Коли до нас приходить пацієнт з нарцисичним розладом або інфантильним нарцисизмом, характерним для істріонної особистості, початкові етапи лікування часто супроводжуються вираженою ідеалізацією, адже зазвичай вони пов'язують терапію з нереалістичними, частково «магічними» очікуваннями.
Терапія сприймається як процес, здатний радикально змінити пацієнта і привести його до стану, що відповідає власним ідеалізованим уявленням про себе чи своє життя. В той же час, очікування пацієнта, часто несвідомі, стати ідеальною версією себе (нарцисичний розлад) або отримати від світу ідеальну життєву ситуацію (інфантильний нарцисизм) – проєктуються на терапевтичний процес.
Але що відбувається в реальності?
У реальності робота методом вільних асоціацій швидко виявляє нереалістичність цих очікувань.
Пацієнт здатен свідомо визнавати, що терапія рухається відповідно до терапевтичного контракту, але на підсвідомому та несвідомому рівнях виникає розчарування. Це розчарування закономірно трансформується у знецінення терапії та терапевта — як захисна реакція на фрустрацію ідеалізованих фантазій.
Нарцисичним пацієнтам часто властива ідеалізація фігури терапевта. Вони впевнені, що у терапевта ідеальне життя, стосунки, самопочуття, робота. Все це викликає інтенсивну несвідому заздрість, від якої надійним захистом є також знецінення.
До чого це призводить?
Після періоду емоційного піднесення, пов’язаного з початковою ідеалізацією, пацієнт знову стикається зі своїм звичним внутрішнім станом — нудьгою, порожнечею, відчуттям власної недостатності. Це повернення до базового афективного рівня активує пошук звичних захисних механізмів. Для пацієнта це часто стає доказом того, що «терапія не працює», хоча насправді саме в цей момент і розкривається ключовий матеріал для подальшої аналітичної роботи.
У таких умовах (посилення розчарування та несвідомої заздрості) починають з'являтися перші ознаки опору: відкладання візитів або пропуски сеансів, які вже є не просто організаційною складністю — вони стають проявом терапевтичного процесу і потребують нашої професійної уваги. І тут виникає важливе питання: як має діяти терапевт, коли на початковому етапі роботи пацієнт починає пропускати сеанси?
Саме в такі ситуації ми стикаємося з необхідністю делікатної, але активної позиції: емпатично поставитися до пацієнта та ситуації терапії, прояснити коливання, нагадати про рамки та допомогти усвідомити, що труднощі з відвідуванням — не перешкода, а матеріал для терапії. Адже нерідко саме ті зустрічі, на які пацієнтові найважче з’явитися, виявляються найбільш продуктивними.
У Трансфер-фокусованій психотерапії (ТФП) така поведінка вимагає активності від терапевта. Терапевт зазвичай телефонує пацієнтові, запитує про причину відсутності й нагадує йому про необхідність регулярного відвідування сеансів, щоб лікування мало шанс.
Якщо пацієнт висловлює сумнів або амбівалентність щодо відвідування терапії, терапевт чітко зазначає, що рішення залишається за пацієнтом, проте дає йому зрозуміти — у манері, що частково містить елементи психопедагогіки і водночас заохочує вираження афекту, — що сеанси часто є найбільш продуктивними саме тоді, коли пацієнтові стає важко їх відвідувати.
І тут потрібно за допомогою техніки ТФП - інтерпретативного процесу - підходити до обговорення опору пацієнта. Адже саме така динаміка, наприклад ідеалізації-знецінення, може бути характерною для всього життя пацієнта.
TFP має добре розроблену основу для розвитку такого розуміння та більш систематичного вивчення подібних клінічних ситуацій. Тому ми запрошуємо вас долучитися до нашого курсу::
Трансфер-фокусована психотерапія при межових, нарцисичних та інших важких розладах особистості
Викладач - Теннісон Лі, FRCPsych
У межах курсу ми детально розбираємо клінічні аспекти роботи, типові виклики початкового етапу та стратегії, що допомагають утримувати терапевтичну рамку навіть у складних клінічних сценаріях.
Деталі та реєстрація за посиланням:
https://tfp.borderline.institute/?utm_source=tg&utm_medium=news&utm_campaign=tfp
Терапія сприймається як процес, здатний радикально змінити пацієнта і привести його до стану, що відповідає власним ідеалізованим уявленням про себе чи своє життя. В той же час, очікування пацієнта, часто несвідомі, стати ідеальною версією себе (нарцисичний розлад) або отримати від світу ідеальну життєву ситуацію (інфантильний нарцисизм) – проєктуються на терапевтичний процес.
Але що відбувається в реальності?
У реальності робота методом вільних асоціацій швидко виявляє нереалістичність цих очікувань.
Пацієнт здатен свідомо визнавати, що терапія рухається відповідно до терапевтичного контракту, але на підсвідомому та несвідомому рівнях виникає розчарування. Це розчарування закономірно трансформується у знецінення терапії та терапевта — як захисна реакція на фрустрацію ідеалізованих фантазій.
Нарцисичним пацієнтам часто властива ідеалізація фігури терапевта. Вони впевнені, що у терапевта ідеальне життя, стосунки, самопочуття, робота. Все це викликає інтенсивну несвідому заздрість, від якої надійним захистом є також знецінення.
До чого це призводить?
Після періоду емоційного піднесення, пов’язаного з початковою ідеалізацією, пацієнт знову стикається зі своїм звичним внутрішнім станом — нудьгою, порожнечею, відчуттям власної недостатності. Це повернення до базового афективного рівня активує пошук звичних захисних механізмів. Для пацієнта це часто стає доказом того, що «терапія не працює», хоча насправді саме в цей момент і розкривається ключовий матеріал для подальшої аналітичної роботи.
У таких умовах (посилення розчарування та несвідомої заздрості) починають з'являтися перші ознаки опору: відкладання візитів або пропуски сеансів, які вже є не просто організаційною складністю — вони стають проявом терапевтичного процесу і потребують нашої професійної уваги. І тут виникає важливе питання: як має діяти терапевт, коли на початковому етапі роботи пацієнт починає пропускати сеанси?
Саме в такі ситуації ми стикаємося з необхідністю делікатної, але активної позиції: емпатично поставитися до пацієнта та ситуації терапії, прояснити коливання, нагадати про рамки та допомогти усвідомити, що труднощі з відвідуванням — не перешкода, а матеріал для терапії. Адже нерідко саме ті зустрічі, на які пацієнтові найважче з’явитися, виявляються найбільш продуктивними.
У Трансфер-фокусованій психотерапії (ТФП) така поведінка вимагає активності від терапевта. Терапевт зазвичай телефонує пацієнтові, запитує про причину відсутності й нагадує йому про необхідність регулярного відвідування сеансів, щоб лікування мало шанс.
Якщо пацієнт висловлює сумнів або амбівалентність щодо відвідування терапії, терапевт чітко зазначає, що рішення залишається за пацієнтом, проте дає йому зрозуміти — у манері, що частково містить елементи психопедагогіки і водночас заохочує вираження афекту, — що сеанси часто є найбільш продуктивними саме тоді, коли пацієнтові стає важко їх відвідувати.
І тут потрібно за допомогою техніки ТФП - інтерпретативного процесу - підходити до обговорення опору пацієнта. Адже саме така динаміка, наприклад ідеалізації-знецінення, може бути характерною для всього життя пацієнта.
TFP має добре розроблену основу для розвитку такого розуміння та більш систематичного вивчення подібних клінічних ситуацій. Тому ми запрошуємо вас долучитися до нашого курсу::
Трансфер-фокусована психотерапія при межових, нарцисичних та інших важких розладах особистості
Викладач - Теннісон Лі, FRCPsych
У межах курсу ми детально розбираємо клінічні аспекти роботи, типові виклики початкового етапу та стратегії, що допомагають утримувати терапевтичну рамку навіть у складних клінічних сценаріях.
Деталі та реєстрація за посиланням:
https://tfp.borderline.institute/?utm_source=tg&utm_medium=news&utm_campaign=tfp
tfp.borderline.institute
2025-2026 Трансфер-фокусована психотерапія при межових, нарцисичних та інших важких розладах особистості
Все, що необхідно для глибокої ефективної роботи з усіма складними кейсами, включно з межовими і нарцисичними пацієнтами, і навіть із підлітками. Курс розроблено з урахуванням сучасних українських реалій — поточної війни — і містить блок із роботи з травмою…
❤3
У процесі розвитку сімейного життя пара постійно стикається з потребою встановлювати, переглядати або відновлювати свої межі:
- між собою й дітьми,
- між власним мікросвітом і ширшим соціальним оточенням,
- між індивідуальним часом і спільною історією.
Ці межі можуть бути захисними та руйнівними; вони здатні підтримувати інтимність, але також можуть породжувати ізоляцію, заздрість і приховану агресію. У цьому складному полі взаємодії проявляються найглибші психічні механізми — від несвідомої провини до регресивних тенденцій, від нарцисичних ідентифікацій до страху смерті.
Отто Кернберґ, M.D., визначає, що одним із проявів несвідомого почуття провини за приховану непокору та зухвалість у близьких стосунках (що символізують завершений едіпів комплекс) може бути небажання пари встановити чіткі межі близькості зі своїми дітьми.
Загальновідомі «незамкнені двері» до спальні батьків можуть символізувати несвідому провину за те, що через їхню сексуальну близькість батьківські функції підмінюються сексуальними. Такі регресивні тенденції, спроєктовані на дітей, відображають побоювання щодо реакції дітей на їх виключення зі сфери батьківських стосунків (зокрема інтимних), страх перед ідентифікацією дітей із батьками, а також несвідоме погодження самих батьків відмовитися від повної ідентифікації зі своїми власними батьками.
