30 травня у місті Тараща, біля пам’ятного знака прикордонникам, відбулося урочисте підняття прапора 1-го Прикордонного загону Першої Прикордонної Комендатури Швидкого Реагування.
Прапор підрозділу передав нашій громаді прикордонник Олександр Васильович Максімов — житель Таращі, який нині виконує бойові завдання на передовій, захищаючи Україну від ворога.
Цей прапор є символом вдячності прикордонного підрозділу за підтримку, яку громада надає військовослужбовцям загону, а також виявом поваги до турботи громади про родину Олександра Максімова. Стяг присвячено світлій пам’яті загиблих побратимів та тих, хто досі вважається зниклим безвісти.
Освячення прапора здійснив Таращанський благочинний Православної Церкви України, протоієрей Георгій Сальник. Під час церемонії присутні схилили голови у хвилині мовчання та об’єдналися у щирій молитві за душі загиблих українських воїнів і мирних жителів.
До участі в заході долучилися представники влади, рідні прикордонника, учнівська молодь, представники громадської організації «Таращанська прикордонна сотня» та жителі громади.
Дякуємо всім захисникам України за мужність, стійкість і незламну волю в боротьбі за свободу та незалежність нашої держави.
Прапор підрозділу передав нашій громаді прикордонник Олександр Васильович Максімов — житель Таращі, який нині виконує бойові завдання на передовій, захищаючи Україну від ворога.
Цей прапор є символом вдячності прикордонного підрозділу за підтримку, яку громада надає військовослужбовцям загону, а також виявом поваги до турботи громади про родину Олександра Максімова. Стяг присвячено світлій пам’яті загиблих побратимів та тих, хто досі вважається зниклим безвісти.
Освячення прапора здійснив Таращанський благочинний Православної Церкви України, протоієрей Георгій Сальник. Під час церемонії присутні схилили голови у хвилині мовчання та об’єдналися у щирій молитві за душі загиблих українських воїнів і мирних жителів.
До участі в заході долучилися представники влади, рідні прикордонника, учнівська молодь, представники громадської організації «Таращанська прикордонна сотня» та жителі громади.
Дякуємо всім захисникам України за мужність, стійкість і незламну волю в боротьбі за свободу та незалежність нашої держави.
🕯️ Рік тому, захищаючи Україну від ворога, загинув житель нашої громади - Фречка Іван Іванович, 1999 року народження.
Доземний уклін воїну-захиснику за його вірність, чесність, мужність та силу. Вдячність – за його хоробрість у боротьбі з окупантом, за силу духу та рішучість – захищати свою країну.
Щирі співчуття родині загиблого Героя. Сумуємо... Низько схиляємо голови у скорботі... Розуміємо, що жодні співчуття не зменшать біль втрати, жодне слово не втамує тугу в серці…
З глибокою повагою ми завжди пам’ятатимемо нашого Героя. Він назавжди залишиться жити в серцях мешканців нашої громади.
Вічна пам'ять і шана захисникові України!
Доземний уклін воїну-захиснику за його вірність, чесність, мужність та силу. Вдячність – за його хоробрість у боротьбі з окупантом, за силу духу та рішучість – захищати свою країну.
Щирі співчуття родині загиблого Героя. Сумуємо... Низько схиляємо голови у скорботі... Розуміємо, що жодні співчуття не зменшать біль втрати, жодне слово не втамує тугу в серці…
З глибокою повагою ми завжди пам’ятатимемо нашого Героя. Він назавжди залишиться жити в серцях мешканців нашої громади.
Вічна пам'ять і шана захисникові України!
Сьогодні серце нашої громади з жителями Недригайлівської та Роменської громад. Російські терористи знову вдарили по цивільній інфраструктурі, по фермам, по людях, які щодня працюють, годують, тримають тил.
🚨 Удар ракетою по житлових будинках.
🚨 Влучання дронів у ферму — знищено понад 250 голів свійських тварин.
🚨 Атака на автівку, яка везла хліб людям. Поранено водія.
Це не просто злочин. Це — цілеспрямований терор. Економічний, психологічний, гуманітарний.
Але разом ми сильніші.
🤝 Роменська громада — наш побратим у проєкті «Пліч-о-пліч», і тому це біль не тільки їхній — це наша спільна рана.
🙏 Дякуємо всім службам, які одразу стали до ліквідації наслідків атаки.
🕯 Молимося за постраждалих.
