Цієї зими снігу в Україні майже не було.

А коли була така зима, щоб снігу було багато на всій українській території?

Якщо ви відкриєте мапи, підготовані нами в межах цього проєкту, то побачите: кілька дуже сніжних зим поспіль було з 2008 по 2013 років. Потім вхурделило взимку з 2016 на 2017. Відтоді зими ставали значно менш сніжними.

Як це пояснюється? Чи можна прогнозувати, що наступні зими будуть сніжними - або навпаки? Від яких факторів це залежить?

Читайте - і дивіться - в нашому проєкті

За минулий рік Росія домоглася у війні повільного прогресу, втративши тисячі солдатів і цілі механізовані дивізії. І зрештою захопила лише невелику частину території.

Аналітики, з якими спілкувалося видання The Atlantic, кажуть: якщо не буде масованого вливання техніки від Північної Кореї чи Китаю, країна-агресорка дійде до остаточного вичерпання своїх запасів за рік, максимум півтора.

Для всіх очевидно: зараз Росія нездатна прорватися через міську забудову. "Це здебільшого безлюдні степи, з кількома селами і лише двома оперативно значущими містами, захопленими РФ торік. Це все, чим вони можуть похвалитися. При таких темпах їм знадобиться приблизно 118 років, аби досягти контролю над всією Україною", — каже аналітик Інституту вивчення війни Джордж Баррос.

В Росії росте інфляція, вона шаленими темпами витрачає на війну свій фонд добробуту, а її здатність набирати нових військових вже послаблена. "Затягування конфлікту зараз насправді більше шкодить росіянам, ніж українцям", — впевнений співрозмовник видання.

Звісно, слід враховувати, яким буде постачання для України в наступний період, але становище не є програшним.

Матеріал повністю читайте за посиланням

Чому не слід довіряти мирним угодам із Росією? Чому Росія ніколи не зміниться без воєнної поразки? Чому Україні потрібні не лише гарантії безпеки, а й реальні механізми їх забезпечення? Чому США не варто бавитися у "перезавантаження" відносин із РФ? Нарешті, чому кожна втрата територій веде лише до нової агресії?

Відповіді дає історія.

Аналітикиня Фонду "Демократичні Ініціативи" Маріанна Присяжнюк проаналізувала стенограми переговорів між Росією та Україною у 1918 році. З боку України їх вів уряд гетьмана Скоропадського, з боку Росії — більшовики, які там захопили владу.

Прочитавши цей аналіз, ви скажете сакраментальне: "Це ж було вже!". Які уроки можна винести з тих перемовин, і яких помилок не варто повторювати? Читайте повністю в нашому матеріалі

На нашій сьогоднішній інфографіці - удари РФ по українській газовій інфраструктурі.

Кампанія з її знищення почалася з газових сховищ на заході нашої країни. Там є два великих сховища: Дашавське та Більче-Волицько-Угерське. Обидва сховища - на Стрийщині у Львівській області. Пік атак припав на початок 2024 року. В березні минулого року туди били з частотою відбійного молотка.

Згодом росіяни перейшли до ударів по газовидобутку. Родовища, які зазнають атак, розташовані в Харківській та Полтавських областях, на них припадає 80% українського видобутку.

Для чого це потрібно Росії?

Коротка відповідь: помста, залякування, корупція. Докладний розбір читайте в нашому матеріалі

"На мене чекало восьмеро фсінівців із гумовими палицями і трубами. Наказали стати на коліна. Я закрив голову руками і притиснувся до підлоги. Мене почали бити, штрикали шокером. До камери я насилу дійшов. Боліло все тіло, пізніше все було синє і чорне. У камері, після багатьох годин на холоді, я нарешті доторкнувся до теплої батареї і мало не знепритомнів. Не знаю, як тоді вижив… "Прийомка" була пеклом".

Це - один із епізодів катування в російському полоні, про які згадує український офіцер, морпіх Павло Афісов. Таких епізодів були сотні.

Згадуючи ті дні, чоловік і зараз погано спить ночами. Щоб дати раду з посттравматичним розладом, консультується з психологом.