Іншою межею, Отто Кернберґ, визначає взаємини між парами у звичайному соціальному житті. Такі стосунки часто пронизані еротизмом: серед друзів і їхніх партнерів завжди є потенційні суперники, бажані, але заборонені сексуальні об’єкти. Напружені й водночас привабливі межі між парами — типова сцена для розгортання прямих і перевернутих «трикутних» зв’язків.
Межі між парою і групою завжди є полем битви. «Позиційна» війна полягає у тиску групи на пару з метою змінити її форму і проявляється у традиційній моралі: в ідеологічній і теологічній ритуалізації любові, заручин, шлюбу та сімейних традицій. Пара, яка формується з дитинства, виховується спільно з родичами й оточена атмосферою загальної доброзичливості, фактично живе у символічній в’язниці, навіть якщо може усамітнитися для таємних стосунків. Взаємні спокуси та зваблення у старших пар створюють динамічнішу війну, але іноді стають рятівним виходом для тих, хто застряг у стосунках, сповнених прихованих образ і взаємної агресії.
- між собою й дітьми,
- між власним мікросвітом і ширшим соціальним оточенням,
- між індивідуальним часом і спільною історією.
Ці межі можуть бути захисними та руйнівними; вони здатні підтримувати інтимність, але також можуть породжувати ізоляцію, заздрість і приховану агресію. У цьому складному полі взаємодії проявляються найглибші психічні механізми — від несвідомої провини до регресивних тенденцій, від нарцисичних ідентифікацій до страху смерті.
Отто Кернберґ, M.D., визначає, що одним із проявів несвідомого почуття провини за приховану непокору та зухвалість у близьких стосунках (що символізують завершений едіпів комплекс) може бути небажання пари встановити чіткі межі близькості зі своїми дітьми.
Загальновідомі «незамкнені двері» до спальні батьків можуть символізувати несвідому провину за те, що через їхню сексуальну близькість батьківські функції підмінюються сексуальними. Такі регресивні тенденції, спроєктовані на дітей, відображають побоювання щодо реакції дітей на їх виключення зі сфери батьківських стосунків (зокрема інтимних), страх перед ідентифікацією дітей із батьками, а також несвідоме погодження самих батьків відмовитися від повної ідентифікації зі своїми власними батьками.
Іншою межею, Отто Кернберґ, визначає взаємини між парами у звичайному соціальному житті. Такі стосунки часто пронизані еротизмом: серед друзів і їхніх партнерів завжди є потенційні суперники, бажані, але заборонені сексуальні об’єкти. Напружені й водночас привабливі межі між парами — типова сцена для розгортання прямих і перевернутих «трикутних» зв’язків.
Межі між парою і групою завжди є полем битви. «Позиційна» війна полягає у тиску групи на пару з метою змінити її форму і проявляється у традиційній моралі: в ідеологічній і теологічній ритуалізації любові, заручин, шлюбу та сімейних традицій. Пара, яка формується з дитинства, виховується спільно з родичами й оточена атмосферою загальної доброзичливості, фактично живе у символічній в’язниці, навіть якщо може усамітнитися для таємних стосунків. Взаємні спокуси та зваблення у старших пар створюють динамічнішу війну, але іноді стають рятівним виходом для тих, хто застряг у стосунках, сповнених прихованих образ і взаємної агресії.
👍5
Третя межа за Кернбергом - час, у межах якого пара живе та розвивається. Час теж має обмежувальну природу, бо неминуче настає смерть і розлука. У зрілому віці головною проблемою стає страх перед старінням і хворобами, побоювання втратити привабливість, стати залежним або покинутим. Несвідоме бажання відірватися від реальності — наприклад, у байдужості до власного здоров’я чи здоров’я партнера — може стати полем для прояву різних форм агресії. Тут турбота і взаємна відповідальність, що походять від функцій Его і Супер-Его, стають головним чинником виживання пари, протиставленим несвідомій змові на саморуйнування, що проявляється в нехтуванні хворобами або фінансовій безвідповідальності.
Чоловіки часто особливо чутливі до старіння жінок, оскільки несвідомо пов’язують ідеалізовану поверхню материнського тіла з джерелом еротизму, а його внутрішність — із проєкцією первісної агресії. Така чутливість може гальмувати сексуальність чоловіка (в тому числі з остраху стати сексуально менш привабливими, подібно до жінок) у пізніші періоди життя, коли оживають едіпові заборони.
Сексуальна близькість у старшому віці — останній іспит на справжню свободу. Загальне заперечення сексуальності в літньому віці — це остання форма заперечення сексуальності батьків дітьми та вираз батьківської провини, пов’язаної з власною сексуальністю. Турбота про коханого супутника може стати вирішальним чинником, що стримує прояви розщепленої агресії.
Однак час не лише руйнує. Потреба «залікувати старі рани» може врятувати любов, попри взаємну агресію. У спробі зберегти стосунки партнери можуть усвідомити перебільшений характер своїх страхів. Здатність нападати з садизмом і все ж бачити, що любов вижила; проходити шлях від люті до каяття й бажання відновити зв’язок — це безцінний досвід. Коли сексуальна близькість асимілює почуття провини, турботи та свідомості, еротичне збудження посилюється, емоційна єдність поглиблюється, а з нею — взаємна відповідальність за життя одне одного.
Емоційний ріст передбачає посилення ідентифікації на всіх етапах життя, усуваючи межі, що розділяють вікові групи. Набутий досвід спільного життя включає скорботу про померлих батьків, минулу юність, роки, що минули, про майбутнє, якого залишилося так мало. Спільне життя стає посудиною любові, потужною силою, що підтримує щоденне існування перед обличчям неминучого кінця.
На пізнішому етапі життя відданість іншому означає відданість своєму внутрішньому світу.
Усвідомлення меж, прийняття власної агресії та здатність інтегрувати її у любовні стосунки відкривають шлях до зрілої інтимності, де емоційна залежність це не слабкість, а близькість — не загроза втратити себе. Саме цій темі присвячена річна програма навчання для психологів, психотерапевтів та психіатрів:
Любов та Агресія: від норми до патології
Викладач – Отто Фрідманн Кернберг, доктор медичних наук
Деталі та реєстрація:
https://edu.borderline.institute/?utm_source=tg&utm_medium=lia_1modul&utm_campaign=news
Чоловіки часто особливо чутливі до старіння жінок, оскільки несвідомо пов’язують ідеалізовану поверхню материнського тіла з джерелом еротизму, а його внутрішність — із проєкцією первісної агресії. Така чутливість може гальмувати сексуальність чоловіка (в тому числі з остраху стати сексуально менш привабливими, подібно до жінок) у пізніші періоди життя, коли оживають едіпові заборони.
Сексуальна близькість у старшому віці — останній іспит на справжню свободу. Загальне заперечення сексуальності в літньому віці — це остання форма заперечення сексуальності батьків дітьми та вираз батьківської провини, пов’язаної з власною сексуальністю. Турбота про коханого супутника може стати вирішальним чинником, що стримує прояви розщепленої агресії.
Однак час не лише руйнує. Потреба «залікувати старі рани» може врятувати любов, попри взаємну агресію. У спробі зберегти стосунки партнери можуть усвідомити перебільшений характер своїх страхів. Здатність нападати з садизмом і все ж бачити, що любов вижила; проходити шлях від люті до каяття й бажання відновити зв’язок — це безцінний досвід. Коли сексуальна близькість асимілює почуття провини, турботи та свідомості, еротичне збудження посилюється, емоційна єдність поглиблюється, а з нею — взаємна відповідальність за життя одне одного.
Емоційний ріст передбачає посилення ідентифікації на всіх етапах життя, усуваючи межі, що розділяють вікові групи. Набутий досвід спільного життя включає скорботу про померлих батьків, минулу юність, роки, що минули, про майбутнє, якого залишилося так мало. Спільне життя стає посудиною любові, потужною силою, що підтримує щоденне існування перед обличчям неминучого кінця.
На пізнішому етапі життя відданість іншому означає відданість своєму внутрішньому світу.
Усвідомлення меж, прийняття власної агресії та здатність інтегрувати її у любовні стосунки відкривають шлях до зрілої інтимності, де емоційна залежність це не слабкість, а близькість — не загроза втратити себе. Саме цій темі присвячена річна програма навчання для психологів, психотерапевтів та психіатрів:
Любов та Агресія: від норми до патології
Викладач – Отто Фрідманн Кернберг, доктор медичних наук
Деталі та реєстрація:
https://edu.borderline.institute/?utm_source=tg&utm_medium=lia_1modul&utm_campaign=news
edu.borderline.institute
Річна навчальна програма "Любов та Агресія: від норми до патології"
У цій програмі об'єднано те, що зазвичай роз'єднано або розщеплено: любов і агресія, еротизм і сексуальність. Нейробіологічні основи, розвиток, існування та динаміка
❤14
Коли до нас приходять межові пацієнти, які часто демонструють парасуїцидальну поведінку, терапевт нерідко стикається з труднощами у визначенні того, яким саме чином концептуалізувати такі прояви та як інтегрувати їх у рамки лікування. І тут постають питання:
Чи є ці прояви, з динамічної точки зору, еквівалентом суїцидальної поведінки?
Чи потрібно, з практичного боку, застосовувати до таких дій ті самі терапевтичні умови, що й до поведінки з очевидним летальним потенціалом?
