бланку
Ніяк не знайду телефону
Відірвані клаптики зранку
Ще до поминального дзвону
Бажаючих нині багато
Розпливлось папером чорнило
Та ще й новорічнії свята


І де мене досі носило?


#Дуда

#вірш

Падає чи летить?

Спів падає?
Летить?
Крізь ніч
Крізь мить
У піч.

За тим
Гарячим
Золотим
Упріч
У піч.

Затим
Спів верта
Назад
У ніч
Від печі
Упріч.

Тепер ніч
Співає
І грає
У бридж
Тепер ніч
Співить
А спів
Не падає —
Летить.

#Дзюб_Лесський

#вірш

***

Знов сирени гудуть
Ми собі сидимо в коридорі.
Кішка спить поряд з нами
І зранку її годувати.
Ми навчилися
В мороку стрАшному спати,
Посміхатись,
Ховаючи сльози в рундук

#Оксана_Віла

#вірш

Актуально(

Важливе питання, про які книги українських авторів ви мрієте?
В коментарі