Павло багато разів спостерігав, як російські силовики звинувачують українців в тому, що це наші військові вдаються до тортур. Саме таку тезу нав'язує російська пропаганда: вони розповідають жахливі речі про жорстокість українців - і цим ніби знімають відповідальність з працівників російської каральної системи. Аби вони могли самовиправдовуватися, що б'ють і катують у відповідь, а не тому, що хочуть цього або мають такий наказ.

Історія Павла Афісова, як і історії інших українських бранців, проливає світло на те, якою є російська система катувань. Його свідчення можуть стати доказами в судах проти російських злочинців. Наприклад, він бачив, як росіяни встановлювали артилерійські снаряди на даху колонії в Оленівці, де утримували українських військовополонених. Потім ці снаряди здетонували.

Павло Афісов - один із багатьох, багатьох незламних українців. А російські злочинці мають бути покарані.

Історію про полон і звільнення морпіха читайте тут

"Ми через це проходили, це дуже неприємно, нам американці теж навʼязали перемирʼя. Ми і досі в перемирʼї, вже 72 роки... Але все насправді виявилось не так страшно – це дало нам можливість розвинути економіку, забезпечити добробут людей".

Таке казали південні корейці українській аналітикині, директорці Центру “Нова Європа” Альоні Гетьманчук під час майже всіх зустрічей у Південній Кореї.

Звісно, корейська ситуація відрізняється від української. Сеул дійсно був захоплений за три дні, також швидко відбулася окупація більшості території країни. Однак 16 країн на чолі зі США допомогли південнокорейській армії "відбити" назад території, зупинившись на тій самій 38 паралелі.

Команда президента США Ейзенхауера прагнула закінчити війну і була твердо переконана, що її продовження суперечить національним інтересам США. Ейзенхауер не хотів давати Південній Кореї ніяких гарантій безпеки.

Тож у 1953 році президент Південної Кореї Лі Син Ман вирішив зробити усе можливе і неможливе, аби ці гарантії отримати. Йому доводилось грати місцями відчайдушно, місцями з елементами шантажу – і все ж добитись свого.

Зараз його зусилля згадують з великою вдячністю. Що говорять південні корейці, і чому вони навіть готові платити більше за гарантії безпеки (і мають чим платити) – читайте в нашому матеріалі

Після приходу до влади Дональда Трампа його різкі заяви на адресу України, так само як ще різкіші заяви людей з його найближчого оточення, могли стати сюрпризом для тих, хто очікував більшої підтримки України з боку США.

Між тим, ще рік тому майже всі представники руху MAGA в Конгресі голосували проти підтримки України.

Противники допомоги є не лише в Конгресі - таких людей чимало серед американських журналістів (згадати хоча б сумнозвісного Такера Карлсона), а також неурядових організацій та різних громадських рухів.

Це ціла екосистема. Сьогодні про неї - в нашому новому відео.

Також аналізуємо, як російські тези дістались до американських політиків, та розбираємо основні наративи проти підтримки України.

Дивіться наше відео, ставте вподобайки та дзвоники, і підтримуйте наш канал!

​ТЕКСТИ шукають анотаторів для нового проєкту.

👉Що потрібно робити
Для нашого нового проєкту ми шукаємо людей, які допомагатимуть перевіряти, чи належать дві і більше фотографій, знайдених в інтернеті, одній людині.

👉Хто нам потрібен
Ідеально підійде людина, яка вже має досвід анотації даних для компʼютерного зору та вміє ретельно порівнювати риси обличчя.
Якщо ви зацікавлені й готові долучитися, напишіть нам!

👉Куди писати
Пишіть на адресу texty.org.ua@gmail.com. У темі повідомлення вказуйте: анотації фото.

Долучайтеся! Це буде цікавий і суспільно важливий проєкт

Який засіб протиповітряної оборони - найкращий серед усіх, наданих Україні партнерами?

Напевне, ви не замислюючись відповісте, що це американська зенітно-ракетна система Patriot. І не помилитесь: "Петріоти" справді найкращі.