Ось типова реакція терапевта, який зіткнувся з труднощами визначення межі сеттингу:
«Я розумію необхідність звернення пацієнтки до швидкої допомоги у разі ризику суїциду, але чи потрібно це, коли йдеться про потяг до нанесення собі поверхневих порізів?»
Важливо пам’ятати, що головним обґрунтуванням меж сеттингу є утримання афектів пацієнта в межах терапії, замість того щоб дозволяти їм розряджатися через відтворення поведінки. Таким чином, основне питання звучить так:
«Який вплив має нелетальна самодеструктивна поведінка на терапевтичну роботу?»
В основі дослідницької терапії лежить принцип — дозволити пацієнту комунікувати, відкривати та досліджувати власне Селф, долаючи захисні бар’єри на шляху до розуміння за допомогою терапевта. Терапія веде до формування нового розуміння й більш зв’язного наративу про себе. Однак цей процес може загрожувати поточній психічній рівновазі пацієнта, якою б дезадаптивною вона не була. Тому пацієнти можуть діяти так, щоб відвернути увагу від спільних зусиль, спрямованих на досягнення розуміння,— це відтворення поведінки як форма опору дослідженню.
Терапевт наперед не може визначити усі можливі форми опору, які може принести конкретний пацієнт у лікування. Також можливість виникнення нових форм поведінки як різновиду опору в процесі терапії не можна виключати. Таким чином, терапевт повинен постійно відстежувати такі зміни й бути готовим, за необхідності, вводити нові параметри на будь-якому етапі лікування.
Що стосується самопошкодження, терапевту може знадобитися час, щоб з’ясувати, чи завдає пацієнт собі порізів через те, що це стало набутою моделлю подолання напруги, чи це відтворення внутрішньо засвоєних об’єктних стосунків, пов’язаних із травмою й одночасною ідентифікацією з агресором і жертвою, чи це спроба вплинути на терапевта або викликати його реакцію — або комбінація всіх цих факторів.
У Трансфер-фокусованій психотерапії (ТФП) деякі форми незначного самопошкодження можна контролювати, включаючи в контракт вимогу, що кожного разу після нанесення собі порізу або іншого самопошкоджувального вчинку пацієнт має бути оглянутий терапевтом або лікарем загальної практики, щоб перевірити стан ушкоджень перед поверненням до амбулаторної терапії. Мета полягає в тому, щоб дати пацієнту зрозуміти, що самопошкодження лежить поза сферою відповідальності терапії, а також щоб забезпечити безпеку й створити час і простір для інтерпретації значення такої поведінки, як і значення введення цього правила в трансфері.
Тож, якщо ці питання відгукуються вашій клінічній практиці - запрошуємо вас долучитися до дидактичного курсу навчання:
Трансфер-фокусована психотерапія при межових, нарцисичних та інших тяжких розладах особистості
Викладач - Теннісон Лі, FRCPsych
У межах всього курсу ми детально розглянемо, як працювати з межами сеттингу, як інтерпретувати поведінкові прояви в трансфері та як підтримувати сталі рамки лікування.
Деталі та реєстрація за посиланням:
https://tfp.borderline.institute/?utm_source=tg&utm_medium=news&utm_campaign=tfp
Чи є ці прояви, з динамічної точки зору, еквівалентом суїцидальної поведінки?
Чи потрібно, з практичного боку, застосовувати до таких дій ті самі терапевтичні умови, що й до поведінки з очевидним летальним потенціалом?
Ось типова реакція терапевта, який зіткнувся з труднощами визначення межі сеттингу:
«Я розумію необхідність звернення пацієнтки до швидкої допомоги у разі ризику суїциду, але чи потрібно це, коли йдеться про потяг до нанесення собі поверхневих порізів?»
Важливо пам’ятати, що головним обґрунтуванням меж сеттингу є утримання афектів пацієнта в межах терапії, замість того щоб дозволяти їм розряджатися через відтворення поведінки. Таким чином, основне питання звучить так:
«Який вплив має нелетальна самодеструктивна поведінка на терапевтичну роботу?»
В основі дослідницької терапії лежить принцип — дозволити пацієнту комунікувати, відкривати та досліджувати власне Селф, долаючи захисні бар’єри на шляху до розуміння за допомогою терапевта. Терапія веде до формування нового розуміння й більш зв’язного наративу про себе. Однак цей процес може загрожувати поточній психічній рівновазі пацієнта, якою б дезадаптивною вона не була. Тому пацієнти можуть діяти так, щоб відвернути увагу від спільних зусиль, спрямованих на досягнення розуміння,— це відтворення поведінки як форма опору дослідженню.
Терапевт наперед не може визначити усі можливі форми опору, які може принести конкретний пацієнт у лікування. Також можливість виникнення нових форм поведінки як різновиду опору в процесі терапії не можна виключати. Таким чином, терапевт повинен постійно відстежувати такі зміни й бути готовим, за необхідності, вводити нові параметри на будь-якому етапі лікування.
Що стосується самопошкодження, терапевту може знадобитися час, щоб з’ясувати, чи завдає пацієнт собі порізів через те, що це стало набутою моделлю подолання напруги, чи це відтворення внутрішньо засвоєних об’єктних стосунків, пов’язаних із травмою й одночасною ідентифікацією з агресором і жертвою, чи це спроба вплинути на терапевта або викликати його реакцію — або комбінація всіх цих факторів.
У Трансфер-фокусованій психотерапії (ТФП) деякі форми незначного самопошкодження можна контролювати, включаючи в контракт вимогу, що кожного разу після нанесення собі порізу або іншого самопошкоджувального вчинку пацієнт має бути оглянутий терапевтом або лікарем загальної практики, щоб перевірити стан ушкоджень перед поверненням до амбулаторної терапії. Мета полягає в тому, щоб дати пацієнту зрозуміти, що самопошкодження лежить поза сферою відповідальності терапії, а також щоб забезпечити безпеку й створити час і простір для інтерпретації значення такої поведінки, як і значення введення цього правила в трансфері.
Тож, якщо ці питання відгукуються вашій клінічній практиці - запрошуємо вас долучитися до дидактичного курсу навчання:
Трансфер-фокусована психотерапія при межових, нарцисичних та інших тяжких розладах особистості
Викладач - Теннісон Лі, FRCPsych
У межах всього курсу ми детально розглянемо, як працювати з межами сеттингу, як інтерпретувати поведінкові прояви в трансфері та як підтримувати сталі рамки лікування.
Деталі та реєстрація за посиланням:
https://tfp.borderline.institute/?utm_source=tg&utm_medium=news&utm_campaign=tfp
tfp.borderline.institute
2025-2026 Трансфер-фокусована психотерапія при межових, нарцисичних та інших важких розладах особистості
Все, що необхідно для глибокої ефективної роботи з усіма складними кейсами, включно з межовими і нарцисичними пацієнтами, і навіть із підлітками. Курс розроблено з урахуванням сучасних українських реалій — поточної війни — і містить блок із роботи з травмою…
❤3👍1
Чому частина суспільства продовжує підтримувати у політиці фігури «сильних лідерів», попри їхню схильність до маніпуляцій, авторитарних практик і розділення суспільства?
23 листопада 2025 року журналісти німецького журналу Spiegel взяли інтерв'ю у Отто Кернберга, який описав процеси, що відбуваються в сучасному світі з точки зору психоаналітичного розуміння. Це інтерв'ю вийшло під назвою «Psychologie der Massen. Am Ende hat Trump Angst vor Putin» - «Психологія мас. Трамп врешті-решт боїться Путіна». Посилання на повне інтерв'ю німецькою мовою - в кінці нашого матеріалу.
На наш погляд (говоримо від імені Українського інституту вивчення розладів особистості), саме психоаналіз дає можливість глибоко розуміти світові процеси, пов'язані з поточними деструктивними та нарцисичними тенденціями, якими характеризується поточна соціальна та політична ситуація. На нашій програмі:
«Любов та Агресія: від норми до патології»
Викладач — Отто Кернберг, MD
Ми будемо детально і глибоко розглядати ці процеси, а поки що зробимо огляд частини інтерв'ю.
Повернемося до питання: Чому чимало людей прагнуть бачити у політиці так званих «сильних чоловіків» — навіть якщо вони іноді відверто брешуть і розділяють суспільство?
«В психології це явище відоме під назвою «регресійна велика група». Люди в такій групі мають відчуття, що світ знаходиться під чужим контролем, що вони є жертвами й повинні повстати проти цього. Часто комусь із них відводять роль того, хто має здолати цей ворожий світ. Це не доросла поведінка, а дитячі моделі, до яких люди можуть скочуватися під тиском сильного страху й стресу».
Однак опис механізму регресії — лише частина пояснення. Щоб зрозуміти, чому саме групи «скочуються» до таких моделей поведінки, важливо визначити джерела того стресу, який запускає регресивні процеси. Тож що саме породжує цей внутрішній тиск?
Отто Кернберґ пояснює, що:
«Серед іншого, звичайно, відчуття безсилля, яке певною мірою є побічним продуктом демократії: людина незадоволена рішенням більшості, почувається непочутою. Певною мірою це неминуче, кожен це колись відчував. Але коли це відчуття стає надто сильним, цілком природно, що людина починає шукати самовпевненого, харизматичного та антисоціального лідера.
Регресивні групи завжди обирають собі лідерів, які мають схожу особистість. Великі групи, що складалися з близько 150 осіб, досліджували психоаналітичними методами — дуже швидко в них виникало бажання обрати собі або нарцисичного, або параноїдального лідера.
