Привіт! Вакансія в ТЕКСТАХ ще не закрита - ми шукаємо дизайнера. Точніше - журналіста, який створюватиме графіки та карти. Нам потрібна людина, яка знає Adobe Illustrator та QGIS, розуміє і любить інфодизайн, готова працювати з даними. Детальніше про завдання та умови - за посиланням. Приєднуйтеся до нашої команди!

💓Друзі, вже майже рік (з серпня 2022 року) ми проводимо благодійні лекції та воркшопи, щоб підтримувати ЗСУ та разом із експертами з різних питань ділитися з вами корисними знаннями.
На цей час відбулося 16 подій, учасники яких підтримали українські благодійні фонди та збори на загальну суму понад 342 000 гривень💸

Не зупиняємося та йдемо далі. А отже, запрошуємо вас на наступну подію. Нею стане лекція аналітика «Інтерньюз-Україна» та співзасновника «Інституту Американістики» Владислава Фарапонова.

У вівторок, 27 червня, о 17:00 в Zoom Владислав розповість:
◾чому Штати передали Україні значно більше допомоги, ніж усі країни ЄС разом, при тому, що війна йде у безпосередній близькості до них;
◾як інтерпретувати тенденції щодо американської допомоги Україні;
◾як змінилася зовнішня політика Штатів щодо України, Східної Європи та Росії.

Більше деталей про подію та реєстрація 👉 ТУТ

Підкріплюйте свою віру у ЗСУ гривнею і саморозвитком!

@vox_ukraine

Привіт! Суботній похід Євгенія Пригожина породив чимало сподівань на те, що владу в РФ буде скинуто. Однак у той же день стало ясно, що пити шампанське ще трошки рано.

Зараз чимало українських та західних коментаторів говорять про те, що невдалий заколот продемонстрував слабкість режиму та диктатора Владіміра Путіна. Бо, мовляв, Путін не зумів протиставити силової відповіді озброєним найманцям, охочим захопити владу в РФ. Це правда, але лише наполовину, вважає Татьяна Становая, старша наукова співробітниця Центру Карнегі Росія-Євразія.

На її думку, Пригожин і не збирався захоплювати владу. Його "похід на Кремль" був не спробою захопити владу, а радше актом відчаю. Адже після боїв за Бахмут Пригожина витіснили з України, державна машина працювала проти нього, а Путін його ігнорував, натомість підтримуючи його найнебезпечніших супротивників.

Зрештою, саме Путін продиктував Пригожину умови відступу. І саме від Путіна залежало те, що Пригожину вдалося вийти з цієї кризи живим. Навряд чи Пригожин міг висувати Путіну якісь вимоги за обставин, коли його фізичному життю загрожувала серйозна небезпека, а його найманці могли бути неминуче знищені, пише Становая.

На її думку, подальші проблеми ще виникнуть, але суботні події сприяли тому, що Путін ще більше впевнився: йому не потрібна ані ПВК "Вагнера", ані Пригожин. Бо він може впоратися власними силами.

Чи погоджуєтеся ви з такою точкою зору? Напишіть в коментарях

Привіт! Перші червневі тижні, упродовж яких Сили оборони України ведуть відвоювання наших територій, показали: очікувати на бліцкриг не слід. Але й розчаровуватися не варто. В сьогоднішньому матеріалі розповідаємо про основні напрямки української атаки та характер бойових дій - і показуємо мапи бойових дій та чимало інфографіки.

Нам доводиться битися в умовах, коли наша армія має обмежені ресурси. У нас немає переваги в повітрі, менша "квота" на артилерійські постріли, менше бронетехніки та засобів ППО, ніж у ворога. Ми не можемо завдавати масованих ракетних ударів на стратегічну глибину окупованих територій і Росії.

Але у нас є мотивація. І кмітливість. Керуючись ними, наші Збройні сили застосовують найефективнішу стратегію з усіх можливих.

Військові експерти та журналісти бачать прямі паралелі між операцією зі звільнення Херсона та нинішнім напрямом. Дійсно, логіка цих операцій схожа - але масштаби дуже різні. Також відрізняються і відстані, на яких доводиться діяти.