А які зразки озброєнь найкращі в інших категоріях? Наприклад, серед бойових машин піхоти, танків, артилерії та реактивних систем залпового вогню?

Давайте подивимось.

Кільський інститут виклав дані про те, скільки і якої зброї надали Україні партнери. Ця інформація дає розуміння не тільки про кількість наданої техніки, а й про її загальну вартість. ТЕКСТИ візуалізували ці дані - вони згруповані в 5 категорій. Ми також визначили кращий зразок озброєнь у кожній з категорій.

Дивіться інфографіку. Вона, до речі, дає можливість верифікувати й інші речі. Наприклад, заяви про те, що "США надали Україні більше військової допомоги порівняно з Європою". Ні, це неправда. Принаймні, не в цих 5 категоріях основних озброєнь.

"Рухайся швидко і ламай усе підряд!"

Таке кредо управлінської культури нової американської адміністрації, підтримуване Ілоном Маском та іншими технократами, яких привів до влади Дональд Трамп.

Це кредо викликає запитання. Навіщо рухатися і навіщо ламати? Відповідь: щоб створити новий світ.

Румунський журналіст Міхня Меруце зосередився на тому, щоб проаналізувати філософію нової американської влади і показати, куди вона веде. Сьогодні пропонуємо його статтю.

Складовою цієї філософії є темне просвітництво, про яке ви вже, мабуть, чули. Це рух, який вважає, що демократія стала перешкодою для капіталізму. А отже, її слід зламати.

Ще одна складова - ідеї Кертіса Ярвіна, які раніше вважалися маргінальними, а тепер циркулюють у Вашингтоні. Він теж вважає, що демократія - це перешкода, яка не дозволяє створити "хороший, правильний уряд".

Основою для цієї "нової" філософії стали ідеї італійських футуристів, якими згодом надихався Муссоліні. Вони постулювали "бажання рухатися з величезною швидкістю в майбутнє, пришвидшити події, поглинути час, усунути все, що може здатися нерішучим, медитативним, сумнівним, усе, що заважає пануванню людства над зовнішнім світом чи затримує його".

Що має стати результатом цього швидкого руху з ламанням усього підряд? Ви будете здивовані, який новий світ хочуть створити неофутуристи з оточення Трампа, і що має правити цим світом.

Чи хотілось би вам жити у такому світі? Читайте статтю, пишіть в коментарях

📢Якщо ви зайдете в фейсбук, вам точно трапляться такі дописи: із кричущими заголовками про "зраду" і "всепропало" або, навпаки, "перемогу" і "обвал ворога". Із віршами про загиблих військових, із фото людей, у яких день народження і яких ніхто не привітав.

🤔Ви подумаєте: "Ну хто може на таке клюнути?" Насправді, може.

Подібним дописам властивий не тільки дуже простий зміст або апелювання до простих емоцій. Часто через них поширюють проросійську пропаганду.

🧐Іноді пропаганда в соцмережах настільки добре замаскована, що її нелегко помітити. Якщо хочете зрозуміти, як її розпізнавати - велкам дивитися нове відео на каналі Texty.org.ua!

Поширте це відео для своїх родичів та друзів, щоб вони теж орієнтувалися, коли ними намагаються маніпулювати!

Розвивайте своє критичне мислення разом із Texty.org.ua, підписуйтеся на наш канал, ставте вподобайки та підтримуйте нас!

​Ця світлина - з Канади. Тамтешні продавці виставили на поличці з американським віскі таблички "Купуйте натомість канадське".

Протягом останніх століть канадці сприймали США як союзника і доброго сусіда. До Штатів їздили як до себе додому - у відпустку чи по роботі. Під час Другої світової канадці й американці билися пліч-о-пліч. Так само було й під час Корейської війни та місії в Афганістані.

Звісно, хтось із американців дозволяв собі жартувати про Канаду як про "51-й штат" - і тоді канадці ображалися. Але все ж це були лише жарти.
Все змінилося після того, як про це всерйоз заговорив американський президент Дональд Трамп.

