NOCTURNAL III and II, for Alberto Quijano Guerrero's poetry book
by Santiago Caruso
by Santiago Caruso
Forwarded from Український Арт Дайджест від [esthète] Газети
Forwarded from ⋆✧поцейбічний⛥світ✧⋆ (М͖ͤ͜҉̧̰ͨрͧ҉̞҉͎̄̕і̰̐͞҉̵͕̓й͇̐͜҉̢̖ͥлͥ͏̠҉̡̠ͯи̶̰͂҉̺͛͟в͒҉͎҉̦ͤ͞и̥́͘҉̶̅й С͓̌͘҉̶̙̂у ̵̬҉̨͈͗х̭̽́҉̝̅̕о̶͓ͣ҉ͮ҉̖ц̴͔ͬ҉ ͠ͅв͔ͧ̀҉̧̫̇і̦̓͜҉ͪ҉̭т̵̀)
Forwarded from Пасіка Мільченка
Краматорськ
Поїздка в Краматорськ мала відбутись ще вкінці минулого року, але не вдалось. Потім довго шукалась нагода й на період великодніх вихідних — ми з Ганною таки змогли поїхати в це чудове місто на Сході.
Я раніше ніколи не був на Донеччині й чесно кажучи мало мав розуміння, як наразі виглядає місто. Хоч і працював багато з його жителями.
Як тільки перетнув головний блокпост в Донецьку область і почав рух у бік Добропілля — на горизонті побачив, що щось сильно горить в стороні Костянтинівки, а трохи далі слід від КАБ'у, який виглядав, як ядерний гриб. Це теж було вперше. Виглядало досить моторошно.
Їхав не просто так, а щоб підтримати місцевих підлітків, котрі відвідують простір Терикон від організації База.ЮА. Я проводив для них воркшоп з ліногравюри та привіз трохи своїх домашніх матриць, щоб вони подивились й спробували відтиснути ще й їх. А Ганна проводила наступного дня воркшоп з пап'є-маше.
В Краматорську ще живе життя, хоч і не так, як колись. Тепер воно більш мілітаризоване і найбільш топові магази — це всякі воєнторги на будь який смак. В одному з таких — я бачив крісло масажер, чілл зону з націоналістичною літературою, можливість провести чайну церемонію, купити всякий цікавий одяг від муз.гуртів і звісно тактикульні штуки. Коротше, заряджених місце, щоб після важкої праці — військовий міг відпочити.
Я гуляв центром і він був досить пустий, але якщо піти на барахолку у вихідні, то там життя все ще живе. Люди активно щось продають, купують, спілкуються. Я навіть одного дядько зустрів, який колись підвозив мене з Чигирина в Черкаси. От настільки тісна Україна.
Ще досить сюрреалістично заходити в торгівельний центр у який був приліт і його фасад неприховано це демонструє — й бачити на полицях свіжі устриці та креветки.
Також їздив з командою Бази.ЮА на недобудовану панельку, яку місцеві називають Чечня, щоб подивитись на результат акції група художників об'єднаних "Гарелеєю Неотодрешь".
Якщо у вас є сили й бажання поїхати на Схід, щоб поділитись своїми знаннями з дітьми — обов'язково це зробіть. Адже це один з небагатьох способів продемонструвати, що Україна та українці пам'ятають одне про одного і намагаються підтримувати.
П.С: Подякувати за цей пост ви можете своїм донатом на мою дружню банку на відкриття реабілітаційного центру для допомоги жінкам-військовослужбовцям, які пережили полон.
https://send.monobank.ua/jar/525unNjKgt
Поїздка в Краматорськ мала відбутись ще вкінці минулого року, але не вдалось. Потім довго шукалась нагода й на період великодніх вихідних — ми з Ганною таки змогли поїхати в це чудове місто на Сході.
Я раніше ніколи не був на Донеччині й чесно кажучи мало мав розуміння, як наразі виглядає місто. Хоч і працював багато з його жителями.
Як тільки перетнув головний блокпост в Донецьку область і почав рух у бік Добропілля — на горизонті побачив, що щось сильно горить в стороні Костянтинівки, а трохи далі слід від КАБ'у, який виглядав, як ядерний гриб. Це теж було вперше. Виглядало досить моторошно.
Їхав не просто так, а щоб підтримати місцевих підлітків, котрі відвідують простір Терикон від організації База.ЮА. Я проводив для них воркшоп з ліногравюри та привіз трохи своїх домашніх матриць, щоб вони подивились й спробували відтиснути ще й їх. А Ганна проводила наступного дня воркшоп з пап'є-маше.
В Краматорську ще живе життя, хоч і не так, як колись. Тепер воно більш мілітаризоване і найбільш топові магази — це всякі воєнторги на будь який смак. В одному з таких — я бачив крісло масажер, чілл зону з націоналістичною літературою, можливість провести чайну церемонію, купити всякий цікавий одяг від муз.гуртів і звісно тактикульні штуки. Коротше, заряджених місце, щоб після важкої праці — військовий міг відпочити.
Я гуляв центром і він був досить пустий, але якщо піти на барахолку у вихідні, то там життя все ще живе. Люди активно щось продають, купують, спілкуються. Я навіть одного дядько зустрів, який колись підвозив мене з Чигирина в Черкаси. От настільки тісна Україна.
Ще досить сюрреалістично заходити в торгівельний центр у який був приліт і його фасад неприховано це демонструє — й бачити на полицях свіжі устриці та креветки.
Також їздив з командою Бази.ЮА на недобудовану панельку, яку місцеві називають Чечня, щоб подивитись на результат акції група художників об'єднаних "Гарелеєю Неотодрешь".
Якщо у вас є сили й бажання поїхати на Схід, щоб поділитись своїми знаннями з дітьми — обов'язково це зробіть. Адже це один з небагатьох способів продемонструвати, що Україна та українці пам'ятають одне про одного і намагаються підтримувати.
П.С: Подякувати за цей пост ви можете своїм донатом на мою дружню банку на відкриття реабілітаційного центру для допомоги жінкам-військовослужбовцям, які пережили полон.
https://send.monobank.ua/jar/525unNjKgt
send.monobank.ua
Безпечний переказ коштів
Надсилайте безкоштовно та безпечно кошти
Forwarded from Пріапізм, сертралін та безсмертна душа (Ira)