Forwarded from Трибуна - Бровари
😱У місті внаслідок атаки виникла велика пожежа в одному з гаражних кооперативів
Станом на зараз загорання ліквідовано. Знищено та пошкоджено близько 30 гаражів. Точна кількість та обсяги завданої шкоди встановлюються.
ㅤ
Трибуна-Бровари | ⚡️ Графіки Київщина
Станом на зараз загорання ліквідовано. Знищено та пошкоджено близько 30 гаражів. Точна кількість та обсяги завданої шкоди встановлюються.
ㅤ
Трибуна-Бровари | ⚡️ Графіки Київщина
Мені нудить. Від їхнього «подорослішай», від їхніх порожніх порад. Їхнє «доросле життя» це просто професійна байдужість. Це світ, де вижити означає випалити в собі все живе, стати пофігістом і закрити очі на чужий біль. «Не жалій себе, не жалій нікого, не смій просити підтримки» ось їхній кодекс.
Комусь погано? Навіщо простягати руку, якщо можна просто кинути: «Сама винна»? Це ж так зручно. Це легше, ніж сказати «я чую тебе», «я поруч», «просто побудь зі мною». Ні, краще виплюнути це гидке «дорослішай». Але їхня зрілість - це трупна холодність. Я впевнена якби хтось помирав на їхніх очах, вони б не кликали на допомогу. Вони б ткнули камерою телефону в напівмертве обличчя, зняли б крінжовий сторіз і посміялися. Дорослішай. Не відчувай. Задихайся мовчки. А якщо не витримуєш «ти думаєш тільки про себе».
Ніхто не бачить, що я завжди пишу першою. Ніхто не рахує, скільки разів я натягувала посмішку, щоб витягнути їх з їхнього пекла. Про це забудуть через хвилину. Але вони до смерті пам’ятатимуть твою випадкову помилку. Ти будеш вибачатися до хрипоти, але їм байдуже. Ти - погана. Твоє життя не таке. «А от я зробила так, чому ти не можеш?» Може, тому що я інша, я не ти?Може, тому що мій мозок працює по інакшому? Легко кричати «встань і йди» людині, у якої дві ноги. Але спробуйте встати, коли у вас одна, а другу вам щойно відірвали вашою байдужістю.
Дорослішання ви вигадали щоб зневажити інших і підняти себе вище за людей яким треба допомога.
Комусь погано? Навіщо простягати руку, якщо можна просто кинути: «Сама винна»? Це ж так зручно. Це легше, ніж сказати «я чую тебе», «я поруч», «просто побудь зі мною». Ні, краще виплюнути це гидке «дорослішай». Але їхня зрілість - це трупна холодність. Я впевнена якби хтось помирав на їхніх очах, вони б не кликали на допомогу. Вони б ткнули камерою телефону в напівмертве обличчя, зняли б крінжовий сторіз і посміялися. Дорослішай. Не відчувай. Задихайся мовчки. А якщо не витримуєш «ти думаєш тільки про себе».
Ніхто не бачить, що я завжди пишу першою. Ніхто не рахує, скільки разів я натягувала посмішку, щоб витягнути їх з їхнього пекла. Про це забудуть через хвилину. Але вони до смерті пам’ятатимуть твою випадкову помилку. Ти будеш вибачатися до хрипоти, але їм байдуже. Ти - погана. Твоє життя не таке. «А от я зробила так, чому ти не можеш?» Може, тому що я інша, я не ти?Може, тому що мій мозок працює по інакшому? Легко кричати «встань і йди» людині, у якої дві ноги. Але спробуйте встати, коли у вас одна, а другу вам щойно відірвали вашою байдужістю.
Дорослішання ви вигадали щоб зневажити інших і підняти себе вище за людей яким треба допомога.
Посмійтесь і з цього поста якщо хтось побачить. Ви ж дорослі. Ви краще, ви вище за мене. Я просто сміття в ваших очах
Хотіла подякувати тим маленьким людям які повернулись. Ви найкращі. Зазвичай художника покидають всі, тому я всіх і вилучила, щоб вони цього не бачили.
Але ви все одно повернулись. Я буду малювати, але поки мої малюнки схожі на каракалі того хто зійшов з розуму
Але ви все одно повернулись. Я буду малювати, але поки мої малюнки схожі на каракалі того хто зійшов з розуму