Шок, обурення і спротив. Такою стала перша реакція канадців, яка триває й досі.

У відповідь на закиди президента сусідньої країни вони не тільки образилися - а й почали діяти. Тепер канадці намагаються купувати менше американських товарів, уважно читають етикетки і шукають канадські альтернативи. Це коштуватиме Штатам грошей. Але не таких великих, як відмова канадців їздити до США на вакації. Ця відмова потягне на мільярди доларів.

Автор ТЕКСТІВ Євген Лакінський багато років живе в Канаді. Він розповідає про суспільні й політичні наслідки гучних заяв та дій Трампа - і про те, чого очікувати далі. Читайте за посиланням: https://texty.org.ua/articles/114681/

Трамп - імітатор Путіна. Він розуміє, наскільки Путін великий, і хоче стати таким як він.

Віце-президент Джей Ді Венс - балакуча лялька Путіна. Він сказав на Мюнхенській конференції те, що сказав би сам Путін, якби туди поїхав.

Ось таких висновків усього за кілька місяців, відколи в США змінилася влада, зуміла дійти російська пропаганда.

Щоправда, до цього пропагандистам довелося деякий час постояти на розтяжці. Бо як же так: усі роки повномасштабної війни вони розповідали, що насправді воюють не з Україною, а зі США - а тепер Штати перестали бути ворогом? Втім, усе нові й нові події наповнювали реальним змістом гасло російської пропаганди "Трамп - наш!"

Та водночас, війна триває, тож російським дезінформаторам якось треба пояснювати, чому це відбувається і хто тепер ворог. Тому вони кинулися шукати, кого б можна було тепер "призначити" на це місце. Найбільше демонізують, звісно, Велику Британію. Але є й цілий список інших ворогів: євробюрократи, європейські розпалювачі війни, євроатлантичні русофоби, європейські політичні карлики, німецькі мілітаристи, британські колоніалісти і навіть макронофашисти.

TЕКСТИ зараз не ведуть щотижневі моніторинги російської пропаганди, але ми вирішили зробити підсумок за останні кілька місяців. У цьому моніторингу - про те, як російська пропаганда спочатку обережно, а потім з блискавичною швидкістю перевзувалася в повітрі

Неймовірно дикі вигадки, відверта брехня, конспірологія, пропаганда... Такий контент створює і поширює в своєму профілі Х власник цієї соцмережі Ілон Маск. І хай би собі писав свої дурниці, якби вони не заражували мізки мільйонів інших людей. Однак Маск та його інженери роблять усе, щоб його дописи побачила якомога ширша аудиторія. Вони навіть створили для цього спеціальний, окремий алгоритм.

Ми вже згадували про випадок з ТЕКСТАМИ, коли румунська блогерка Жозефіна Паскаль опублікувала допис, у якому назвала Texty.org.ua українською державною групою і звинуватила нашу команду у втручанні у внутрішні справи Румунії, що насправді не відповідає дійсності. Паскаль має 10 тисяч підписників - однак її допис побачило чверть мільярда людей, оскільки його репостнув Ілон.

Це не єдиний випадок. Ми відшукали й інші приклади поширення Маском стовідсоткової дезінформації - і показуємо на інфографіці, як це працює.

Поширюючи дезінформацію, пропаганду і брехню, Маск зазвичай діє за типовою схемою: спершу маловідомий або анонімний акаунт публікує маніпулятивну чи неправдиву інформацію, потім її підхоплюють впливові користувачі, а Маск своїм репостом забезпечує їй масове поширення.

Чому такі дії не тільки шкідливі, але й небезпечні? Розповідаємо в нашому матеріалі

Журнал The Economist у своєму свіжому випуску розповідає про новий рух у США, спрямований на біохакінг та інші методи вдосконалення людського тіла та відтермінування старіння.

Відомі прихильники цього руху - Ілон Маск та Пітер Тіль. "Зламати, оптимізувати, вдосконалити"- вони вважають людський організм чимось на кшталт частини апаратного забезпечення.

