Марія Сичинська: батьківсько-дитячі стосунки
7.23K subscribers
5 photos
3 videos
18 links
Закрита інформація про гуманне виховання дітей.

Мій блоґ в Instagram:
https://instagram.com/maria_sychynska
Download Telegram
У психолога теж чорна п‘ятниця💔 Ви можете придбати курси зі знижкою до 60%, а проходити їх протягом цілого року.

🔸Умови знижок прості: чим більше курсів у кошику, тим більша знижка у чеку.

-20% на один курс
-30% на два курси
-40% на три курси
-50% на чотири курси
-60% на п’ять та більше курсів

Обирайте потрібні курси на моєму сайті: https://sychynska.com/online-courses/?utm_source=tg&utm_medium=bot

З тисячі курсів за знижкою залишилось менше половини. Але я вірю, що до кінця дня кожен охочий встигне обрати свій курс, щоб подбати про психічне здоров‘я дітей❤️
Як і коли говорити з дітьми про смерть

Я не можу написати чіткі вікові орієнтири, бо кожна ситуація унікальна, але загалом у віці 3–4 років діти починають самі запитувати про смерть. У віці 4-6 років приходять з питаннями «А ти помреш?» чи «А я помру?». Зазвичай такий інтерес викликаний реаліями життя: дитина побачила мертвого котика на дорозі; хтось помер у мультику або втрата у родині.

Розповідаючи дитині про смерть, важливо витримати 2 умови:
1) не викликати в неї страху
2) не створити оманливо-райдужні уявлення про смерть.

Тобто шукаємо золоту середину: не налякати, проте дати зрозуміти, що це зазвичай печальна подія. Транслюємо приблизно так: «Це сумно, проте це можна пережити. З часом стає легше, а в пам’яті залишаються приємні спогади».

ОСНОВНИЙ ПОСИЛ ЦЬОГО ДОПИСУ: для дитини потрібно бачити, що дорослий не боїться говорити на ці теми і може хоча б приблизно пояснити, як все відбувається. Звісно, ніхто точно не знає, що стається після смерті. Проте кожна людина у щось вірить. Як не дивно, для дитини байдуже, у що вірити. Головне — почути від батьків спокійне і вичерпне пояснення. Тобто якщо вірите у Бога — пояснюйте так. Вірите у реінкарнацію — підходить. Душа полетіла на небо і охоронятиме нас — підходить. Тепер буде жити у наших серцях — теж добре. Будь-що, що Вам імпонує дасть дитині відчуття спокою.

Не варто розповідати все «як воно є» одразу, коли дитина ставить перше питання на тему смерті. Уважно слухайте питання, уточнюйте, і коли зрозумієте, що саме цікавить дитину, — відповідайте так, як відчуваєте. Пізніше, по мірі дорослішання, дитина буде ставити додаткові питання, а Ви так само спокійно і впевнено будете на них відповідати. Не біжіть поперед батька в пекло, тобто не поспішайте розказати те, до чого дитина не готова. Але й не ігноруйте питання дитини, бо якщо вона не знайде відповіді у Вас, то накрутись свого або буде збирати інформацію де-заманеться.

🔸🔸🔸🔸🔸🔸🔸🔸🔸

Я знаю, що простіше на прикладах, тому нижче приклад того, як я розповідаю про смерть своєму сину👇🏼

У 3 роки син разом зі мною він подивився мультфільм «Король Лев», де помирає тато (це було ранувато, але я не шкодую). Я прокоментувала все, як вважала за потрібне. Зробила акцент на тому, що Сімба впорався з цим, пережив втрату і став щасливим.

Коли Сані було 3.5 роки, оперували нашого собаку (на межі життя та смерті) і я розповідала, що Рубі може померти. Він спитав, що буде з нею після смерті, а я відповіла приблизно так: «Точно ніхто не знає, але я думаю, що її душа полетить на небо до інших собачок. Дехто каже, що її душа у наступному житті може стати людиною. Якщо Рубі помре, пам’ять про неї назавжди залишиться у наших серцях, а її тіло ми похоронимо, таким чином попрощаємось з нею». І ще я розказала, де ми хоронили наших попередніх домашніх улюбленців (а у нас там вже повноцінне кладовище, прости господи🙈). Він сприйняв спокійно, без додаткових запитань. І потім при схожих темах казав про небо.