За ці кілька тижнів наші Збройні сили мають помітні здобутки, а окупанти понесли помітні втрати. Як український наступ здійснюється в часі, в просторі та в цифрах, і яка стратегія за всім цим простежується - читайте і дивіться в нашому матеріалі

Вітання! Недавно у Гельсінкі відбулася конференція з журналістики даних “Візуалізуючи знання ” (Visualizing Knowledge). Туди поїхала наша арт-директорка Надя Кельм, аби розповісти, як це - бути журналістом даних під час війни, в країні, що бореться з наймасштабнішою агресією за останні 70 років. Хочемо розповісти її виступ.

"Вже півтора року ми працюємо під час війни і ми розповідаємо про війну. Це небажаний, проте унікальний досвід, яким я збираюся поділитися з вами", - так Надя починає свою розповідь. І далі говорить про те, як змінилася робота редакції від початку війни. Наприклад, про те, що четверо з п'ятнадцяти людей із команди ТЕКСТІВ зараз у ЗСУ. Про те, як доводилося дотримуватися режиму світломаскування, підлаштовуватися під відключення електроенергії, чути гуркіт "прильотів" по електропідстанціях. І як усі ці події стали основою для нашої інфографіки та проєктів з журналістики даних.

"Кількість негативних факторів, які суттєво впливають на життя, збільшилася, а можливість їх контролювати зменшилася. Це створює відчуття безпорадності і хаосу. Одна з задач візуалізації даних - хоча б трохи впорядкувати цей хаос. Не для відновлення почуття безпеки, а для відновлення здатності орієнтуватися в ситуації", - пояснює Надя.

Як живе редакція під час війни, до чого ми звикли, а до чого звикати не можна, і яка підтримка потрібна, аби згодом розповідати про досвід роботи в країні, яка перемогла у війні - читайте у виступі Наді Кельм

Привіт! Сьогодні в нас короткий матеріал - про те, як зараз ведеться на полі бою українським снайперам.

Останнім часом їхні завдання змінилися. Тепер снайпери не тільки годинами сидять у засідках. Друг ТЕКСТІВ, богослов і снайпер ЗСУ Юрій Чорноморець поспілкувався з керівником найкращої та найбільшої снайперської групи з Півдня. Той розповів, що наразі неможливо застосовувати техніку через тотальне мінування. Тому наші штурмові групи "пропалюють" собі прохід на 200 метрів за допомогою контрольованого підриву протипіхотних мін МОН-50. Пропаленим проходом ідуть піхотинці - адже танки та інша важка техніка їхати не може через глибоке залягання протитанкових мін, "витягти" які неможливо. Піхотинців прикривають снайпери - вони забезпечують тотальний шквал пострілів.

Через кожні 200 метрів усі дії штурмовиків та снайперів повторюються. І так - щодня.

Це означає, що у снайперів виникають нові потреби, які нікуди не зникають, а тільки з кожним днем ростуть.

Як допомогти нашим бійцям - читайте за посиланням. І долучайтеся

Привіт! Минулого тижня чи не вперше від початку війни "око Саурона" відвернулося від нашої землі - і почало дивитися в бік Мордора. Спочатку воно металося, як навіжене, прагнучи осягнути, що відбувається. Та потім вишукало дрібного, але дуже галасливого орка, вгамувало його, вгамувалося саме, і взялося до звичної справи - продукувати терабайти брехні.

Все це метафори, а за ними - цілком очевидна розгубленість російських пропагандистських ЗМІ, які на початку пригожинського заколоту не могли добрати слів, аби правильно описати те, що відбувається (і не ляпнути чогось, за що потім прилетить по шапці). Потім ці самі ЗМІ вознесли Пригожина на п'єдестал - вперше за весь час спостережень цей малозначимий персонаж опинився на третьому місці в топ-10 політиків, яких найчастіше згадують в новинах російських псевдоЗМІ.

А щодо брехні - то винним у заколоті виявився, за однією з версій, підступний Захід. Бо, мовляв, Захід ладен зробити будь-що, аби лише зруйнувати нібито існуючу єдність Росії. Прикметно, що ця "єдність", якщо вона взагалі колись була, абсолютно очевидно для всіх спостерігачів "роз'єдналася", коли треба було придушити заколот - але більшість російських силовиків не ворухнула й пальцем.