Амбітні американські мільярдери мріють жити довше - тож ковтають пігулки метформіну. Цей препарат десятиліттями приписують людям з діабетом, доведено, що у мишей він подовжує життя. Втім, на людях це не було клінічно доведено.

Інші пігулки в "меню" - риталін, який призначають при синдромі дефіциту уваги, і тестостерон - головний чоловічий статевий гормон і потужний анаболічний стероїд. Їх вважають ноотропами, тобто препаратами, які підвищують когнітивні здібності.

Серед уже доступних методів також інтерфейс "мозок-комп'ютер" - пристрій, призначений для передачі сигналів безпосередньо між біологічним мозком і кремнієвими чіпами. Деякі з них можна носити зовні. Інші ж імплантуються безпосередньо в мозок.

Яким би привабливим не видавався проєкт вдосконалення людини, він стикається з низкою проблем. Він є незрозумілою сумішшю передової науки і застарілих підходів, деякі його ідеї - не більше ніж припущення, а інші - відверте шарлатанство, спрямоване на виманювання грошей у довірливих клієнтів.

Чи можна це виправити? Якими мають бути наукові дослідження, аби відсортувати зерна від полови і принести користь усьому людству? Читайте в статті The Economist: https://texty.org.ua/fragments/114745/

Олексій Арестович втомився бути невидимкою. Олександр Дубінський міняє гардероб. Діана Панченко перелаштовує свою російськомовну щелепу. А Шарій шукає терористів серед незалежних українських ЗМІ.

Усіх цих проросійських блогерів об'єднує одне: заради того, щоб їх помітила нова американська влада, вони заговорили англійською в своїх профілях в Х.

З Арестовичем цей ексцес стався, щойно в політичному повітрі запахло виборами. Серце старого підполковника не витримало, коли Трамп назвав Зеленського "диктатором" - і він зробив свій найдовший в Х допис, вперше написаний англійською. Там він з ніг до голови "облизав" Трампа, а потім попросив трильйон.

Олександр Дубінський теж тримав ніс по вітру. Прямо з-за грат, гучно звертаючись до Трампа, він "почав розслідування" щодо компанії "Бурісма", Байдена і Зеленського. На судові засідання в'язень почав ходити в костюмі і краватці - мабуть, щоб показати, що він може ствердно відповісти на запитання "do you even own a suit?"

Ще коли в США тривала передвиборна кампанія, Діана Панченко спробувала заговорити англійською - напевне, розуміючи, що російською мовою її пропагандистських тез у Штатах не почують. Попервах було важко - тож довелося накладати англійську озвучку поверх російської балаканини. Та потім її щелепа таки пристосувалася.

Як і у блогера-пропагандиста Мирослава Олешка. Через слабкі лінгвістичні здібності він спершу формулював свої тези примітивною школярською англійською. Сформульоване звучало сміховинно: мовляв, українці завдяки псу Патрону видурили багато-багато грошей у американських платників податків. Та Олешко не боїться, коли щось звучить тупо, і не соромиться підтверджувати, що йому ще вчитися і вчитися.

Краще з англійською у Шарія. А от з мораллю, як завжди, проблеми. Анатолій в своїх англомовних дописах розповідає "другу Ілону" про бусифікацію, а також про поганих українців, які їздять на дорогих машинах, прикрашаються дорогими ювелірними виробами, мають великі будинки. Окрім чорної заздрості, він також демонструє, що означає бути сучасним Павліком Морозовим.

Чому і навіщо вони це роблять? Причина є. Ми з'ясували її в цьому матеріалі

Депутати, які ухвалювали скандальні Харківські угоди, що дозволяли Чорноморському флоту РФ залишатися в Криму в обмін на газову знижку - і досі сидять у Верховній Раді.

Це депутати, які багато років поспіль працювали на інтереси Росії. Вони підтримували "диктаторські закони" і агресію РФ від самого її початку в 2014 році, були симпатиками сепаратизму, у відкриту протидіяли боротьбі з корупцією, поширювали російську пропаганду.

