На Буковину повернулася Маланка!

Наша авторка Ірина Пустиннікова побувала в Мамаївцях неподалік від Чернівців і бачила усе на власні очі. Тішилася - бо торік і позаторік Маланки тут не було. Заборонили.

"Ша! Хлопці в окопах не зрозуміють оцих веселощів!" - сказала місцева влада у січні 2023-го. І заборонила найкрасивіший і найцікавіший український карнавал.

Так тривало два роки. Та потім хлопці з окопів приїздили в рідні села - і обурювалися. З'ясувалося, що втомленим чоловікам з передової Маланка потрібна. Бо це частина їхньої ідентичності.

Ця традиція невпинно відтворювалася щороку, навіть у часи Другої світової. Ніхто не міг її зламати - навіть радянська влада, яка переслідувала маланкарів. Ірина Пустиннікова написала репортаж із цьогорічної Маланки - читайте за посиланням

"Перше, що впадає у вічі: її абсолютна раціональність".

"Огляд дуже хороший: механік-водій може бачити абсолютно все на 180°, а у командира панорама на 360°".

"Вона легко розганяється і легко гальмує. Знімаєш ногу з педалі подачі пального - і все, не треба перемикати передачі".

"Гусениці працюють назустріч одна одній, тож вона здатна розвернутися буквально на місці, на п’ятачку 4–5 м".

"Вона рятує життя бійців".

Усе це - оди легендарній американській бойовій машині піхоти Bradley, почуті від українських бійців. Ця машина вперше засвітилася у квітні 2023 року на озброєнні 47-ї бригади і відтоді досить активно постачається в Сили оборони. Серед усієї техніки, яку надають ЗСУ з Заходу, це, мабуть, найкраща БМП.

Що робить Bradley такою легендарною? Ми поспілкувалися з військовими, аби це з'ясувати. Читайте, що вони нам розповіли

Мало хто вміє написати про системні проблеми в українській армії так, як Tatarigami. Тон таких аналітичних публікацій дуже важливий. На відміну від численних критиків армії, Tatarigami не псує свої матеріали "зрадою", панікою та істерикою, і водночас не уникає незручних питань і залишається емпатичним. Як воєнний оглядач, OSINT та GEOINT аналітик він, вочевидь, добре знається на тому, про що пише.

Отже, через три роки після початку повномасштабного вторгнення РФ, на тлі затяжної конвенційної війни, війни на виснаження, стали очевидними деякі критичні проблеми в тому, як функціонує українська армія. До цього призвела ціла низка чинників: і неправильна комунікація щодо "слабкості та недолугості" ворога, і надмірні очікування щодо контрнаступу, який закінчився невдало, і схильність закривати очі на наявні проблеми, і послаблення допомоги Заходу в найкритичніші для України моменти.

Про всі ці проблеми та про їхні наслідки станом натепер Tatarigami пише чесно і виважено. Про те, як важко вирішити їх у розпал війни - теж. Однак немає іншого шляху, окрім як починати працювати над найскладнішими питаннями без зволікань, негайно.

Речі, про які пише Tatarigami, здебільшого всі знають. Але чи всі роблять правильні висновки - і діють? Це важке питання, особливо з огляду на те, що від цього залежить, чи збереже Україна свою незалежність, і як, в кінцевому підсумку, складеться життя усіх нас, українських громадян.

Читайте докладно

Усе, що має хоч якийсь вплив на свідомість людей, Росія перетворює на зброю.

Російська мова - зброя, і цим сьогодні в Україні нікого не здивуєш. Православна віра у її присвоєній Росією версії - зброя.

У цьому списку й пам'ятники, якими Росія засмічує простір. Саме тому росіяни так навісніють, коли в Україні прибирають пам'ятники російським та радянським діячам. І тому на окупованих територіях вони ставлять нових Ленінів на старі постаменти, з яких українці їх колись зняли.

А що в самій Росії? Які пам'ятники там ставлять відтоді, як Росія почала своє повномасштабне вторгнення? І які наративи таким чином поширюють?

Аби з'ясувати це, за допомогою мови програмування Python ми опрацювали сотні згадок про відкриття пам’ятників на сайтах популярних російських ЗМІ, на регіональних російських телеграм-каналах, а також телеграм-каналах на окупованих територіях України. Що вдалося виявити - читайте в нашому матеріалі

Наприкінці грудня світ облетіли фото забруднених мазутом пляжів у Краснодарському краї Росії. Плями припливли на берег після того, як два російських танкери затонули поблизу Керченської протоки. Повідомлялося про загиблих тварин та птахів, згодом стало відомо про масове викидання на берег дельфінів.