Так само винним виявився й Київ. Мовляв, український "режим" підтримав бунт вагнерівців. Дивовижна логіка! Виявляється, можна підтримувати злочинців і головорізів, які місяцями вбивали український народ, щойно це стане вигідно! Але для російських пропагандистів тут нічого дивного немає: адже вони звикли, що їхня влада для здобуття ситуативної вигоди може подружитися хоч із дідьком, хоч із чортом лисим.

Аби приховати усю цю ганьбу, яка коїлася всередині Російської Федерації, пропагандисти кинулися доводити, що в Україні все ще гірше. Мовляв, надана Заходом зброя закінчується - а іншої нема звідки взяти, бо у Заходу запаси теж вичерпалися. На цьому тлі українські війська під час свого контрнаступу потерпають від невдач - і окупанти скоро переможуть. Вже ось-ось. Щоправда, тепер, мабуть, доведеться робити це вже без вагнерівців. Читайте в свіжому моніторингу російської пропаганди

Привіт! Зараз часто кажуть: оцінити наслідки руйнування Каховської ГЕС можна буде лише згодом. Може, й так, якщо йдеться про всі наслідки. А якщо лише про частину - то можна оцінювати вже зараз, у тому числі в грошах. Саме це ми й вирішили зробити.

Для цього ми вивчили супутникові знімки каналів, які забирають воду з Каховського водосховища, і з'ясували, як вони функціонували до повномасштабної російської навали, і як функціонують зараз.

Також ми створили мапу зволоженості грунтів, з якої чітко видно, які ділянки в пониззі Дніпра є зонами ризикованого землеробства. Ми пошукали інформацію, наскільки відчутними можуть бути збитки від підриву ГЕС для сільського господарства.

Ми також дізналися, які підприємства найбільше залежали від водосховища, і які з них вже зараз згортають або частково призупиняють виробництво.

Найгостріше питання: в яких містах та місцинах люди найбільше потерпатимуть від "зневоднення". Ще гострішим воно стає, коли йдеться про тимчасово окуповані території.

І насамкінець, ми замислилися над питанням: то варто чи ні відновлювати після війни Каховську ГЕС у тому вигляді, в якому вона була? Щодо цього зараз існує дві діаметрально протилежні позиції, кожна з них має своїх запеклих прихильників. Ми спробували знайти "золоту середину".

Читайте, і дивіться на мапах

Привіт! Після пригожинського бунту минуло майже два тижні - і пилюка вже вляглась. Так само вщухли й емоції, і тепер можна об'єктивно подивитися на наслідки та зміни, викликані цією подією. В цьому ТЕКСТАМ допомагає Максим Паламарчук з Національного інституту стратегічних досліджень.

Він говорить про те, яким був інформаційний супровід заколоту в РФ. Тамтешні псевдоЗМІ досить швидко оговталися від першої розгубленості - і відпрацювали свій номер. Який спрацює для російського населення. А от щодо істеблішменту такої впевненості немає - адже Путін, якого старанно змальовували як переможця, не запропонував своїм вельможам головної деталі: "голови" переможеного суперника.

І звідси, на думку автора, бере початок слабкість вождя.

Чи можна буде якимось чином приховати цю слабкість або чимось замістити її? Що означає гарячкова активність зі зміщенням деяких армійських керівників? Чи вдасться Путіну та його оточенню повністю прибрати до рук створену Пригожиним бізнес-імперію?

І, власне, що буде далі? Те, що метою заколоту не було скинути Путіна, стало ясно на другий день після початку. Тоді що було метою? І чия це мета?

Читайте докладно в матеріалі Максима Паламарчука

Привіт! Днями ми трохи розповідали про снайперів і про те, якою є їхня робота зараз. Це була коротка замітка. Тепер трохи деталізуємо - один з українських снайперів дав нам розлогіше інтерв'ю.

Розповів чимало цікавого. Наприклад, про те, що зараз сапери, які займаються військовим розмінуванням у сірій зоні, не можуть працювати без снайперів. Снайпери виконують роль і розвідки, і прикриття.

Також вони допомагають штурмовим командам, щоб ті могли підійти якомога ближче до позицій ворога. "Коли працює снайпер, ворог не хоче навіть голову піднімати з окопів. У нього вмикається інстинкт самозбереження, бо він розуміє: вийти з укриття - це одразу смерть", - каже Володимир.

