Сьогодні, о 21:00 за київським часом, на нашому каналі відбудеться інформативний та динамічний стрім.

У прямому ефірі ми:

✔️проаналізуємо актуальну військово-політичну ситуацію

✔️обговоримо останні події та їх можливі наслідки

✔️відповімо на ваші запитання в режимі live.

Запрошуємо всіх охочих долучитися до обговорення

Голос Правди

🏳️‍🌈 Трамп сказав, що довгоочікувана зустріч із головним бараном
відбудеться не сьогодні і не завтра, а в п’ятницю, 15 серпня 2025 року. А потім настане субота, 16 серпня 2025 року.

Кіна не буде, розходимося

Голос Правди

⌨️Відповідь на українське територіальне питання вже є в Конституції України", — заявив президент Зеленський у своєму ранковому зверненні.

Чудово. Але якщо ми вже говоримо про Конституцію, давайте говорити про неї чесно.

Конституція — це не лише про кордони. Це документ, який визначає правила для всіх, зокрема і для президента. Там чітко написано, що глава держави не має права самовільно звільняти суддів. І все ж ми бачили, як це відбувалося. Пригадайте історію з Олександром Тупицьким — це пряме порушення принципу поділу влади, закріпленого у статтях 6 та 149 Конституції.

Там же сказано, що суддів Конституційного суду призначають лише за конкурсом, а не «за гарні очі». Коли ці правила ігноруються, ми отримуємо слабкий і залежний суд, а Конституція перетворюється на красиву обкладинку без змісту.

І ще одне — санкції РНБО проти громадян України. Це зручно, швидко, ефектно для телевізора. Але у статті 62 Конституції чорним по білому написано: людина вважається невинуватою, доки її вину не доведено в суді. Крапка. Якщо це не дотримуватися, то завтра будь-кого з нас можна «призначити винним» без жодного вироку.

І це лише верхівка айсберга.

У статті 3 Конституції сказано:
"Людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю".
І це не гарні слова для парадів — це принцип, на якому стоїть держава.

Але коли держава під прикриттям воєнного стану фактично перетворює країну на закриту зону, забороняючи громадянам виїжджати, хапаючи людей просто на вулиці та силою відправляючи їх до військкоматів, — це вже не просто порушення Конституції України, зокрема статті 33 (право на свободу пересування) та статті 29 (право на свободу та особисту недоторканність). Це — відверте знецінення самого поняття громадянських прав.

Коли ж до цього додається побиття ветеранів війни поліцейськими чи силовиками лише за їхню позицію або критику влади — ми маємо справу не з «помилками окремих посадовців», а з небезпечним системним явищем. Це вже вихід за межі правового поля, який знищує саму довіру суспільства до держави.

Держава, що дозволяє собі застосовувати насильство проти тих, хто її захищав, і репресії проти власних громадян лише за слова чи бажання покинути країну, перестає бути захисником свободи та перетворюється на її головного ворога. І це — не лише політична помилка, а й пряма загроза існуванню демократичного ладу.

Так, ми мусимо захищати кожен сантиметр своєї землі. Кожну людину, яку забирає орда. Це — наш святий обов’язок. Але щоб ця земля залишалася Україною, ми маємо захищати не лише територію, а й закон, і Конституцію.

Тому коли президент, який неодноразово порушував її норми, починає апелювати до Конституції, це виглядає щонайменше лицемірно. Бо той, хто перетворює Основний Закон на туалетний папір, втрачає моральне право прикриватися ним у політичних аргументах.

Голос Правди