Таких депутатів майже пів сотні. Так, частина з них утекли, сидять в СІЗО або загинули. Але більшість - дотепер у парламенті.

Про це - у нашому новому відео.

Що робити з цими депутатами? Чому їх не можна просто відкликати? Щоб дізнатися відповідь - дивіться відео до кінця.

І пам'ятайте: для нас дуже цінні ваші вподобайки, підписки і коментарі, і ми дуже вдячні всім, хто допомагає нам донатами!

P.S. Кому цікавіше читати і детально розглядати інфографіку - посилання на статтю

Після того, як Трамп заговорив про перемир'я, вигадана реальність, у якій живуть російські пропагандисти, так звані "воєнкори", почала стрімко руйнуватися.

У цій реальності Росія - найсильніша, всіх перемагає і силою бере те, що хоче. Однак Трамп пропонує зовсім не це. Він пропонує, щоб ця мрія розчинилася в дипломатичних перемовинах і обопільних поступках - і зрештою кожна зі сторін вийшла з цих перемовин незадоволеною і без досягнення своїх цілей.

Як показує наш моніторинг російських пропагандистських джерел, воєнкори проти будь-яких домовленостей і в цілому проти перемир'я. Вони впевнені, що ситуація на полі бою дає Росії можливість домогтися повної капітуляції України, і не треба робити поступки США та Європі щодо збереження "режиму Зеленського".

Водночас політичні посіпаки Кремля дотримуються більш поміркованої позиції. Вони дивуються тому, як швидко Трамп став на їхній бік, відносять США ледь не до союзників Росії, а як ворогів тепер здебільшого визначають Велику Британію та Євросоюз (і, звісно, Україну).

Цей розсинхрон у пропаганді може бути передвісником внутрішніх суперечностей у Росії. Влада з часом може опинитися в шпагаті. З одного боку, великі людські втрати на війні та проблеми в економіці підштовхуватимуть її до мирних компромісів, з другого - активна частина російського суспільства, яку уособлюють воєнкори, вимагатиме війни до кінця.

Як може змінюватися ця ситуація? Читайте в нашому моніторингу російської пропаганди

Хто б міг подумати, що ми будемо аналізувати ідеї, які звучать як опівнічні марення якихось фріків з інтернет-форумів - але насправді це буде філософія провідних представників нової влади США.

Ну що - така тепер реальність.

Сьогодні розбираємо, що в голові у віце-президента США Джей Ді Венса.

Джей Ді є креатурою американського бізнесмена Пітера Тіля. Саме Тілю він завдячує своїм стрімким діловим, а потім і політичним злетом. Тіль є для Венса ідеологом, а разом вони поділяють ідеї ще одного розробника програмного забезпечення з Кремнієвої долини, який згодом став придворним політичним філософом Тіля - Кертіса Ярвіна.

Ми вже згадували Ярвіна раніше і описували його химерний світогляд. Деякі з його ідей виглядають як маргінальне божевілля: наприклад, перетворити людей, яких він вважає "непродуктивними", на біодизель для міських автобусів. Проте, оскільки суспільство може не сприйняти це і визнати геноцидом, можна просто закрити "непродуктивних" в постійному одиночному ув'язненні, а щоб не протестували - підключити їх до інтерфейсу віртуальної реальності, де вони зможуть відчувати "багате, повноцінне життя в повністю уявному світі".

Раніше ми б жартома запитали - як тобі таке, Ілон Маск? Тепер не питаємо - бо знаємо, як.

Невідомо, чи поділяє Джей Ді Венс ідеї про біодизель або віртуальну реальність. А от те, що він, як і його ідеолог Тіль точно поділяє - це думку про те, що уряди в їхньому нинішньому вигляді мають бути зруйновані. На їх місці мають виникнути певні "клаптикові" структури, які будуть безроздільно розпоряджатися життями людей, що потраплять в їхнє підпорядкування.

Якщо врахувати, який вплив ці хлопці мають на Трампа, який і так близький до авторитаризму - то все це звучить дуже небезпечно. Докладно ситуацію розбирає видання The New Republic

"Я ніколи не вийду заміж за військового і не пов’яжу своє життя з військовою справою".

