Вчора була 8 річниця трагічної загибелі легендарної постаті котру вже мало хто і згадає нині - Олега Мужчиля, а також підполковника СБУ - Андрія Кузьменка.

Більш ніж колоритна людина та справжній характерник - радянський спецназівець, комбатант чеченських воєн, в'язень російських тюрем, організатор націоналістичного руху на Донбасі, розвідник, диверсант, настоятель чи не єдиного в Україні - буддійського монастиря, майстер бойових мистецтв, учасник боїв за Савур-Могилу і Донецький аеропорт.

Людина яка провела безліч вилазок і ліквідацій проти сепаратистів на самій зорі війни у 2014 - піонер перенесення її на територію кацапів, чим він займався у все той же час.

Непочутий та незрозумілий тоді - брудно оббріханий по наглій смерті.

Той хто випередив інерційність свого часу, і кого нам так не вистачає нині, як і такого велета як Сашко Музичко, що загинув за однакових обставин.

Лісник, Присутній!

Сьогодні ще й річниця махновської різанини комуняк у Бердянську 1920 року!

Взяттю міста і масакрі над більшовиками, чекістами, комбєдом і продрозвьорткою, передували спроби Москви оточити і знищити армію Махна в Приазов'ї, котрі з тріском провалились.

Найбільше гарцював махновський командир Трохим Вдовиченко (фото 3), що був місцевим з сусідньої Новоспасівки де напередодні учинив "остаточне вирішення" червоного питання.

Символічним є те, що перед штурму, він телеграфував у міський ревком крилатою фразою князя Святослава: "Іду на ви!", через кілька годин всі його члени, разом з головою Товієм Михалевичем, як і весь партактив, чк та міліція були порубані повстанськими шаблями (фото 4).

В подальшому РПАУ розгромила частини Фрунзе в кількості 4 кавалерійських дивізій і 2 корпусів в районі Андріївки, та з 15 по 19 грудня через Кінські Роздори почала рейд на центральну Україну. На комуну найшов Чорний терор!