"Фейкові історії будуть доповнені масовим поширенням коментарів і мемів, а також їх обговоренням у дискусіях на Facebook та X (Twitter). Ця кампанія просуватиме наші наративи впереміш із з фактами. Ми використаємо соціальну інженерію для впливу на людей" - цитата з російської інструкції.

Так описується контент, яким "годували" американців в межах масштабної російської кампанії Doppelganger. Контент, про який ідеться у цитаті, проходив в межах проєкту "Стара добра Америка", але були й інші проєкти - спрямовані на Європу, Мексику, Ізраїль та Україну. Саме про це мова в нашій сьогоднішній статті.

Для підготовки цього матеріалу ми прочитали десятки сторінок свідчень агента ФБР у суді Східного округу штату Пенсильванія. Агент, ім’я якого не розголошується, надав свідчення після того, як викрив цю кампанію.

Упродовж свого розслідування неназваний агент виявляє організовані групи російських кіберзлочинців, аналізує електронні докази, вистежує підозрюваних і допитує людей, які реалізують масштабну схему поширення брехні, маніпуляцій та вигідних російському уряду наративів.

Не можна сказати, що характер брехні, яку використовували росіяни, такий уже хитромудрий. Ви точно бачили частину наративів, які згадуються в цій статті, і розраховані вони на людей з не надто високим рівнем освіти та інтелекту. Однак спосіб, у який ця брехня поширювалась і оплачувалась усім задіяним в кампанії учасникам, вартий уваги.

Доппельгангер - термін у мистецтві на позначення злого двійника, поява якого передвіщає смерть чи інші зловісні події. Як цей доппельгангер прийшов в низку демократичних країн нашої планети, і зрештою був викритий у США - читайте в нашому матеріалі

Тотальне, безкінечне сидіння в телефонах - ознака нашого часу. Ми дивимося в телефон, поки снідаємо й обідаємо, та навіть на зустрічі з друзями він завжди під рукою. Наші діти не вилазять з телефонів, а спроби їх відібрати викликають істерику. Маленькі і великі, молоді й старі - щойно освоївши смартфон, його важко випустити з рук. Уже важко зрозуміти: ми володіємо смартфонами - чи вони нами?

У Франції все інакше. Смартфони там використовують мінімально. У школах та коледжах їх заборонили, і заборона працює. Удома дітям також сильно обмежують час використання смартфонів. А для дорослих сидіння в телефоні вважається поганим тоном: це табу, коли відпочиваєш з друзями в ресторані, це табу, коли йдеш додому до сім'ї.

Отже, французька культура - це не тільки про вишукану їжу, смачне вино та високу моду: це ще й про життя з мінімальним використанням смартфонів, причому всюди. Як їм це вдається? Розповідаємо в нашому матеріалі - і показуємо деяку інфографіку

"Наша культура інфантилізує людей".

У цьому певен Кіт Гейворт, кримінолог з Копенгагенського університету і автор книги "Інфантильність". У ній він доводить: люди дитиніють. Його студенти нагадують йому полохливих підлітків; люди до 35 дедалі частіше продовжують жити з батьками; перший шлюб беруть у віці 30-40, а не 20-30, як раніше.

Гейворт говорить дуже переконано, але чи виправдана його категоричність? Чи можна побудувати таку книгу на анекдотах про ведмедика Теда чи студента, який прийшов на лекцію в бодіку?

Рецензенти The Economist, які прочитали книгу Гейворта, певні, що його аргументи мають два істотних недоліки.

"Навіщо бути таким буркотуном?" - дивуються вони.

Що мають заперечити автору книги "Інфантильність", і чи справді сучасні покоління дитиніють - читайте

Ланцюг міцний настільки, наскільки міцна найслабша ланка - кажуть британці. Погані командири - це найслабша ланка в нашій армії. Це як інфекція, яка роз'їдає армію зсередини і руйнує бойовий дух. Військові говорять про неї - але приватно, щоб не виставляти хворобу напоказ.

Це про некомпетентних командирів і самовпевнених самодурів, про командирів, які беруть гроші, б'ють, мстяться. Про тих, які віддають "накази 200", аби позбутися підлеглих, які відстоюють власну думку. Це про юристів, фінансистів та офіцерів штабу, які опиняються в окопах на віддалених та наполовину оточених позиціях.

