Ситуація на Покровському напрямку, яка ще наприкінці 2024 року здавалася безнадійною, віднедавна стабілізувалася. І не тільки: останнім часом Сили оборони України здійснили на цьому напрямку кілька успішних контратак. Що це: лише симптоми чи вже сформована тенденція?

Наразі говорити з певністю не можна. Однак помітні зміни на фронті є. В нашому сьогоднішньому матеріалі розповідаємо про те, як змінилися втрати ворога у співвідношенні з його територіальними здобутками, і як в цілому змінилася лінія фронту від грудня 2024 року і дотепер.

За ці три місяці рух росіян уповільнився. Але й їхні втрати стали меншими. Як видно з нашої інфографіки, кількість окупантів, знищених за тиждень, меншає від січня. Зараз цифри співмірні з весною-2024.

Для України було б краще, щоб темпи просування росіян сповільнювалися, а втрати зростали. Це означало б, що ми стали вбивати ворога ефективніше, а отже, мали б шанс вийти з патової ситуації й ускладнити ситуацію для Кремля.

На початку лютого на тлі уповільнення темпів російського наступу могла скластися думка, що вони таки видихалися. Але потім стало зрозуміло, що це все ще не так: після нетривалої передишки ворог знову інтенсифікував штурми.

Якщо ця інтенсифікація не призведе до захоплення нових територій або приведе до повільнішого захоплення, ніж раніше, це стане позитивним сигналом для України. Чи це станеться, ми побачимо згодом. А що відбувається зараз - читайте в нашому матеріалі. І дивіться багато детальної інфографіки

Роман Світан - головна "ворожка" українського ютубу.

Чому ворожка? Тому що його прогнози такі самі недостовірні, як ворожіння на кавовій гущі. Чого він вже тільки не пророкував! І знищення Путіна та його "улюбленого місця", і ЗСУ в Криму протягом 6 тижнів, і неминучий відступ росіян з Бахмута.

Жоден з цих прогнозів не збувся. І тим не менше, згідно з нашим аналізом, Роман Світан від серпня-2024 став головною зіркою серед усіх коментаторів на нашому ютубі.

Як і Світан, в рейтингу популярності ще чимало коментаторів, які воліли б називати себе експертами, але жодної експертності не мають. Так само там досі багато "хороших росіян", а ще нікуди не поділися медведчуківські "консерви".

Чому так? В чому причина популярності коментаторів, які самі не знають, про що говорять - або умисно говорять речі, які шкодять Україні? І які наслідки це має в розумінні впливу на українську аудиторію?

Розповідаємо в нашому новому відео

Підписуйтеся на наш канал в ютубі! Там буде багато цікавого

У попередньому пості ми виклали відео, присвячене темі найпопулярніших коментаторів в українському сегменті ютуб. Для тих, кому більше подобається текстовий формат - пропонуємо статтю на цю саму тему.

У статті ми розглядаємо кластери коментаторів більш детально. Також у ній є багато інфографіки і викладена методологія наших підрахунків. А ще ми намагаємося відповісти на питання, чому такі сумнівні експерти, а також "хороші рускі" та медведчуківські "консерви" досі збирають так багато переглядів.

Читайте за посиланням

Пряме посилання на сайт, якщо неправильно форматується стаття в миттєвому перегляді: https://texty.org.ua/articles/114535/

​Mar-a-Lago Face - специфічний тип "відредагованої" хірургами зовнішності, який можна помітити серед багатьох жінок, які зараз отримують високі посади від Дональда Трампа.

Це обличчя, які зазнали драматичних перетворень в останні роки. Раніше вони були куди більш людськими - тепер це суміш філерів, збільшених губ, наклеєних вій та кутастих вилиць, перебільшених в стилі Фелліні. Політична діячка та подруга Трампа-молодшого Кімберлі Гілфойл, голова Республіканського національного комітету Лара Трамп та губернаторка Південної Дакоти Крісті Ноем - помітні зразки цієї модної пошесті.

Чому вони з собою це роблять? Розбирається іспанська газета El País.