Поміркована група обирає собі лідера за типом «доброго дідуся» з нарцисичними рисами. Він заспокоює всіх і обіцяє їм мир.
Розбурхана ж група прагне параноїдального ватажка, який підкріплює її страхи та веде її проти ворога. Групи, які відчувають особливе незадоволення й тиск, часто прагнуть когось, хто поєднує в собі і нарцисичне, і параноїдальне — тобто того, хто хоче, щоб його водночас і любили, і боялися. Таким якостям відповідають лідери з ознаками злоякісного нарцисизму».
23 листопада 2025 року журналісти німецького журналу Spiegel взяли інтерв'ю у Отто Кернберга, який описав процеси, що відбуваються в сучасному світі з точки зору психоаналітичного розуміння. Це інтерв'ю вийшло під назвою «Psychologie der Massen. Am Ende hat Trump Angst vor Putin» - «Психологія мас. Трамп врешті-решт боїться Путіна». Посилання на повне інтерв'ю німецькою мовою - в кінці нашого матеріалу.
На наш погляд (говоримо від імені Українського інституту вивчення розладів особистості), саме психоаналіз дає можливість глибоко розуміти світові процеси, пов'язані з поточними деструктивними та нарцисичними тенденціями, якими характеризується поточна соціальна та політична ситуація. На нашій програмі:
«Любов та Агресія: від норми до патології»
Викладач — Отто Кернберг, MD
Ми будемо детально і глибоко розглядати ці процеси, а поки що зробимо огляд частини інтерв'ю.
Повернемося до питання: Чому чимало людей прагнуть бачити у політиці так званих «сильних чоловіків» — навіть якщо вони іноді відверто брешуть і розділяють суспільство?
«В психології це явище відоме під назвою «регресійна велика група». Люди в такій групі мають відчуття, що світ знаходиться під чужим контролем, що вони є жертвами й повинні повстати проти цього. Часто комусь із них відводять роль того, хто має здолати цей ворожий світ. Це не доросла поведінка, а дитячі моделі, до яких люди можуть скочуватися під тиском сильного страху й стресу».
Однак опис механізму регресії — лише частина пояснення. Щоб зрозуміти, чому саме групи «скочуються» до таких моделей поведінки, важливо визначити джерела того стресу, який запускає регресивні процеси. Тож що саме породжує цей внутрішній тиск?
Отто Кернберґ пояснює, що:
«Серед іншого, звичайно, відчуття безсилля, яке певною мірою є побічним продуктом демократії: людина незадоволена рішенням більшості, почувається непочутою. Певною мірою це неминуче, кожен це колись відчував. Але коли це відчуття стає надто сильним, цілком природно, що людина починає шукати самовпевненого, харизматичного та антисоціального лідера.
Регресивні групи завжди обирають собі лідерів, які мають схожу особистість. Великі групи, що складалися з близько 150 осіб, досліджували психоаналітичними методами — дуже швидко в них виникало бажання обрати собі або нарцисичного, або параноїдального лідера.
Поміркована група обирає собі лідера за типом «доброго дідуся» з нарцисичними рисами. Він заспокоює всіх і обіцяє їм мир.
Розбурхана ж група прагне параноїдального ватажка, який підкріплює її страхи та веде її проти ворога. Групи, які відчувають особливе незадоволення й тиск, часто прагнуть когось, хто поєднує в собі і нарцисичне, і параноїдальне — тобто того, хто хоче, щоб його водночас і любили, і боялися. Таким якостям відповідають лідери з ознаками злоякісного нарцисизму».
На запитання: Чи є потяг до авторитарного архаїчною рисою людини? доктор Кернберг відповів, що “Так, і це пов'язано з уже згаданою психологією груп. Ця риса повертає нас до дитячого відчуття залежності, в якому ми не мусимо брати на себе жодної відповідальності. Це контрастує з відповідальністю дорослої людини за власну поведінку. Однак прагнення до ідеального, простого світу має щось примітивне”.
Додамо від нас, Українського інституту вивчення розладів особистості:
Усвідомлення цих психологічних механізмів — це не просто теоретичне знання. Це необхідний крок до формування зрілої, стійкої політичної культури, здатної протистояти маніпуляціям, поляризації та спрощеним рішенням, які пропонують авторитарні лідери. Розуміння того, як працюють групові процеси, є важливим не лише в політиці — ці закономірності допомагають нам бачити приховану динаміку в організаціях, спільнотах та ширших соціальних взаємодіях.
Ви можете дізнатися про це та багато інших питань, які важливі для розуміння людини, людських і соціальних процесів на унікальній річній програмі навчання:
«Любов та Агресія: від норми до патології»
Викладач — Отто Кернберґ, MD
У межах програми ми глибоко досліджуватимемо феномен агресії в групах, організаційних системах та політичному житті, а також те, як ці процеси впливають на колективні рішення й взаємодію між людьми.
Це не буде абстрактна теорія. Ми розбиратимемо механізми так, як вони працюють сьогодні — у реальних соціальних та політичних ситуаціях, які формують наші спільноти й наше майбутнє.
Долучайтеся, якщо прагнете бачити глибше, розуміти більше й зміцнювати культуру відповідального, зрілого лідерства.
Деталі та реєстрація:
https://edu.borderline.institute/?utm_source=tg&utm_medium=lia_1modul&utm_campaign=news
Матеріал підготовлено на основі статті Отто Кернберґа “Psychologie der Massen. Am Ende hat Trump Angst vor Putin” в німецькому журналі Spiegel від 23.11.2025. Повний текст цієї статті доступний за посиланням: https://www.spiegel.de/wissenschaft/mensch/otto-kernberg-ueber-boesartige-narzissten-es-haette-auch-andere-trumps-geben-koennen-a-41ce39c6-8659-44db-888d-83e683fa3140.
Додамо від нас, Українського інституту вивчення розладів особистості:
Усвідомлення цих психологічних механізмів — це не просто теоретичне знання. Це необхідний крок до формування зрілої, стійкої політичної культури, здатної протистояти маніпуляціям, поляризації та спрощеним рішенням, які пропонують авторитарні лідери. Розуміння того, як працюють групові процеси, є важливим не лише в політиці — ці закономірності допомагають нам бачити приховану динаміку в організаціях, спільнотах та ширших соціальних взаємодіях.
Ви можете дізнатися про це та багато інших питань, які важливі для розуміння людини, людських і соціальних процесів на унікальній річній програмі навчання:
«Любов та Агресія: від норми до патології»
Викладач — Отто Кернберґ, MD
У межах програми ми глибоко досліджуватимемо феномен агресії в групах, організаційних системах та політичному житті, а також те, як ці процеси впливають на колективні рішення й взаємодію між людьми.
Це не буде абстрактна теорія. Ми розбиратимемо механізми так, як вони працюють сьогодні — у реальних соціальних та політичних ситуаціях, які формують наші спільноти й наше майбутнє.
Долучайтеся, якщо прагнете бачити глибше, розуміти більше й зміцнювати культуру відповідального, зрілого лідерства.
Деталі та реєстрація:
https://edu.borderline.institute/?utm_source=tg&utm_medium=lia_1modul&utm_campaign=news
Матеріал підготовлено на основі статті Отто Кернберґа “Psychologie der Massen. Am Ende hat Trump Angst vor Putin” в німецькому журналі Spiegel від 23.11.2025. Повний текст цієї статті доступний за посиланням: https://www.spiegel.de/wissenschaft/mensch/otto-kernberg-ueber-boesartige-narzissten-es-haette-auch-andere-trumps-geben-koennen-a-41ce39c6-8659-44db-888d-83e683fa3140.
❤5
Що стоїть за успіхом Дональда Трампа — політична стратегія, харизма чи глибинні психологічні механізми, які він інтуїтивно вміє активувати в суспільстві? Чому мільйони людей сприймають його як захисника, тоді як інші бачать у ньому загрозу для світу?
На ці запитання відповів Отто Кернберґ, доктор медичних наук і один із найвідоміших психіатрів сучасності, у своєму інтерв’ю німецькому журналу Spiegel від 23 листопада 2025 року. Розмова під назвою «Psychologie der Massen. Am Ende hat Trump Angst vor Putin» стала спробою пояснити психологічні механізми, що формують поведінку політичних лідерів та реакції суспільства на них.
Позиція Кернберґа виходить за рамки традиційного політичного аналізу: він пропонує читачеві поглянути глибше — у внутрішню логіку особистості лідера, який здатен формувати реальність навколо себе та впливати на масові настрої. Це підводить нас до ключового питання:
чи можна віднести Дональда Трампа до лідерів із рисами злоякісного нарцисизму?
За словами Отто Кернберґа:
«Дональд Трамп, очевидно, прагне того, щоб його прихильники любили його, але водночас поводиться так, що численні інші люди виступають проти нього. Але я не можу ставити психіатричний діагноз людині, якщо особисто її не обстежив. Тому я не знаю, чи страждає Трамп на злоякісний нарцисизм у клінічному сенсі. Можливо, у своєму особистому житті він поводиться набагато розсудливіше та пристойніше, ніж на публіці – хоча я в це не вірю. Але як політик, він безумовно демонструє риси злоякісного нарцисизму.»
Пояснюючи ці характеристики детальніше, Отто Кернберґ переходить до опису конкретних моделей поведінки. Він зазначає, що:
«поряд із прагненням до величі у Трампа простежується агресивність і майже патологічна мстивість: Трамп бачить себе в оточенні ворогів і переслідує кожного, хто коли-небудь щось сказав проти нього. Інша риса — це нечесність, з якою він веде боротьбу зі своїми уявними ворогами. Для нього важливо перемогти — будь-якими засобами. Прихильники Трампа також захоплюються ним за те, як сміливо він бреше.
