ЯК Я ВБИВАЮ В СОБІ ІДЕАЛІСТА

23:00 ночі, дуже втомлений але я мушу виконати щоденний план по сценаріям!

Усі актори мусять прочитати "Поетику" Аристотеля і пройти курс по історії театру, інакше гра буде пустою!

Я не можу дивитись на цей костюм! Верх і низ відрізняються на півтону, і байдуже що це тільки я помітив!

Я помираю від голоду, але не з'Їм цю булочку, бо там в складі "сліди яєць"!

Знайомо? Мені так точно, адже це на 99% автобіографічно🙈
І наче це не так погано: робити все якісно, продуктивно і стабільно. Бути маніяком своєї справи. І часто такі люди дійсно ставляться в приклад, як мирськими, так і релігійними людьми. Бути принциповим, непохитним. Але...

...Але тут зарите певне підводне каміння.
Адже з часом я почав спостерігати:
- таке світосприйняття забирає багато часу
- забирає багато сил
- ти весь час в напрузі
- можуть псуватись стосунки, адже майже напевно ти вимагатимеш від інших бути ідеальними
- ти стаєш рабом перфекціонизму

А ще, як мені колись сказав в цьому контексті один друг, за що йому досі вдячний:

Схоже ти намагаєшся стати Богом

І в якийсь момент (коли в третій раз перефарбовував стіни студії, що відрізнялись на півтону) я вирішив заглушити в собі голос цього німця в строгому костюмі і прямими виразами обличчя. І скажу я вам, дійсно дихати стало легше!

Але, вочевидь, постало друге питання: як не втратити якість і продуктивність, і більше серйозне питання, як слідувати своїм принципам та ідеалам, як не зрадити себе, і при цьому залишитись в адекваті?

І тут наче напрошується якась коротка і зрозуміла відповідь, яку можна було б записати в статус в соц. мережах або зробити стікер. Проте, нажаль, ні.

життя не грається на трьох струнах

Це досить комплексний підхід до життя, це постійна вибудова цінностей, розуміння ієрархії "цінності-принципи-правила", це розвиток мудрості і, що мабуть найбільш головне, "не виключати голову". Усвідомлювати кожну ситуацію окремо, не бути роботом, не жити схемами і не впадати в крайнощі. І також важливо бути смиренним, приймати все що приходить, навчитись вирізняти найголовніше.

Мені здається, я не програв коли почав душити цього фюрера в собі. Але це дійсно задача для глибокого внутрішнього розвитку. Але як інакше? Адже жити поверхнево це і не жити по суті.

Що думаєте ви? В яку сторону хилить вас?

ТВОРЧІСТЬ ПОЧИНАЄТЬСЯ З ТИШІ

Як і будь-яка діяльність. Навіть молитва.
Бо з наскоку, з пилу та жару можна творити лише щось поверхневе.
А щось цікаве та глибоке можна зробити лише зі спокійного розуму, глибокої інтроспекції і пам'ятування про найважливіші цінності життя.

П.С. Зараз в горах, тому пишу з власного досвіду.

Після цього поста до мене прийшло деяке глибоке розуміння.

Я зрозумів, що ідеал неможливо знайти розумом. Бо природа розуму якраз оцінювати і шукати недоліки.
А ідеал пізнається серцем, душею.

І ідеальність відповідає відгуку в нашому серці.
Чим ближче він до того, що стосується душі, тобто добра, вічності, милосердя, щирості, свободи, зв'язку з духом, тим більш ідеальним він є.
І це не буде чимось кожному своє: це абсолютне.
Питання в тому, наскільки ми сприймаємо цей світ душею, а не розумом.

КОМАНДА

Не можу сказати що робота з командою моя сильна сторона.
Але є одне спостереження, яке може бути корисним.

Головний ресурс команди це емоції, і, зокрема, відносини.

Тому дуже важливо хвалити людей, цінити їх вклад, надихати чимось цікавим, щось дарувати і т.д.

