Мігранти.

Скільки вже про це говорили, попереджали та пояснювали. Чи є сенс повторюватися?

Як свого часу з ТЦК, ситуація переходить від окремих "перегинів на місцях" десь на відео в інтернеті, до похмурих реалій, які торкаються кожного.

Проти української нації багато років ведуть війну і російський окупаційний режим і режим внутрішньої окупації, не рахуючи ще десятків дрібних і великих паразитів. Тепер же внутрішній окупант залучає до винищення українців нового великого союзника – орди різнокольорових інородців.

Ведеться спланований геноцид нашого роду. За його результатами – більшість із нас помре, чи будуть вигнані з нашої землі, а ті що залишаться – доживатимуть своє життя в злиднях та приниженні, порівну цьковані і грабовані міндичами у високих кабінетах та чорномазими прибульцями на вулицях. Наші жінки та доньки будуть збезчещені, сини забрані в яничари, чоловіки страчені чи опущені до безвольних рабів, а старі – викинуті напризволяще наче непотріб. Наші звичаї та уклади будуть зруйновані та втоптані у багно, наша історія – переписана, а сама ідентичність – стерта у небуття. Доки останній, хто пам'ятає себе українцем, не закриє заплакані очі, сповнений розчарувань і жалю за минулі рішення.

Але цьому ще можна запобігти. Війна ще триває й її результат не визначений.
Ми ще тут і ми ще живі.
Та ми мусимо діяти. "Ми" – це не тільки автори цих рядків, а і ми всі, включаючи тебе, любий читачу.
Хочеться вірити, що, принаймні, половина нашої аудиторії тут через те, що поділяє ідеали Білої Варти. Якщо ця половина загітує, хоча б, двох знайомих всього лиш підписатися на канал – наша аудиторія одномоментно збільшиться вдвічі.
Але цього не відбувається. Чому? Вас влаштовує таке життя? Ви не спроможні на жодну, навіть найбільш примітивну, діяльність?

Діючі Вартові, роблять усе можливе, але ми не супергерої з коміксів і не казкові богатирі. Ми такі саме люди як ви, з плоті і крові. І нас мало.
Так, організація розвивається, відкриваються нові осередки, нарощуються сили і такими темпами наш рух цілком може прийти до влади, років через 10-15.
Тільки в України, якою ми її знаємо, добре як є ще 2-3 роки у запасі. І кожен день, кожна година очікування вартує нашій нації нових і нових смертей, котрим можливо було запобігти.

Тому ми закликаємо усіх українців: не хочете описаної вище долі – не будьте пасивними. Дійте, хоча б в малому. Не кожен здатен бути разючою дланню, але кожен може бути рупором голосу розуму, вісником правого слова, ланцюгом "сарафанного радіо", що не поступається дієвістю телемарафонам.
Коли кожна "маленька людина" зробить свій маленький внесок – тоді здійсниться Велике Діло.
І побіжать нажахані міндичі й їх вертухаї, впадуть кайданки, розсиплються грати і повстане з руїни та попелу наша, єдина, Україна для українців.

Але для того щоб це відбулося ти, читачу, маєш спершу зробити свою частку справи.

П. С. Окреме звернення до правих чоловіків, хлопців, які зосереджені виключно на зовнішньому ворогові, або займаються символічним "двіжем" по тилах. Спитайте у своїх командирів – скільки чурок мають завезти в Україну, скільки наших братів по крові має загинути під командуванням безмозких суміжників, скільки часу має пройти, перш ніж надійде команда на щось більше, аніж "глибоке занепокоєння" в інтернеті? Затребуйте саме чисельних маркерів, на які ви можете орієнтуватися, за настання яких зможете побачити – людина слова ваш командир, чи балабол безпонтовий. Якщо ж вам такого маркера принципово відмовляються давати... значить вас хочуть безкінечно водити за носа, годуючи обіцянками скорої Рахови і правого Раю, допоки кількість справжніх правих не зменшиться до мізеру, котрий можна спокійно ігнорувати. Значить лишається одне – шукати і створювати нові колективи, направлені на справжні дії, а не заколисування незгодних. Інакше, ризикуєте, вернувшись додому, побачити: "Рахова вже закінчилася і ми її програли".

👉🏻Долучитися
👉🏻Підтримати рух