Видання пише про це як про наслідування ватажка - і висловлюється здебільшого в зоологічних термінах типу "племінний фактор". Але не тільки - йдеться й про свого роду "естетичну євгеніку", яка маркує людей так, аби в середовищі Трампа легко було відрізнити "своїх" від "чужих".

Дуже цікавий розбір. Читайте за посиланням

Якщо ви замислитесь над питанням, скільки ще чоловіків можуть стати до лав української армії, то зрозумієте, що в цьому рівнянні багато невідомих.

Скільки чоловіків виїхали за кордон? Скільки багатодітних? Скільки непридатних? Скільки в окупації? Скількох ми вже втратили?

На жодне з цих питань немає точної відповіді. Однак навіть знаючи неточні цифри, можна робити моделювання. Для цього є мова Squiggle, створена для роботи з імовірнісними оцінками та невизначеністю.

Ми скористалися цією мовою, провели моделювання і отримали відповідь. Коротко: наше математичне моделювання показує, що з імовірністю 90% мобілізаційний ресурс України коливається між 2,8 і 4,9 млн чоловіків. За посиланням - як ми рахували. Там також є калькулятор, на якому можна змінювати різні значення і дивитись, як від цього зміниться загальна цифра.

Для коректної роботи додаємо пряме посилання: https://texty.org.ua/projects/114500/

На ТЕКСТИ знову розпочали інформаційну атаку - йде повторна хвиля маніпуляцій і наклепів у соціальній мережі Х (твіттер).

❗️Цього разу серед учасників атаки Ілон Маск, наближена до республіканців-трампістів американська активістка Лора Лумер, румунська блогерка Жозефіна Паскаль, а також Анатолій Шарій.

🔸Почалося з Лори Лумер. Вона написала: "Україна – не наш союзник, бо вони складали списки для побиття (hit lists) американських громадян включно зі мною".

Лумер має на увазі наш проєкт “Американські гойдалки. Від трампістів до комуністів, хто і як агітує за припинення допомоги Україні”, опублікований у червні-2024. У ньому ми досліджували, як аргументи противників допомоги перегукуються з наративами російської пропаганди.

🔸Через кілька годин Жозефіна Паскаль звинуватила нашу команду у втручанні у внутрішні справи Румунії, зокрема в закликах скасувати вибори в її країні. Вона також майже одночасно з американською колегою раптом згадала про начебто hit lists. Паскаль назвала TЕКСТИ українською державною групою, яка буцімто отримувала фінансування від USAID.

🔸Дуже швидко її допис поширив американський користувач Х Маріо Навфал (Маrio Nawfal), який має два мільйони підписників і називає себе інвестором у криптовалюти. А його допис, своєю чергою, поширив власник Х Ілон Маск, який є шанувальником і суперпоширювачем дописів Маріо Навфала.

Таким чином наклепницький допис отримав кілька тисяч репостів.

🔸Того самого дня ідентичне повідомлення поширив відомий російський пропагандист Анатолій Шарій.

Заявляємо. TЕКСТИ – це незалежне медіа, в якому працюють 12 осіб. Ми є громадською організацією, яка ніяк не пов’язана з державою, часто критикує українську владу і не отримувала прямого фінансування від USAID. Ми ніколи не робили закликів до скасування президентських виборів у Румунії. Ми також не складали жодних hit lists, а наш матеріал "Американські гойдалки" був створений у межах журналістських стандартів.

Повний текст нашої заяви читайте тут.

Як і багато інших незалежних ЗМІ, ми залучаємо читацьку підтримку для продовження своєї роботи. Як і у багатьох інших незалежних ЗМІ, у нас зараз непроста ситуація. Як і вся Україна, ми зараз зазнаємо несправедливої атаки.

Будемо вдячні, якщо підтримаєте нас. Зробити це можна за посиланням

Цікавий погляд на те, чому в сучасних Сполучених Штатах можливе таке явище, як симпатії до путінізму.

Український богослов, доктор філософії, архімандрит Кирило Говорун вважає, що причина таких симпатій - культурні війни, які стали тлом нинішньої дійсності у США.

