В межах виставки Радість у PinchukArtCentre набили з мамою собі двох тихоходок. Коли виросту, хочу бути як вони — могти жити в космосі та не боятися ядерки.

Прийшла обкрадати чужу бібліотеку👀

Кокотюха — мій улюблений покемон

Я: хочу почитати щось легке, літнє, позитивне.

Увага: легке, літнє і позитивне

Закінчилось літо, закінчилось дитинство.Насправді це трапилося навіть раніше. Для Олени — кілька днів тому, коли дядько вдарив її за прогулянки з друзями. Для Соломії — коли їм із сестрою довелося вигадувати всі ті побрехеньки про смерть Богдани для міліціонера. Для Макса — позавчора, коли втопилась його сестра Богдана. Для Валери — у шість років, коли мама вперше сказала, що не хотіла його народжувати, просто не встигла зробити аборт. Для Влада — коли мама відвезла його в село, щоби більше ніколи звідси не забрати. Для Христини — у п’ять років, коли вона знайшла повішеною свою матір. Не закінчилось дитинство лише у Богдани.

Мені здається, більше, ніж антидепресанти, лібідо можуть вбити такі книги/переклади

Якщо в блайнд-бокси мені напакувать мертвих жуків чи камінці — я б це купила, бо я дурію від цієї фігні🙈

Поки вночі все літало і бахкало — читала далі Гірашки.

Перше, що впадає в око — цю книгу треба було сильно скорочувати. Здається, авторка надихалася типовим бакманівським стилем й хотіла розповісти історію кожного з персонажів і всіх їхніх родичів у десяти поколіннях.

Але ну дуже втомлюєшся читати про асортимент магазину та опис всієї рутини — поїли, пішли, переодягнулися, перевернули сіно, попололи цибулю.

Штош

Та заберіть в мене книжки, госпаді. Бажано оптом👀

Я вам знижку навіть вже зроблю: верхній блок по 100 грн, нижній — по 200 грн

Буктокерки: знімають естетичні розпаковки

Моє друге підборіддя: 👋🏻