До перемоги завжди готові: вона настане, а в нас красиво! На об’єктах КП «Харківські теплові мережі» висаджують розсаду квітів. Кожен клаптик землі посеред асфальту оздоблюється квітучими рослинами. Вербена, петунії, сальвія – усе розподіляється згідно вибагливості культури : хтось любить сонце, хтось затінок – головне створити оптимальні умови для довгого та красивого цвітіння кожної квітки. Керує процесом начальниця адміністративно-господарчого відділу Тетяна Татарчук. Вона ж за сумісництвом і головний агроном , і ландшафтний дизайнер. 
Як каже Тетяна Олексіївна, минулого року, у розпал війни, вони втрьох із водієм та завідуючою складом, висадили понад 1300  горщиків із квітами. Працювати довелося три дні поспіль, але результат був того вартий: клумба піднімала настрій та  милувала око співробітників КП «Харківські теплові мережі»  аж до морозів та першого снігу.  Цього року, каже Тетяна  Татарчук,  з квітами трохи дефіцит.  Але  і то не біда.  Клумба під вишнею на території управління  КП «Харківські теплові мережі» – результат жіночої дружби багатьох поколінь підприємства. Тут і папороть , і хоста і  півонії – багаторічні рослини співробітниці теплових мереж приносили з домашніх запасів.
Одна з таких агрономів і одна з трьох добровольців, які саджали  квіти у травні 2022 року,  Лариса Лазебник – завідуюча складом. Каже, після двох місяців бомбардувань, які бачила у вікно власної квартири, така робота була в радість навіть слюсарю, який ,за сумісництвом,  став і столяром, і садівником.
Цього року «садівники» «Харківських теплових мереж» вдосконалили агротехніку і влаштували на клумбі крапельний полив. Кажуть, він і воду заощаджує, і людям менше роботи. Бо слюсарям все-таки квіти поливати ніколи. У них розпочалася ремонтна кампанія.

Лариса Лазебник – інженер за фахом і завідуюча складом – за посадою, з першого дня війни - у Харкові.  У вікна власної квартири бачила вибухи і на Рогані , і на Північній Салтівці.  Але  поїхати з міста не було й гадки. На руках  - старенька мама, та ще й люди, які потребують допомоги. Жінка пригадує, як з першого дня війни «волонтерила та гуманітарила», здобуваючи ліки і харчі для одного хворого знайомого.  Доводилося йти пішки до єдиної аптеки, яка працювала, через приватний сектор під час обстрілів.  У той час, як двоюрідна сестра падала навколішки після кожного «баху», Лариса Лазебник просто дивилася: де що вибухнуло.  Єдине, що турбувало жінку – життя рідних. Коли начальниця попросила вийти на роботу 1 травня, навіть зраділа. Бо на роботі було якось веселіше і оптимістичніше.  Лариса пригадує, як три дні поспіль втрьох саджали квіти на клумбах. І вже в той момент жінка  знала, що перемога обов’язково буде, бо всі співробітники КП «Харківські теплові мережі» до неї готувалися з першого дня війни. Сама жінка відверто зізнається, щоб гідно зустріти свято Перемоги, вона записалася на фітнес. Вважає, що потрібно до цього дня тримати себе у формі і бути  красивою.  Єдине, про що мріє – побачити онуку, і спілкуватися з нею значно частіше, ніж раз на півроку.