Рев'ю на фільм «Барбі» психоаналітикині з Нью-Джерсі Джері Айзексон у перекладі Альони Бартош.

Айзексон виокремлює наскрізну лінію про ненависть щодо жіночого тіла й материнства: зі сцени, де маленькі дівчатка вбивають своїх ляльок-немовлят, до фінальної сцени з візитом до гінеколога, — і також відслідковує, як цей напад на материнство руйнує суспільство Барбіленду.

«Припущення фільму про те, що Барбі пропонує маленьким дівчаткам спосіб відокремитися від своїх матерів, ігнорує багато з того, що ми знаємо про розвиток. Коріння цієї ідеї сягають несвідомих конфліктів щодо материнства та відрази до жіночого тіла, і докази цих почуттів з'являються впродовж усього фільму, наче джек-пот у скриньці. Це виглядає так, ніби кінострічка не може стримати власні конфлікти щодо жінок, всупереч свідомим зусиллям запропонувати глядачу феміністичне бачення Барбі. Насправді гра, яку оригінальна лялька Барбі пропонувала дівчаткам, завжди була проблемою, і не лише через те, як виглядає оригінальна, або "стереотипна", Барбі, але й через те, що гра з Барбі заохочувала до придбання конкретних предметів, таких як її одяг та аксесуари, для побудови її зовнішнього світу. У фільмі гра з Барбі покликана вирішити амбівалентні почуття щодо материнства шляхом заперечення материнської ідентифікації. Ця насильницька сепарація може розколоти свідомість маленьких дівчаток, вивільняючи невирішені вбивчі імпульси проти їхніх матерів і них самих».
#sygma_uk #psychoanalysis #cinema

https://syg.ma/@alena-bartosh/barbingeymer-yde-do-ginekologa

syg.ma — відкрита платформа, де всі можуть щось опублікувати. Думка редакції може не співпадати з точкою зору автор:ки.

Новый перевод Константина Чадова — небольшая рецензия Поля де Мана на книгу Гарольда Блума «Тревога влияния» (Anxiety of Influence). Блум и де Ман были соседями по Йелю — собственно, рецензия и включена во второе издание сборника «Слепота и прозрение» (Blindness and Insight), который и обеспечил де Ману место в университете. Второе издание вышло в 1983 г., предисловие де Мана к нему датировано январем, а в декабре он умер от рака.

Рецензия эта — любопытная перемычка между блумовскими «Тревогой влияния» и его же «Картой перечитывания» (Map of Misreading), которые часто издают вместе. В последней Блум довольно много спорит со своими современниками-литературоведами, в том числе с де Маном, и потому читать эту книгу несколько интересней её предшественницы. За Блумом закрепилась репутация консерватора — and rightly so! — отстающего от века, брюзги, огрызающегося на любого, кто, по его мнению, посягает на западный канон, а последним несть числа: новый историзм, феминистская критика, наконец, эти проклятые французы, которые одни во всем мире не оценили Шекспира. Рецензию де Мана поэтому можно воспринимать как своего рода восстановление Блума в правах (в котором он, может, и не нуждался на момент выхода рецензии 1974 — до «Западного канона», где он много чего наговорит, оставалось ещё двадцать лет): то, с какой легкостью первый из них переводит систему второго на собственный язык, даёт понять — не так-то Блум и прост.

#sygma_ru #translations

https://syg.ma/@why/pol-de-man-recenziya-na-trevogu-vliyaniya-garolda-bluma

syg.ma — открытая платформа, где все могут что-либо опубликовать. Мнение редакции может не совпадать с точкой зрения автор:ок. Мы работаем через VPN или через браузер Ceno.

Поддержите нас через Patreon и подпишитесь на наш телеграм.

В российской оппозиционной среде начался новый большой спор о 1990-х годах. Его открыл Алексей Навальный своим критическим текстом, написанным в колонии за несколько месяцев до смерти. Старая гвардия правых либералов долгое время блокировала адекватное обсуждение наследия 90-х годов и сам разговор о связи болезненных событий тех лет со становлением в России авторитарного правления. И, кажется, не хочет говорить о такой версии 90-х и сейчас — мы видим много агрессивных реакций.

Делает ли фильм Певчих и спор вокруг него качественный сдвиг в сторону новой, объединяющей версии тех событий? Такой версии, которая находит широкий отклик в российском обществе? В этом видео мы говорим о достоинствах и недостатках фильма и о публичных спорах вокруг него. Компанию нам (Владимиру, Эле и Виталию) составил политолог Илья Матвеев.

https://www.youtube.com/watch?v=zphEBTSEV5w

Olla_D опубликовала на платформе перевод текста Пауля Попа «16 тезисов о мировой революции», написанный в 2011 году и вдохновленный «арабской весной». В этих тезисах автор попытался кратко обобщить опыт не только революций в Российской империи, Китайской республике, на Кубе и в других странах, но и вооруженной борьбы радикальных левых в 1960-1970-х годах. Почему революции чаще всего оказывались возможны только в результате воин (но не экономических кризисов), чем ценны импровизация и «окно возможностей» для успеха революций и какое общество и повседневность нам нужны прямо сейчас?

#sygma_ru #societyandpolitics

https://syg.ma/@olla_d/bjGva6JQ1yFEwA

syg.ma — открытая платформа, где все могут что-либо опубликовать. Мнение редакции может не совпадать с точкой зрения автор:ок. Мы работаем через VPN или через браузер Ceno.

