-та що ви в біса знаєте про сумніви?
коли всі пишуть примітивні строфи про нікчемне кохання, я в черговий раз повторюю гамлетівський монолог з надією врешті знайти відповідь на питання "бути чи ні?"
< 13 листопада XIX-78 р.
уже давно життя змусило скоритися йому. лягти під стріли страху та носити їх у собі, не виймаючи. страх тримає нас на землі, робить в'язнями життя, про яке всі смертні чомусь так піднесено говорять. нікчеми позбавляють себе честі. і я був серед них, визнаю... ні, я все ще серед них, ненадовго. страх не зможе більше вести мене по обочині життя, я перетну межу та стану на дорогу свободи і вічності. >
свій останній запис я залишив у свіжій газеті, котру покинув у кафе. та наврядчи хтось на те зверне увагу. мене не запишуть в історію як вільного, і навіть не згадають як божевільного... та до біса це. я зробив фінальний крок до свободи.
коли всі пишуть примітивні строфи про нікчемне кохання, я в черговий раз повторюю гамлетівський монолог з надією врешті знайти відповідь на питання "бути чи ні?"
< 13 листопада XIX-78 р.
уже давно життя змусило скоритися йому. лягти під стріли страху та носити їх у собі, не виймаючи. страх тримає нас на землі, робить в'язнями життя, про яке всі смертні чомусь так піднесено говорять. нікчеми позбавляють себе честі. і я був серед них, визнаю... ні, я все ще серед них, ненадовго. страх не зможе більше вести мене по обочині життя, я перетну межу та стану на дорогу свободи і вічності. >
свій останній запис я залишив у свіжій газеті, котру покинув у кафе. та наврядчи хтось на те зверне увагу. мене не запишуть в історію як вільного, і навіть не згадають як божевільного... та до біса це. я зробив фінальний крок до свободи.
🕊22