Культурні війни - це не про культуру і не про війну. Термін виник у Німеччині після її обʼєднання в імперію, як Kulturkampf, та позначав тоді зовсім інше, ніж тепер. Тоді він позначав спроби Бісмарка зменшити вплив католицької церкви на новоутворену державу та німецьке суспільство.

Тепер на передовій культурних війн у США, навпаки, релігія - але в своєму редукованому, моралізаторському вигляді. Також на цій передовій - консервативна та ліберальна ідеології, які є непримиримими щодо ідентичностей. Їх протистояння розриває Америку на шматки.

Водночас Путін, услід за багатьма російськими та радянськими диктаторами, бере західні ідеї, доводить їх до абсурду і на цій основі розпочинає вже не ідеологічні, а справжні криваві війни.

"Ідеологія путінської Росії не є чимось унікальним. Це насильницька форма модернізованих ідеологій, які мають справу з ідентичностями, і які, зокрема, рухають американську політику", - пояснює Кирило Говорун.

Путін надихається американськими культурними війнами - саме тому ті, хто в на передовій цих війн у США, мають такі непереборні симпатії до путінізму, каже філософ.

Ми переказали його точку зору дуже стисло, аби ви могли ледь вловити логіку. Матеріал повністю - за посиланням

👩‍💻Дівчата, які отримують найвищі бали з математики за шкільні тести, при вступі значно частіше обирають філологію, ніж хлопці з аналогічними балами. Успішні з математики хлопці йдуть на технічні науки. При цьому українській оборонній сфері зараз дуже не завадили б кмітливі дівчата, ладні працювати за технічними спеціальностями - але вони їх оминають.

Чому так?

👉 Топ-менеджери оборонної галузі кажуть: фахівців у цю сферу за гендерним принципом ніколи не добирали. Жінки в оборонці працювали як до війни, так і зараз - але їх мало.

🤔 Тож радше тут винні суспільні стереотипи, які все ще залишаються міцними. Як їх можна подолати?

Про це - свіже відео на нашому каналі. Дивіться, ставте вподобайки і підписуйтеся на нас у ютубі!

Це відео створене на основі матеріалу Текстів. Якщо вам зручніше читати і уважно роздивлятись інфографіку - ось посилання на статтю

Цієї зими снігу в Україні майже не було.

А коли була така зима, щоб снігу було багато на всій українській території?

Якщо ви відкриєте мапи, підготовані нами в межах цього проєкту, то побачите: кілька дуже сніжних зим поспіль було з 2008 по 2013 років. Потім вхурделило взимку з 2016 на 2017. Відтоді зими ставали значно менш сніжними.

Як це пояснюється? Чи можна прогнозувати, що наступні зими будуть сніжними - або навпаки? Від яких факторів це залежить?

Читайте - і дивіться - в нашому проєкті

За минулий рік Росія домоглася у війні повільного прогресу, втративши тисячі солдатів і цілі механізовані дивізії. І зрештою захопила лише невелику частину території.

Аналітики, з якими спілкувалося видання The Atlantic, кажуть: якщо не буде масованого вливання техніки від Північної Кореї чи Китаю, країна-агресорка дійде до остаточного вичерпання своїх запасів за рік, максимум півтора.

Для всіх очевидно: зараз Росія нездатна прорватися через міську забудову. "Це здебільшого безлюдні степи, з кількома селами і лише двома оперативно значущими містами, захопленими РФ торік. Це все, чим вони можуть похвалитися. При таких темпах їм знадобиться приблизно 118 років, аби досягти контролю над всією Україною", — каже аналітик Інституту вивчення війни Джордж Баррос.

В Росії росте інфляція, вона шаленими темпами витрачає на війну свій фонд добробуту, а її здатність набирати нових військових вже послаблена. "Затягування конфлікту зараз насправді більше шкодить росіянам, ніж українцям", — впевнений співрозмовник видання.

Звісно, слід враховувати, яким буде постачання для України в наступний період, але становище не є програшним.

Матеріал повністю читайте за посиланням

Чому не слід довіряти мирним угодам із Росією? Чому Росія ніколи не зміниться без воєнної поразки? Чому Україні потрібні не лише гарантії безпеки, а й реальні механізми їх забезпечення? Чому США не варто бавитися у "перезавантаження" відносин із РФ? Нарешті, чому кожна втрата територій веде лише до нової агресії?