Після цих публікацій деякі користувачі в соцмережах обурювалися халатними діями Росії, були й такі, хто тішився, що мазут поплив на російську територію. Згодом про інцидент благополучно забули.

Тим часом велетенські плями, які сумарно покривають 1000 квадратних кілометрів (це як Київ) продовжували свою мандрівку водами Чорного моря. Тішитися нічому: після того, як забруднення зазнало морське узбережжя в РФ, плями допливли і до берегів українського Криму.

Ми вирішили дослідити пересування мазутних плям за допомогою супутникових знімків. Робити це було нелегко: з супутника деякі фрагменти на поверхні моря виглядають як мазут, хоча насправді ним не є. Щоб відрізнити мазут від інших субстанцій, потрібне дуже професійне око, тож ми звернулися за порадами до Українського наукового центру екології моря.

Разом ми відтворили шлях поширення забруднення і показуємо його в хронології від початку витоку до 5 січня. Мазутні плями продовжують рухатися і завдавати шкоди морю та суходолу. В статті розповідаємо, якою є очікувана екологічна шкода внаслідок цієї аварії. Читайте за посиланням

Дівчата, які отримують високі бали з математики, з набагато меншою імовірністю оберуть вступ на технічну спеціальність, ніж хлопці з такими самими балами.

Про це свідчать результати нашого дослідження, в ході якого ми проаналізували дані вступу до вищих навчальних закладів в 2022-24 роках.

Чому так?

Коротка відповідь: суспільні упередження та тиск гендерних ролей.

Є й довші відповіді, які ми докладно розглядаємо в цій статті.

І є ще невеселий висновок: жінки на даному етапі навряд чи підсилять українську оборонку, хоч їх там дуже бракує. Просто тому, що жінок з технічними спеціальностями мало. І не більшає.

Як з цим на Заході? Як вдається залучати більше жінок до STEM-професій (наука, технології, інженерія, математика)? Чи можемо ми скористатися з цього досвіду? Читайте в нашому матеріалі - і дивіться інфографіку

"Краще хоча б 10 додаткових днів відпустки, ніж медаль".

"Навіть сумлінні офіцери можуть іти в СЗЧ, якщо їх допекти до живого".

"Після пів року на передовій і півтора в зоні бойових дій навіть найкращі "рекси" хочуть все кинути і втекти".

Капітан Техас, який раніше написав для нас статтю про те, що в СЗЧ здебільшого йдуть люди, які мають залежність або ламаються під тиском сім'ї, змінив свою думку.

Каже, зараз бійці часто залишають свої частини через виснаження. І це зрозуміло - війна триває три роки, відпочинок необхідний всім, але не всім і не завжди дають відпустки або проводять ротації тоді, коли люди вже на межі.

На думку автора, розумніший підхід до відпусток та ротацій дуже необхідний і дозволить суттєво зменшити відсоток СЗЧ. І це не можна залишати на розсуд самих частин, адже там, де нема правил, є можливості для свавілля.

Зараз командири, які не відпускають бійців, кажуть, що їх просто нема ким замінити. Але і теж це не зовсім правда. Резерви є, і йдеться не про 18-річних хлопців або жінок.

Як дати відпочити виснаженим, знайти резерви для вкрай потрібної бойової та штабної роботи і уникнути нових СЗЧ - читайте в розповіді Капітана Техаса

​В радянській Україні всесоюзна влада чітко визначала, які меморіали та пам'ятники дозволено ставити, і якими їм слід бути на вигляд. Та яким повинен бути простір довкола них.

Це мали бути оповиті тугою місця, з яких хочеться, поклавши квіти, пошвидше піти. Посеред простору встановлювали однотипні і не надто естетичні стели або скульптури, які навіювали сумні думки.

Здавалось би, Україні давно варто відійти від цих совкових традицій. Але ні.

На світлинах - меморіали, які сповідують кардинально різний підхід до пам'яті. Біля першого - імерсивного меморіалу "Хрест героїв" у Вишгороді - хочеться бути. Його хочеться розглядати й осмислювати. Хочеться віддавати шану і берегти пам'ять, думати не тільки про минуле, але й про майбутнє. На другому фото - все ті ж традиційні пам'ятники, які дуже нагадують трошки підфарбовану радянщину.

Чому так відбувається?