*пес живий-здоровий.

Зараз Сані 4 роки і він вже запитував мене, чи ми з ним помремо. Я сказала, що обов’язково помремо.
— Ти помреш, коли будеш дуже-дуже старенькою і стомишся від життя?
— Я дуже стараюсь, щоб це було так. Я роблю все, щоб померти дуже-дуже старенькою і щасливою. Я дбаю про своє здоров’я (і далі пояснила, як саме).

Декілька місяців тому на мій День народження ми побачили хлопчика, який гуляв з двома чоловіками. Саня припустив, що його мама померла, тому її нема. Я підтримала розмову, сказала що таке можливо. І звернула увагу на те, що він все одно веселий і життєрадісний. А отже, він це пережив і впорався. У нього є тато і інші дорослі і він матиме щасливе життя!

Нещодавно ми були на кладовищі з нагоди річниці смерті прапрабабці
(Вона померла до Сашкиного народження) і чоловік показав пам’ятник, де зображений невідомий нам маленький хлопчик. Син сприйняв цю інформацію спокійно, питань не було. Отже, рано. Буде готовий — запитає, а ми відповімо.

Підсумуємо, що варто транслювати дитині: смерть — це сумно, проте не брудно і не страшно. Смерть — це частина життя.
Коли хтось помирає, спершу дуже тоскно і боляче, але з часом стає легше. Навіть смерть близької людини можна пережити і все одно бути щасливим.
Класно розповідати дитині, що померлі близькі люди завжди будуть у нашому серці і оберігатимуть нас, бо таким чином ми створюємо дитині невидиму опору: твій рід у тебе за спиною. Ти тут не один, у тебе є коріння, яке тебе любить і підтримує.
Гібридна війна і діти.

Враховуючи небезпідставні хвилювання українців, найближчим часом у цьому каналі я буду публікувати матеріали, щоб підтримати батьків у цей стресовий період.

Новин тут не буде. Писатиму лише про те, як подавати інформацію дітям різного віку: що говорити, а про що краще мовчати, щоб вберегти їхню психіку.

Підписуйтесь і вмикайте сповіщення. Буде корисно, дозовано і структуровано👌🏼
Починаємо. Щоб я дала вам максимально корисну інформацію, дайте відповідь на пару питань нижче👇🏼
Який вік Вашої дитини? (якщо дітей декілька, оберіть декілька варіантів)
Anonymous Poll
8%
До року
34%
1-3 роки
36%
3-5 років
28%
5-8 років
20%
8-13 років
6%
13-16 років
4%
16 і старше
Чи чула/бачила дитина вже якусь інформацію про гібридну війну (від вас чи будь-кого іншого)?
Anonymous Poll
44%
Ні
15%
Не знаю
41%
Так
Частина 1.

Давайте почнемо з себе, бо для дітей наш моральний стан – найважливіший чинник.

Діти відчувають нас і наші емоції. Як часто кажуть люди, «зчитують» їх. Це не езотерика, це відбувається завдяки дії дзеркальних нейронів (ці унікальні клітини мозку, які активуються, коли ми спостерігаємо за діями інших людей, їх виявив нейробіолог Джакомо Ріоццолатті).

Дзеркальні нейрони допомагають дітям (як і іншим людям) підсвідомо, без всякого розумового аналізу, дивлячись на батьків, розуміти їх емоції. Так відбувається тому, що завдяки «дзеркальному відображенню» в мозку, діти починають відчувати ті ж емоції. Я вже мовчу про інші аспекти, які доводять, залежність дитини від відчуттів дорослого.

Тому важливо розуміти: якщо ви відчуваєте тривогу, то дитина її теж відчуває. Навіть якщо Ви робите вигляд, що нічого не відбувається. Пам’ятайте: відчувати тривогу — це нормально, бо ви — живі люди. І незважаючи на те, що ви — батьки, ви не всесильні. Не забороняйте собі відчувати, але й не виливайте всі ваші есоції на голову дитині.

