our peach, Caroline Polachek, to air on Death Stranding 2 in-game music player, god bless codgyma!

в принципі, тут ще треба говорити про контекст в якому певне мистецтво увійшло в це буття, актуальність, прастігоспаді

голі баби без очей Модільяні - це був ризик, коли він їх писав і виставляв; сьогодні - ну хіба що ви на фисбуці пизду з цицьками не зацензурили і нас за то страйканули за порушення норм і звичаїв (annoyance more than anything); перформанси Дебори де Робертіс на тлі "Походження світу" з таких позицій це звісно мистецтво (і ризики є і скоріш за все це страшно, але здебільшого всім вже сильно похуй, особливо в мистецьких колах)

знаєте, зараз нудне життя - забагато всього можна, а за те шо неможна ніяких суттєвих санкцій здебільшого (можна спробувати художньо вбивати людей, щоправда - але це ж було вже); і ми знов повернулись до старого замусоленого "як порушувати норми, коли всім похуй" - а це значить треба шукати де не похуй, а непохуй зазвичай це якась політика і ідеологія, і тут може прилетіти навіть якщо ти не думаєш шо ти митець (і абсолютно неважливо, ми з автором погоджуємось чи навпаки засуджуємо, якщо ви відчули порушення норм - це мистецтво)

тоді увага: чи треба створювати мистецтво в контексті якоїсь специфічної групи людей, ідеології, і таке інше? Як переносити метафору в інші площини, де її розпакують і теж обуряться? алсо - куди сортуємо експерименти, коли дослідження техніки чи медіуму можна розглядати як штовхання норм; дослідження і взаємодія із штучним інтелектом - це мистецтво чи немистецтво?

блядскі ці питання...