Наша кореспондентка Валерія Павленко знайшла в різних куточках України справді вдалі меморіали й поговорила з їхніми авторами. Вона розповідає, які ідеї вони закладають у самі пам'ятники та в суспільні простори довкола них, і чому слід створювати нову традицію

Під час війни держава змушена взаємодіяти з великою кількістю громадян, значно більшою, ніж у мирний час, тому військові витрачають десятки годин, щоб пройти ВЛК; цивільні тижнями стоять під ТЦК, щоб отримати відстрочку; переселенці жертвують статусом ВПО, аби тільки уникнути черг. Іноді процедура займає тижні чи навіть місяці.

Ми поспілкувалися з двадцятьма людьми, які намагалися оформити потрібні документи, і з’ясували, які черги найдовші й чому доводиться витрачати час.

Слід сказати, там, де пророблена справді титанічна робота з цифровізації процесів - люди витрачають у чергах значно менше часу. Кілька людей розповіли нам про досить комфортний досвід. Наприклад, коли треба скласти водійські іспити, оформити кадастровий номер або відновити втрачені документи - система працює досить швидко.

Але коли йдеться про усілякі паперові справи для військових, або переселенців, або (найгірший випадок) переселенців, які стали військовослужбовцями - людям доводиться гаяти тисячі годин свого життя в чергах.

Ми порахували ці години, створили інфографіку, зібрали історії людей - читайте і дивіться в нашому матеріалі "Черги - це просто пекло"

​Українські науковці помітили дивне явище: міжнародні наукові журнали дуже неохоче беруть до публікації статті, де згадується війна або бойові дії в Україні.

За свідченнями дослідників, їхні західні колеги стають усе більш “змученими” від війни - аж до того, що бояться вживати і читати це слово. Саботажем це наразі не назвеш, однак наукові статті зі згадками про війну довго рецензують, висувають нездійсненні вимоги або незрозумілі претензії, ба навіть пропонують відіслати в інший журнал.

Натомість, порівняно з 2022-23 роками, коли російські науковці "сиділи тихо", зараз вони дедалі частіше приїздять на міжнародні конференції та просувають порядок денний країни-агресорки. А коли українські вчені вимагають скасування заходів, де, наприклад, російські вчені розглядають Крим як частину Росії - організатори посилаються на те, що це буде порушенням прав людини.

Таким чином навіть ботаніка може перетворитися на інструмент пропаганди в руках агресора.

Ми поговорили з двома науковицями, які докладно розповіли про ці дивні процеси в міжнародній науці. Читайте в нашому матеріалі

Чому військові самовільно залишають частини? Чому це явище стало досить масовим?

Можна скільки завгодно обговорювати це питання в тилу, але справжні відповіді можуть дати тільки самі військові.

Саме такою логікою керувалися ТЕКСТИ, коли вирішили провести опитування серед військовослужбовців, які пішли на СЗЧ. Відповісти на наші запитання погодилися 128 людей, вони заповнили анкети, а четверо з них взяли участь у глибинних інтерв'ю.

Після збору даних нас консультувала Оксана Міхеєва, соціологиня, докторка історичних наук. І ось нарешті результати нашого опитування готові.

Один із ключових висновків: до відпливу військовослужбовців часто призводить низький професійний рівень їхніх командирів.

Є й інші цікаві моменти, які підсвітили військові - учасники нашого опитування. Докладно читайте у матеріалі за посиланням

Сукня за 12 доларів, светр за 7, штани-чінос - за 10.

Знайти обнову на численних сайтах одягу за такою ціною сьогодні може кожен. Збіглося після прання, погано сидить, низька якість? Смітник усе стерпить.

Як ці тонни дешевого одягу потрапляють на ринок? Хто на ньому збагачується - і хто та в яких умовах його виготовляє?

Журналісти BBC опублікували репортаж з китайського міста Гуанчжоу, де міститься район Панью, відомий як "село Shein". Це лабіринт фабрик, які забезпечують найбільший у світі роздрібний магазин одягу.

Колись маловідома китайська компанія Shein трохи більше ніж за п'ять років стала глобальним гігантом, випередивши такі бренди, як H&M, Zara та Primark. На неї працює п'ять тисяч фабрик, які винаймають робітників на 12-ти, а то й 16-годинний робочий день. Рідко хто з них має більше одного вихідного на місяць. Їхня оплата залежить від того, скільки речей вони пошили: наприклад, за футболку платять максимум 30 центів.