Пам'ятаєте, ми нещодавно шукали військовослужбовців, які могли б розповісти про поганих командирів? Таких людей знайшлося дуже багато. Їхні історії обурюють, лякають і доводять до відчаю.

Ми перевірили історії, які нам розповіли. Але з міркувань безпеки викладаємо анонімно, аби нікому не зашкодити - за винятком тих випадків, коли військові попросили нас оприлюднити їхні імена.

Ми також пошукали точки зору авторитетних військовослужбовців, а потім і самі поміркували над тим, як це змінити. Читайте в нашому незручному, але чесному матеріалі

"Тексти" вже на власному прикладі довели, що гуманітарна освіта не стає на перешкоді виробництву FPV. Більше того, це не тільки не заважає, а й допомагає.

"Я креативна панянка, мені притаманний творчий хаос, а ще я затятий гуманітарій".

Так каже про себе Оля Гарбовська, комунікаційна менеджерка. В квітні 2024 року вона разом зі своєю родиною зробила першу зграю "каканчиків" - 7-ми дюймових FPV дронів-камікадзе, які вирушили до Батальйону безпілотних систем "Небесна кара" 54 ОМБР. Після першої партії жінка масштабувала виробництво, і тепер передає "Небесній карі" десятки дронів.

Оля працює комунікаційницею в міжнародній організації. І цей досвід дуже став їй у пригоді: наприклад, вона продумує кампанії збору коштів на дрони, а також комунікує результати.

З квітня Оля та її команда зробили вже 83 дрони, а збори, закупівлі та виготовлення поставили "на потік". Паяють багато і якісно - і при цьому каканчики обходяться удвічі дешевше, ніж зазвичай витрачається на дрон!

Як Оля налагодила безперебійне виробництво разом із сестрою, татом та його другом, і як зметикувала робити дрони дешевшими - читайте в її розповіді. І, якщо маєте змогу - допоможіть донатом (для цього треба перейти на сайт Олі kakanchyky.in.ua)

"Через два з половиною роки конфлікту думка про те, що ми не дали Україні перемогти, може здатися дивною".

Так пише у своїй колонці для The Atlantic лауреатка Пулітцеровської премії, польсько-американська історикиня Енн Епплбом. І все ж, стверджує вона, це саме те, що робить Захід: не дає Україні перемогти.

Чому? Тому що бракує віри в те, що перемогти Росію можливо. І тому що багато європейців та американців тішать себе ілюзіями, що війну можна зупинити переговорами.

І справді, Зеленського можна вмовити відмовитись від частини територій в обмін, наприклад, на вступ України в складі неокупованих територій до НАТО. Але чи можна вмовити припинити воювати Путіна?

На її думку, це і є ключовим: поки Путін не зрозумів, що Україну не перемогти, її союзи є реальними і міцними, а українці ніколи не здадуться - він хотітиме воювати.

Або - поки в Росії будуть ресурси. Зрештою, вони теж не безмежні.

То як показати Путіну, що він не переможе? Як змусити його припинити воювати? Читайте глибокий аналіз Енн Епплбом

У 2024 році кількість та тривалість повітряних тривог в Україні має помітну тенденцію до збільшення.

Зазвичай першу сирену ми чуємо ще ввечері, відбій - уже вранці.

Наприклад, у Київській області у 2023 році в середньому було 9 годин тривоги на тиждень. У цьому році середній тижневий час тривог зріс до 15 годин.

На це є декілька причин. Перша і головна: в Кремлі й далі роблять ставку на посилення терору мирного населення України. Тривалими повітряними нападами намагаються зломити наш опір.

Які засоби для цього використовують - пояснюємо в матеріалі, а кількість та тривалість повітряних тривог показуємо на інфографіці

З початком Курської операції ЗСУ прикордоння Сумської області стало "червоною зоною": тут суттєво побільшало обстрілів. І не тільки прикордоння: росіяни почали бити далекобійною зброєю і вглиб області.

Обстрілюються території по обидва боки від кордону: на тій стороні палає вже від українських ударів.

Ми створили дві карти, скориставшись даними про пожежі NASA Firms. Перша показує, що було наприкінці липня - на початку серпня. Друга - кінець серпня і перші дні вересня. Ці карти показують разючу відмінність по кількості пожеж.

