Серед натовпу

Ти серед натовпу людей
Та не чекаєш ні на кого
Ти бачиш сотні пар очей
Та в жодних з них нема живого

Ти йдеш кудись аби дістатись
Але ніхто тебе не кличе
І ти готовий був б діждатись
До забуття все ближче й ближче

Ти серед натовпу людей
Але твоє ім'я їм невідоме
Ти відчуваєш груз своїх плечей
Та їм це якось незнайоме

Ти не в пітьмі, але й не в тиші
Ти можеш чути сотні з них
Але ці прірви у душі все ширші
Хоча ніхто тобі їх не робив

Ти намагаєшся сказати
Але чи хтось це зрозуміє?
Бо вряд чи зможе відчувати
Це той хто в натовпі себе зігріє

І поки ти в своєму світі
Цей натовп повз проходить вкотре
Бо відчуватися самотнім
Найлегше там, де людей море

#Куроківі
(Інші вірші автора)

#вірш

Доброї ночі!

Доброго ранку! Як спалось?

Голубів січневі тіні - кипариси
Містом ллється тиша голосна
Довгих вулиць вже знайомі риси..

Тільки би закінчилась війна.

Небо таке ніжне та високе
Недосяжна фарби глибина
Сонце налаштовує на спокій..

Тільки би закінчилась війна.

Хрускіт снігу з під колес машини
Чорна від асфальту борозна
І з дахів пунктирами краплини..

Тільки би закінчилась війна.

Кожний день нарощує хвилини
Вже в дорозі вквітчана весна
Молять Бога гори і долини..

Тільки би закінчилась війна.

#Дуда

#вірш

Як ви?

Туманом затягнувся розум, та Вбачить неможливо щось
Що русі коси в хвості твої
Що те чуття, немов любов.

Не видно більше твої руки, лиш дотик ледь чутний лишивсь
Та силует твій йде поволі
Твій погляд починає йти.


#Цвята_Кліточенко

#вірш

Кролячий океан.
На березі – Оксана.
Оксана посадила
Кукущ рамбамбанана.

Рамбамбанан ріс, вився,
Рвав надлишки ірисів.
Із них він плів тепленький
Комбінезон для рисі.

Кукущик був високий,
Плодів було щороку
Удосталь на весь острів,
Й кролям лишалось трохи.

Та в голові в Оксани
Один кисіль напевно,
Того і посадила
Кукущ на пожиттєве.

#Андрій_Єлісєєв

#вірш

Доброї ночі!

Як ваш ранок?

Запрошуємо вас на перший літературник від Провулку Графоманії!

На нашому дебютному літвечорі ви матимете нагоду познайомитися з митцями та з засновниками Провулку.
Почуєте також і нашу творчість, а саме:

★ Ярослава Дзюби;
★ Сіда Буковицького.


★ Окрім цього, на вас чекає таємний гість, поезія якого, є прикладом української абстракції та абсурдної поезії.
Маєте здогадки, хто цей загадковий митець?🤔

★ бажаєш прийти?
зареєструйся через нашу гугл-форму
(обов'язково як і для слухачів,так і для учасників)


★ Регламент
3-8 хвилин на автора
Тема: вільна
Мова: українська
Для участі надішліть кілька своїх творів в телеграм @Uniform_Request
‼️Обмежена кількість авторів — 10 місць ‼️

🗓️: 2 лютого, неділя
🕕: 18:00
📍: Кафе "Шибеник"
Верхній Вал, 4В
🎟️ : Вхід за напій

Приходьте та сяйте своєю творчістю!

Публікуйте твори!)
(@Uniform_request, надсилати сюди)

Лінней

Колись ми проростем насінням
Незнаних світові рослин
Старий Лінней дістане атлас
Запише в ньому «плюс один»
Колись ми будем стиглим житом
Лякатись літніх блискавиць
Вітатись із скаженим вітром
Ковтати краплі горілиць
Колись ми станем теплим хлібом
Смачним окрайцем на столі
З’їдять нас діти за обідом…

А може зроблять сухарі?

#Дуда

#вірш

Українське поетичне кіно
— мистецька течія, що утворилася в радянському кінематографі у середині 1960-х із виходом «Тіней забутих предків» Сергія Параджанова.

На противагу радянському реалізму українське поетичне кіно приділяло основну увагу візуальній виразності, сюрреалістичності та етнографічним мотивам.

Течія залишила по собі ряд новаторських стрічок і спровокувала черговий наступ радянської ідеологічної машини на українське кіно, національну свідомість і нетрадиційний художній пошук.

Провідними темами поетичного кіно є зіткнення народного, з чужинським, нав'язаним. Ностальгія за втраченим, тема втрати чогось цінного взагалі.

Для підсилення цього протиставлення використовуються українські говірки, одяг, побут, традиційні споруди, релігійні та фольклорні образи.

#кінематограф
#Міні_статті

Авторка: #Аліса_Озима

Також нагадуємо про збір!!!!

Ти сонця сяйвик в нескінченному небі,
Ти в квітах засипаний безкраїй гай
Твій погляд як промінь мене покриває
Навіки залишусь закохана вкрай

#Цвята_Кліточенко

#вірш

Серед найвідоміших поетичних фільмів течії 60-70-х років, частина яких, була заборонена в СРСР «Камінний хрест» Л. Осики, «Совість» В. Денисенка, «Комісари» М. Мащенка, «Білий птах з чорною ознакою» Ю. Іллєнка, «Пропала грамота» Б. Івченка, «Вавилон XX» І. Миколайчука.

Найвпливовішими режисерами стали Сергій Параджанов, Юрій Іллєнко, Леонід Осика.

У 80-х роках сформувався альтернативний жанр поетичного кіно — «міська проза». Він порушував філософські проблеми суспільства та переосмислював їх через проблеми конкретної людини, протиставляючись панівному в СРСР напрямку соцреалізму. В них чільними є теми самотності, непорозуміння між людьми.

У «прозаїчній» стилістиці працювали такі режисери, як Кіра Муратова, Роман Балаян, В'ячеслав Криштофович.


#Кінематограф
#Міні_Статті

Авторка: #Аліса_Озима