Тайфун пережили. Він виявився трошки слабшим, ніж очікувалося, але і тривав довше. Тож довелося трошки довше, зайві кілька днів, посидіти вдома.

І сьогодні був перший пробіг. Майже 18 кілометрів. На роботу і назад.

А коли вертався додому, отримав повідомлення, що аж з США приїхали моЇ соломонівські чоботи. Тільки що прийшли примірку. Начебто добре… Подивимося, що воно завтра на реальній дорозі покаже…

Доповідаю по суті діла: черевики кльові. Відчуття - як у танку! Поки що притираємося один до одного, але почуття, здається, у нас взаємні.

А це результат. За день ми з черевиками спромоглися пройти 27 кілометрів. Рекорд.

Так, за два проходи: 3 години вранці і 3 ввечері, з великою перервою на обід, сон і роботу над книгою. Але ж ми змогли.

І головне було не просто пройти з останніх сил, а пройти і лишитися працездатним! Поки що живий і працюю. Подробиці - затра.

Це нотатки з дороги.

Головне в цьому поході було - перевірити, наскільки я буду «живий» чи навпаки наступного ранку. Доповідаю - навечір відчував себе вельми втомленим, але на ронок прокинувся живим. І сьогодні змогли зробити 3/4 норми. Чоботи притираються, процесом я задоволений.

Ми сьогодні з роботи йшли разом з моїм молодим китайським колегою, Жангом.

Вирішили пройти через парк, а там посилення ковідного режиму: вхід тільки після регістрації.

А це здобуток ранку вівторка…