Трамп створює у своїх прихильників враження, ніби він бреше заради доброї справи — начебто він б’є вороже, брехливе суспільство, у якому вони вбачають загрозу, його ж власною зброєю, так би мовити. Коли він заперечує зміну клімату або оголошує вчених ворогами держави, в очах його прихильників це є прояв мужності.
Проте люди в його безпосередньому оточенні, які працюють з ним, напевно, знають, що він бреше. Але переважна більшість його прихильників вірить йому, навіть коли він, наприклад, стверджує, що насправді це він переміг на виборах 2020 року, а не його суперник Байден. 40 мільйонів американців, які йдуть за ним, думають перш за все: він могутній, може досягти всього, чого забажає — він вирішить всі проблеми. Водночас він показує їм: він звичайна людина, така сама, як і вони — він «свій», бо говорить їхньою мовою й заради їхнього добробуту наважується казати все, навіть найгрубіші образи. Ці моделі поведінки нагадують захоплення Гітлером за часів націонал-соціалізму.»
Ми – Український інститут вивчення розладів особистості, підтримуємо роздуми Отто Кернберґа про політичну постать Дональда Трампа. На наш погляд думки доктора Кернберга показують, наскільки важливо розуміти психологічні механізми, що лежать в основі лідерства, масових рухів і суспільних конфліктів, адже тут йдеться не лише про конкретну політичну фігуру — а про ширші процеси, що формують колективні настрої, сприйняття влади та готовність людей довіряти харизматичним особистостям, навіть коли їхня поведінка здається суперечливою або небезпечною.
Саме Отто Кернберг сформулював концепцію злоякісного нарцисизму, яка включає в себе наступні характеристики:
- важкий нарцисичний розлад
- експлуататорські відносини - тобто людина зі злоякісним нарцисизмом вибудовує всі відносини на основі експлуатації;
- інтенсивна заздрість
- параноя
- садизм
- мстивість
- відсутність моральних цінностей, тобто антисоціальність
На ці запитання відповів Отто Кернберґ, доктор медичних наук і один із найвідоміших психіатрів сучасності, у своєму інтерв’ю німецькому журналу Spiegel від 23 листопада 2025 року. Розмова під назвою «Psychologie der Massen. Am Ende hat Trump Angst vor Putin» стала спробою пояснити психологічні механізми, що формують поведінку політичних лідерів та реакції суспільства на них.
Позиція Кернберґа виходить за рамки традиційного політичного аналізу: він пропонує читачеві поглянути глибше — у внутрішню логіку особистості лідера, який здатен формувати реальність навколо себе та впливати на масові настрої. Це підводить нас до ключового питання:
чи можна віднести Дональда Трампа до лідерів із рисами злоякісного нарцисизму?
За словами Отто Кернберґа:
«Дональд Трамп, очевидно, прагне того, щоб його прихильники любили його, але водночас поводиться так, що численні інші люди виступають проти нього. Але я не можу ставити психіатричний діагноз людині, якщо особисто її не обстежив. Тому я не знаю, чи страждає Трамп на злоякісний нарцисизм у клінічному сенсі. Можливо, у своєму особистому житті він поводиться набагато розсудливіше та пристойніше, ніж на публіці – хоча я в це не вірю. Але як політик, він безумовно демонструє риси злоякісного нарцисизму.»
Пояснюючи ці характеристики детальніше, Отто Кернберґ переходить до опису конкретних моделей поведінки. Він зазначає, що:
«поряд із прагненням до величі у Трампа простежується агресивність і майже патологічна мстивість: Трамп бачить себе в оточенні ворогів і переслідує кожного, хто коли-небудь щось сказав проти нього. Інша риса — це нечесність, з якою він веде боротьбу зі своїми уявними ворогами. Для нього важливо перемогти — будь-якими засобами. Прихильники Трампа також захоплюються ним за те, як сміливо він бреше.
Трамп створює у своїх прихильників враження, ніби він бреше заради доброї справи — начебто він б’є вороже, брехливе суспільство, у якому вони вбачають загрозу, його ж власною зброєю, так би мовити. Коли він заперечує зміну клімату або оголошує вчених ворогами держави, в очах його прихильників це є прояв мужності.
Проте люди в його безпосередньому оточенні, які працюють з ним, напевно, знають, що він бреше. Але переважна більшість його прихильників вірить йому, навіть коли він, наприклад, стверджує, що насправді це він переміг на виборах 2020 року, а не його суперник Байден. 40 мільйонів американців, які йдуть за ним, думають перш за все: він могутній, може досягти всього, чого забажає — він вирішить всі проблеми. Водночас він показує їм: він звичайна людина, така сама, як і вони — він «свій», бо говорить їхньою мовою й заради їхнього добробуту наважується казати все, навіть найгрубіші образи. Ці моделі поведінки нагадують захоплення Гітлером за часів націонал-соціалізму.»
Ми – Український інститут вивчення розладів особистості, підтримуємо роздуми Отто Кернберґа про політичну постать Дональда Трампа. На наш погляд думки доктора Кернберга показують, наскільки важливо розуміти психологічні механізми, що лежать в основі лідерства, масових рухів і суспільних конфліктів, адже тут йдеться не лише про конкретну політичну фігуру — а про ширші процеси, що формують колективні настрої, сприйняття влади та готовність людей довіряти харизматичним особистостям, навіть коли їхня поведінка здається суперечливою або небезпечною.
Саме Отто Кернберг сформулював концепцію злоякісного нарцисизму, яка включає в себе наступні характеристики:
- важкий нарцисичний розлад
- експлуататорські відносини - тобто людина зі злоякісним нарцисизмом вибудовує всі відносини на основі експлуатації;
- інтенсивна заздрість
- параноя
- садизм
- мстивість
- відсутність моральних цінностей, тобто антисоціальність
❤3
При звичайному патологічному нарцисизмі вже є грандіозне Я, заздрість, відсутність емпатії і експлуатація, але агресія і антисоціальність можуть бути менш тотальними. Злоякісний нарцисизм додає до цього важку деструктивну агресію, садизм і виражені параноїдні тенденції, що робить таких пацієнтів, за Кернбергом, клінічно ближчими до психопатії і значно гіршими за прогнозом щодо лікування, тобто вони знаходяться на межі виліковності.
Якщо ви прочитаєте зараз цей опис і застосуєте його до інших політичних лідерів сучасності, то виявите, наскільки в складній ситуації зараз всі ми перебуваємо.
У Отто Кернберга є ідеї, яким чином формуються групи навколо нарцисичного лідера. Це також важливо для розуміння поточних суспільно-політичних процесів.
Отто Кернберг не дає рецептів змін поточної ситуації, але реалістичне розуміння того, що відбувається, може допомогти у вибудовуванні особистого життєвого шляху і прийнятті важливих рішень.
А щоб орієнтуватися в таких явищах, потрібно вміти бачити взаємодію любові та агресії, потреби у величі та страху, притягання і відторгнення, які одночасно працюють у політичних лідерах і їхніх прихильниках. Саме це глибинне розуміння допомагає не лише аналізувати минулі й теперішні події, але й критично оцінювати динаміку суспільства загалом.
Ці теми — роль нарцисизму, природа агресії, механізми ідеалізації лідерів і психологія великих груп — будуть однією з ключових частин нашої річної програми навчання:
Любов і агресія:від норми до патології
Викладач - Отто Кернберґ
Ми запрошуємо вас приєднатися до навчання щоб глибше зануритися у погляди одного з найвпливовіших психоаналітиків сучасності та отримати глибоке розуміння особистих стосунків та суспільних процесів, які відбуваються в сучасному світі.
Деталі та реєстрація:
https://edu.borderline.institute/?utm_source=tg&utm_medium=lia_1modul&utm_campaign=news
Матеріал підготовлено на основі інтервʼю Отто Кернберґа “Psychologie der Massen. Am Ende hat Trump Angst vor Putin” німецькому журналі Spiegel від 23.11.2025. Повний текст доступний за посиланням: https://www.spiegel.de/wissenschaft/mensch/otto-kernberg-ueber-boesartige-narzissten-es-haette-auch-andere-trumps-geben-koennen-a-41ce39c6-8659-44db-888d-83e683fa3140
Якщо ви прочитаєте зараз цей опис і застосуєте його до інших політичних лідерів сучасності, то виявите, наскільки в складній ситуації зараз всі ми перебуваємо.
У Отто Кернберга є ідеї, яким чином формуються групи навколо нарцисичного лідера. Це також важливо для розуміння поточних суспільно-політичних процесів.
Отто Кернберг не дає рецептів змін поточної ситуації, але реалістичне розуміння того, що відбувається, може допомогти у вибудовуванні особистого життєвого шляху і прийнятті важливих рішень.
А щоб орієнтуватися в таких явищах, потрібно вміти бачити взаємодію любові та агресії, потреби у величі та страху, притягання і відторгнення, які одночасно працюють у політичних лідерах і їхніх прихильниках. Саме це глибинне розуміння допомагає не лише аналізувати минулі й теперішні події, але й критично оцінювати динаміку суспільства загалом.
Ці теми — роль нарцисизму, природа агресії, механізми ідеалізації лідерів і психологія великих груп — будуть однією з ключових частин нашої річної програми навчання:
Любов і агресія:від норми до патології
Викладач - Отто Кернберґ
Ми запрошуємо вас приєднатися до навчання щоб глибше зануритися у погляди одного з найвпливовіших психоаналітиків сучасності та отримати глибоке розуміння особистих стосунків та суспільних процесів, які відбуваються в сучасному світі.