Як пояснює речник ОСУВ "Сіверськ", є деякі зміни не тільки в кількості обстрілів, а й у засобах, які використовують росіяни. Наприклад, практично немає мінометних обстрілів - мінометам не вистачить дальності. Натомість обстрілів КАБами побільшало - а от під Вовчанськом, де під час невдалого російського наступу вони були постійним явищем, їх тепер немає. Це свідчить, що ресурси у ворога - таки не безмежні.

Під прицілом і прикордоння Чернігівщини, мабуть, тому що росіяни очікують нашого вторгнення в Брянську область. Докладно про зміни, які стались за останні два місяці - в нашому матеріалі

"Україна не вступить до Європейського Союзу, я не дам своєї згоди, якщо вона не розв'яже питання Волині".

Таку заяву нещодавно зробив голова Польської селянської партії, віцепрем’єр-міністр і міністр оборони країни Владислав Косіняк-Камиш. І це - не єдина його гостра заява на цю тему.

Болить міністру не лише за волинську трагедію. Він також хоче розробити патріотичне виховання в школах, критикує набір рекрутів до Українського легіону, а раніше хейтив українське зерно. Не відстають від Косіняка-Камиша й деякі його однопартійці.

В чому річ? Чому вибір зроблено на користь саме такої риторики?

Тамтешні оглядачі зазначають: Косіняк-Камиш вибудовує свою політичну кар'єру як представника "поміркованої" партії, водночас граючи на електоральному полі партії Право і справедливість. Для цього він майстерно створює неіснуючі проблеми та дає ідеї, як розв'язати ці уявні проблеми. Як вибудовує свою політичну гру - читайте

⚡️Ця зима знову для нас - подорож у невідоме. Що буде з електрикою?

І, відповідно, що буде з теплопостачанням, водопостачанням і водовідведенням? Чи слід очікувати на нові блекаути і якомога швидше до них готуватися?

Триває тотальна мовчанка місцевої і центральної влади. Дістати якусь інформацію можна хіба що від фахівців у сфері енергетики. І хоч вони кажуть, що ситуація не така прикра, є один фактор, дію якого важко обчислити: росіяни.

Як нещодавно вихвалялися представники РФ в ОБСЄ, "є всього п’ять об’єктів, які Росія може атакувати в будь-яку секунду, щоб спричинити повне відключення електроенергії в Україні".

Про що йдеться, і чи готова Україна до таких атак? Розкладаємо по поличках

​Друзі, напишіть, що таке, на вашу думку, армійські затяги?

Які вони бувають?

Зараз в редакції працюємо над цим питанням, будемо вдячні за ваші відгуки!

Фото для привернення уваги

Як армія рівняється на свого головкома, так і церква рівняється на митрополита. Через свої специфічні церковні погляди митрополит УПЦ МП Онуфрій ніколи не піде на зближення з Вселенським патріархатом і Православною церквою України. В Україні ніколи не буде такого, щоб усі парафії УПЦ МП перейшли до ПЦУ, і одна з причин - Онуфрій.

В цьому певен релігієзнавець, професор кафедри історії в Острозькій академії Андрій Смирнов.

Останнім часом церков, які приєднуються до ПЦУ, поменшало. Було два сплески приєднань - після того, як ПЦУ отримала Томос, та після початку повномасштабного вторгнення РФ. Зараз ці цифри йдуть на спад.

Чому? Митрополит та його влада - не єдина причина. Є й інші, і на якісь із них можна вплинути, а на інші - неможливо. Читайте докладно

У цій статті історика та дослідника війни Філліпса О'Браєна - багато поганих новин для України.

Він аналізує гучні викриття з книжки редактора Washington Post Боба Вудворда "Війна". Ці викриття стосуються американських президентів: чинного та кожного з можливих майбутніх. Байден не допоможе Україні під кінець своєї каденції. Гарріс в разі обрання навряд чи буде дуже рішучою. Трамп точно не допоможе, а радше зашкодить Україні.

"Книга багато розкриває про те, як США, головні друзі України, допомогли створити безлад і небезпечне майбутнє", - пише Філліпс О'Браєн.