І не притискайте все всередині, будь ласка. Бо якщо притискати емоції, то потім неочікувано для себе можна добряче зірватися на дитину «ні за що». Тому якщо хочете плакати – плачте (тільки попередьте дитину, що ви в нормі і просто відчуваєте потребу поплакати. У наступних дописах розпишу детальніше). Є потреба постійно обговорювати новини – обговорюйте. Робіть все, що просить ваша душа і тіло, але не при дітях і не з дітьми.

Потурбуйтесь про себе і знайдіть людину, з якою можна це обговорити: когось з близьких або психолога. До речі, я вже домовилась з експертом, і завтра надішлю Вам відео з вправами, які допоможуть заспокоїтися і прийти до тями, коли дуже тривожно. Це допоможе.

Отож, враховуючи вищенаписане, правило №1: чим більше тривоги ви відчуваєте, тим важливіше говорити з дітьми. Бо якщо мовчати, вони все одно будуть відчувати і самі собі щось додумувати. А думають вони зазвичай, що це все через них.

Завтра розкажу, у якому віці і як говорити з дітьми. Обіймаю.
Я обіцяла вам відео з техніками, які допоможуть розслабитися, коли тривожно. Маю для вас дві. 1️⃣. Перша — коротка, проста і дієва практика від https://instagram.com/valentina_voitenko?utm_medium=copy_link:
https://youtu.be/9FNsHIRmlLc

2️⃣. Друга — якщо маєте більше часу. Це класне 40-хвилинне відео медитації та дихальної практики від https://instagram.com/olga.mantra?utm_medium=copy_link:
https://www.instagram.com/tv/CQAzA2rHXez/?utm_medium=copy_link
Тепер щодо віку дітей і їхньої обізнаності щодо ситуації в країні. Сьогодні про тих дітей, які поки нічого про гібридну війну не чули, а якщо й чули, то спокійно на це реагують (а пізніше напишу, як бути, якщо дитина вже в курсі і налякана).

Я однозначно за те, щоб максимально оберігати дітей від цієї інформації стільки, скільки це можливо. ЯКЩО ДИТИНА НЕ ЗАПИТУЄ, ТО МИ НЕ КАЖЕМО НІЧОГО ПРО ГІБРИДНУ ВІЙНУ, поки ситуація дозволяє.

Дошкільнята: не варто намагатися підготувати їх до чогось, розповідаючи про можливі варіанти подій. Дітям дошкільного віку треба тільки батьки поряд. Без нас вони не впораються. А будь-яка інформація про війну буде викликати сильну тривогу і недовіру до світу. Як наслідок – з’явиться більше істерик, погіршиться сон, дитина не буде вас відпускати від себе ні на крок і нею складно буде керувати у будь-якому значенні цього слова.

АЛЕ РАНІШЕ Я ПИСАЛА, ЩО З ДІТЬМИ ОБОВ‘ЯЗКОВО ТРЕБА ГОВОРИТИ, ЯКЩО ВИ ВІДЧУВАЄТЕ ТРИВОГУ. Так, правильно, говорити. Але дуже абстрактно, узагальнено і не про ситуацію в країні, а про ваші відчуття. Говорити треба не про конкретні події (що, де, скільки ранених, що з нами буде далі), а про те, наприклад, що Ви зараз засмучені/роздратовані через поведінку інших людей. Важливо підібрати слова, щоб дитина розуміла, що це все відбувається далеко від неї, а вона у безпеці, тому що ви про неї дбаєте і будете дбати надалі.
—————————————————
Якщо говорити про школярів і підлітків, то тут важче. Цілковито вберегти їх від інформаційної війни вже не вийде. Вони можуть дивитися новини самі і активно обговорюють події між собою.

Тому старшим дітям важливо показати, що ви відкриті до діалогу і розбираєтесь в ситуації.