Він також докладно пояснює, чому зараз українські снайпери переграють російських. Це стосується і зброї, і набоїв, і дальності стрільби.

Більше - в інтерв'ю за посиланням

Привіт! Команда моніторингу російської пропаганди пішла у відпустку на місяць, тож сьогодні моніторингу не буде. Натомість пропонуємо матеріал на актуальну тему - про касетні боєприпаси.

Відтоді, як Джо Байден схвалив їх надання Україні, всі тільки про них і говорять. Дехто сприймає касетні боєприпаси ледь як не панацею, яка може принаймні частково замінити західні літаки. Навряд чи це так - і тим не менш, це нова велика загроза для ворога.

Польський військовий експерт Ярослав Вольський пояснює у твіттер-треді нюанси застосування цього виду озброєння. Звичайно ж, у касетних боєприпасів є деякі недоліки. Наприклад, досить великий відсоток з них не розривається. Однак ті, які розриваються... здатні зробити ворогу справді великий бадабум.

Читайте перекладений нами твіттер-тред Ярослава Вольського

Привіт! На південному фронті тривають запеклі бої, і до них прикута вся увага. Тим часом навколо Бахмута теж відбувається дещо цікаве. Сьогодні хочемо про це розповісти - і показати на мапах.

Навесні росіянам вдалося витиснути українські війська з міста, затискаючи його в кліщі і порушуючи логістику. Одночасно вони штурмували Бахмут "в лоб", кидаючи на нього нові й нові "м'ясні хвилі".

У травні почалися зворотні процеси. Щоправда, ЗСУ не влаштовують безглуздих лобових штурмів, а виконують завдання трохи по-іншому. Вони не тільки тиснуть на фланги й руйнують росіянам логістику, а й створюють загрозу пастки для окупантів.

Сили оборони України вже використовували тактику вогняних мішків - коли російські загарбники опинялися на добре прострілюваній нашою артою території. Схоже, саме таку долю вони готують ворогам і на цей раз. Як це відбувається, до чого призведе, і який матиме інформаційно-психологічний ефект - розповідаємо

Привіт! Серед європейців поширене таке уявлення: "Русь дорівнює Росія. А Україна... Що таке Україна? Це частина Росії?"

Відповісти на запитання про те, звідки взявся цей міф, дуже просто. Це псевдознання європейцям прищеплюють з дитинства - через дитячі книжки з історії. У цьому пересвідчилася наша авторка, яка живе зі своєю дитиною у Великій Британії. Натрапивши вперше на російський наратив у дитячому підручнику з історії, вона вирішила перевірити: а що ж робиться в інших дитячих книжках?

Вона вирушила до книгарні та бібліотеки і перегорнула цілі гори, цілі "еверести" дитячих книжок. І чим довше вона це робила, тим більше розлючувалась. Виходить ось що: Росія створила грандіозний історичний міф - і змусила весь світ у нього повірити!

Що пишуть про нашу історію у британських історичних книжках? Що з цього приводу кажуть українські історики? Чи можуть іноземці знайти альтернативу надзвичайно поширеному історичному російському наративу? Читайте докладно

Цими днями у видавництві «Твоя підпільна гуманітарка» вийшло друком наукове-популярне видання «Мова-меч: як говорила радянська імперія»📕
У ста розділах авторка книжки, письменниця, перекладачка та дослідниця Євгенія Кузнєцова, описала те, як у часи Радянського Союзу мечем стала російська мова. Рідна ж мова у боротьбі з імперіями має бути щитом🛡

19 липня о 17:00 Євгенія Кузнєцова долучиться до марафону благодійних подій «Вокс Україна» та у форматі онлайн-лекції розповість:
📝 як саме російська мова стала в СРСР мовою престижу і як її статус утримується досі,
📝 про радянські, часто неусвідомлені нами, сліди у сучасній мові,
📝 про «велику» російську літературу та традиції радянського перекладу.
Також йтиметься про вплив тоталітаризму на мову, про мовні права та мовну травму.

Для участі у події потрібно задонатити на підтримку ЗСУ та зареєструватися.

Озброюймо себе корисними знаннями та добрими справами!

