Засипайте так солодко, як і ці котики! :)

Вже у квітні очікується перші напрацювання щодо мобілізації, які мають зменшити конфлікти

Одним з головних виступає питання справедливого розподілу мобілізаційного навантаження.Наприклад в селах, мобілізували майже всіх чоловіків, а у великих містах, таких як Київ, картина виглядає інакше.

третя нота

Чому конституція — це та річ, без якої неможлива правова держава?

Я розумію, що в сучасному світі такі слова, як «конституція», «правова держава», «права людини» і тому подібне, мають у собі настільки багато шуму, їх так часто використовують де тільки можна і не можна, що в пристойному суспільстві вживати подібні поняття не в іронічному ключі буде поганим тоном. Тим не менш, я пропоную все ж таки панові читачу спробувати відійти від звичних асоціацій та подивитися на це новими очима. Що таке «правова держава»? Якщо дивитися з точки зору пересічного громадянина, то це незрозуміла абстракція на рівні того, що прописано в нашій Конституції в одному ряду з демократичною, соціальною державою. Але що це таке? Які права та обов’язки бере на себе держава, прописуючи це у своїй головній інструкції? На жаль, це не вказано. Тож ми зробимо це за неї, викинувши всі високопарності.

Правова держава — це в першу чергу така держава, яка функціонує за законом, де нічия воля де-факто не може стати вище закону.

Передбачаючи можливе питання: «Тобто умовно драконівські закони були прикладом правової держави?» — ні, одного закону тут недостатньо, інакше назва терміну була б іншою. Тут ми переходимо до другого пункту й заглиблюємося в найтемніші води правової науки, яка фактично вже заходить в океан метафізики. Яким має бути цей закон? Чи можна вважати будь-яку постанову публічної влади правомірною? Навіть у людей, не знайомих близько з юриспруденцією, відповіддю буде «ні». Чому так? Що дає дух та душу нормативним актам? Вочевидь, це його величність Право, яке існувало ще до появи перших подібних до наших державних утворень.

Право — як сукупність проголошених і негласних правил, якими люди обмежують свою волю від вчинення певних дій або, навпаки, беруть на себе зобов’язання їх вчинити. Саме право беззаперечно стоїть на тому, що у людини є її воля — здатність свідомо й довільно вчинювати дії.

Наприклад, бігати голим по подвір’ю: якщо це моє подвір’я, то я вчиняю вольовий акт — знімаю з себе одяг і починаю намотувати кола. Однак якщо я перебуваю в публічному місці, то навіть якщо немає закону, який забороняє мені бігати голим, така дія по відношенню до оточуючих є неправомірною, так як у нашій культурі вигляд повністю оголеного тіла не в еротичному і не в медичному контексті є неприйнятним та щонайменше дискомфортним. А найголовніше правило, яке встановлює в собі суспільство (множина індивідів) для своїх членів, — не приносити шкоди іншим. Усі інші правила так чи інакше є окремим випадком цього фундаментального правила. Моя дія може бути визнана неправомірною тільки в тому суспільстві, яке визнає мене як індивіда свідомою вольовою істотою, визнає факт, що у мене був вибір — одягнутися чи ні. Тож у нас виходить наступна ситуація: тільки вільні індивіди здатні створювати та вступати в правовідносини.

Що ж у такому випадку являє собою закон? Закон — це нормативний акт публічної влади, який вона захищає своєю монополією на насильство. Коли суспільство ускладнилося до такого ступеня, що для того, щоб організовуватися, йому потрібно було утворити в собі постійну формальну ієрархічну структуру з публічною владою на чолі, ця влада почала керувати суспільством через закони. І так, ці закони можуть як співпадати з правилами самого суспільства, так і ні.

Тож правова держава — це та держава, яка при встановленні законів спирається на право.

Так чому ж без конституції неможлива правова держава? І чому правова держава має бути самоціллю для неї самої?

Конституція - це чітко прописані принципи дії держави, те, що має обмежувати волю влади на користь суспільства. Вона визначає, що держава є засобом, а благополуччя суспільства, тобто кожного її члена окремо взятого - ціллю. А благополуччя суспільства можливе лише тоді, коли держава рахується з його неписаними правилами (правом). І з цього випливає, що вона беззаперечно визнає своїх громадян вільними, тобто не обмежує силою їхню волю лише через власні владні цілі, навіть якщо здається, що це «на благо». Ситий раб не є благополучним; благополучний той господар, що своєю працею виростив хліб і його споживає.

Форма влади, території змінюються з обставинами, і це цілком нормально. Однак цей принцип має залишатися незмінним, бути прописаним у конституції разом з усіма механізмами обмеження влади та постійно перебувати на очах у суспільства, як наприклад обов'язок до повстання в разі неправомірності влади У цьому сенсі навіть умовно монархія, якщо вона діє згідно з цим принципом і в державі є працюючі механізми припинення влади монарха, буде безсумнівно набагато більш правовою, ніж усі псевдодемократичні парламентські республіки, влада яких у кращому випадку використовує своїх громадян як засіб для втілення надцілей, а зазвичай - просто для особистої вигоди.

третя нота

Всім тихої ночі! :)

США можуть передати замість України на Близький Схід ракети-перехоплювачі

Це рішення може бути пов’язане з тим, що війна в Ірані вичерпує запаси деяких найважливіших боєприпасів американських збройних сил.

Наразі представник НАТО не відповів, чи знає про можливе перенаправлення американського обладнання

третя нота

Тихої ночі! :)