⚠️ І вкотре закликаємо всіх: не ігноруйте сигнали повітряної тривоги. Це може врятувати життя.
Ми вистоїмо. І переможемо. Разом.
🇺🇦 Таращанська громада з вами.
Голова Таращанської міської ради
Михайло Кривошеєв
🚨 Удар ракетою по житлових будинках.
🚨 Влучання дронів у ферму — знищено понад 250 голів свійських тварин.
🚨 Атака на автівку, яка везла хліб людям. Поранено водія.
Це не просто злочин. Це — цілеспрямований терор. Економічний, психологічний, гуманітарний.
Але разом ми сильніші.
🤝 Роменська громада — наш побратим у проєкті «Пліч-о-пліч», і тому це біль не тільки їхній — це наша спільна рана.
🙏 Дякуємо всім службам, які одразу стали до ліквідації наслідків атаки.
🕯 Молимося за постраждалих.
⚠️ І вкотре закликаємо всіх: не ігноруйте сигнали повітряної тривоги. Це може врятувати життя.
Ми вистоїмо. І переможемо. Разом.
🇺🇦 Таращанська громада з вами.
Голова Таращанської міської ради
Михайло Кривошеєв
🕯️ Минуло десять років з дня смерті Андрія Рудницького — українського захисника, який віддав своє життя, обороняючи рідну землю.
Андрій Рудницький народився 16 лютого 1983 року в селі Антоновичі Овруцького району Житомирської області. 1989 року пішов до першого класу Антоновицької дев’ятирічної школи, яку закінчив 1998 року. Після закінчення 11-го класу він вступив на навчання до Малинського лісовпорядного технікуму, який закінчив 2005 року. Початок своєї трудової діяльності розпочав в Листвинському лісництві ДП «Словечанське лісове господарство». У березні 2015 року призваний до армії за мобілізацією. Служив стрільцем 92-ї окремої механізованої бригади. Під час бойових дій поблизу міста Щастя на Луганщині був тяжко поранений. Помер 1 червня 2015 року у військовому шпиталі міста Сватове. Похований військовослужбовець у селі Ківшовата.
Вічна пам'ять і шана захисникові України!
Андрій Рудницький народився 16 лютого 1983 року в селі Антоновичі Овруцького району Житомирської області. 1989 року пішов до першого класу Антоновицької дев’ятирічної школи, яку закінчив 1998 року. Після закінчення 11-го класу він вступив на навчання до Малинського лісовпорядного технікуму, який закінчив 2005 року. Початок своєї трудової діяльності розпочав в Листвинському лісництві ДП «Словечанське лісове господарство». У березні 2015 року призваний до армії за мобілізацією. Служив стрільцем 92-ї окремої механізованої бригади. Під час бойових дій поблизу міста Щастя на Луганщині був тяжко поранений. Помер 1 червня 2015 року у військовому шпиталі міста Сватове. Похований військовослужбовець у селі Ківшовата.
Вічна пам'ять і шана захисникові України!
🕯️ Три роки тому, захищаючи Україну від ворога, під час виконання бойового завдання на Луганщині загинув солдат Олександр Сергійович Граждан — стрілець-санітар стрілецького відділення стрілецького взводу зведеної роти військової частини А7376.
У березні 2022 року за власним свідомим бажанням, Олександр став на захист нашої країни, і кожного з нас. 1 червня 2022 року він разом із побратимами зведеної роти вирушили на позицію. Згодом усі хлопці потрапили у засідку ворога, вівся вогонь з усіх сторін.
1 червня 2022 року при виконанні бойового завдання на території Луганської області в районі населених пунктів Миколаївка-Ниркове-Врубівка перестало битись серце Олександра Граждана. Він загинув під час ворожого обстрілу.
Низький уклін і вічна вдячність Герою!
Пам’ятаємо.
У березні 2022 року за власним свідомим бажанням, Олександр став на захист нашої країни, і кожного з нас. 1 червня 2022 року він разом із побратимами зведеної роти вирушили на позицію. Згодом усі хлопці потрапили у засідку ворога, вівся вогонь з усіх сторін.
1 червня 2022 року при виконанні бойового завдання на території Луганської області в районі населених пунктів Миколаївка-Ниркове-Врубівка перестало битись серце Олександра Граждана. Він загинув під час ворожого обстрілу.
Низький уклін і вічна вдячність Герою!
Пам’ятаємо.