Деталі та реєстрація:
https://edu.borderline.institute/?utm_source=tg&utm_medium=lia_1modul&utm_campaign=news
Матеріал підготовлено на основі інтервʼю Отто Кернберґа “Psychologie der Massen. Am Ende hat Trump Angst vor Putin” німецькому журналі Spiegel від 23.11.2025. Повний текст доступний за посиланням: https://www.spiegel.de/wissenschaft/mensch/otto-kernberg-ueber-boesartige-narzissten-es-haette-auch-andere-trumps-geben-koennen-a-41ce39c6-8659-44db-888d-83e683fa3140
❤2🙏1
Які паралелі можна провести між Адольфом Гітлером та Дональдом Трампом, якщо розглядати їх не лише як політичних діячів, а як носіїв певних особистісних структур, мотивацій та патернів поведінки, добре відомих із психотерапевтичної практики?
Відповідь на це питання дав всесвітньо відомий психоаналітик та психіатр, автор концепії злоякісного нарцисизму Отто Кернберґ у своєму інтерв’ю “Psychologie der Massen. Am Ende hat Trump Angst vor Putin” німецькому журналу Spiegel від 23.11.2025.
Отто Кернберг, 1928 року народження, родом з Відня. Його історія дитинства - це історія відваги та виживання, оскільки його родина має єврейське походження і в період окупації Німеччини, розуміючи небезпеку для власного життя, була змушена емігрувати до Чилі. Це важливе рішення стало для нього доленосним, оскільки всі їхні родичі, які залишились у Відні, загинули в концентраційних таборах. Після еміграції до Чилі Отто Кернберґ у 1961 році переїхав до США, де продовжив наукову й клінічну діяльність.
Сьогодні, вже як громадянин США, Отто Кернберґ, дивлячись кадри, на яких людей, яких мають депортувати з країни, силоміць відривають від їхніх родин під час арешту, інтерпретує ці події крізь призму власного досвіду пережитої травми та професійного розуміння того, як політичні рішення можуть відтворювати психологічні механізми приниження, виключення та дегуманізації. Для нього такі сцени не є лише проявом жорсткої міграційної політики — вони актуалізують знайомі патерни групової динаміки та лідерської поведінки, які він колись спостерігав у тоталітарному середовищі і які, на його думку, знову проявляються в сучасному політичному контексті США.
За словами Отто Кернберґа: «Те, що Трамп використовує такі методи, мене не шокує. Від нього я нічого іншого й не очікую. Шокує радше відсутність належної реакції на це. Чому така боязкість серед політиків-демократів? Адже Трамп відкрито заявляє — він президент не всіх американців, а лише республіканців, і підзвітний лише одній партії. Саме це й характеризує диктатури.»
Із особистих спогадів Отто Кернберґа: Пам’ятаю момент, коли нас вигнали з державної школи. Раптом стало зрозуміло — ми більше не частина цього суспільства. Більше не було дружби між єврейськими та неєврейськими дітьми, ніякого звичайного спілкування. Скрізь на табличках й вивісках було написано: «Євреям і собакам вхід заборонено». Я й досі бачу їх перед очима на лавках біля Віденського Фольксґартену (громадського парку), де я жив.
У цьому контексті постає питання:
Відповідь на це питання дав всесвітньо відомий психоаналітик та психіатр, автор концепії злоякісного нарцисизму Отто Кернберґ у своєму інтерв’ю “Psychologie der Massen. Am Ende hat Trump Angst vor Putin” німецькому журналу Spiegel від 23.11.2025.
Отто Кернберг, 1928 року народження, родом з Відня. Його історія дитинства - це історія відваги та виживання, оскільки його родина має єврейське походження і в період окупації Німеччини, розуміючи небезпеку для власного життя, була змушена емігрувати до Чилі. Це важливе рішення стало для нього доленосним, оскільки всі їхні родичі, які залишились у Відні, загинули в концентраційних таборах. Після еміграції до Чилі Отто Кернберґ у 1961 році переїхав до США, де продовжив наукову й клінічну діяльність.
Сьогодні, вже як громадянин США, Отто Кернберґ, дивлячись кадри, на яких людей, яких мають депортувати з країни, силоміць відривають від їхніх родин під час арешту, інтерпретує ці події крізь призму власного досвіду пережитої травми та професійного розуміння того, як політичні рішення можуть відтворювати психологічні механізми приниження, виключення та дегуманізації. Для нього такі сцени не є лише проявом жорсткої міграційної політики — вони актуалізують знайомі патерни групової динаміки та лідерської поведінки, які він колись спостерігав у тоталітарному середовищі і які, на його думку, знову проявляються в сучасному політичному контексті США.
За словами Отто Кернберґа: «Те, що Трамп використовує такі методи, мене не шокує. Від нього я нічого іншого й не очікую. Шокує радше відсутність належної реакції на це. Чому така боязкість серед політиків-демократів? Адже Трамп відкрито заявляє — він президент не всіх американців, а лише республіканців, і підзвітний лише одній партії. Саме це й характеризує диктатури.»
Із особистих спогадів Отто Кернберґа: Пам’ятаю момент, коли нас вигнали з державної школи. Раптом стало зрозуміло — ми більше не частина цього суспільства. Більше не було дружби між єврейськими та неєврейськими дітьми, ніякого звичайного спілкування. Скрізь на табличках й вивісках було написано: «Євреям і собакам вхід заборонено». Я й досі бачу їх перед очима на лавках біля Віденського Фольксґартену (громадського парку), де я жив.
У цьому контексті постає питання:
❤5😢1
Чи нинішня поведінка Дональда Трампа дозволяє провести паралель між ним та Адольфом Гітлером?
За Отто Кернберґом:“Так. Але, звісно, між ними є й відмінності
Гітлер з самого початку наказував вбивати людей, яких оголошував ворогами. Він завжди діяв послідовно — зокрема в тому, яким чином і якими способами він домагався свого. Але він також не терпів критики — коли хтось намагався його критикувати, він миттєво лютився і розривав усі стосунки з цією людиною
Дональд Трамп має більш дитячу, іноді навіть ігрову манеру. Він непослідовний: робить грандіозні обіцянки, але здебільшого не доводить справу до кінця. Але дещо він усе-таки вміє — він інтуїтивно відчуває бажання людей і перетворює їх на гасла. Пам'ятаєте, як він казав, що зможе закінчити війну між Росією та Україною за один день?
Він, очевидно, прагне того, щоб його прихильники любили його, але водночас поводиться так, що численні інші люди виступають проти нього.
Я не можу ставити психіатричний діагноз людині, якщо особисто її не обстежив. Тому я не знаю, чи страждає Трамп на злоякісний нарцисизм у клінічному сенсі. Можливо, у своєму особистому житті він поводиться набагато розсудливіше та пристойніше, ніж на публіці – хоча я в це не вірю.
Але як політик, він безумовно демонструє риси злоякісного нарцисизму, якого живить те, що суспільство може боятися його. Проте, перед тими, хто має таку саму могутність, Дональд Трамп сам відчуває страх — як у випадку з Путіним. Трамп міг би змусити Путіна зупинити війну, надавши Україні більш потужну зброю. Але він цього не зробив. Натомість він виголошує смішні, дитячі заяви про те, наскільки він розчарований у Путіні, і демонструє силу проти маленьких країн, як-от Венесуела й Колумбія, зображаючи «великого чоловіка»”.
На питання журналіста: Як протистояти політикам на кшталт Трампа?
Отто Кернберґ відповів: Сильною, послідовною опозицією, яка спирається на принципи демократичного лібералізму. Я маю на увазі таку позицію, яку продемонстрували мужні люди на кшталт Олексія Навального в Росії, який поплатився власним життям за критику Путіна та його режиму, або вчинок інтелектуала, як-от історика Тімоті Снайдера, який на знак протесту покинув Єльський університет »
Ми – Український інститут вивчення розладів особистості, розглядаючи інтерпретації Отто Кернберґа, можемо зробити висновок, що проведення паралелей між постатями Адольфа Гітлера та Дональда Трампа ґрунтується передусім на аналізі їхніх психологічних характеристик та стилів політичного лідерства, а не на прямому історичному порівнянні. Кернберґ звертає нашу увагу на низку рис, притаманних обом лідерам у різних формах, зокрема нетерпимість до критики, тенденцію до поляризації, використання групових емоцій як засобу мобілізації та схильність до персоналізації політичного конфлікту. Попри суттєві відмінності контекстів і масштабів, порівняння цих особистісних структур дозволяє виявити механізми, які сприяють формуванню авторитарних тенденцій у різних типах політичних систем.
Таким чином, аналітична цінність поглядів Кернберґа полягає у можливості застосувати психологічні моделі для глибшого розуміння динаміки сучасного політичного лідерства та причин його суспільної підтримки.
Щоб навчитися проводити такий аналіз як у своїй клінічній практиці, так і в особистому житті, запрошуємо вас доєднатися до нашої програми навчання:
Любов та Агресія: від норми до патології
Викладач – Отто Кернберґ, MD
в рамках якої ми матимемо можливість докладніше обговорити ці процеси. Зокрема те, як агресія проявляється в групах і організаціях, як вона формує політичні рухи та що відбувається з суспільством, коли лідери користуються емоціями людей для мобілізації та контролю. Ці теми дають змогу краще зрозуміти не лише окремих політиків, а й ширший контекст — те, як психологічні механізми можуть впливати на цілі спільноти.