Але навіть хороші новини для України - а вони є і стосуються далекобійних ударів по військових цілях на території РФ - викликають розчарування. Про що йдеться - читайте в його аналітичному матеріалі

The Economist розповідає гарну історію вовчі зграї та їхній вплив на європейську політику.

На початку ХХ століття вовки у Західній Європі були відсутні - їх винищили, аби вони не шкодили тваринництву. Так тривало упродовж століття, та коли впала залізна завіса, вовчі зграї почали мігрувати зі Сходу. Крім того, багато людей переселилися в міста з сільської місцевості, що також створило можливості для зростання вовчої популяції.

Тепер вовки є в кожній європейській країні - і їх стільки, що це викликає втіху в екологів. Адже вовки регулюють поголів'я кабанів та оленів, вибираючи собі на здобич найслабкіші особини - тому тепер менше антропогенного впливу, менше необхідності видавати дозволи на полювання. Вовки суттєво впливають на біорізноманіття і навіть на ландшафт.

Але радіють не всі. Адже голодні вовки можуть полювати на свійських тварин, тож фермери почали втрачати своїх корів та овець, а отже, свій прибуток. В багатьох країнах фермери - найконсервативніший прошарок суспільства, а за їхні голоси на виборах завжди є охочі поборотися.

Тож не дивно, що ситуація з вовками грає на руку всіляким радикалам та популістам, на кшталт Альтернативи для Німеччини. Подібні партії не забарилися втрутитися й підняти "вовчу тему" на свої знамена. А це, в свою чергу, робить невдоволеними вже екологів.

Що далі, і хто виявиться крайнім? Читайте у нашому перекладі

Українські війська відступили: звичний рефрен останніх кількох тижнів у новинах. В цілому вже впродовж кількох місяців динаміка відступу ЗСУ зростає. Якщо подивитися на графік, видно, що з травня цього року крива наступу росіян досить стрімко іде вгору порівняно з першими місяцями року.

Це не експонента. Паніки немає, обвалу фронту немає, і ЗСУ продовжують оборону, тримаючись стратегії "завдати якомога більше втрат ворогу в обмін на маленькі клаптики території". Однак динаміка на графіку вказує, що виконувати цю роботу стає важче.

У своїй редакційній статті ми виокремили кілька чинників, які заважають роботі Сил оборони і потенційно навіть можуть призвести до серйозних кризових явищ:

🔹зниження бойового духу, зокрема й через неадекватні дії командирів
🔹нестача бійців, яка, в свою чергу, виникає не на порожньому місці, на це є свої причини
🔹брак боєприпасів
🔹просимо у Заходу не те: гучне й "піарне" замість "нудного", але справді необхідного

Докладно про ці чинники, з якими, без сумнівів, слід працювати, читайте в нашій аналітиці

Мало що так тішить українців, мало що обростає такою кількістю мемів, як удари ЗСУ по території РФ.

Мабуть, не всі пам'ятають, але вперше ми таким чином "ескалювали" 25.02.2022, на другий день після початку російського повномасштабного вторгнення. Тоді наша ракета "Точка-У" прилетіла по аеродрому Міллєрово в Ростовській області. Було знищено два російських новітніх винищувача Су-30, почалася пожежа, а досвідчений рашистський пілот Віталій Войцеховський зазнав поранень і ще місяць конав у муках у військовому шпиталі, поки зрештою не сконав.

Однією з найзухваліших атак став удар по військовій частині Клинці на Брянщині, теж у 22-му: на початку червня українські дрони спалили там військову техніку, яка приїхала на ремонт з України. Та цим справа не обмежилася: через кілька днів з України прилетів гелікоптер і палив ту військову частину так, що у Клинцях зрештою зникло світло і вода.

Удари, завдані Україною по території РФ у 22-23-му роках, поєднує така ознака: їх було мало. У 2024-му все змінилося. Не тільки результативних ударів стало більше, але й суттєво розширилася типологія цілей, а також дальність ударів.

Ми зібрали усю офіційну інформацію про українські удари по об'єктах на території РФ з лютого 2022 по вересень 2024. Описуємо їх, показуємо на інфографіці, і міркуємо про те, що буде далі 😉

Які телеграм-канали найчастіше вдаються до маніпуляцій?