Відповіді дає історія.

Аналітикиня Фонду "Демократичні Ініціативи" Маріанна Присяжнюк проаналізувала стенограми переговорів між Росією та Україною у 1918 році. З боку України їх вів уряд гетьмана Скоропадського, з боку Росії — більшовики, які там захопили владу.

Прочитавши цей аналіз, ви скажете сакраментальне: "Це ж було вже!". Які уроки можна винести з тих перемовин, і яких помилок не варто повторювати? Читайте повністю в нашому матеріалі

На нашій сьогоднішній інфографіці - удари РФ по українській газовій інфраструктурі.

Кампанія з її знищення почалася з газових сховищ на заході нашої країни. Там є два великих сховища: Дашавське та Більче-Волицько-Угерське. Обидва сховища - на Стрийщині у Львівській області. Пік атак припав на початок 2024 року. В березні минулого року туди били з частотою відбійного молотка.

Згодом росіяни перейшли до ударів по газовидобутку. Родовища, які зазнають атак, розташовані в Харківській та Полтавських областях, на них припадає 80% українського видобутку.

Для чого це потрібно Росії?

Коротка відповідь: помста, залякування, корупція. Докладний розбір читайте в нашому матеріалі

"На мене чекало восьмеро фсінівців із гумовими палицями і трубами. Наказали стати на коліна. Я закрив голову руками і притиснувся до підлоги. Мене почали бити, штрикали шокером. До камери я насилу дійшов. Боліло все тіло, пізніше все було синє і чорне. У камері, після багатьох годин на холоді, я нарешті доторкнувся до теплої батареї і мало не знепритомнів. Не знаю, як тоді вижив… "Прийомка" була пеклом".

Це - один із епізодів катування в російському полоні, про які згадує український офіцер, морпіх Павло Афісов. Таких епізодів були сотні.

Згадуючи ті дні, чоловік і зараз погано спить ночами. Щоб дати раду з посттравматичним розладом, консультується з психологом.

Павло багато разів спостерігав, як російські силовики звинувачують українців в тому, що це наші військові вдаються до тортур. Саме таку тезу нав'язує російська пропаганда: вони розповідають жахливі речі про жорстокість українців - і цим ніби знімають відповідальність з працівників російської каральної системи. Аби вони могли самовиправдовуватися, що б'ють і катують у відповідь, а не тому, що хочуть цього або мають такий наказ.

Історія Павла Афісова, як і історії інших українських бранців, проливає світло на те, якою є російська система катувань. Його свідчення можуть стати доказами в судах проти російських злочинців. Наприклад, він бачив, як росіяни встановлювали артилерійські снаряди на даху колонії в Оленівці, де утримували українських військовополонених. Потім ці снаряди здетонували.

Павло Афісов - один із багатьох, багатьох незламних українців. А російські злочинці мають бути покарані.

Історію про полон і звільнення морпіха читайте тут

"Ми через це проходили, це дуже неприємно, нам американці теж навʼязали перемирʼя. Ми і досі в перемирʼї, вже 72 роки... Але все насправді виявилось не так страшно – це дало нам можливість розвинути економіку, забезпечити добробут людей".

Таке казали південні корейці українській аналітикині, директорці Центру “Нова Європа” Альоні Гетьманчук під час майже всіх зустрічей у Південній Кореї.

Звісно, корейська ситуація відрізняється від української. Сеул дійсно був захоплений за три дні, також швидко відбулася окупація більшості території країни. Однак 16 країн на чолі зі США допомогли південнокорейській армії "відбити" назад території, зупинившись на тій самій 38 паралелі.

Команда президента США Ейзенхауера прагнула закінчити війну і була твердо переконана, що її продовження суперечить національним інтересам США. Ейзенхауер не хотів давати Південній Кореї ніяких гарантій безпеки.

Тож у 1953 році президент Південної Кореї Лі Син Ман вирішив зробити усе можливе і неможливе, аби ці гарантії отримати. Йому доводилось грати місцями відчайдушно, місцями з елементами шантажу – і все ж добитись свого.