@vox_ukraine

Привіт! На місці, де колись було Каховське водосховище, утвориться пустеля - а міста, які брали воду з нього, потерпатимуть через її відсутність. Це - лише два поширені аргументи, якими послуговуються прихильники відновлення греблі. Як і чимало інших аргументів, вони не витримують критики.

Ніяка пустеля не утвориться, а забезпечувати міста водою можна і по-іншому, певна кандидатка географічних наук, доцентка кафедри географії та геоекології ЦДПУ імені Винниченка Ольга Гелевера. Вона пояснює, чому відновлювати Каховську ГЕС не потрібно. Тезово:

- після підриву греблі з'явилося 2 тисячі квадратних кілометрів земель - і ці землі можуть приносити користь

- зрошувати землі можна за допомогою крапельного поливу, а не каналів від Дніпра. І це дозволить вирощувати культури, які даватимуть більше прибутку, ніж зернові

- завдяки відсутності застою, заболочування та цвітіння якість води в Дніпрі стане кращою

- люди, які пережили трагедію внаслідок підтоплення, навряд чи знову захочуть опинитися під такою загрозою, навіть гіпотетично

- окрім греблі і водосховища, є ще багато способів відновити навігацію по Дніпру

- замість того, щоб відновлювати "радянського монстра", можна скористатися прикладом США та ЄС, де вже демонтовано тисячі гребель. Там керуються сучасними підходами в природокористуванні.

Докладно аргументи науковиці читайте за посиланням

Привіт! Сьогодні у нас дуже цікавий матеріал з графікою та супутниковими знімками, який дозволяє відповісти на запитання, чому український наступ має повільний темп.

Раніше ми вже писали про суцільне щільне мінування та про парну роботу саперів та снайперів, яка дозволяє долати цю перешкоду. А сьогодні розкажемо про російську систему укріплень - оті "три лінії оборони", про які так часто згадують у ЗМІ.

Як вони влаштовані? Якщо ви подивитеся на мапу російських укріплень - то побачите купу маленьких червоних трикутничків. І, швидше за все, подумаєте, що йдеться про якісь окремі окопи. Але це не так. Російські лінії оборони півдня - це не просто мережа окремих опорних пунктів, а ціла фортеця, в якій усі елементи пов'язані між собою. Тому український контрнаступ схожий не на наступ серед “чистого поля”, а більше на штурм величезної укріпленої фортеці.

Ми детально показуємо, як влаштовано цю фортецю. Розповідаємо, які переваги вона створює для росіян. І наводимо фактори, які, на нашу думку, вказують на те, що російські війська програють цю битву. Читайте і дивіться

Привіт! Сьогодні матеріал в розвиток теми про підрив Каховської ГЕС. А саме - як і що можна вирощувати на землях, де бракує води.

Зараз багато говорять про те, що після здійснення росіянами цього злочину український Південь, який славиться рослинництвом, не зможе продовжувати працювати, як раніше. Без системи зрошення, яка діяла за рахунок каналів з Каховського водосховища, люди втратять можливості для поливу - а з ними й рентабельність та прибутки. І тоді вони згорнуть свої підприємства - а Південь на багато років перетвориться на безплідну пустку.

Похмура картина. Але чи й справді усе буде саме так?

ТЕКСТИ познайомилися з Василем Сокирським - українцем, який має 350 гектарів землі в Омані. Ця країна з точки зору рослинництва - одна з найекстремальніших у світі. Це пустеля, де дощ - велике свято, яке трапляється раз на три роки, а шар родючих грунтів (тобто, пісків) рідко де сягає більше ніж 40 сантиметрів (в Україні, для порівняння, може бути й кілька метрів!)

І тим не менш, наш земляк вирощує на своїх ділянках та в теплицях томати, огірки, дині та кормову траву. Трохи менше половини його землі - під поливом. Василь добре знає, які рослини потребують менше води, як працюють зрошувальні системи, як наявність або відсутність води впливає на собівартість урожаю, і як знайти воду там, де її, здавалося б, немає. Читайте його розповідь

Привіт! Герої нашого сьогоднішнього матеріалу - власники книгарні у Рівному, пральні в Києві, клініки у Львові та фермери, які вирощують яблука на Одещині. Всі вони отримали грант від урядової програми підтримки малого бізнесу "Є-робота".