Я до того, що ніхто не буде щось робити тільки тому що він член команди.
Як і дружина не буде довго готувати тільки тому що вона дружина, якщо ви не будете дякувати їй.
Чоловік не буде щось робити, якщо він не відчуватиме що це цінують.

Творча жива енергія неможлива там, де все роблять тільки на сухому обов'язку або через гроші, славу тощо.

Тому команду треба заряджати цими емоціями, високими цінностями які нас об'єднують і теплими відносинами, атмосферою любові, прийняття і хорошою світлою ціллю!

Важливі поради для самоорганізації.
Для творчості це конче необхідно!

⏳ Тайм-менеджмент по-ведично: як керувати часом так, щоб день мав сенс

У ведичному підході час не сприймається просто як ресурс для ефективності. Це енергія, яка або піднімає свідомість, або розсіює її. Тому питання не тільки в тому, щоб встигнути більше, а в тому, щоб проживати день усвідомлено.

Ось 5 практичних підходів, які реально можна застосувати.

1. Починайте день із внутрішнього фокусу
Перші хвилини після пробудження формують стан свідомості на весь день. Якщо одразу занурюватися в телефон і справи, розум стає розсіяним. Якщо ж почати з молитви, мантри або читання, з’являється внутрішня опора, яка тримається протягом дня.

2. Визначайте не тільки задачі, а й намір
Перед початком дня або важливої справи корисно задати собі просте питання: навіщо я це роблю? У ведах це називається зміною свідомості з «для себе» на «як служіння». Такий підхід знижує напругу і дає більше стабільності навіть у складних задачах.

3. Робіть паузи, щоб «повертатися»
Протягом дня розум легко повністю занурюється в рутину. Короткі паузи на 1–2 хвилини, щоб згадати мантру, зробити глибокий вдих або просто зупинитися, допомагають не втрачати внутрішній баланс. Це простий спосіб не «розчинятися» в потоці справ.

4. Обмежуйте зайвий інформаційний шум
Перевантаження інформацією робить розум неспокійним і розсіяним. У ведичному підході важливо контролювати те, що ми споживаємо через слух і зір. Менше випадкового контенту, більше змістовного — і якість мислення змінюється.

5. Завершуйте день усвідомлено
Кілька хвилин перед сном, щоб підвести підсумок дня, подякувати і побачити свої помилки, дають сильний ефект. Це допомагає не тягнути емоційний вантаж у наступний день і поступово очищає свідомість.

Ці речі виглядають простими, але саме в простоті їх сила. Коли день будується навколо внутрішнього стану, а не тільки списку задач, з’являється відчуття, що він прожитий не дарма. 🌿🙏

#бгактіщодня

СКЛАДОВІ ТВОРЧОСТІ

Позавчора ми закінчили роботу над "Рамаяною".
Я спеціально намагався усвідомити якісь творчі процеси, щоб зафіксувати їх для себе і поділитись, наприклад, з вами!

Отже, я зафіксував для себе такі складові творчого процесу:

1. Конкретика. Треба точно усвідомлювати тему, аудиторію, ідею, персонажа, його взаємодію і т.д.. І я зрозумів, що чим більш точно розуміємо що до чого, тим більш ефективний буде творчий процес. Це не просто прагматика, за цим ховається дуже важливий закон з йоги, про який я розповім згодом.
По суті це виставлення цілі.

2. Багаж підсвідомості. Це наша надивленність інших авторів, природи, будь-якої краси, будь-яких образів. Тобто це те, звідки ми беремо ідеї, база, з якої ми формуємо щось нове. Взагалі це будь-які враження у нашій підсвідомості, навіть не тільки з цього життя.
Це по суті скарби, які ми колись сховали і тепер відшукуємо.

3. Емоція (натхнення). Це наше захоплення ідеєю, яку ми хочемо поставити. Емоція дає силу для усіх інших процесів, це по суті паливо творчості.
Це наші ресурси у плаванні.

