Ми з побратимом Миколою поверталися на потязі з АТО, везучи трофеї. У вагоні двоє хохлів не захотіли поступитися нам місцем, точніше вони занадто повільно встали, за це ми їх підрізали, ці малороси верещали як свині, захлинаючись кров'ю. Всі інші хохли, як стадо переляканих баранів, збилися в купу в дальньому кінці вагона і навіть боялися подивитися в нашу сторону. Правда один старий сивий малорос, обвішаний орденами і гейоргіївськими лєнтами, напевно, комуняка, намагався щось сказати, але друг Микола жбурнув його на підлогу, і ми довго били його ногами в живіт, поки він не почав сцяти кров'ю прямо на свої ордени . Коли поїзд зупинився, всі хохли в жаху вибігли на перон, і ми з побратимом спокійно в порожньому вагоні доїхали до нашого хутора, кидаючи в заходячих малоросів зрізаними з кітеля обісцяного комуняки орденами і лєнточками. Хай Живе Вільна Україна!