Привіт, хтивці! Я до вас з новиною. Тут мені психолог сказав, що в мене контрзалежність. Порадив книгу. От, читаю. Вирішила, що треба поділитись і з вами.

Попередньо почитала про цю модель поведінки. Трохи прозріла. То виходить, що це не вони всі не такі. Це лише все я.

Остання точка невозврата сталась зі мною на пероні вокзалу. Коли хлопець мені сказав «може спробуємо!». В мене почалась панічна атака: в грудях стикалось все, кисню не вистачає. Я щось починаю шукати в кишенях, щоб перебирати пальцями і трохи заспокоїтись. Бо «ще один захотів стосунків, а я ж казала, що не хочу….»

Виявляється, не ще один! Виявляється - кожен. І що робити далі?

Памʼятаєте, я часто жартувала, що в своїй башні живу собі і принцеса, і дракон одночасно. Так от, я не жартувала, виходить.

Контрзалежні люди потребують стосунків, але не можуть їх будувати. Страждають від цього в першу чергу вони самі. Хоча вдають, що воно їм типу нахрєн не здалося.

Привіт, це мій світ! І я до вас з покаянням. І мені боляче. Хочу вибачитись перед всіма, кого я ображала відмовою чи поведінкою. Це не ви, і я не брехала, що справа не в вас. Бо дійсно, не в вас!