Так казала Катерина Ротаренко, яка зростала у родині військових і з дитинства надивилась на їхній побут.

Але у Всесвіту дивне почуття гумору. Тепер вона військова, чоловік військовий, її робота — шукати тіла загиблих військових.

Катерина Ротаренко — військовослужбовиця позаштатної групи пошукових та евакуаційних заходів при регіональному управлінні сил ТрО "Південь". Вона шукає тіла і рештки загиблих. Саме завдяки роботі таких, як вона, рідні мають змогу провести в останню путь воїна, попрощатися і поховати його.

Катерина не вірила, що почнеться велика війна. Відмахувалася від брата-військового: "Не нагнітай". Але коли почалося вторгнення, не зволікала: почала волонтерити. Так тривало кілька місяців. А потім вона вперше виїхала на пошукові роботи. Громадська організація, в якій працювала Катерина, раніше займалася пошуком решток військових, загиблих під час другої світової. Цей досвід став у пригоді.

"До цього я ніколи не торкалася мертвих. Раніше, коли помирав хтось із родичів, то не підходила або була в школі під час похорон", — згадує жінка. Тож на першому виїзді вирішила: треба спробувати торкнутися тіла і так зрозуміти, чи зможе далі працювати.

Після першого виїзду був другий, третій і багато інших. Київщина, Харківщина, Херсонщина…

Ця робота - складна і відповідальна, є дуже багато нюансів, які слід враховувати при пошуку. А ще вона важка психологічно. Катерина Ротаренко справляється, хоч і могла б знайти собі іншу роботу у війську.

"Я ефективна тут, можу тут розвиватися, мені це подобається, я хочу це робити і можу з цим справитися. Насправді мало хто може. Тому я не маю навіть морального права покинути цю роботу. Люди втрачають здоров’я, життя, захищаючи нас. Як я скажу, що втомилася, і піду зараз займатися чимось іншим?" — каже військова.

З чого складається робота пошуковиці, і як Катерина Ротаренко усвідомила важливість своєї місії — читайте в її розповіді

Можливо, натрапляючи в своїй стрічці на чергове відео, на якому український FPV-дрон знищує ворожу піхоту чи техніку, ви сприймаєте це як повсякденність. Буденність. Рутину.

Але це не рутина. Це частина епохальних змін, за якими стоять сотні, тисячі українців, які винаходили, розробляли, виготовляли такі дрони. І змінили хід війни, перекресливши велику частину планів російських загарбників. Зробивши FPV основним засобом для знищення противника.

У нашій сьогоднішній статті - про еволюцію FPV-дронів, які використовуються на полі бою впродовж великої війни.

Усе почалося з 15-річного підлітка Андрія Покраси, який зі свого FPV-дрона задетектив колону техніки окупантів на Житомирській трасі. Він скинув координати військовим, і ті артилерією підбили першу й останню машини в колоні. Так вони заблокували її на дорозі, а потім розгромили вщент. Це був перший день війни.

Сьогодні - 1134-й день, і FPV за цей час дуже наростили м'язи. Між першим днем і сьогодні - поява дронів зі скидами і дронів-камікадзе, важких бомберів з нічним баченням і FPV для дистанційного мінування, дронів з машинним зором, автоматичним наведенням на ціль і дронів-"королев". На FPV встановлюють дробовики і гранатомети, вони влаштовують російським розвідувальним дронам "небесний русоріз", ними управляють за допомогою оптоволокна і детектять ворожі дрони на оптоволокні. Одне з останніх досягнень - збиття російських шахедів за допомогою FPV-дронів.

І, впевнені, на цьому ми не зупинимось. Поки ми писали цю статтю, десь в Україні точно з'явились нові ідеї та технології для FPV.

Як такі ідеї втілювалися в реальність упродовж цих 1134 днів, і яких неймовірних змін зазнали колись маленькі і малозначимі FPV - читайте в нашому матеріалі