Ми переклали ключові моменти цього матеріалу. Читайте про те, як влаштований цей бізнес, і що думають про свою роботу самі робітники (ви будете здивовані)

Чому Росія залишається вразливою до атак українських далекобійних дронів?

Спостерігаючи за тим, як українські БПЛА щоночі поціляють у важливі об'єкти в РФ, аналітики Defence blog написали відгук про значні недоліки у здатності Росії захищатися від атак.

Короткий висновок такий: Росія проґавила момент, відстала як у виробництві, так і у протидії.

Тепер їй важко щось протиставити ройовій тактиці українських далекобійних дронів. Поки палахкотять її склади боєприпасів, нафтосховища та аеродроми, Росія не спромоглася створити навіть мобільні вогневі групи. Крім того, військово-політичне керівництво РФ аж надто покладалося на тамтешню ППО, якій роками співали осанну в пропагандистських ЗМІ. На практиці виявилося, що російські ЗРК не здатні впоратися з українськими дронами. Вони летять досить повільно і низько, а ще вони малопомітні на радарах.

Військові експерти відзначають співпрацю України із західними країнами, зокрема зі Сполученими Штатами, у розробці та виробництві передових технологій безпілотників. Це партнерство дозволило Україні швидко наростити свій потенціал БПЛА.

І це вже змінило динаміку протистояння. Які ще наслідки помітні вже зараз, і яких слід очікувати? Докладніше читайте в нашому перекладі

​"Фізична підготовка на війні нерідко рятує життя. Саме тому я звертаюся до хлопців і чоловіків, яким ще доведеться (хто-зна, скільки війна ще буде тривати) стати в стрій: послухайте дядька, який не гниє в сирій землі лише завдяки Богу і тому, що колись замість дивана обрав турнік. Готуйтеся. Щоб не полягти в першому ж бою. Щоб повернутися додому живим".

Так каже військовий Віталій Цвид, який до війни займався бігом, робив вправи на турніку, плавав у басейні. Фізичну активність йому порадив лікар після травми ноги. Чоловік понад усе хотів перестати накульгувати - тож тренувався через "не хочу", "не можу", "втомився", в будь-яку погоду.

Так Віталій викував собі залізну волю. І зрештою це врятувало йому життя - двічі.

Військовий розповідає, як після шести майже безсонних ночей в окопі типу "нора" отримав поранення. Евакуювати його не змогли: поле за посадкою, з якої треба було йти, прострілювалося ворогом. Тому залишався один вихід: бігти.

І Віталій побіг - у бронежилеті, з посіченою уламками ногою, спиною і правою рукою, несучи на собі бронежилет і автомат, у мокрих, обліплених купою бруду, наче зацементованих берцях, та ще й під кулями.

Історію про неймовірне життєлюбство і велику силу читайте за посиланням

Удари України по цілях глибоко в тилу російської території - це стратегія. Вона має назву Стратегія впливу (блокування), і про неї докладно написав науковий співробітник Університету Осло в Норвегії Фабіян Гоффманн.

Ключова мета такої стратегії - це обмеження військово-промислового потенціалу супротивника. Саме обмеження, а не знищення (бо знищення на практиці неможливе).

Такі кампанії не обов'язково мають бути потужними, щоб бути ефективними. Як приклад Гоффман наводить стратегічну повітряну кампанію союзників упродовж Другої світової війни, під час якої здійснювалися удари по пов'язаній з війною промисловості нацистської Німеччини. Ці удари, хоч і не призвели до негайного краху промисловості, в кінцевому підсумку відіграли вирішальну роль у перемозі над Німеччиною.

Це важливо: ключ до оцінки успіху стратегічної кампанії блокування лежить не в абсолютних показниках (наприклад, "Чи призвела вона до рішучої перемоги над ворогом?"), а у відносних показниках. Відповідне питання: порівняно з максимальним потенційним виробництвом супротивника, на який відсоток було зменшено сукупний обсяг виробництва?

Як такі стратегії працюють на практиці? Якими є їхні наслідки? Чи правильним є український підхід? Читайте в огляді Фабіяна Гоффмана

"У нас дуже великий потік (поранених і постраждалих). Тому, звичайно, там, де великий потік, де велике навантаження, там буде зараження. Там, де зараження, там буде госпітальна флора".

Так каже Володимир Дубина, завідувач відділення анестезіології і інтенсивної терапії №1 лікарні Мечникова у Дніпрі. Він пояснює: госпітальні інфекції практично завжди стійкі до антибіотиків.