4. Зосередженість. Це необхідна умова для направлення творчого процесу. Якщо навіть є всі інші пункти, але без цього ми будемо відхилятись від цілі і витрачати дарма свої ресурси.
Це як гарно налаштовані вітрила і штурвал.

5. Активний розум. Це наша можливість активно шукати образи в підсвідомості, складати їх докупи, створювати з них щось нове. В якісь степені це і загальна вроджена якість людини (не дарма кажуть, талановита людина талановита у всьому), але також це напрацьовані нейроні зв'язки у якісь сфері. По суті, це і є те що так гучно називають талантом.
Це як досвідчений капітан авантюрист.

Можна ще уточнити, що натхення не обов'язково чекати. Іноді воно приходить коли ти щось робиш і щось знаходиш (знайшов якийсь скарб, є ресурс далі шукати),
Зосередженість також посилюється коли у нас сильне натхнення. Але з іншої сторони зосередженість може допомогти більш швидше знайти це натхнення.
Ну і активний розум також в якісь степені складається з емоції і зосередженості. Але не тільки.

Ось такі в мене думки і спостереження.
Як вам, відгукується?

КОНКРЕТНІСТЬ

Отож, хотів би більше розгорнути тему конкретики.

Цікаво, що в йозі описується, що коли розум зосереджується на чомусь одному, то свідомість, як це не дивно, розширюється.

Я не одноразово помічав це на досвіді: коли мені доводиться щось придумувати в обмежених умовах, то фантазія працює ще краще, ніж коли в тебе чистий лист і ніякої конкретики що робити.

Тому цікаво, що у актора найбільший потенціал для глибини і творчості, якраз тому що у нього достатньо конкретні умови для творчості, для переживання. Так, зосереджуючись на простих діях, його свідомість розширюється і він стає провідником сильної енергії, яка насправді і оживляє мистецтво, а не якісь мертві схеми.

Отож, так важливо ставити своєму розуму конкретні задачі: за допомогою структури сценарію, сцени, персонажу, цілі і задачі театру, вистави і т.д. (Ну або ж згідно вашому виду мистецтва).

Цікаво, так? Що творчість якраз більше народжується в рамках, а не у безмежній свободі, як часто думають.
Трошки перевертає парадігму, чи не так?

Ті, що обрали цей шлях, непохитні у своїх намірах і в них лише одна мета. Але розбігаються думки тих, хто вагається і чий розум незрілий, о улюблений сину Куру.
Бгаґавад-Ґіта 2.41

Ціла сцена на одній міміці

Хочу поділитися з вами одним своїм неприємним але корисним досвідом.

Я мав виступати на роботі (моє основне місце заробітку це не театр). Треба було показати результати виконання задач за квартал. І нам сказали що можна підійти творчо.

Я надихнувся і вклався в цю презентацію, зробив невеличку сценку.


Але перед виступом я відчув зраду всередині себе, те диструктивне хвилювання що сковує і душить.
Так і вийшло, гра була достатньо поверхневою, мені самому було неприємно. Добре що це не вистава і якоїсь глибини не вимагалось.

Взагалі хвилювання це нормально, воно навіть допомагає. Але не таке, коли ми хвилюємось через те, що... залежні від глядача.

Я занадто сильно поставив себе в залежність від роботодавців, і я не про фінансову, а про емоційну залежність. Впевнений, питання не тільки грошей, це певний пошук визнання і невпевненісті.

Творець повинен бути вільний, лише тоді його мистецтво буде глибоким і трансформаційним!

Всім привіт!

Хочу поділитись з вами двома темами:

1) Яку паралель з акторською грою я побачив у переході на іншу мову у розмові.

2) Що мені допомагає проходити багато скрут в театрі, які зараз проживаю.

І я таки розкажу вам обидві)
Але цікаво яка вам цікавіше спочатку.

Отож!

Нарешті думка сформулювалась і проситься на волю.

