Долучайтесь ;)

Літо 2014 року. Сержант Поліщук на позиціях свого піхотного батальйону копає окоп, його дорога футуристична "снаряга" складена в шанці і чекає свого часу, сам сержант вже не молодий розміняв п'ятий десяток літ, проте його тіло загартоване важкою працею в плані витривалості давало фору багатьом молодим, які крім прутня і ложки нічого в руках і не тримали.
Сонце жарило, а окоп вже майже виритий, піт стікав по лисій засмальцьованій голові та стильних вусах сержанта, що робили його схожим на В'ячеслава Чорновола. Тактичні штани Поліщука вже усі були заляпані глиною і ґрунтом. Один змах лопатою, інший. І все, окоп завершений. Сержант зробив глибокий вдих і з насолодою видихнув, потягнувся, на що його хребет затріщав.
— Ех старість — не радість - сказав сивовусий дідуган і взяв пляшку "Артезіанської", що зручно примостилась в шанці біля АКМа повністю закатаного в пластик і обвішаного планками пікатіні, наче пес блохами. Сержант спустошив половину півторалітрової пляшки води, рештою вмився та освіжив голову. Опісля присів на свій бронік з вшитою розгрузкою та пластинами 5 класу захисту, і відчуваючи прохолоду стінки окопу заснув.
Йому снилось, що він вдома в своїх маленьких і таких рідних Серниках, син тільки повернувся з Білорусі та привіз контрабандних цигарок, які незабаром будуть продані, внуки бавилися бурштином в пісочниці, а зять відправився мити "сонячний камінь" в найближчий ліс. Сержант пив чарку і дивився на внуків радів миті спокою та посміхався від щастя в свої пишні вуса. Раптом почалась гроза, діти заховалися в будинок, а по вулиці до ґанку під'їхав чорний позашляховик. З нього до неприродності синхронно вилізли чотири мордовороти озброєні АКС - 74у та направились до будинку.
— Ей старий!!! Гоні дєньґі!! — закричали вони в унісон, а їх обличчя були одинакові.
— От суки! Я вам покажу де раки зимують! - закричав Поліщук і побіг до сейфа, де зберігалася старенька мисливська Сяйга. Діставши її сержант зайняв позицію за диваном у вітальні. Світло зникло і гроза на вулиці затихла, темрява заповнила простір.
Все сталося раптово. Чотири розбійники увірвалися в дім через вікна і вхідні двері з синхронним криком "Отдай янтарь старий!!!"
Сержант відкрив вогонь, але постріли впритул вибивали з големів лише пісок і пил не завдаючи їм жодної шкоди.
Вони скоротили дистанцію і вибили з рук зержанта дробовик, та скрутили його не зважаючи на опір. Кайданки замкнулись на зап'ястях. Один з големів замахнувся ногою, але вдарити не встиг. Сержант відчув удар по нозі і гучні слова.
- Підйом Бурштинник!!! Розлігся тут!
На одних інстинктах Поліщук зірвався на ноги та схопив АКМ. Проте розслабився побачивши знайому вусату пику в старому просякнутрму ПММ "Дубку", котрий був списанй, ще напевно два роки назад.
— Дубко?! Що ти тут забув? Склади на 3 лінії! - запитав сержант в ехидного прапорщика.
— Та от бійця в твоє відділеня привів - посміхнувшись відповів Дубко, — Приймай поповнення!
Прапорщик випихнув перед себе хлопчину, років двадцяти, одягнутого в кросівки і Бундес, поверх форми на ньому сидів старенький Корсар розмальований рунами і свастонами. А обличчя юнака було обрамлене довгим волоссям і бородою.
— Оціни який кадр! В ДШВ служив, доброволець, як і ти. Казав що в Азов хотів, але його не взяли, бо надто правий. Коли на ''0" відправили, збив волонтерського ''лелеку", за що ледь догану не дали, но зам'яли. Проте після того, він збив ОБСЄшний безпілотник, а коли приїхала моніторингова місія розбиратися, що відбулося, то цей воїн захопив в полон їх руsakа-спостерігача і погрожував відтяти йому вуха, якщо той не здасть координати сєпарського складу з БК. Ну рус@чок і здав. — доки Дубко все це розповідав на гримасі Бурштинника розпливалася посмішка коли Дубко закінчив представляти хлопчину назвавши його Індиком, сержант підійшов до юнака і похлопав його по плечі.
— Своя людина! Одразу видно! - сказав Поліщук.
— Мене Індиком називають - представився юнак з АКМом на плечі. А коли Дубко відійшов додав.
— Я знаю де лівак БК захований, сержант, пошмаляємо?
— Пошмаляємо!!! — відповів Бурштинник, посміхаючись у сиві вуса.

https://t.me/ibashinfo
🗄🎬
Я наполягаю на тому, щоб ви підписались
‼️та поділились цією сторінкою з іншими, особливо з сержантами‼️

📚 буде корисно

Усі знання необхідні! Не обов‘язково їх використати у дії, тому як єдиного та вірного варіанту немає... аналізуйте, та навчайтесь!

Є чим поділитись, надсилайте мені @Garick_Papai

Створимо бібліотеку разом!

Бурштинник та Індик сиділи в окопі та попивали МакКофе, кожен з них думав про своє, але одночасно і хотів почати розмову, проте всі теми для діалогу були вичерпані. Раптово почався обстріл, уже далеко не перший, він розбурхав морозне вранішнє повітря цієї зими. "Зєльоні" знову йтимуть в атаку. Але зараз незважаючи на міни, що летіли з неба в перемішку з сніжинками, два воїни і далі сьорбали собі напій, бо охолоне ж!
— Сержант, я от думаю. Навіщо це все було потрібно. Чого вони добитися хочуть? - запитав Індик
— Та дідько його знає. Книжок не читають, от розуму і нема. - Поліщук кажучи ці слова, дістав з підсумку пачку цигарок "Strong", які підвезли на позицію волонтери з Волині. Дістав одну і закурив. Індик на це скривився, бо не палив. Старий затягнувся і продовжив:
— Старі на Союз дрочать, бо хуй тоді стояв, а молодим певно в голови насрали.

Ця розмова вже велась, не раз і не два, починаючи з часів перших виступів.
Тотальна Війна розгорнулась на усіх теренах України, але путчистів відтіснили за Збруч. Бурштинник з Індиком були втягнуті в жорна Війни ще з літа 2014 року. Вони стояли за Збручом. На лінії окопів і фортифікацій, що були зведені тут, на обох берегах ріки, пляжі якої перетворилися в мінні поля. Холод, що прийшов цієї ночі заморозив воду, і пальці. А ОБСЄшники на цю ділянку навіть не сувалися, після того, як хтось з путчистів заПТУРив їх автівку, що патрулювала зворотній берег.
— Зараз полізуть... — сказав Індик
— Знаю, завжди лізуть — флегматично відповів Сержант, закриваючи термос і кладучи його в рюкзак, під останні вибухи канонади. Старечі руки міцно взяли АКМ зняли його з запобіжника і поклали на край окопу.
— Усе як завжди, 20 хвилин підготовки і атака! — після цих слів Бурштинник викинув недопалок і примірився до автомата.
Індик зпорядив РПГ гранатою:
— Усе як завжди... — сказав він...