Війна в Україні спричинила не тільки великий потік постраждалих - через вторгнення багато медиків залишили країну і дотепер не повернулися. Ті, які лишилися, заледве дають собі раду з напливом хворих. На боротьбу з госпітальною флорою у медичного персоналу в буквальному сенсі не залишається часу.

Крім того, практично неминучою є багатоетапність евакуації поранених. З військових медеваків вони мігрують до районних лікарень, потім - до міських, обласних, центральних. Переміщуючи людей, разом з ними ви переміщуєте й стійкі до антибіотиків бактерії.

На жаль, впоратися з проблемою антимікробної резистентності не може не тільки Україна. Весь світ намагається "випередити мікроби" - однак фармацевти не встигають знаходити все нові й нові препарати проти інфекцій, які розвиваються надто швидко. Якщо цього не змінити - в майбутньому ми матимемо справу з зараженнями, які вже не піддаватимуться лікуванню антибіотиками.

Що може зробити кожен? Щонайменше, обмежити власне вживання антибіотиків, особливо без рецепту і без нагальної потреби.

Докладний розгляд цієї проблеми - за посиланням

Як часто, лежачи у своєму ліжку чи сидячи за робочим столом, ви занурюєтеся в читання паперової книжки? Не читаєте, відволікаючись на повідомлення телефона, що лежить біля вас, а саме занурюєтеся?

Такі запитання ставить видання Lithub, пропонуючи дискусійну тему. Ми переклали есе про те, як впливає на читання епоха соцмереж, постійного потоку "кліпової" інформації та фейків.

У 1994-му, коли лише 39% американців мали доступ до домашнього комп’ютера, а підключенням до інтернету користувалися ще менше людей, Свен Біркертс написав про проблему читання у своїй книзі "Елегії Гутенберга". Він бачив непоправну шкоду в приниженні друкованої книжки новими технологіями.

Біркертс певен: перехід від друкованої книжки до інтернету становить загрозу нашій здатності утримувати свою увагу й занурюватися в щось складне. Він також описав особливий досвід повільного, медитативного читання, який дозволяє зберегти ідею про те, що наше життя - не послідовність прожитих моментів, а доля.

На адресу Біркертса лунало багато критики. Його називали затятим книжковим хробаком. Багато хто не погоджується з ним і зараз, запевняючи, що байдуже, на якому носії міститься книга, важливий лише зміст. Але й на це у Біркертса є контраргумент.

Читайте в нашому перекладі матеріалу. І напишіть в коментарях, яку точку зору ви поділяєте

​Що буде з російською економікою?

Це питання сьогодні хвилює багатьох українців. Адже від міцності економіки залежить, чи зможе Росія продовжувати повномасштабну війну проти України.

Велику вагу воно має й на Заході. Споглядаючи зростання російської економіки в 2024 році, деякі прихильники України ставлять під сумнів дієвість санкцій - і необхідність їх подальшого впровадження.

Однак Кремль зумисно створює цей образ стійкості, кажуть авторитетні експерти, опитані CNN. "Цей образ - тільки міраж, який Кремль ретельно підтримує, щоб змусити своїх супротивників думати, що російська економіка перебуває в хорошій формі. З наближенням третьої річниці війни ця маска починає сповзати", – йдеться у статті.

Російська економіка працює "на стероїдах", кажуть аналітики. ""Стероїди – це добре, але це не м'язи. Це більше нагадує біг під кокаїном", – пояснює одна зі співрозмовниць видання.

Що їм дає підстави так вважати? І що це становище означає для майбутнього - наприклад, для перебігу війни у 2025 році? Читайте докладно у матеріалі "Зростання «на стероїдах». Як Кремль намагається замаскувати занепад російської економіки"

​Друзі, вітання, сьогодні хочемо попросити про вашу підтримку, в якій зараз відчуваємо необхідність. На жаль, ситуація з американською урядовою допомогою для України певною мірою вплинула і на нас. Нижче - розповідь нашого головного редактора Романа Кульчинського і його звернення до всіх, хто нас читає і підтримує:

"Багато вже написано про вкрай погані наслідки для України від припинення проєктів USAID. У нас, Texty.org.ua, ніколи не було прямої підтримки від USAID.

Мене це трохи засмучувало, може, ми погано просили та недопрацьовували, може, ми не потрапляли в їхні пріоритети. Або були занадто безбашенні. Але станом на весну минулого року ми мали 90% фінансування, яке йшло від організацій, які брали його в американського уряду. І на початку літа 2024 року ми зрозуміли, що втрачаємо його.