Деталі та реєстрація:
https://edu.borderline.institute/?utm_source=tg&utm_medium=lia_1modul&utm_campaign=news
Матеріал підготовлено на основі інтервʼю Отто Кернберґа “Psychologie der Massen. Am Ende hat Trump Angst vor Putin” німецькому журналі Spiegel від 23.11.2025.
За Отто Кернберґом:“Так. Але, звісно, між ними є й відмінності
Гітлер з самого початку наказував вбивати людей, яких оголошував ворогами. Він завжди діяв послідовно — зокрема в тому, яким чином і якими способами він домагався свого. Але він також не терпів критики — коли хтось намагався його критикувати, він миттєво лютився і розривав усі стосунки з цією людиною
Дональд Трамп має більш дитячу, іноді навіть ігрову манеру. Він непослідовний: робить грандіозні обіцянки, але здебільшого не доводить справу до кінця. Але дещо він усе-таки вміє — він інтуїтивно відчуває бажання людей і перетворює їх на гасла. Пам'ятаєте, як він казав, що зможе закінчити війну між Росією та Україною за один день?
Він, очевидно, прагне того, щоб його прихильники любили його, але водночас поводиться так, що численні інші люди виступають проти нього.
Я не можу ставити психіатричний діагноз людині, якщо особисто її не обстежив. Тому я не знаю, чи страждає Трамп на злоякісний нарцисизм у клінічному сенсі. Можливо, у своєму особистому житті він поводиться набагато розсудливіше та пристойніше, ніж на публіці – хоча я в це не вірю.
Але як політик, він безумовно демонструє риси злоякісного нарцисизму, якого живить те, що суспільство може боятися його. Проте, перед тими, хто має таку саму могутність, Дональд Трамп сам відчуває страх — як у випадку з Путіним. Трамп міг би змусити Путіна зупинити війну, надавши Україні більш потужну зброю. Але він цього не зробив. Натомість він виголошує смішні, дитячі заяви про те, наскільки він розчарований у Путіні, і демонструє силу проти маленьких країн, як-от Венесуела й Колумбія, зображаючи «великого чоловіка»”.
На питання журналіста: Як протистояти політикам на кшталт Трампа?
Отто Кернберґ відповів: Сильною, послідовною опозицією, яка спирається на принципи демократичного лібералізму. Я маю на увазі таку позицію, яку продемонстрували мужні люди на кшталт Олексія Навального в Росії, який поплатився власним життям за критику Путіна та його режиму, або вчинок інтелектуала, як-от історика Тімоті Снайдера, який на знак протесту покинув Єльський університет »
Ми – Український інститут вивчення розладів особистості, розглядаючи інтерпретації Отто Кернберґа, можемо зробити висновок, що проведення паралелей між постатями Адольфа Гітлера та Дональда Трампа ґрунтується передусім на аналізі їхніх психологічних характеристик та стилів політичного лідерства, а не на прямому історичному порівнянні. Кернберґ звертає нашу увагу на низку рис, притаманних обом лідерам у різних формах, зокрема нетерпимість до критики, тенденцію до поляризації, використання групових емоцій як засобу мобілізації та схильність до персоналізації політичного конфлікту. Попри суттєві відмінності контекстів і масштабів, порівняння цих особистісних структур дозволяє виявити механізми, які сприяють формуванню авторитарних тенденцій у різних типах політичних систем.
Таким чином, аналітична цінність поглядів Кернберґа полягає у можливості застосувати психологічні моделі для глибшого розуміння динаміки сучасного політичного лідерства та причин його суспільної підтримки.
Щоб навчитися проводити такий аналіз як у своїй клінічній практиці, так і в особистому житті, запрошуємо вас доєднатися до нашої програми навчання:
Любов та Агресія: від норми до патології
Викладач – Отто Кернберґ, MD
в рамках якої ми матимемо можливість докладніше обговорити ці процеси. Зокрема те, як агресія проявляється в групах і організаціях, як вона формує політичні рухи та що відбувається з суспільством, коли лідери користуються емоціями людей для мобілізації та контролю. Ці теми дають змогу краще зрозуміти не лише окремих політиків, а й ширший контекст — те, як психологічні механізми можуть впливати на цілі спільноти.
Деталі та реєстрація:
https://edu.borderline.institute/?utm_source=tg&utm_medium=lia_1modul&utm_campaign=news
Матеріал підготовлено на основі інтервʼю Отто Кернберґа “Psychologie der Massen. Am Ende hat Trump Angst vor Putin” німецькому журналі Spiegel від 23.11.2025.
edu.borderline.institute
Річна навчальна програма "Любов та Агресія: від норми до патології"
У цій програмі об'єднано те, що зазвичай роз'єднано або розщеплено: любов і агресія, еротизм і сексуальність. Нейробіологічні основи, розвиток, існування та динаміка
❤7🤣1
Дорогі колеги, маємо чудову новину!
До нашого кола сертифікованих ТФП-терапевтів приєдналася наша колега — Марія Тищенко. Ми раді вітати її з успішною підсумковою сертифікацією та отриманням кваліфікації ТФП-терапевтки!
Шлях Марії — це приклад глибокої відданості професії, наполегливості та щирого прагнення до розуміння людської психіки. Її професійна траєкторія — це шлях постійного вдосконалення.
Марія Тищенко є аспіранткою PhD-програми з психології Київського інституту сучасної психології і психотерапії (КІСПП), психологинею, психотерапевткою, внесеною до реєстрів Європейської асоціації психотерапії (EAP) та Всесвітньої ради психотерапії (WCP). Вона — педагогиня, мультимодальна супервізорка (ECPP), тренерка базового курсу позитивної та транскультуральної психотерапії (WAPP), травмотерапевтка, травмафокус-терапевтка, сексологиня, арт-терапевтка, медіаторка, психосоматологиня, сімейна консультантка.
Крім того, Марія є сертифікованою фахівчинею державного зразка (ОБСЄ) у сфері психології сім’ї та протидії домашньому насильству та тренеркою програм із запобігання та протидії насильству. Її широка експертність формує глибоке, багатовимірне розуміння людської поведінки та страждання, що є надзвичайно важливим для роботи в ТФП-підході.
Марія працює у приватній практиці та викладає в Одеському навчально-психотерапевтичному центрі ім. Мойсея Вульфа, щедро передаючи свої знання й досвід майбутнім фахівцям.
Головний клінічний фокус: психотерапія людей з межовою організацією особистості, робота з постраждалими та кривдниками в ситуаціях домашнього насильства, терапія розладів, пов’язаних із психологічною травмою.
Її професійні членства охоплюють провідні національні та міжнародні організації:
- Південноукраїнський інститут психології, психотерапії і управління (ПІППУ)
- Травмафокус-Україна
- Асоціація трансфер-фокусованої психотерапії України (TFP-Ukraine)
- Українська спілка психотерапевтів (УСП)
- Всесвітня асоціація позитивної
- транскультуральної психотерапії (WAPP)
- Всесвітня федерація психотерапії (IFP)
- Міжнародне товариство трансфер-фокусованої психотерапії (ISTFP)
- Американська психологічна асоціація (APA).
Ми радіємо, що українська ТФП-спільнота зростає й поповнюється такими висококваліфікованими фахівцями, як Марія.
Маріє, щиро вітаємо вас із сертифікацією! Бажаємо вам сил, натхнення й глибокого професійного задоволення від роботи. Нехай ваш внесок у психотерапію приносить користь вашим клієнтам, надихає колег і сприяє розвиткові сучасних стандартів психотерапевтичної допомоги в Україні!
До нашого кола сертифікованих ТФП-терапевтів приєдналася наша колега — Марія Тищенко. Ми раді вітати її з успішною підсумковою сертифікацією та отриманням кваліфікації ТФП-терапевтки!
Шлях Марії — це приклад глибокої відданості професії, наполегливості та щирого прагнення до розуміння людської психіки. Її професійна траєкторія — це шлях постійного вдосконалення.
Марія Тищенко є аспіранткою PhD-програми з психології Київського інституту сучасної психології і психотерапії (КІСПП), психологинею, психотерапевткою, внесеною до реєстрів Європейської асоціації психотерапії (EAP) та Всесвітньої ради психотерапії (WCP). Вона — педагогиня, мультимодальна супервізорка (ECPP), тренерка базового курсу позитивної та транскультуральної психотерапії (WAPP), травмотерапевтка, травмафокус-терапевтка, сексологиня, арт-терапевтка, медіаторка, психосоматологиня, сімейна консультантка.
Крім того, Марія є сертифікованою фахівчинею державного зразка (ОБСЄ) у сфері психології сім’ї та протидії домашньому насильству та тренеркою програм із запобігання та протидії насильству. Її широка експертність формує глибоке, багатовимірне розуміння людської поведінки та страждання, що є надзвичайно важливим для роботи в ТФП-підході.
Марія працює у приватній практиці та викладає в Одеському навчально-психотерапевтичному центрі ім. Мойсея Вульфа, щедро передаючи свої знання й досвід майбутнім фахівцям.
Головний клінічний фокус: психотерапія людей з межовою організацією особистості, робота з постраждалими та кривдниками в ситуаціях домашнього насильства, терапія розладів, пов’язаних із психологічною травмою.