Зараз його зусилля згадують з великою вдячністю. Що говорять південні корейці, і чому вони навіть готові платити більше за гарантії безпеки (і мають чим платити) – читайте в нашому матеріалі

Після приходу до влади Дональда Трампа його різкі заяви на адресу України, так само як ще різкіші заяви людей з його найближчого оточення, могли стати сюрпризом для тих, хто очікував більшої підтримки України з боку США.

Між тим, ще рік тому майже всі представники руху MAGA в Конгресі голосували проти підтримки України.

Противники допомоги є не лише в Конгресі - таких людей чимало серед американських журналістів (згадати хоча б сумнозвісного Такера Карлсона), а також неурядових організацій та різних громадських рухів.

Це ціла екосистема. Сьогодні про неї - в нашому новому відео.

Також аналізуємо, як російські тези дістались до американських політиків, та розбираємо основні наративи проти підтримки України.

Дивіться наше відео, ставте вподобайки та дзвоники, і підтримуйте наш канал!

​ТЕКСТИ шукають анотаторів для нового проєкту.

👉Що потрібно робити
Для нашого нового проєкту ми шукаємо людей, які допомагатимуть перевіряти, чи належать дві і більше фотографій, знайдених в інтернеті, одній людині.

👉Хто нам потрібен
Ідеально підійде людина, яка вже має досвід анотації даних для компʼютерного зору та вміє ретельно порівнювати риси обличчя.
Якщо ви зацікавлені й готові долучитися, напишіть нам!

👉Куди писати
Пишіть на адресу texty.org.ua@gmail.com. У темі повідомлення вказуйте: анотації фото.

Долучайтеся! Це буде цікавий і суспільно важливий проєкт

Який засіб протиповітряної оборони - найкращий серед усіх, наданих Україні партнерами?

Напевне, ви не замислюючись відповісте, що це американська зенітно-ракетна система Patriot. І не помилитесь: "Петріоти" справді найкращі.

А які зразки озброєнь найкращі в інших категоріях? Наприклад, серед бойових машин піхоти, танків, артилерії та реактивних систем залпового вогню?

Давайте подивимось.

Кільський інститут виклав дані про те, скільки і якої зброї надали Україні партнери. Ця інформація дає розуміння не тільки про кількість наданої техніки, а й про її загальну вартість. ТЕКСТИ візуалізували ці дані - вони згруповані в 5 категорій. Ми також визначили кращий зразок озброєнь у кожній з категорій.

Дивіться інфографіку. Вона, до речі, дає можливість верифікувати й інші речі. Наприклад, заяви про те, що "США надали Україні більше військової допомоги порівняно з Європою". Ні, це неправда. Принаймні, не в цих 5 категоріях основних озброєнь.

"Рухайся швидко і ламай усе підряд!"

Таке кредо управлінської культури нової американської адміністрації, підтримуване Ілоном Маском та іншими технократами, яких привів до влади Дональд Трамп.

Це кредо викликає запитання. Навіщо рухатися і навіщо ламати? Відповідь: щоб створити новий світ.

Румунський журналіст Міхня Меруце зосередився на тому, щоб проаналізувати філософію нової американської влади і показати, куди вона веде. Сьогодні пропонуємо його статтю.

Складовою цієї філософії є темне просвітництво, про яке ви вже, мабуть, чули. Це рух, який вважає, що демократія стала перешкодою для капіталізму. А отже, її слід зламати.

Ще одна складова - ідеї Кертіса Ярвіна, які раніше вважалися маргінальними, а тепер циркулюють у Вашингтоні. Він теж вважає, що демократія - це перешкода, яка не дозволяє створити "хороший, правильний уряд".

Основою для цієї "нової" філософії стали ідеї італійських футуристів, якими згодом надихався Муссоліні. Вони постулювали "бажання рухатися з величезною швидкістю в майбутнє, пришвидшити події, поглинути час, усунути все, що може здатися нерішучим, медитативним, сумнівним, усе, що заважає пануванню людства над зовнішнім світом чи затримує його".