Що треба від вас, якщо бачите, що школяр/підліток цікавиться темою війни👇🏼
Головне – транслювати, що Вам можна поставити будь-яке запитання і Ви це спокійно витримаєте. Навіть підлітку треба бачити, що батьки «в адекваті» і на них можна покластися в разі чого. Важливо, щоб дитина могла говорити про те, що її турбує, і не боялась Вашої реакції. Якщо чогось не знаєте – шукайте відповідь разом.
Допомагати фільтрувати інформацію (порадити надійні джерела і навчити розпізнавати фейки).
Запитувати про відчуття дитини і ділитися своїми відчуттями.
Демонструвати, що Ви контролюєте ситуацію і маєте план, що робити в різних ситуаціях.
Ділитися цими планами (якщо це доречно) і обговорювати новини, якщо дитині це потрібно.
Навчити розслаблятися, глибоко дихати і справлятися з тривогою. Як варіант — разом робити дихальні яи медитативні практики. Це не тільки допомагає знизити рівень тривоги, але й зближує.

🙏🏼Прошу вас не дивитись новини у присутності дитини і не обговорювати їх у присутності дитини. А краще взагалі припинити дивитися новини «на фоні», а вмикати/читати тільки у відведений для цього час.

❗️Дітям будь-якого віку важливо чути, що Ви поряд і Ви впораєтесь, що Ви захистите. Більше обіймайте і «тіскайте», якщо дитина дозволяє, тому що тактильний контакт допомагає знизити рівень тривоги. Через тіло ми можемо дати дитині фізично (а не тільки на словах) відчути, що на нас можна покластися. Наприклад, дошкільнятам (і допоки дитина дозволяє) можна робити масаж стоп та спинки з улюбленою аромаолією, проговорюючи при цьому, що тут безпечно, Ви поряд і про все подбаєте.

*ви можете коментувати кожен допис. Я буду вдячна вам за змістовні коректні ідеї та ваш досвід, адже я вперше працюю з такою ситуацією і можу щось не врахувати. Я буду читати Ваші коментарі і ділитися цінними думками з усіма учасниками🙏🏼
Дякую вам за коментарі, підказки і ваш досвід! Про підготовку дітей до евакуації – згодна! Напишу про це окремо. Думаю, що у розмовах з дошкільнятами це не варто приурочувати це до теми війни. Вони просто мають знати, що таке може бути, щоб мінімізувати стрес.
Media is too big
VIEW IN TELEGRAM
Оптимістичне відео те, як підготувати дітей і чи треба їх готувати взагалі:
Скажіть дітям, що почалась війна, бо вони все одно це чують.

Скажіть, що ГОЛОВНЕ – Я ПОРЯД І Я БУДУ ТУРБУВАТИСЯ ПО ТЕБЕ.

Скажіть, що МОЖУТЬ БУТИ ВИБУХИ І ІНШІ НЕЗВИЧНІ ЗВУКИ.

Скажіть, що ВИ ДОРОСЛИЙ І НА ВАС МОЖНА ПОКЛАСТИСЯ.

Ми — батьки, тому нам треба намотати соплі на кулах і демонструвати силу духу дітям. Незважаючи на все, що відбувається. Відповідальність за іншу людину нас стимулює не падати духом і зберігати холодний розум. Бо зараз для дитини БАТЬКИ – ЄДИНЕ СТАБІЛЬНЕ, ЩО Є.
Media is too big
VIEW IN TELEGRAM
Багато питань приходить про мастурбацію. Зняла для вас відео. Коротко: якщо дитина мастурбує, то це їй допомагає пережити стрес. Не можна сварити, не можна забороняти і не можна лякати наслідками. І не забувайте стукати, перш ніж увійти в кімнату.

Зазвичай батьки бояться, що дівчинка може пошкодити дівочу пліву(гімен). Такий ризик можливий тільки за умови введення предметів у вагіну. Але зазвичай дівчата мастурбують, просто торкаючись клітора (якщо хвилюєтесь, запитайте, як саме дитина мастурбує і поясніть, що можна, а що – ні).

*якщо маленька дитина постійно тримає руки в трусиках, це теж не проблема. Спокійно відволікайте + запропонуйте заміну: м‘ячик-антистрес, слайм, пластилін або якась інша дрібничка, яку можна буде м‘яти в руках і таким чином заспокоюватись.
Media is too big
VIEW IN TELEGRAM
І друга делікатна тема. Що робити, якщо дитина не може сходити в туалет (через стрес)