Її професійні членства охоплюють провідні національні та міжнародні організації:
- Південноукраїнський інститут психології, психотерапії і управління (ПІППУ)
- Травмафокус-Україна
- Асоціація трансфер-фокусованої психотерапії України (TFP-Ukraine)
- Українська спілка психотерапевтів (УСП)
- Всесвітня асоціація позитивної
- транскультуральної психотерапії (WAPP)
- Всесвітня федерація психотерапії (IFP)
- Міжнародне товариство трансфер-фокусованої психотерапії (ISTFP)
- Американська психологічна асоціація (APA).
Ми радіємо, що українська ТФП-спільнота зростає й поповнюється такими висококваліфікованими фахівцями, як Марія.
Маріє, щиро вітаємо вас із сертифікацією! Бажаємо вам сил, натхнення й глибокого професійного задоволення від роботи. Нехай ваш внесок у психотерапію приносить користь вашим клієнтам, надихає колег і сприяє розвиткові сучасних стандартів психотерапевтичної допомоги в Україні!
❤26🔥4🥰1
Коли до нас приходить межовий чи нарцисичний пацієнт, історія зазвичай починається однаково:
Стосунки пацієнта знову розвалилися. Деякий час тому партнер здавався йому ідеальним, майже рятівником, а сьогодні — він відчуває гнів, образу та переконання в ігноруванні з боку партнера.
В цей момент ви бачите перед собою людину, яка одночасно прагне любові й боїться її, тягнеться до близькості і водночас знищує її. І постає головне питання: звідки беруться ці стрімкі перепади між бажанням злиття та агресією? Чому вони такі потужні — і чому ними так важко керувати?
Те, що ми спостерігаємо, — не примхи характеру і не результат випадкових обставин. За цими емоційними бурями стоїть ціла система — біологічні імпульси, вплив ранніх об’єктних стосунків, незавершені інтегративні процеси, які формують спосіб переживати себе й іншого. Без розуміння цих глибинних механізмів терапевт ризикує щоразу опинятися всередині того самого хаосу, який мучить пацієнта: ідеалізація, знецінення, вибухи агресії, панічний страх втрати.
Без усвідомлення цих глибинних механізмів терапевт розуміє ситуацію лише трохи краще за самого пацієнта і тому не може ефективно допомогти йому вирішити це розщеплене коливання.
Ми описали тільки один типовий сценарій. Але їх трохи більше - таких типових сценаріїв за яких внутрішня дезінтеграція любові та агресії руйнує найцінніше - близькі стосунки.
І саме тут погляд Отто Кернберга на Любов та Агресію стає незамінним. Його моделі об’єктних стосунків і патології агресії пояснюють, як в одній і тій самій людині можуть співіснувати глибока потреба в любові та руйнівна сила ненависті — і як допомогти їм перестати воювати одна з одною.
Коли терапевт починає розуміти логіку цих процесів, він перестає сприймати вибухи емоцій як непередбачувані катастрофи. Це стає матеріалом, який можна тримати, досліджувати й поступово інтегрувати. А там, де з’являється інтеграція, з’являється й можливість реальної зміни — і зовсім інша історія стосунків, не побудована на повторенні старих невдалих досвідів.
Цієї суботи, 20 Грудня 2025 року - запрошуємо вас пізнати цей глибинний світ людських емоцій на Другому воркшопі І Модулю річної програми навчання для психологів, психотерапевтів, психіатрів:
Любов та Агресія: від норми до патології
Викладач – Отто Кернберг, MD
Перший воркшоп І Модулю вже доступний у відеозаписі.
Деталі програми:
І Модуль програми – 18 годин навчання - 3 інтенсивні воркшопи, кожен з яких занурює учасників у психодинамічне розуміння агресії, партнерських стосунків та групових процесів через призму концепцій д-ра Кернберґа.
Розклад та формат проведення:
15 Листопада 2025 – відеозапис - Біологічні детермінанти агресивної та еротичної поведінки
20 Грудня 2025 – онлайн навчання - Традиційна психоаналітична теорія та сучасна об'єктна теорія
17 Січня 2026 – онлайн навчання - Сучасна психоаналітична теорія об'єктних стосунків та патологія агресії
Онлайн навчання проходить на платформі ZOOM.
Час:
15:40-22:00 за Києвом
Структура кожного воркшопу:
- Глибокий і докладний лекційний матеріал, котрий супроводжується прикладами з клінічної практики д-ра Кернберга
- Публічну супервізію, під час якої д-р Кернберг покаже які підходи використовує для розуміння та лікування проблем пацієнтів з агресією та любовʼю
- Годинний блок запитань і відповідей — коли ви зможете прояснити для себе нагальні питання.
Мова проведення:
Навчання онлайн українською. Синхронний переклад з англійської
Пакет участника включає в себе:
Участники кожного модулю отримують:
– Доступ до української версії та оригіналу на англійській мові
– Роздаткові матеріали для аналізу клінічних кейсів
– Доступ до запису воркшопів на 12 місяців
– Електронний іменний сертифікат учасника модулю, а по завершенню всіх чотирьох модулів – загальний сертифікат учасника програми.
Поспішайте зареєструватися на навчання, яке зробить психотерапію ефективним інструментом у роботі з пацієнтами!
Деталі та реєстрація:
https://edu.borderline.institute/?utm_source=tg&utm_medium=lia_1modul&utm_campaign=news
Стосунки пацієнта знову розвалилися. Деякий час тому партнер здавався йому ідеальним, майже рятівником, а сьогодні — він відчуває гнів, образу та переконання в ігноруванні з боку партнера.
В цей момент ви бачите перед собою людину, яка одночасно прагне любові й боїться її, тягнеться до близькості і водночас знищує її. І постає головне питання: звідки беруться ці стрімкі перепади між бажанням злиття та агресією? Чому вони такі потужні — і чому ними так важко керувати?
Те, що ми спостерігаємо, — не примхи характеру і не результат випадкових обставин. За цими емоційними бурями стоїть ціла система — біологічні імпульси, вплив ранніх об’єктних стосунків, незавершені інтегративні процеси, які формують спосіб переживати себе й іншого. Без розуміння цих глибинних механізмів терапевт ризикує щоразу опинятися всередині того самого хаосу, який мучить пацієнта: ідеалізація, знецінення, вибухи агресії, панічний страх втрати.
Без усвідомлення цих глибинних механізмів терапевт розуміє ситуацію лише трохи краще за самого пацієнта і тому не може ефективно допомогти йому вирішити це розщеплене коливання.
Ми описали тільки один типовий сценарій. Але їх трохи більше - таких типових сценаріїв за яких внутрішня дезінтеграція любові та агресії руйнує найцінніше - близькі стосунки.
І саме тут погляд Отто Кернберга на Любов та Агресію стає незамінним. Його моделі об’єктних стосунків і патології агресії пояснюють, як в одній і тій самій людині можуть співіснувати глибока потреба в любові та руйнівна сила ненависті — і як допомогти їм перестати воювати одна з одною.
Коли терапевт починає розуміти логіку цих процесів, він перестає сприймати вибухи емоцій як непередбачувані катастрофи. Це стає матеріалом, який можна тримати, досліджувати й поступово інтегрувати. А там, де з’являється інтеграція, з’являється й можливість реальної зміни — і зовсім інша історія стосунків, не побудована на повторенні старих невдалих досвідів.
Цієї суботи, 20 Грудня 2025 року - запрошуємо вас пізнати цей глибинний світ людських емоцій на Другому воркшопі І Модулю річної програми навчання для психологів, психотерапевтів, психіатрів:
Любов та Агресія: від норми до патології
Викладач – Отто Кернберг, MD
Перший воркшоп І Модулю вже доступний у відеозаписі.
Деталі програми:
І Модуль програми – 18 годин навчання - 3 інтенсивні воркшопи, кожен з яких занурює учасників у психодинамічне розуміння агресії, партнерських стосунків та групових процесів через призму концепцій д-ра Кернберґа.
Розклад та формат проведення:
15 Листопада 2025 – відеозапис - Біологічні детермінанти агресивної та еротичної поведінки
20 Грудня 2025 – онлайн навчання - Традиційна психоаналітична теорія та сучасна об'єктна теорія
17 Січня 2026 – онлайн навчання - Сучасна психоаналітична теорія об'єктних стосунків та патологія агресії
Онлайн навчання проходить на платформі ZOOM.
Час:
15:40-22:00 за Києвом
Структура кожного воркшопу:
- Глибокий і докладний лекційний матеріал, котрий супроводжується прикладами з клінічної практики д-ра Кернберга
- Публічну супервізію, під час якої д-р Кернберг покаже які підходи використовує для розуміння та лікування проблем пацієнтів з агресією та любовʼю
- Годинний блок запитань і відповідей — коли ви зможете прояснити для себе нагальні питання.
Мова проведення:
Навчання онлайн українською. Синхронний переклад з англійської
Пакет участника включає в себе:
Участники кожного модулю отримують:
– Доступ до української версії та оригіналу на англійській мові
– Роздаткові матеріали для аналізу клінічних кейсів
– Доступ до запису воркшопів на 12 місяців
– Електронний іменний сертифікат учасника модулю, а по завершенню всіх чотирьох модулів – загальний сертифікат учасника програми.
Поспішайте зареєструватися на навчання, яке зробить психотерапію ефективним інструментом у роботі з пацієнтами!
Деталі та реєстрація:
https://edu.borderline.institute/?utm_source=tg&utm_medium=lia_1modul&utm_campaign=news
edu.borderline.institute
Річна навчальна програма "Любов та Агресія: від норми до патології"
У цій програмі об'єднано те, що зазвичай роз'єднано або розщеплено: любов і агресія, еротизм і сексуальність. Нейробіологічні основи, розвиток, існування та динаміка
❤3