Що має стати результатом цього швидкого руху з ламанням усього підряд? Ви будете здивовані, який новий світ хочуть створити неофутуристи з оточення Трампа, і що має правити цим світом.

Чи хотілось би вам жити у такому світі? Читайте статтю, пишіть в коментарях

📢Якщо ви зайдете в фейсбук, вам точно трапляться такі дописи: із кричущими заголовками про "зраду" і "всепропало" або, навпаки, "перемогу" і "обвал ворога". Із віршами про загиблих військових, із фото людей, у яких день народження і яких ніхто не привітав.

🤔Ви подумаєте: "Ну хто може на таке клюнути?" Насправді, може.

Подібним дописам властивий не тільки дуже простий зміст або апелювання до простих емоцій. Часто через них поширюють проросійську пропаганду.

🧐Іноді пропаганда в соцмережах настільки добре замаскована, що її нелегко помітити. Якщо хочете зрозуміти, як її розпізнавати - велкам дивитися нове відео на каналі Texty.org.ua!

Поширте це відео для своїх родичів та друзів, щоб вони теж орієнтувалися, коли ними намагаються маніпулювати!

Розвивайте своє критичне мислення разом із Texty.org.ua, підписуйтеся на наш канал, ставте вподобайки та підтримуйте нас!

​Ця світлина - з Канади. Тамтешні продавці виставили на поличці з американським віскі таблички "Купуйте натомість канадське".

Протягом останніх століть канадці сприймали США як союзника і доброго сусіда. До Штатів їздили як до себе додому - у відпустку чи по роботі. Під час Другої світової канадці й американці билися пліч-о-пліч. Так само було й під час Корейської війни та місії в Афганістані.

Звісно, хтось із американців дозволяв собі жартувати про Канаду як про "51-й штат" - і тоді канадці ображалися. Але все ж це були лише жарти.
Все змінилося після того, як про це всерйоз заговорив американський президент Дональд Трамп.

Шок, обурення і спротив. Такою стала перша реакція канадців, яка триває й досі.

У відповідь на закиди президента сусідньої країни вони не тільки образилися - а й почали діяти. Тепер канадці намагаються купувати менше американських товарів, уважно читають етикетки і шукають канадські альтернативи. Це коштуватиме Штатам грошей. Але не таких великих, як відмова канадців їздити до США на вакації. Ця відмова потягне на мільярди доларів.

Автор ТЕКСТІВ Євген Лакінський багато років живе в Канаді. Він розповідає про суспільні й політичні наслідки гучних заяв та дій Трампа - і про те, чого очікувати далі. Читайте за посиланням: https://texty.org.ua/articles/114681/

Трамп - імітатор Путіна. Він розуміє, наскільки Путін великий, і хоче стати таким як він.

Віце-президент Джей Ді Венс - балакуча лялька Путіна. Він сказав на Мюнхенській конференції те, що сказав би сам Путін, якби туди поїхав.

Ось таких висновків усього за кілька місяців, відколи в США змінилася влада, зуміла дійти російська пропаганда.

Щоправда, до цього пропагандистам довелося деякий час постояти на розтяжці. Бо як же так: усі роки повномасштабної війни вони розповідали, що насправді воюють не з Україною, а зі США - а тепер Штати перестали бути ворогом? Втім, усе нові й нові події наповнювали реальним змістом гасло російської пропаганди "Трамп - наш!"

Та водночас, війна триває, тож російським дезінформаторам якось треба пояснювати, чому це відбувається і хто тепер ворог. Тому вони кинулися шукати, кого б можна було тепер "призначити" на це місце. Найбільше демонізують, звісно, Велику Британію. Але є й цілий список інших ворогів: євробюрократи, європейські розпалювачі війни, євроатлантичні русофоби, європейські політичні карлики, німецькі мілітаристи, британські колоніалісти і навіть макронофашисти.

TЕКСТИ зараз не ведуть щотижневі моніторинги російської пропаганди, але ми вирішили зробити підсумок за останні кілька місяців. У цьому моніторингу - про те, як російська пропаганда спочатку обережно, а потім з блискавичною швидкістю перевзувалася в повітрі