Поддержите нас через Patreon и подпишитесь на наш телеграм.

Episode one of expired, a mix series and label focused on the uniqueness of each artist, and their sound of choice, put together by its runner rec.

https://radio.syg.ma/episodes/expired-01-rec

The Культуролоджист опублікував переклад уривку з книги «П’яний Силен. Про богів, козлів і тріщини в реальності».

У цьому уривку арткритик Морган Мейз аналізує картину Рубенса «П'яний Силен», порівнюючи погляди Ніцше і Рубенса, на постать і символічне значення сатири. Ніцше уявляв Силена як втілення енергії життя, як силу, що існує за межею добра і зла. Рубенс — навпаки, ніби олюднює його і використовує художні техніки, щоб виказати почуття жалості та любові.

«Силен, на думку Ніцше, показує нам життя як чисте вираження самого себе, не більше і не менше. Життя кричить, а потім згасає. Цей крик може бути величним або жалюгідним, але прийняти його як такий означає існувати поза добром і злом. Поза межами добра і зла, вважав Ніцше, — це поза категоріями, які ми створюємо для себе у власному страху. Ми боїмося чистого вираження життя в його прагненні та пульсуючій потребі просто бути. Ми накидаємо на нього слова, категорії, судження. Ми вигадуємо поняття добра і зла, а потім вдаємо, що вони щось означають. А тим часом життя вирує зі свого джерела, виривається назовні, а потім згасає. Крик волаючого в пустелі. Крик, боротьба, смерть. Знову і знову. Це поза межами добра і зла, думав Ніцше, поза межами всього, що ми можемо про це сказати. І Ніцше дивився на Силена як на носія цієї істини, істини життя поза добром і злом. Крик, що лунає з найглибшої лісової галявини, коли один звір нападає на іншого. Тиша, яка відлунює в глибині лісу. Ніщо. А потім сила з цього небуття.

Так це бачив Ніцше. Але Рубенс бачив це інакше. Рубенс відчував жалість до Силена, і з цієї жалості прийшло розуміння. Він відчував жалість, і він відчував її як страждальця. Він побачив товариша по стражданню і почав любити його. Він почав любити Силена, тому що в Силені немає нічого героїчного».
#sygma_uk #art

https://syg.ma/@thegoodthebadk/Ov9Csh0zEbuxUA

syg.ma — відкрита платформа, де всі можуть щось опублікувати. Думка редакції може не співпадати з точкою зору автор:ки.

For this Wide.Mesh residency NOT399093 proposes an original live mix performance recorded in Stockholm's year-end whispers in 2023.

Unveiling recent sound expeditions, field recording tales, sonic intimacy and northern narratives, the composition reflects the echo of new forms of personal expression, an ethereal embrace through soundscapes.

All the tracks are unreleased crafts by NOT399093 in premiere on Wide.Mesh.

https://radio.syg.ma/episodes/wide-mesh-riforma-not399093

Olga Bubich shared the essay dedicated to the relationship of memory and nature — how can the present be recorded and stored by non-human agents? Intertwining together personal family history of deportation and forced labor during World War II, megalomaniac terraforming projects of Nazi leadership, and criticism of Anthropocene, Olga sheds light on the often overlooked role that nature plays in wars and heinous crimes —as well as in keeping memory of them.

#sygma_en #philosophy #ecology

https://syg.ma/@olga-bubich/hmFxPRkVzoAomQ

syg.ma is an open platform where everybody can publish. The opinion of the editors may not coincide with the views of the authors. We work through a VPN or the Ceno browser. Support us via Patreon.

Новый текст в коллекции «Новой газеты Европа» (@novaya_europe). Статья писателя Джонатана Литтелла – о судьбе украинской литературы после российского вторжения.

Крым — часть Украины, а следовательно, и тюркоязычная литература крымских татар [тоже входит в состав украинской литературы]. Она берет начало в 1883 году, когда политик пантюркистского толка и интеллектуал Исмаил бей Гаспринский (1851–1914) основал «Терджиман», газету, воспитавшую целое поколение таких крымско-татарских писателей, как Шевки Бекторе (1888–1961), который создал упрощенное арабское письмо, приспособленное для нужд его родного языка, и провел большую часть жизни в ГУЛАГе, или Бекир Ваап-оглу Чобан-заде (1893–1937) и Абдулла Лятиф-заде (1890–1938), которые оба были расстреляны во время «Большого террора». В 1944 весь крымско-татарский народ, огульно обвиненный в коллаборационизме с нацистами, депортировали в Центральную Азию; большинство смогло вернуться в Крым только в 1991 году, когда Украина получила независимость. Такие современные писатели, как Дженгиз Дагджи (1919–2011) и Шакир Селим (1942–2008), принадлежат к поколению, на чью долю выпала и депортация, и возвращение на родину, однако оба умерли до того, как аннексия Крыма Россией вынудила большую часть татарских писателей и интеллектуалов бежать на территорию материковой Украины.

#sygma_ru #literature #ukraine

https://syg.ma/@novayagazeta_eu/U21_mfbO0d8_rw

syg.ma — открытая платформа, где все могут что-либо опубликовать. Мнение редакции может не совпадать с точкой зрения автор:ок. Мы работаем через VPN или через браузер Ceno.

Поддержите нас через Patreon и подпишитесь на наш телеграм.