Ця програма надає лише невелику частку коштів, необхідних для відкриття бізнесу - близько чверті. Про решту підприємцям треба подбати самотужки. Але й це, кажуть, вигідно - програма передбачає, що підприємець поверне кошти державі, сплачуючи податки упродовж наступних кількох років після старту роботи підприємства. "Це все одно що безвідсотковий кредит на три роки", - каже одна з героїнь матеріалу.

За умовами програми, підприємець має працевлаштувати щонайменше одну людину. Тут є деякі підводні камені, які подобаються не всім - наприклад, можна наймати лише людей з певних вразливих категорій. Але попри це, наші співрозмовники задоволені. Читайте за посиланням про їхній досвід

Привіт! Режим, який упродовж понад двох десятиліть Путін вибудовував у Російській Федерації, пішов тріщинами. І це стало очевидним для всіх після невдалого бунту Пригожина. Якими ж будуть наслідки? Над цим розмірковують аналітики вашингтонського центру The Jamestown Foundation - наводимо переклад.

Після цього бунту більшість росіян намагається сором'язливо відводити очі від проблем, які у них накопичилися за всі ці роки. Так само, як вони воліють не помічати озвучених Пригожиним справжніх мотивів вторгнення Росії до України. Але цей удаваний спокій лише поверхневий.

Головною проблемою РФ є те, що вибудуваний натепер режим є недієздатним. Він базується не на прозорій роботі державних інституцій і не на законі. Його основа - нескінченні змови еліт та угоди між різними привілейованими групами. І прямо зараз одну з цих груп намагаються позбавити її привілеїв.

До речі, схожу систему недієздатних інституцій, ручного керування та привілейованих еліт колись намагався збудувати в Україні Віктор Янукович. Згодом він був змушений утікати з країни, бо українське суспільство (разом із зацькованими елітами) показало йому, що устрій, який він запозичив у Росії, в Україні неможливий.

В Росії немає активного суспільства. Але з'явилися еліти, які зазнають цькування. Висновок вашингтонських аналітиків можна описати українською приказкою "де тонко, там і рветься". То де ж "прорве" наступного разу? Хто очолить наступний бунт в РФ? Відповідь знайдете в нашому перекладі

Привіт! Для багатьох із нас телеграм став важливим джерелом інформації. Ми шукаємо тут новини, сповіщення про характер повітряних тривог, розважальний контент тощо. У багатьох із нас є друзі, знайомі та родичі, які служать - тож шукаємо інформацію про "своїх" та їхніх побратимів в телеграм-каналах українських військових підрозділів. Але нещодавно ТЕКСТИ помітили, що в екосистемі каналів українських бригад завівся "черв'ячок".

Поштовхом став лист нашого читача, який повідомив, що натрапив на підозрілу інформацію на каналі, який буцімто представляє одну з бригад. Ми перевірили цей канал під назвою "36 бригада ВМСУ - МИ ЖИВІ" - і зрозуміли, що він фейковий. Канал ніби й пише про успіхи українського війська, але серед патріотичних постів тишком-нишком поширює зраду, фейки, проросійські наративи.

І тоді ми вирішили з'ясувати, чи є інші канали, які вдають, що представляють українські військові бригади? А якщо є, то про що вони пишуть?

Ми зібрали інформацію про соцмережі 187 військових підрозділів. Знайшли їхні телеграм-канали. А потім почали "копати", шукаючи за назвами бригад, аби виявити їхні фейкові "дублі".

І знайшли.

Що це за канали, яку інформацію вони поширюють, яка за цим проглядається мета, і як відрізнити справжні канали українських військових підрозділів від несправжніх - читайте в нашому дослідженні

Привіт! Адмін каналу ТЕКСТІВ (тобто я 🙂) цього тижня у відпустці. Але сьогодні виходжу на зв'язок - адже у нас вийшов новий класний матеріал з журналістики даних.

За рік, від липня 2022-го до червня 2023-го, Росія істотно збільшила корабельний трафік у Каспійському морі. Кораблів стало значно більше біля російських та іранських портів - пишуть автори матеріалу.

Що це за кораблі? Що вони перевозять? Чи є вантажі військового призначення? Читайте, що вдалося задетектити нашим журналістам даних - і дивіться інфографіку