У Штатах тривала передвиборча кампанія, а ми, не дуже зваживши ризики, взяли і зробили проєкт "Американські гойдалки", в якому дослідили, хто з американських політиків, активістів і журналістів повторює російські наративи, щоб не давати допомогу Україні. Зробили це на гроші приватних жертводавців.

І понеслося... Маск написав твіт, що нас потрібно визнати терористичною організацією, про Texty.org.ua згадав нинішній віцепрезидент Джей Ді Венс, у Конгресі зареєстрували проєкт резолюції про те, що потрібно зупинити американське фінансування Текстів. Марджорі Тейлор Ґрін пару разів згадувала нас (у негативному контексті) під час дебатів у Конгресі.

Коли ця хвиля хейту вщухла, я зрозумів, що американських грошей у нас не буде. Так і сталося: відкладалося на незлічений час продовження одного гранту, потім зникли донори, які пропонували подаватися на інший грант, зник замовник робіт з аналізу даних (все це - з бюджету США).

Ми не просили додаткової підтримки у читачів, бо війна, люди і так донатять останнє на фронт. Але та читацька підтримка, яка була на той час, дозволила нам пройти період турбулентності з мінімальними втратами. Зрештою ми знайшли європейський грант, який дає нам середньострокову стабільність, хоча в підсумку наше фінансування зменшилося.

Я безмежно вдячний усім, хто був залучений в цей процес, ви врятували Texty.org.ua.

Але вчора і до нас прийшли дійсно погані новини. Останній американський грантодавець заморозив залишки свого гранту на 90 днів. І я не впевнений, що його розморозять.

Тому звертаюся до читачів за підтримкою. За лінком ви знайдете всі платіжні системи, за якими можна нас підтримати.

https://texty.org.ua/p/support/

Наш Patreon:

https://www.patreon.com/textyorgua

Buy Me a Coffee:

https://www.buymeacoffee.com/textyorgua

Допомога через PayPal:
roman.kulch@gmail.com

Також нагадую, що для інших організацій ми можемо досліджувати:

Теми, наративи та згадку персоналій. Також можемо вираховувати інформаційні кампанії в телеграмі й онлайн-медіа;

аналізувати ТікТок;

аналізувати великі масиви даних і знаходити в них щось корисне і неочевидне;

створювати інтерактивні інфографіки.

Прибуток від таких робіт ми спрямовуємо на якісну незалежну журналістику.

Чому удари по російських станціях перекачування нафти, а також диспетчерських станціях є дуже відчутними для РФ - і перспективними для України в плані руйнування логістики ворога?

Зараз триває кампанія ударів по НПЗ - багато говорять про важливість цих ударів, підраховують збитки ворога. Щодо станцій перекачування нафти публікацій - і розуміння - менше. Канал Conflict Capital зробив докладний матеріал, щоб показати, яке значення мають наші удари по НПЗ, нафтобазах на нафтоперекачувальних вузлах - які, на думку каналу, є серцем магістральних нафтопроводів і мають великий вплив на логістику.

Читайте цей цікавий текст на каналі Conflict Capital

https://t.me/conflictcapital/1001

На третьому році великої війни в самому центрі української столиці, під боком у президента й правоохоронних органів пригрілася велика група осіб, діяльність яких у минулому чи навіть тепер інакше, як проросійською, не назвеш.

У нашому сьогоднішньому матеріалі мова про народних депутатів. Частина з них так давно в політикумі, що голосували ще за одіозні Харківські угоди, які стали основою для окупації Криму в 2014-му році. Інші під диктовку Януковича писали й ухвалювали диктаторські закони. Також вони до 2022-го, а в багатьох випадках і після 2022-го займалися проросійською пропагандою.

Ми зібрали дані про таких депутатів. Створили шість категорій, серед яких, окрім згаданих вже голосувань та пропагандистської діяльності, є також високі посади за часів Януковича і участь в ефірах російських ЗМІ або власність на ЗМІ в РФ. Потім ми перевірили, наскільки кожен зі списку відповідає цим шести маркерам, і створили інфографіку.

Ми також докладно розповідаємо, що спільного є в діях таких депутатів, і як вони вибудовують свою поведінку, аби залишатися при владі. А ще ми пояснюємо, що треба робити, аби в законний спосіб припинити їхню участь в українській політиці.

Читайте в нашому матеріалі - і дивіться інфографіку