У новому масштабному дослідженні ми навчили велику мовну модель розрізняти найпоширеніші техніки маніпуляцій в публікаціях телеграм-каналів.

У результаті нашого дослідження ми виявили рідкісну перлину серед купи гною. Телеграм-канал Суспільного містить менш як 2% публікацій, які наша мовна модель визначила як маніпулятивні. І це - один із сотень випадків, коли державне виявляється кращим за приватне.

Проте такий рівень нейтральності характерний лише для невеликої частки телеграм-каналів. Ми досліджували десять технік маніпуляції, і багато каналів вдаються принаймні до половини з них із помітною частотою.

Отже, який канал маніпулятивніший: Труха чи Резидент? Чи маніпулює Третя штурмова? А Мадяр?

Про найбільших маніпуляторів розповідаємо за посиланням - і показуємо на інфографіці

Україну дедалі більше огортає темрява - а от у Північній Кореї вперше за багато років трохи посвітліло.

Це не метафора - ми висловлюємося буквально. З 2022 року у КНДР поступово зростає рівень нічного освітлення. Про це свідчить наш аналіз супутникових знімків.

Що це означає? Знімки нічних вогнів широко використовуються для оцінки економіки різних країн. Яскравість нічного освітлення корелює з рівнем урбанізації, економічною активністю та розвитком інфраструктури. Отже відтоді, як КНДР почала постачати РФ артилерійські снаряди та балістичні ракети, там додалося грошей, побільшало роботи, почалося певне економічне пожвавлення - і тепер треба освітлювати певні території в темну пору доби.

Найбільш разючі зміни - біля порту Чхонджин, який не раз фігурував у розслідуваннях про постачання зброї.

Глобально Північна Корея все ще залишається темною плямою. Однак війна стала для неї чудовою можливістю заробити після десятиліть санкцій та економічної стагнації. Тепер КНДР, можливо, замислилася і про те, щоб мати навчену в реальних боях армію. Демократичний світ мляво і кволо реагує на витівки божевільних диктаторів - і це лише підігріває їхній апетит до воєнних конфліктів.

Як змінилося нічне освітлення з 2022 року в КНДР та Україні - дивіться на мапах за посиланням

Українській армії потрібен Військовий Кодекс, який нарешті наведе порядок в регулюванні її діяльності.

У цьому певен юрист і правозахисник Алі Сафаров, який зараз служить у війську. Ось який приклад він наводить:

"За одинакові вчинки одному військовослужбовцю може взагалі нічого не бути, а іншому "прилетить" сувора догана, що тягне за собою позбавлення премії. Ці концептуальні моменти, закладені в армійську нормативну базу, дуже демотивують".

Можливо, під час війни це й не на часі, однак без реформування підвищити ефективність війська та бажання в ньому служити - не вийде, резюмує Сафаров. Читайте докладно, які реформи, на його думку, є найбільш нагальними

Скільки коштує російським окупантам квадратний кілометр української території?

Росіяни платять за продовження наступу такою кількістю життів військових, яка будь-якій притомній країні здається немислимою. Цього року наступ окупантів мав вщухнути після захоплення Авдіївки - однак вони не зупинилися й повільно, але постійно захоплюють нові території.

Чи означає подальше просування та нарощування його темпів, що пропорційно збільшується кількість російських втрат? Яка тут закономірність, чи є кореляція?

Ми проаналізували, як ті чи інші етапи російсько-української війни співвідносяться з динамікою територіальних втрат і надбань, а також із втратою бронетехніки. У цьому процесі є кілька поворотних моментів. Читайте за посиланням

The Washington Post порахував російські гроші, аби зрозуміти, скільки ще РФ зможе воювати проти України.

Висновок звучить як вирок: високі нафтові доходи дозволяють агресивній Росії вести війну ще кілька років.

Але, як завжди у таких випадках, є одне але. І навіть не одне, а кілька. Російська економіка перегрівається, і знайти звичайних працівників дедалі важче. Набирати солдатів теж уже непросто: прифронтові області йдуть на рекорди, нараховуючи фінансовий бонус за контракт в армії.

Ключовим фактором, який впливає на спроможність Росії продовжувати війну, є ціни на нафту. Чи є інструменти, аби вплинути на цей чинник? Читайте ключові тези з матеріалу The Washington Post