Як я пережив скруту?
В чому вона полягає: Для мене театр є місією життя, про що мені каже все і всі, в першу чергу духовний вчитель. Але життя так складається, що я не можу займатись ним стільки скільки хочу.
Замість бажаного мінімуму показ на два тижні виходить показ на два місяці. А в червні ми ще й залишились без студії.

Студію я чомусь відпустив легко. Як мінімум просто хотів щось краще, але по факту був спокій на серці що все під контролем.

А от з ріденькими показами мені було сумніше.
І ось що мені допомогло:

1) Розуміння своєї природи. Я знаю що я емоційний ідеаліст, біжу на баррикади (колись це було буквально) і хочеться померти але показати ті вистави раз на два тижні! Коли розумієш свій характер то можеш його контролювати, бо є дехто головніший над характером (я, душа).

2) Прислухання до старших і мудріших. Так, всі вірять в мене, але я часто відчував що більш мудрі люди трохи спокійніше ставляться до моєї вселенськоі місії. Я думав, що мене просто не розуміють. Але зараз розумію, що це просто більш тверезий погляд на мою пристрасть.

3) Скидання ролі спасителя місіонера. Бог впорається з проповідю і без мене. Йому головніше моя холодна стабільна глибина ніж гаряча поверхневість.

4) Просто загальне смирення, коли я виставляю пріорітети, тверезо оцінюю сили і роблю те що взмозі зробити, а не стресово борюсь з долею.

5) Ну і потенціал до нових пошуків! Міркування як робити те що треба з меншими витратами сил і часу.

Так якщо узагальнити, то це
- певне смирення перед обставинами,
- розуміння всіх своїх ролей і обов'язків
- розумне збалансування (не кидати все і не стрибати з головою)
- і довіра долі, Богу.

Ну як вам, щось відгукнулось?

На днях був на виставці Ван Гога. Мене вразив і талант і доля цього самобутного генія. І прийшли деякі думки.

Мистецтво нам не належить.
Цікаво, що творчість Ван Гога наче жила своєю долею. Він став видатним вже після смерті, а його картини були невідповідно його депресіям світлі та яскраві.
Виникає думка, що ми не контролюємо навіть своє мистецтво, а просто є інструментом.

Часто бажання виконуються, але не завжди так і коли ми хотіли б.
Як і слава у Ван Гога.

Удача приходить обмежено.
Ван Гог був удачливим як художник, але в усіх інших сферах життя він потерпів поразку.
В цьому світі наше щастя лімітовано.

Визнання відносне.
При житті ніхто його особливо не визнав і купили лише одну картину. Вже через пару десятку років він світовий геній.
Ми не повинні так сильно зважити на думку більшості.

Все омрачається кінцем.
Було моторошно дивитись на красиві картини, знаючи що художник врешті решт закінчив життя самогубством.
Так і наше життя: яким би райдужним воно не було, все одно згадуєш що буде кінець.

Купляв абрикоси в магазині: великі, красиві, рівні — а смаку ніякого.
Купляв абрикоси на ринку: маленькі, в чорну точку і кривенькі — але смак заворожує!

Усе штучне однакове і нецікаве, хоч і привабливе.
А все справжнє нестандартне і наповнене.

На духовному поступу щоденна молитва не залежить від натхнення. І відгук в серці буде виникати чим далі тим більше.

Так і в творчості: треба навчитись щоденній праці не зважаючи на внутрішній стан. Тоді зворушина нашими зусиллями муза буде частіше себе проявляти.

Одне важливе усвідомлення: якщо ми дійсно хочемо зробити щось гідне, ми повинні розуміти що ми робимо.
Чим більше ми усвідомлюємо, тим більше зможемо наповнити свій витвір.

А значить треба вчити, треба вивчати, треба не лінуватись і вкладатись.

Коли люди щось роблять в цьому світі, вони можуть розуміти що вони роблять, а можуть не розуміти.
Ті хто розуміє досягає успіху, тоді як невігласи успіху не досягають.
Шрімад-Бгаґаватам 10.24.6