Для розуміння, чому я не засуджую пацанів, що йдуть в СЗЧ й чому вважаю, що сама система, яка склалася в армії та державі - дзеркальне відображення Росії, не варта навіть лайна українського бійця.

Декілька місяців тому до мене надійшла інформація від хлопців зі східного фронту.

Ці хлопці боронили нашу землю, але коли мудрі командири надали наказ залишитися в оточенні, вони самовільно та організовано відійшли, до останнього прикриваючи своїх суміжників, і завдяки цьому, врятували свою роту.

Після цього почалися раптові смерті командирів цієї роти, від випадкового френдлі-фаєра своїх же дронів, від випадкової кулі у потилицю під час штурму, і від випадкових важких ран, які були випадково не так оглянуті, або взагалі не оглянуті.

Одразу після командирів, почалися і звичайні вбивства особового складу: молодих пацанів, яким було усього лиш від 19 до 23 років.

Спочатку їх розкидали подалі один від одного, видавши це за перегрупуванням особового складу, потім їх кидали на найгарячіші ділянки фронту, забороняючи ротацію.

Дійшло до того, що пацанів, які самовільно намагалися відходити, добивали свої ж дронщики.

Не описати словами, як мені було боляче про це дізнаватися, особливо коли до моїх рук потрапили уривки наказів від генерального штабу місцевим командирам, в яких фактично йшлося про офіційний дозвіл на страту особового складу, який не виконав бойовий наказ і не задвохсотився героями в оточенні.

Нажаль усі ці хлопці станом на зараз вже загинули, тому ця стаття присвячується їх пам'яті.

Коли ви чуєте від добрих дядьок-рекрутерів, що саме вас не вистачає зараз на фронті, що ви йдете лише на фіксований час служби, то згадуйте і про зворотню сторону армії: що ті пацани теж пішли за контрактом 18-24, як добровольці, але загинули не через ворога, а через "своїх", які просто відчули в них загрозу субординації та власним посадам.

Коли я чую від псевдо-вояк та всіляких ППП-шників, які замість реальних справ на користь фронту, тепер тупо топлять у лайні окопів звичайну молодь України, провокуючи їх та беручи на слабо, коли звуть "ухилєсами", "маминими черешнями", коли кажуть, що зараз на фронті важка ситуація і не вистачає людей, я завжди згадую своїх друзів, які просто наслухавшись пропаганди про "підеш на фронт, буде тобі мільйони гривень, своя квартира, через 5-7 бойових виходів отримаєш УБД і героєм повернешся додому, де всі дівчата будуть твої", пішли на фронт, де і загинули довівши, що вони "справжні чоловіки" в яких буде найкрасивіша могильна плита за державний кошт.

Більшість із них навіть не знали як це, коли в тебе є дівчина, коли ти можеш написати комусь і тобі відповість красива файна кицька "Я за тебе переймаюся, як ти любий? Кохаю!"

Я ніколи не зможу пробачити тих виродків на відповідальних посадах, які механічно, крок за кроком знищують цвіт нашої нації, промиваючи їм мізки своєю брехнею, ховаючи власні інтереси за прапором боротьби із ворогом, а якщо посмієш діяти всупереч, ефективніше, ніж наказано, зберігаючи життя особового складу, тебе "нагородять" двохсотими завданнями та "непередбачуваним" френдлі-фаєром.

Тому, братики, обираючи між зрадниками та ворогами - обирайте самих себе.

Держави українських довгоносиків та російських довгоносиків домовляться між собою.

@freedom_honor_dignity

Україна просить інші країни менше захищати українців.

І от як не любити батьківщину, коли вона так про тебе піклується?

👉🏻Долучитися
👉🏻Підтримати рух